УкрЧАС

http://www.apteka.ua/archives/648/27231.html

Вакцинация – за или против? За!

Одним из вопросов, волнующих как врачей, так и рядовых граждан Украины, является проведение кампании иммунизации против кори и краснухи, что связано с гибелью школьника из Краматорска. Большой резонанс этого события и односторонний характер подаваемой в СМИ информации привел к тому, что в Украине в полную силу развернулось антивакцинальное движение, регистрируется много случаев отказа родителей от плановой вакцинации детей. Тревогу начали бить многие медики — ведь резкое уменьшение охвата плановой иммунизацией может закончиться вспышками или даже эпидемиями инфекционных заболеваний, вред, нанесенный здоровью населения, и экономические потери могут быть очень серьезными. С целью донести до населения информацию о важности и необходимости проведения иммунизации 26 июня 2008 г. состоялся круглый стол на тему «Ценность вакцинации», инициированный и проведенный агентством по связям с общественностью «GCI Kyiv». Спонсор мероприятия — ООО «ГлаксоСмитКляйн Фармасьютикалс Украина». Вопросы, которые обсудили участники круглого стола, связаны с актуальностью проведения вакцинации как эффективного метода борьбы с тяжелыми заболеваниями.

Для того, чтобы расставить все точки над «i» перед тем, как журналисты задали свои вопросы, прозвучал доклад о ценности вакцинации, подготовленный Людмилой Чернышовой (Л.Ч.), доктором медицинских наук, профессором, главным детским иммунологом Министерства здравоохранения Украины, заведующей кафедрой детских инфекционных болезней и детской иммунологии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика.

Вакцина — это биологический препарат, предназначеный для создания у человека иммунитета к возбудителям заразных заболеваний. В состав вакцин могут входить живые ослабленные, убитые микроорганизмы или продукты их жизнедеятельности. Вакцины могут содержать целый микроорганизм или некоторые его антигены.

Цели иммунизации:

1) ближайшая — предотвращение заболевания у отдельных лиц;

2) отдаленная — ликвидация заболевания в популяции.

Общеизвестно, что профилактика заболеваний проще и доступнее, чем лечение.

Вакцинация — одно из величайших достижений в области социального здоровья в мире.

После обеспечения чистой питьевой водой, иммунизация оказывает наибольшее влияние на снижение и предупреждение возникновения инфекционных заболеваний. Сегодня с помощью вакцинации можно предупредить 26 заболеваний.

Парадоксальность ситуации заключается в том, что именно эффективность иммунизации приводит к возникновению антивакцинального движения

Некоторые факты о достижениях вакцинации в мире:

натуральная оспа искоренена;
полиомиелит (Северная и Южная Америка, Европа, Восточная Азия и Тихоокеания) — ликвидирован;
корь (Северная и Южная Америка, большая часть Европы) — контролируемая инфекция;
эффективное снижение заболеваемости (столбняк, дифтерия, коклюш, краснуха, менингиты (вызываемые Haemophilus influenzae type b и Neisseria meningitidis serogroup C), рак печени: гепатоцелюллярная карцинома (вызываемая вирусом гепатита B);
посредством вакцинации в мире каждый год предотвращается как минимум 3 млн детских смертей и, что очень важно, 750 тыс. малышей избегают инвалидного кресла.
Но есть люди, выступающие против проведения вакцинации, которая, по их мнению, вредна или нецелесообразна.

Парадоксальность ситуации заключается в том, что именно эффективность иммунизации приводит к возникновению антивакцинального движения. Это происходит из-за того, что при эффективной вакцинации случаи возникновения заболеваний, для предупреждения которых она проводится, становятся все более редкими, снижается циркуляция возбудителей. При этом на первое место выходят случаи поствакцинальных реакций и осложнений, неизбежные при любых медицинских манипуляциях, что и дает повод для антивакцинального движения.

Результаты такого противодействия опасны: уменьшается охват вакцинацией, иммунизация начинает рассматриваться как затраты, а не вложение средств, правительство снижает финансирование программ вакцинации, население относится к ней с опаской, учащаются случаи отказа от ее проведения, даже если вакцины предоставляются бесплатно.

Наглядным примером служит ситуация в Японии в 70-х годах ХХ в., когда в результате высокой эффективности вакцинации уменьшилось количество регистрируемых случаев коклюша.

Это привело к принятию решения об отмене иммунизации АКДС (цельноклеточной коклюшно-дифтерийно-столбнячной вакциной). Через несколько лет это вызвало вспышку заболеваемости, связанную с высоким процентом людей в популяции, не имеющих иммунитета к коклюшу, и вакцинацию возобновили АаКДС (ацеллюлярной коклюшно-дифтерийно-столбнячной вакциной).

Величайший успех, который нельзя увидеть, - это все люди, не страдающие и не умирающие от вакцино-контролируемых заболеваний

Эффективность иммунизации невозможно доказать на примере одного ребенка, она анализируется в масштабах популяции. Однако у привитого ребенка могут возникнуть поствакцинальные реакции, которые необходимо зарегистрировать, но нельзя зарегистрировать тот факт, что вакцина уберегла его от заболеваний, способных повлечь тяжелые осложнения. Поствакцинальные реакции гораздо менее опасны, чем последствия заболеваний, от которых защищает вакцина. Величайший успех, который нельзя увидеть, — это все люди, не страдающие и не умирающие от вакцино-контролируемых заболеваний.

Недостаточная информированность населения приводит к тому, что родители не понимают смысла рутинной вакцинации здоровых детей.

Еще одним важным моментом является то, что СМИ нередко зарабатывают рейтинг на этой теме. Причем максимум внимания привлекают сообщения о поствакцинальных реакциях или осложнениях, такая информация распространяется очень быстро, обрастает слухами и мифами. Подготовка же сообщений и материалов, объясняющих ценность вакцинации, — не погоня за рейтингом, а гражданский долг.

Положительные результаты вакцинации:

предотвращение заболеваний;
более легкое их течение;
спокойствие родителей за здоровье ребенка;
уверенность врача;
уменьшение нагрузки на медицинский персонал.
Вакцинация приносит также существенную экономическую пользу, которую тяжело подсчитать (трудность оценки событий, которые не случились, поскольку были предотвращены). Происходит уменьшение количества госпитализаций, затрат на дорогостоящее лечение, а также связанных с временной нетрудоспособностью, предотвращение эпидемий, уменьшение инвалидизации, снижение потерь производительности труда.

Важной сегодня является проблема восстановления доверия к вакцинации.

Для этого необходимо четкое понимание ее ценности и коллективная работа врачей. Каждый из них должен предоставлять родителям максимально объективную, полную информацию о важности иммунопрофилактики.

Врачи всех специальностей не должны советовать отказываться от вакцинации, даже если их отношение к этому настороженное или негативное. К сожалению, медики также попадают под влияние мифов и домыслов о вакцинации. В медицинских вузах Украины мало часов отведено теме иммунопрофилактики.

Решение об отмене вакцинации должно приниматься вакцинационной комиссией.

Федор Лапий (Ф.Л.), кандидат медицинских наук, сертифицированный тренер ВОЗ по вопросам вакцинопрофилактики, ассистент кафедры детских инфекционных болезней и детской иммунологии Национальной медицинской академии последипломного образования им. П.Л. Шупика выразил полное согласие с тем, что в Украине нельзя допустить уменьшения охвата вакцинацией, это очень опасно. Важно также информировать родителей о том, что сегодня в Украине есть большой выбор вакцин.

Огромное количество вопросов, заданных журналистами, показало, что сейчас тема вакцинации действительно очень актуальная.

Вот лишь некоторые из вопросов, которые обсуждались в рамках круглого стола:

— На сколько уменьшился охват вакцинацией в результате антивакцинального движения в Украине в последнее время?

Ф.Л.: На сегодня точных данных нет. Иммунологи ежедневно сталкиваются с отказами от плановой иммунизации детей. Можно говорить о потере доверия к иммунопрофилактике.

— На сколько совершенным является современный календарь прививок в Украине, есть ли возможность его улучшить?

Л.Ч.: При разработке современного календаря прививок учитывались все доступные мировые данные и разработки. Недостатки есть, однако отмечу, что по сравнению с большинством стран постсоветского пространства календарь прививок в Украине наиболее близок к принятым в европейских странах. Он регулярно пересматривается, это делается для повышения эффективности иммунизации.

Ф.Л.: Нет предела совершенству. В написании календаря принимают участие много экспертов, при этом они должны учитывать мировые стандарты и опыт. Нередко мнения специалистов по поводу одного и того же вопроса расходятся кардинально, потому результат такой работы — это всегда консенсус, должны учитываться все аргументы.

Массовая иммунизация в соответствии с современным календарем прививок — единственный способ предотвратить заболевание и снизить циркуляцию возбудителя.

Коллективный иммунитет наиболее эффективен для предотвращения общей заболеваемости.

Примером спорного вопроса может быть прививка против гепатита В, вызывающая много дискуссий.

Массовая иммунизация в соответствии с современным календарем прививок - единственный способ предотвратить заболевание и снизить циркуляцию возбудителя

Вакцинация предписывается лицам, относящимся к таким группам риска: медицинские работники; пациенты, нуждающиеся в приеме препаратов крови; наркоманы; гомосексуалисты; здоровые люди, в семьях которых есть носители HBs-антигена; дети, воспитывающиеся в детских домах.

Календарем прививок в Украине предусмотрена вакцинация детей первых месяцев жизни против гепатита В. Есть мнение, что прививать от гепатита В нужно только взрослых, относящихся к таким группам риска.

Однако необходимо учитывать то, что существует риск для детей заразиться гепатитом В в таких ситуациях: медицинские манипуляции, травмы и серьезные заболевания, контакт с детьми и взрослыми с гепатитом В и т.п.

При возникновении гепатита В в первый год жизни ребенок с 90% вероятностью становится его хроническим носителем. Лечение гепатита В и его осложнений (цирроза и рака печени) очень дорогостоящее, и часто недоступно рядовым гражданам в полном объеме.

Уверены ли родители, что все родственники и знакомые из окружения ребенка не являются носителями вируса гепатита В Именно поэтому прививка против гепатита В должна проводиться в первые месяцы жизни. Тогда можно быть уверенным, что дети будут защищены от гепатита В.

— Есть ли в Украине система оценки состояния ребенка в роддоме перед вакцинацией, не навредит ли ему вакцина?

Л.Ч.: Вакцина БЦЖ, которая обычно вводится детям в роддоме, содержит ослабленные микроорганизмы. Такая прививка опасна для детей с врожденным иммунодефицитом. Это достаточно редкое состояние, но существует ряд критериев, которые могут указать на вероятность такой врожденной патологии и необходимость отказа от вакцинации ребенка.

— Есть ли у родителей при проведении плановой иммунизации возможность выбора производителя вакцины для своего ребенка, или они должны прививаться только вакциной, предоставленной государством?

Ф.Л.: Да, такая возможность существует. Согласно законодательству Украины ребенок может быть привит вакциной, приобретенной родителями за собственные средства. Каждая из зарегистрированных в Украине вакцин (приобретаемая государством или реализуемая через розничную сеть) оценивается по целому ряду параметров: иммуногенность, безопасность, эпидемиологическая эффективность.

— Привиты ли ваши дети согласно Национальному календарю прививок?

Ф.Л.: Да, полностью, в роддоме и в районной поликлинике.

— Как обеспечивается качество транспортировки и хранения вакцин, можно ли быть уверенным в том, что они доходят до потребителя в надлежащем качестве?

Ф.Л.: Каждая партия вакцин сопровождается термоиндикатором, и на каждом звене их перевозки есть ответственный человек, который производит контроль соблюдения холодовой цепи. В случае несоблюдения условий хранения и перевозки вакцина не допускается к применению.

Л.Ч.: Неправильная перевозка оказывает определенное воздействие на иммуногенность вакцин, существенно не влияя на их реактогенность.

Дополнительную информацию по этому вопросу также предоставила Татьяна Мирошниченко, представитель ООО «ГлаксоСмитКляйн Фармасьютикалс Украина». Компания является одним из наиболее известных разработчиков и производителей вакцин в мире.

— Процедура хранения и транспортировки вакцин отличается от таковой других препаратов.

Большинство вакцин хранится и транспортируется при температуре от +2 до +8 °С. При воздействии на вакцину температуры, которая выше или ниже рекомендуемого диапазона, может снижаться ее активность. Утраченная однажды активность вакцины не восстанавливается при ее возвращении в правильный температурный режим. Система, обеспечивающая необходимые условия хранения и транспортировки иммунобиологических препаратов, называется холодовой цепью.

Важно также понимать, что даже если вакцины хранят и перевозят при правильной температуре, они не сохраняют свою активность бесконечно. Поэтому следует обращать внимание на срок годности, указанный на упаковке.

Государство диктует целый ряд норм и правил относительно перевозки и хранения вакцин, соблюдение которых позволяет гарантировать эффективность вакцинации.

ООО «ГлаксоСмитКляйн Фармасьютикалс Украина» проводит постоянные аудиты дистрибьюторов, контролируя соблюдение холодовой цепи при транспортировке и хранении вакцин.

В завершение круглого стола эксперты призвали представителей СМИ не гнаться за сенсациями и проводить просветительскую работу с населением?— доносить объективную информацию про вакцинацию.

В СМИ часто показывают примеры побочных реакций, однако следует учитывать, что родители детей, перенесших инфекционное заболевание с тяжелыми последствиями по причине отказа от иммунизации, зачастую замыкаются в своем горе, не идут на контакт и не проявляют гражданской позиции, сообщая через СМИ о своей ошибке во избежание повторения ее другими. В то же время, родители детей, пострадавших от иммунизации, ищут виновных, жалуются и охотно идут на контакт с массмедиа.

Только полная, объективная информация от экспертов, компетентных в вопросах вакцинации, поможет разобраться в ситуации и принять решение, обоснованное с точки зрения доказательной медицины. o

Олег Терновенко,
фото предоставлены «GCI Kyiv»

+++
http://www.apteka.ua/archives/646/27180.html

Додаткова імунізація: за і проти

Протягом останнього місяця вся медична спільнота України зіткнулася з дуже серйозним випробуванням — випробуванням як професіоналізму медиків і чиновників, так і їх моральних, суто людських якостей. Пов’язане це випробування з початком загальнонаціональної кампанії з додаткової імунізації населення проти кору та краснухи, трагічним випадком загибелі дитини, який співпав у часі з проведенням йому щеплення, та бурхливою реакцією, що виникла в суспільстві у відповідь на ці події.

Наше видання уважно слідкувало за тим, які дії, спрямовані на вихід із складної ситуації, здійснювалися на різних щаблях медичної галузі.

Це питання було винесене на розгляд розширеного засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, що відбулося 21 травня цього року по вул. Банковій, 6 за участю президента та членів президії Академії медичних наук України, заступників міністра охорони здоров’я України Віктора Рибчука та Ігоря Яковенка, керівника Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення Олексія Соловйова, Головного державного інспектора з контролю якості лікарських засобів МОЗ України Сергія Данилова, експертів ВООЗ, представників обласних управлінь охорони здоров’я з різних регіонів України.

Наслідком дуже емоційної дискусії, яка точилася навколо обґрунтованості проведення додаткової імунізації саме у такий спосіб, який мав місце, стало прийняття рішення комітету, а потім і постанова Верховної Ради України від 5.06.2008 р. № 328-VI «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для розслідування причин смерті 17-річного підлітка у м. Краматорську Донецької області і настання масових ускладнень після проведення вакцинації проти кору та краснухи серед населення Донецької області, а також для перевірки правомірності застосування вакцини, якою були проведені зазначені щеплення» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 24 (645) від 5.06.2008 р.).

Тема додаткової імунізації була також винесена на розгляд розширеної колегії МОЗ України, яка відбулася 6 червня 2008 р.

Виконуючий обов’язки першого заступника Міністра охорони здоров’я України, Головного державного санітарного лікаря України Анатолій Пономаренко підкреслив, що протягом останніх років Україна підтримує стратегічне направлення Європейського регіонального бюро ВООЗ щодо удосконалення системи епідеміологічного нагляду за кором в Європейському регіоні. За рекомендаціями ВООЗ МОЗ України впроваджено програму із елімінації кору, контролю за краснухою та попередження вродженої краснухи. Основною метою цієї програми ВООЗ є сертифікація України як території, вільної від кору до 2010 р.

Як відомо, Україна входить до складу ВООЗ, а саме до її Європейського регіонального бюро. Згідно з резолюцією EUR/RC55/R7 Європейського регіонального бюро ВООЗ від 2005 р. «Зміцнення національних систем імунізації шляхом ліквідації кору та краснухи та профілактики вродженої краснухи у Європейському регіоні ВООЗ» державам-членам було наполегливо рекомендовано, зокрема, взяти на себе відповідні зобов’язання та приділяти першочергову увагу роботі з досягнення до 2010 р. поставлених цілей щодо ліквідації кору та краснухи і профілактики вродженої краснухи.

І Україна такі зобов’язання на себе взяла.

Далі, 28 грудня 2005 р. набула чинності дворічна угода про співробітництво між МОЗ України та Європейським регіональним бюро ВООЗ на 2006–2007 рр., підписана діючим міністром охорони здоров’я України Юрієм Поляченко та регіональним директором Європейського бюро ВООЗ Марком Данзоном, в якій серед пріоритетних напрямків співробітництва було виділено розвиток системи епідеміологічного нагляду за інфекційними захворюваннями та розширення масштабів відповіді на ВІЛ-інфекцію/СНІД, туберкульоз та інфекції, яким можна запобігти шляхом вакцинації, зокрема зміцнення систем імунізації за допомогою високоякісної і безпечної служби імунізації, прискорення втілення стратегій з досягнення елімінації кору та краснухи, викорінення поліомієліту та контролю дифтерії шляхом вживання додаткових заходів з імунізації в рамках налагоджених систем імунізації та епідеміологічного нагляду, посилення епідеміологічного нагляду для ефективного моніторингу системи імунізації та оцінки тягаря захворювань, яким можна запобігти шляхом вакцинації. Слід зазначити, що на той час кількість випадків кору в Україні становила 83% усіх випадків цього захворювання в Європейському регіоні ВООЗ.

Аналогічна угода про співробітництво була підписана також, як відзначив А. Пономаренко, і на 2007–2008 рр.

А. Пономаренко підкреслив, що аналіз захворюваності на кір в Україні протягом 1991–2007 рр. продемонстрував за цей період чотири її підйоми: 1991–1993, 1995–1997, 2001–2002 та 2005–2006 рр. Під час спалаху у 2001–2002 рр. було зареєстровано 24 тис. випадків захворювання, причому найбільша їх кількість — серед підлітків та дорослих. У 2006 р. було зареєстровано 42 724 випадки захворювання. Особливістю епідемічної ситуації у 2006 р. була висока інтенсивність епідемічного процесу, до 65% випадків відзначали серед осіб віком від 15 до 29 років. Таким чином, зростання захворюваності на кір в Україні пов’язане із залученням до епідемічного процесу підлітків та молоді, що обумовлено зниженням у них імунітету.

Чим же викликане таке зниження?

У першу чергу, зменшенням наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого сторіччя обсягів проведення вакцинації і особливо ревакцинації дитячого населення, порушення строків проведення щеплень відповідно до календаря, порушення умов зберігання вакцини, особливо на кінцевих етапах.

Аналізуючи кількість летальних випадків внаслідок кору, можна побачити, що найбільшу їх кількість було зареєстровано в 1993 р. — 14 випадків, у 1994–1995 рр. — 5, у 1997–1998 рр. — 8, у 2001 р. — 11, за період спалаху 2005–2006 рр. — 5 летальних випадків.

ВООЗ охарактеризувала значне підвищення захворюваності на кір в Україні як вкрай незадовільне, що, безумовно, загрожує ускладненням епідемічної ситуації з цього захворювання в усьому Європейському регіоні в цілому.

Тому з 2005 р. на території України працювало декілька спільних місій ВООЗ та МОЗ України, внаслідок роботи яких було рекомендовано провести в листопаді 2007 р. кампанію додаткової імунізації населення вікової групи від 16 до 29 років (не менше 95% її представників) проти кору та краснухи незалежно від вакцинального стану та перенесеного захворювання в анамнезі. Враховуючи той факт, що наступний спалах цих захворювань прогнозується в 2010–2012 рр., для України з’явилася можливість отримати гуманітарну допомогу від ВОЗ та ЮНІСЕФ у вигляді вакцини, необхідної для додаткової імунізації. Сума цієї гуманітарної допомоги становила 5,5 млн дол. США.

Кабінетом Міністрів України було прийняте розпорядження від 27.02.2008 р. № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік». На його виконання було затверджено наказ МОЗ України від 3.04.2008 р. № 178 «Про проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи в Україні» та План заходів щодо організації підготовки до проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи.

Саме цим розпорядженням Кабінетом Міністрів України було доручено МОЗ України та Академії медичних наук України забезпечити всі лікувально-профілактичні заклади необхідною кількістю одержуваних як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ та ВООЗ вакцин, шприців та коробок для безпечної утилізації використаних шприців і голок.

Як здійснювався вибір вакцини?

Слід зазначити, що тендер на її закупівлю проводило не МОЗ України, а ВООЗ та ЮНІСЕФ.

Згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, на теперішній час для одночасної профілактики кору та краснухи в світі існують три вакцини різних виробників: «Serum Institute of India Ltd» (Індія), «Berna Biotech AG» (Швейцарія) та «Merck&Co., inc» (США). Жодна з цих вакцин, на жаль, не є зареєстрованою в Україні. У виборі вакцин для закупівлі ЮНІСЕФ керується наявністю або відсутністью в них прекваліфікації ВООЗ (непрекваліфіковані препарати не закуповуються).

Програма прекваліфікації проводиться ВООЗ з 2001 р. для забезпечення доступу до лікарських засобів, що відповідають уніфікованим стандартам якості, безпеки та ефективності. Ця програма була створена для надання допомоги у виборі якісних препаратів агенціям ООН, що закуповують лікарські засоби, таким як ЮНІСЕФ (докладніше див. «Щотижневик АПТЕКА» № 7 (578) від 19.02.2007 р.). Станом на квітень 2008 р. у світі прекваліфіковані лише 2 виробника: «Serum Institute of India Ltd» (Індія) та «Berna Biotech AG» (Швейцарія). У тендері на закупівлю вакцин брали участь всі три фірми-виробники: «Serum Institute of India Ltd» (Індія), «Berna Biotech AG» (Швейцарія) та «Merck&Co., inc» (США). Враховувалися такі умови:

1) наявність прекваліфікації ВООЗ, яка засвідчує якість вакцини;

2) можливість забезпечення достатньої кількості доз;

3) ціна.

Компанія «Berna Biotech AG» (Швейцарія) максимально могла надати для України 1,5 млн доз вакцини. Таким чином, ЮНІСЕФ було закуплено для проведення додаткової імунізації населення України від кору та краснухи 9 млн доз вакцини виробництва «Serum Institute of India Ltd.»

А. Пономаренко повідомив, що «Serum Institute of India Ltd» є постачальником 80% комбінованих вакцин проти кору та краснухи, які закуповуються через дитячий фонд ЮНІСЕФ для проведення кампаній з імунізації в усьому світі, зокрема, в Киргизстані — у 2001 р., в Молдові — у 2002 р., в Косово — у 2003 р., в Албанії, Вірменії, Туркменістані, Узбекистані — у 2007 р. Він зазначив, що за інформацією ВООЗ, додаткову імунізацію цією вакциною було заплановано провести також в Австрії та Швейцарії. Всього в світі було застосовано 350 млн доз комбінованої вакцини проти кору та краснухи виробництва «Serum Institute of India Ltd», з них 34 млн доз — безпосередньо в Європейському регіоні. Доповідач акцентував увагу, що жодного летального випадку під час вакцинації не було зареєстровано. Що стосується реєстрації даної вакцини, то А. Пономаренко також наголосив, що жодна з вищезазначених країн не проводила її, оскільки ця вакцина пройшла прекваліфікацію ВООЗ як найвищої інстанції. Виходячи із зазначеного та враховуючи рекомендації ВООЗ, МОЗ України вийшло з ініціативою до КМУ щодо підготовки розпорядження про проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи.

В кампанії імунізації було задіяно більше 26 тис. пунктів щеплень.

В Україну завезена вакцина для профілактики кору та краснухи в кількості 9 млн доз. Вакцина була одержана та зберігалася в ДП «Укрвакцина», доставлялася в усі регіони країни спеціальним транспортом з дотриманням умов холодового ланцюга за відповідним розподілом, котрий, до речі, здійснювався за заявками регіонів.

За період проведення додаткової імунізації вакциновано 113 366 осіб.

Про подальший перебіг подій, які відбувалися після трагічного випадку смерті 17-річного підлітка в Краматорську 13.04.2008 р. доповів керівник оперативного штабу, заступник міністра охорони здоров’я України Валерій Бідний.

Так, В. Бідний доповів, що 27 травня 2008 р. був створений оперативний штаб, головним завданням якого є координація роботи всіх комісій, аналіз ситуації та плану подальших дій як центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, так і професійної спільноти. Тому було створено декілька комісій за різними напрямкам, зокрема:

- комісію, яка займається питаннями, що стосуються випадку смерті дитини у Краматорську, її очолює заступник міністра охорони здоров’я Володимир Юрченко,

- комісія, яка займається службовим розслідуванням, її очолює директор Департаменту кадрової політики МОЗ України Микола Банчук;

- комісія, яка займається питанням перевірки якості вакцини та питаннями, пов’язаними з перекладом інструкції, її очолює заступник міністра охорони здоров’я України Віктор Рибчук.

У виборі вакцин для закупівлі ЮНІСЕФ керується наявністю або відсутністью в них прекваліфікації ВООЗ (непрекваліфіковані препарати не закуповуються)

За висновком оперативного штабу, рішення про проведення додаткової імунізації населення України від кору та краснухи було прийнято правильно. Проаналізувавши перебіг захворювання за історією хвороби, а також результати розтину, комісія МОЗ дійшла висновку, що прямого причинно-наслідкового зв’язку між проведеною вакцинацією від кору та краснухи та смертю Антона Тищенка не встановлено. Але не встановлено також і діагноз захворювання, яке призвело до ускладнень, що стали причиною смерті цієї дитини. Тому комісія продовжує роботу.

Враховуючи ситуацію, що склалася, комісія, очолювана В. Рибчуком зараз вирішує питання проведення незалежної експертизи якості цієї вакцини в сертифікованих лабораторіях країн Західної Європи.

Станом на квітень 2008 р. у світі пройшли прекваліфікацію ВООЗ лише 2 виробника комбінованої вакцини для імунізації проти кору та краснухи: «Serum Institute of India» (Індія) та «Berna Biotech AG» (Швейцарія)

На сьогодні проаналізовано 197 копій історій хвороби пацієнтів, яких було госпіталізовано у зв’язку із вакцинацією. Було визначено, що частота передбачуваних місцевих та загальних поствакцинальних реакцій серед усіх щеплених становила 0,076%, не було зафіксовано жодного випадку непередбачуваної реакції (слід зазначити, що згідно з показниками якості імунобіологічних препаратів (вакцин і анатоксинів), затвердженими наказом МОЗ України від 15.06.2007 р. № 325, в Україні для активної імунізації відповідно до Календаря профілактичних щеплень можуть використовуватися тільки вакцини та анатоксини, реактогенність яких за даними клініко-епідеміологічних досліджень, проведених в Україні, та моніторингу післявакцинальних реакцій та ускладнень повинна становити для місцевих реакцій — не більше 25%, для загальних реакцій — не більше 15%).

Підбиваючи підсумок колегії, міністр охорони здоров’я України Василь Князевич підкреслив, що завдання професіоналів-медиків — остаточно розібратися у причинах, які зробили можливим виникнення такої резонансної ситуації, проаналізувати, як надавалася медична допомога дитині, що померла, вжити заходів щодо недопущення подібних випадків в подальшому та повернути в суспільстві довіру до лікаря і до вакцинації як до важливої складової профілактики інфекційних захворювань. Він також підкреслив, що наслідками масованої антивакцинальної кампанії, яка розгорнута в ЗМІ, може бути відмова від планових календарних щеплень дітей, а це в свою чергу призведе до зняття імунного щита і буде мати ефект біологічної атаки на ціле покоління українців.

Міністр підкреслив, що для цього в першу чергу необхідно привести процедури реєстрації імунобіологічних препаратів, їх транспортування, зберігання та використання у відповідність до вимог ЄС. Також була висловлена позиція, яка, до речі, знайшла одноголосну підтримку і у присутніх на колегії народних депутатів України, і у представників медичної громади, що остаточне рішення щодо поновлення чи заборони проведення додаткової імунізації населення України від кору та краснухи має бути прийняте Радою національної безпеки і оборони України.

Змушені констатувати, що ця трагічна історія поставила перед медичною галуззю України багато питань стосовно наявності в нашій країні відповідної наукової, фахової та матеріально-технічної бази щодо визначення якості та безпеки не тільки вакцин, а й імунобіологічних препаратів взагалі.

Адже саме цей клас лікарських засобів є найбільш наукоємним при розробці та виробництві і потребує найбільш прискіпливого ставлення до себе під час допуску на ринок, контролю за якістю та фармакологічного нагляду, що і здійснюється у розвинених країнах.

У подальшому ми плануємо інформувати читачів як про долю кампанії з додаткової імунізації, так і про стан справ в царині обігу імунобіологічних препаратів в Україні, а також запрошуємо до обговорення всіх зацікавлених фахівців. n

Олександр Устинов
___________________________________________________________________________

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
розширеного засідання колегії Міністерства охорони здоров’я України

П. 3 Порядку денного

Про ситуацію, що склалася навколо проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 р. № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»

Заслухавши і обговоривши доповіді в.о. першого заступника міністра, Головного державного санітарного лікаря України Пономаренка А.М. та заступника міністра Бідного В.Г., керівника оперативного штабу МОЗ щодо ситуації, що склалася навколо проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 р. № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік» та виконанням наказу міністра охорони здоров’я від 18.04.2008 р. № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації населення проти кору та краснухи у 2008 році», Колегія вважає за необхідне:

1. Визнати дії МОЗ щодо організації та проведення додаткової імунізації населення України проти кору та краснухи такими, що відповідають епідемічній ситуації в країні серед населення вікової групи 16–29 років та чинному законодавству.

2. Взяти до уваги:

2.1. Висновки комісійної перевірки від 18.05.2008 р. про те, що прямого причинно-наслідкового зв’язку між проведеною 12.05.2008 р. вакцинацією Тищенку А.В. від кору і краснухи та настанням його смерті не встановлено.

2.2. Результати щеплень прекваліфікованою ВООЗ вакциною від кору та краснухи 113 366 осіб в різних регіонах України, в ході яких зареєстровано тільки 0,076% поствакцинальних реакцій, передбачених в інструкції до вакцини, не зафіксовано жодного випадку ускладнення внаслідок щеплення, не передбачених в інструкції, що підтверджує гарантовану ВООЗ безпеку вакцини.

2.3. Підготовлений прес-центром МОЗ аналіз безпрецедентної для України за масштабами (1800 публікацій у ЗМІ за останні 2 тиж), скоординованістю, фінансовим і організаційним забезпеченням антивакцинальної кампанії, який засвідчив про таке:

- основна спрямованість цієї антивакцинальної кампанії — не здійснювати додаткової імунізації населення проти кору та краснухи, не здійснювати вакцинації дітей за календарем щеплень, перейти до природного шляху отримання імунітету — через інфекційну хворобу;

- усі застосовані аргументи є бездоказовими, не підтверджені жодними результатами досліджень і базуються виключно на власній, переважно не фаховій, думці тих, хто їх висловлює.

3. Спільно з Академією медичних наук України:

3.1. За матеріалами вивчення усіх антивакцинальних аргументів, виголошених у засобах масової інформації, організувати проведення міжнародної науково-практичної конференції з питань додаткової імунізації населення проти кору та краснухи.

Термін — до 1 серпня 2008 р.

3.2. Підготувати обґрунтований прогноз епідемічної ситуації щодо зростання кількості інфекційних захворювань, керованих засобами імунопрофілактики, їх негативних наслідків для здоров’я населення, інвалідності та смертності на найближчі 50 років у випадку, якщо не будуть реалізовані заходи, передбачені додатковою імунізацією населення проти кору та краснухи, а також Державною програмою з імунопрофілактики, зокрема національним календарем щеплень.

Термін — до 1 серпня 2008 р.

4. Враховуючи, що обґрунтування доцільності та проведення додаткової імунізації населення України від кору та краснухи проводилося Міністерством охорони здоров’я спільно з Всесвітньою організацією охорони здоров’я згідно з міжнародними угодами, починаючи з 2005 р. по сьогодні, а епідемічною ситуацією в Україні у віковій групі 16–29 років підтверджена необхідність її проведення, вважаємо за необхідне продовжити додаткову імунізацію проти кору та краснухи і звернутися до Кабінету Міністрів України щодо розгляду питання імунопрофілактики населення на засіданні уряду.

5. Голові Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій взяти під посилений контроль роботу штабів із вакцинації, створених згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 р. № 348-р «Про затвердженні плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік» щодо забезпечення необхідних умов для карантинізації та зберігання вакцини для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої ліофілізованої виробництва «Serum Institute of India Ltd.», Індія та інших імунобіологічних препаратів в лікувально-профілактичних закладах.

Термін — з 09.06.2008 р., постійно

6. Міністру охорони здоров’я АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

6.1. Забезпечити карантинізацію та зберігання вакцини проти кору та краснухи, виробництва «Serum Institute of India Ltd.», Індія та інших імунобіологічних препаратів в лікувально-профілактичних закладах згідно з наказами МОЗ від 17.05.2008 р. № 255 «Про заборону обігу вакцин для профілактики кору та краснухи» та від 19.05.2008 р. № 266 «Про внесення змін до наказу МОЗ України «Про проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи в Україні» від 03.04.2008 р. № 178»;

6.2. Активізувати роботу із проведення соціальної мобілізації населення по роз’ясненню необхідності проведення вакцинації як єдиного ефективного заходу профілактики інфекційних хвороб та епідемічних спалахів.

Термін — з 09.06.2008 р., постійно

7. Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів спільно з Державною санітарно-епідеміологічною службою забезпечити державний нагляд (контроль) щодо карантинізації вакцини та контролю холодового ланцюга.
Термін — постійно

Голова Колегії В.М. Князевич
Секретар Колегії Л.В. Черкащина

+++
Газета по-українськи, 11.07.08

Масові вакцинації провокують епідемії

Дитячі інфекції минають самі10.07.2008

Чиновники Міністерства охорони здоров’я в колективному зверненні закликали продовжити масову позапланову вакцинацію 9 млн молодих українців незареєстрованою індійською вакциною. На проведеному на початку липня круглому столі було заявлено, що ”на сьогодні у світі немає надійнішого захисту від інфекційних хвороб, ніж вакцинація”.

Нещодавно я розпитав про неї знайомих лікарів. Виявилося, вони знають про шкідливість вакцинації, тому не роблять щеплення своїм дітям і відраджують знайомих. Проте відкрито не можуть про це сказати — через загрозу втрати роботи чи ліцензії. По суті практикуючі українські медики є рабами системи. Важкі побічні наслідки вакцинації приховують.

А поширені вони не лише в нас. 1996 року конгресом США навіть створено систему інформування про побічні ефекти щеплень. Щорічно вона отримує майже 11 тис. повідомлень про серйозні наслідки. Федеральний уряд виплачує мільярди доларів батькам дітей, які загинули чи стали інвалідами після щеплень.

Представники медичної влади стверджують, що щеплення стали причиною зменшення захворюваності, і пропагують їх ефективність та безпеку. Проте ця пропаганда суперечить медичній статистиці, повідомленням державних контролюючих служб, а також дослідженням авторитетних учених, констатує американець Алан Філліпс у дослідженні ”Суперечності між медичною наукою і політикою вакцинації”. Виявляється, спад інфекційних захворювань розпочався задовго до введення щеплень, щеплене населення страждає від епідемій, а програми масових вакцинацій спричинюють безліч хронічних імунних і нервових хвороб.

Практикуючі українські медики є рабами системи

Зокрема численні дослідження засвідчили прямий зв’язок між щепленнями та синдромом раптової дитячої смерті. Коли в середині 1970-х Японія збільшила вік проведення щеплень із двох місяців до двох років, то частота синдрому різко знизилася. Після цього Японія одразу ж досягла найнижчого у світі рівня смертності серед немовлят.

Інший приклад: в Англії в середині 1970-х кількість щеплень від кашлюку знизилася із 80% до 30% й автоматично зменшилася смертність від цієї хвороби. Таку ж закономірність виявили в Уельсі та Західній Німеччині. Тобто чим масовіша вакцинація, тим вищий рівень смертності. На Філіппінах на початку 1900-х сталася найважча в історії країни епідемія віспи після того, як 8 млн людей, тобто 95% населення, отримали 24,5 млн доз вакцини. Смертність від віспи зросла тоді в чотири рази.

Чиновники від медицини тиснуть на лікарів, щоб вони не пов’язували щеплення з ускладненнями. Тому реальна статистика смертей та інвалідності від вакцинації в десятки разів перевищує офіційну.

Зважаючи на це, вакцина може бути на два порядки смертельнішою за хворобу. Найкраще з реальною ситуацією знайомі страхові компанії, тому відмовляються компенсувати побічні реакції від щеплень, пише Алан Філліпс.

Нині також активно поширюють міф про те, що дитячі інфекційні хвороби вкрай небезпечні. Насправді майже завжди вони минаються самі. Крім того, приводять до вироблення довічного імунітету, тоді як прищепний імунітет — тимчасовий. Тож вакцинація від дитячих хвороб відсуває вразливість дитини на дорослий вік, коли смертність від них є вищою.

А що робити, коли людина захворіла на небезпечну інфекцію? Методи сучасної інформаційної медицини, зокрема біорезонансної терапії, дозволяють лікуватися без жодних медикаментів. Наприклад, три роки тому знайомий лікар вилікував мене від грипу за 1,5 год. за допомогою компактного приладу на базі персонального комп’ютера. На позбавлення інших хвороб може потребуватися більше часу. Наприклад, вітряна віспа виліковується за три-чотири сеанси по одній годині.

В Україні поступово розвивається альтернативна медицина. Її ефективність на кілька порядків вища за офіційну. Вона проста, доступна, не призводить до жодних побічних реакцій чи ускладнень. Це медицина майбутнього. Її повна перемога — питання часу.

Ігор КАГАНЕЦЬ

+++

Зеркало недели, № 19 (698) 24 — 30 мая 2008

Внеплановая вакцинация: Минздрав выпустил джинна из бутылки
Ольга СКРИПНИК

Всего несколько недель не дожил до последнего школьного звонка краматорский одиннадцатиклассник Антон Т. Где найти нужные слова, чтобы высказать искреннее сочувствие его родителям? Сказать традиционное: Господь раньше времени забирает на небеса только самых лучших? Или повторить мнение чиновников Министерства здравоохранения о том, что внеплановую вакцинацию против кори и краснухи украинцы должны пережить, чтобы защитить Европу от эпидемий кори, потому что кто-то когда-то решил, что эту болезнь надо уничтожить до 2010 года?!

Прививка не принудительная, но обязательная
Трагический случай в Краматорске, конечно, испугал всех, кто согласился на вакцинацию, так же, как и их родителей и рядовых медиков, чьими руками реализуется этот сомнительный проект освобождения Европы от вирусов. Резонанс от трагедии был таким, что на это обратил внимание президент Украины и вызвал на ковер министра здравоохранения.

В Донецкой области — слезы, тревога, руководство же санэпидемслужбы МЗ Украины и представители ВОЗ и ЮНИСЕФ проводят очередной брифинг, на котором убеждают, что все идет по плану, а 14 школьников в Донецкой области госпитализированы только из-за желания врачей перестраховаться. Со временем стало известно, что в больницах уже находятся 68 юношей и девушек, которые почувствовали себя плохо именно после прививки. Наконец вечером министр здравоохранения В.Князевич сообщил: проведение внеплановой вакцинации приостановлено.

Жаль, что поздно. По мнению экспертов, эти события «спалили» министра, поставили крест на всех его планах по реорганизации систе­мы здравоохранения. Доверие утрачено, время — тоже, шансы на поддержку отныне минимальные. От­кровенно говоря, нынешнее руководство Министерства здравоохранения имело все шансы выйти сухим из воды — ведь решение о массовой вакцинации принималось задолго до того, как ведомство возглавил В.Князевич. Напомню, старт кампании был назначен еще на ноябрь 2007 года, но тогда что-то «не срослось», и акцию в который раз отложили на полгода. За это время научные сотрудники и общественные организации сумели привлечь внимание общества к этой проблеме, указали на узкие места кампании, отдавая тем самым козырь в руки министра. К сожалению, тревожные выводы научных сотрудников никого в министерстве не заинтересовали. 23 февраля в эксклюзивном интервью «Зеркалу недели» министр заявил, что «…отменил решения, принуждающие делать эту прививку. И главное — вакцина должна пройти обязательную регистрацию в Украине». Тем не менее буквально через три дня — 27 февраля — Кабинет министров подписал соответствующее решение, которое сразу же бросилась выполнять санэпидемслужба. Да, собственно, эта служба и до того не переставала открыто лоббировать кампанию массовой вакцинации против кори и краснухи вакциной индийского производства.

Из компетентных источников в Министерстве здравоохранения известно, как согласовывались планы: международные организации настаивали на максимальном количестве вакцинаций: они заранее знали, сколько молодежи в возрасте от 15 до 29 лет проживает в том или ином городе или районе. Наши госслужащие, которые априори должны отстаивать прежде всего государственные интересы, легко соглашались и сдавали позиции, а точнее — сдавали нас с вами и наших детей. Доказательств этого — более чем достаточно. Достаточно — для кого? Для нас с вами, для тех, кто хорошо знает, что за словами о защите населения от эпидемии, от инфляции или независимого тестирования, как правило, скрываются чьи-то конкретные интересы. И, к сожалению, совсем недостаточно для тех компетентных органов, которые, в соответствии с законом, должны отстаивать государственную безопасность и, наконец, защищать права граждан именно нашей страны. По-видимому, государственные мужи считают, что 9 миллионов доз живой (!) вакцины против кори и краснухи для 46-миллионного населения Украины ни сегодня, ни в будущем ничем не угрожают. Даже если предположить, что массовой вакцинации все же не будет, — где и как можно безопасно утилизировать это вирусное нашествие? Думаете, страна-производитель обратно примет? Или же выручат ВОЗ вместе с ЮНИСЕФ, подарившие нам этого троянского коня?

Когда-то говорили, что украинцы долго запрягают, зато быстро ездят. В настоящих политических реалиях не мы, а нас запрягают, и не только навязывают нашим детям правила поведения для стран третьего мира, но и влияют на состояние их здоровья. По словам ученых, вакцина, выращенная на клетках другого — азийского — генотипа, не пройдет бесследно для европейцев. Но если бы не трагический случай с краматорским школьником, очевидно, никто из высоких должностных лиц не обратил бы внимания на то, что происходит в стране. Сегодня наконец зашевелились чиновники разных ведомств — создаются комиссии, проводятся десятки совещаний, но ни на одном из них так никто и не услышал четкого ответа: как, на основании чего попала в Украину такая огромная партия вакцины? Заметьте, не лекарств, а именно иммунобиологических препаратов, которые представляют потенциальную опасность и должны четко контролироваться соответствующими службами.

Были ли основания для массовой вакцинации?
Согласитесь, сегодня принципиально важно знать, кто именно выступил инициатором массовой вакцинации. Чиновники МЗ умело уклоняются от ответа: дескать, у ВОЗ и Украины общее видение проблемы. Только на брифинге, когда пауза после вопроса неприлично затянулась, первый заместитель министра Н.Проданчук признал: «Украина обратилась с просьбой о помощи».

Правду сказал. Думается, в архиве МЗ еще хранятся письма-благодарности от представителя ЮНИСЕФ, присланные на имя С.Бережнова, из которых можно узнать, что украинская сторона очень любезно принимает все рекомендации международной организации, а поэтому, в соответствии с предыдущими договоренностями, массовая вакцинация «должна начаться 19 ноября 2007 года».

Не известно, получал ли благодарности Н.Проданчук — в министерстве он работает недавно, но его заместительница Л.Мухарская занимает свою должность уже много лет, поэтому предысторию массовой вакцинации знает хорошо. Еще с лета прошлого года Л.Мухарская убеждала всех и повсюду, что у нас была большая эпидемия кори в 2006 году — тогда заболело 45 тысяч человек, пятеро из них умерли. Выход один — массовые прививки против кори. А к чему здесь краснуха? — спросите вы. По мнению чиновницы, проводить кампанию дважды сложно, поэтому проще за один раз проколоть всех подряд двухкомпонентной вакциной.

Инфекционисты, и среди них академик АМН Украины Жанна Возианова, считают, что, во-первых, ребят необходимо вакцинировать против эпидпаротита, вспышки которого постоянно возникают в армии (осложнения угрожают бесплодием). А во-вторых, данные отечественного мониторинга свидетельствуют, что «серопозитивным к вирусу кори является почти 85% населения Украины, в равной степени в селах и городах. Вакцинальная коррекция нужна не более чем для 15% населения». Это означает, что у подавляющего большинства населения есть иммунитет, выработанный как вследствие плановых прививок в детстве, так и вследствие пережитых вспышек кори. Для нас с вами это означает, что поголовная вакцинация совершенно не нужна. А для производителей вакцины и их друзей?!

Есть все основания сомневаться в правдивости данных, приведенных сан­эпидемслужбой, относительно количества больных и умерших от кори в течение 2006 года. У нас сохранились официальные сообщения МЗ того времени: «Уважаемые коллеги, просим Вас не использовать термин «эпидемия» по отношению к эпидемической ситуации заболеваемости корью в Украине. Пресс-служба МЗ официально заявляет, что в Украине, и в частности в г. Киеве, эпидемии кори не наблюдается. Об­ращаем Ваше внимание, что, по критериям ВОЗ, эпидемией считается ситуация, когда уровень заболеваемости на определенную инфекцию превышает 1% от общего населения определенного региона».

Кто же так точно посчитал десятки тысяч больных, когда даже количество смерти от кори каждый раз называется другое —от четырех до шести человек? Перейти от полного отрицания вспышки кори к выводу об эпидемии было непросто, но чиновники МЗ с этим справились: цифра 45 тысяч, по мнению экспертов, не случайна. Чтобы подогнать данные под стандарт ВОЗ, надо было нарисовать 46 тысяч, которые и составляют 1% населения Украины, — но тогда, хотя и задним числом, надо признавать, что эпидемия действительно была. Пришлось корректировать цифры так, чтобы угодить и вашим, и нашим.

Любимое дело руководства санэпидемслужбы — показывать разноцветные графики, карты и диаграммы, которые должны если не напугать, то по крайней мере пристыдить украинцев: ведь именно от нашей столицы протянулись зловещие стрелки по всему миру, это мы развезли злосчастную корь, стали источником опасности для жителей Европы, Азии и даже заокеанской Америки.

По словам Н.Проданчука, «…сегодня мы не защищены на 95%, а, по эпидпоказателям, защита популяции возможна только в таком случае. Мы не едины в мире с такой ситуацией, — у Японии похожие обстоятельства. Вывод очевиден — нужно делать вакцинацию, и не только с позиции отдельного гражданина, а ради защиты всего нашего населения, всей Европы».

Интересно, почему наша санэпидемслужба решила, что вся Европа, кроме нас, уже освободилась от кори? Неопровержимый авторитет в инфектологии Жанна Возианова утверждает, что «полностью ликвидировать корь еще невозможно. Когда велись разговоры о ликвидации полиомиелита и других инфекционных болезней, в список попала и корь, но со временем стало ясно — поспешили. Пока что речь идет только о контроле над этим заболеванием. В Украине проводятся плановые вакцинации — но хотя бы раз делался анализ их эффективности? Какой уровень иммунитета остается после очередной прививки? С этого надо начинать».

В Европе — корь, а в Украине — массовые прививки
Подтверждением слов Жанны Ивановны служат данные ВОЗ о том, что вспышки кори были зафиксированы не только у нас, но и в Румынии, Италии, Великобритании, Германии и других европейских странах. Если внимательно проанализировать нашу статистику, то нетрудно заметить, что больше всего больных, кроме столицы, было в пограничных областях — Сумской, Харьковской, Закарпатской. Это очень большой вопрос — мы развозили корь или ее привезли к нам. Например, в Дании и Швейцарии гулял вирус генотипа В3, в Румынии — Д4, а Украину и Испанию посетил Д6. Хотя думаю, что этого различия чиновники МЗ просто не заметили. Во время диалога руководства санэпидемслужбы с учеными профессор-иммунолог поинтересовался, какой именно генотип вируса кори содержит индийская вакцина. Заместитель главного государственного санитарного врача переглянулся с руководителем центра иммуннобиологических препаратов, и они дружно улыбнулись: «Корь — не грипп, у нее один вирус!» Стоит ли после этого удивляться, что такие «компетентные» чиновники легко согласились на поставки двухкомпонентной вакцины КК, в то время как иммунологи считают этой большой ошибкой?

— Лишняя иммунизация — лишняя аллергизация, — убеждена профессор Екатерина Гаркава. — И не надо считать, что аллергия — это только внешние проявления: высыпания или покраснения. Не забывайте об анафилактическом шоке, который может окончиться летально. Прежде чем начать массовую вакцинацию взрослого населения, надо хорошо проанализировать календарь прививок. В течение первого года жизни ребенок получает 17 вакцин! Следующие полгода тоже экстремальные — к ним прибавляются еще четыре вакцины, которые считаются обязательными. Может ли эта атака на иммунную систему обеспечить эффективное ее функционирование?

Поскольку вакцину предлагают индийскую, речь идет о популяции не европейской, а азийской, а это означает наличие антигенов, с которыми мы, украинцы, не знакомы. Это может привести к появлению таких аллергических реакций и состояний, которые мы даже предположить не можем. Если известно, что у 85% молодежи есть антитела к вирусу кори, а к вирусу краснухи они есть у 89% молодых женщин репродуктивного возраста, — хотелось бы понять, на основании чего принималось решение о массовой вакцинации молодежи?..»

Думаю, это многим хотелось бы выяснить. У большого числа специалистов возникают сомнения относительно качества индийской вакцины. Основанием для этого служит информация самого производителя о довольно тяжелых осложнениях, проявляющихся после прививок. Настораживает тот факт, что производитель перечисляет намного больше осложнений, чем об этом информируют чиновники МЗ во время разъяснительной кампании. Санэпидемслужба говорит о повышении температуры и отеке в месте введения, в то время как производители называют тромбоцитопению — один случай на 30 тысяч, а также энцефалит и анафилактический шок — один случай на миллион прививок. Наши чиновники, очевидно, считают, что производитель сам на себя наговаривает, ибо, по словам Г.Мойсеевой, директора ГП «Центр иммуннобиологических препаратов», претензий к индийской вакцине нет: «В мире было использовано 40 млн. доз этой вакцины для проведения кампаний массовой иммунизации. У нас есть описанные последствия по всем странам, касающиеся поствакцинальных реакций, есть также данные о проведении массовой иммунизации в Иране, когда были вакцинированы и беременные женщины. Мы сделали анализ данных ВОЗ, содержащиеся в досье на индийскую вакцину: ни одного осложнения не регистрировалось».

Но не радуйтесь тому, что КК вроде бы благополучно использовалась в Центральной и Восточной Европе, в частности и в России. В действительности Россия использует противокоревую вакцину собственного производства и, заботясь о национальной безопасности, не принимает такой гуманитарной помощи. А к Центральной и Восточной Европе руководство Центра иммуннобиологических препаратов, по-видимому, причисляет Албанию, Румынию, Киргизстан, Молдову, Таджикистан, Азербайджан и Иран, где проводились прививки индийской вакциной.

Кстати, в Швейцарии и в Вели­кобритании зафиксированы вспышки кори, не уменьшающиеся еще с 2006 года, но правительства этих стран не спешат вводить массовую иммунизацию индийской вакциной. И ВОЗ, кстати, почему-то не настаивает. Известно, что в Австрии, Германии и Норвегии, обнаружив корь, решили проконтролировать процесс прививок в школе, но с обязательной проверкой иммунного статуса каждого (!) ребенка. У нас же вакцинацию навязывают абсолютно всем в возрасте от 15 до 29 лет включительно с теми, кто уже переболел, хотя даже студенты-медики знают, что в таком случае вырабатывается пожизненный иммунитет. Вакцина, между прочим, обеспечивает его в лучшем случае на несколько лет, а в худшем он не вырабатывается совсем, как это и произошло со многими юношами и девушками, заразившимися в 2006-м. Кстати, плановые прививки, по отчетам санэпидемслужбы, проходили успешно, и только сейчас Л.Мухарская объясняет, что «…вакцинация тогда проводилась низкоиммунногенными вакцинами, полученными по линии гуманитарной помощи, которые не проходили государственной регистрации в Украине».

Откуда гарантии, что нынешняя «гуманитарка» лучше?!

Фальстарт или тактический прием?
Особое беспокойство вызывает тот факт, что вакцина против краснухи крайне опасна для беременных женщин: европейские производители такого препарата в инструкциях отмечают, что после прививок следует избегать зачатия как минимум три месяца. В инструкции к индийской вакцине этот срок почему-то сокращен до двух месяцев, а в некоторых вариантах перевода на украинский язык было указано всего 28 дней. Такая же непоследовательность и относительно артритов и артралгий, возникающих после прививок: в одних документах — это в 20% случаев, а в других — «незначительное количество».

Напомню, что в марте во время диалога с учеными главный государственный санитарный врач Украины публично пообещал: «Ни одной ампулы препарата не пропущу в Украину, если среди осложнений аж 20% артритов! Первое мое распоряжение — зарегистрировать вакцину в установленном порядке, так, как это делается со всеми другими иммунобиологическими препаратами. Есть еще несколько производителей, выпускающих аналогичные вакцины, — надо зарегистрировать их в Украине, и если кто-то не хочет делать прививки индийской вакциной, предложенной ВОЗ, у него будет выбор. Хотя последствия и осложнения от вакцинации — не такие уж и большие, как об этом говорят. Это может случиться даже от суши: съел порцию — и возможен анафилактический шок. Но ведь этим не пугают! Правительство приняло решение, что эта акция будет происходить не в апреле, а в течение года. У нас были сложные и напряженные переговоры с ВОЗ и ЮНИСЕФ. Для них было немного странно и непонятно — они это довольно легко сделали в Молдове, в Азербайджане, в Туркменистане, и нигде никаких проблем не возникало. Я им объяснил, что украинское общество демонстрирует достаточно высокий уровень свободы. Сегодня мы не можем воспользоваться тоталитарными методами — 30 лет назад мы бы за месяц это сделали и забыли».

Не совсем, правда, понятно, чем нынешние методы отличаются от тоталитарных. Официальный старт был назначен на 26 мая, но уже 5 мая в Донецкой области стартовала массовая вакцинация. Вскоре подключились Луганская и Полтавская области. Представители санэпидемслужбы Ивано-Франковской области в телеэфире заявили на всю страну, что без прививки ни один выпускник не получит справку для поступления в университет, а крымчане убеждали всех, что к ним завезли вакцину итальянского производства.

Первый раунд выиграли харьковчане, категорически отказавшиеся начинать прививку до официально назначенной даты. А сейчас пусть донетчане подумают: на каком основании они вводили детям незарегистрированную вакцину за три недели до утвержденной даты? Устные указания для прокуратуры не аргумент.

Поствакцинальная немота
По-видимому, преждевременный старт был очень нужен организаторам кампании — кто между праздниками будет разбираться в ситуации? И если бы не трагический случай в Краматорске, никто бы не обратил на это внимания.

Говоря «никто», я имею в виду всех государственных мужей, причастных к здравоохранению, безопасности и правам граждан, а также лидеров политических партий, не обративших никакого внимания на эксперимент, начавшийся в Украине. Молчала Верховная Рада и, в частности, те ее комитеты, которые занимаются здравоохранением, семьей, правовыми вопросами. Молчало теневое правительство. Молчали те политики, которые буквально накануне независимого тестирования требовали его отменить, поскольку считали это экспериментом над детьми: что если кто-то плохо себя чувствует, а его заставляют отвечать на вопросы тестов?! Краматорский одиннадцатиклассник успешно пережил тестирование, осенью стал бы студентом технического университета. Но не пережил прививки. Почему же молчали политики, которые так часто по поводу и без оного рвутся защищать маленьких украинцев? Как отвечали на тесты провакцинированные школьники, если температура у некоторых из них повышалась до 39? Краматорск проводил в последний путь 17-летнего Антона, так и не дождавшись адекватной реакции власти. И уже после того как погасли поминальные свечи на девять дней, политиков прорвало — секретарь СНБОУ провозгласила пламенную речь, обвинив в трагедии действующее правительство, вроде бы сама как бывший министр здравоохранения не знает порядка подготовки документов для Кабмина. Сегодня уже ни для кого не секрет, что решение о вакцинальной кампании было принято предыдущим правительством с подачи тогдашних министра здравоохранения и главного государственного санитарного врача.

Уже год продолжаются разговоры о массовых прививках. Кажется, уже все знают, что двукомпонентная вакцина КК нигде не применяется во время плановых прививок, а используется только как гуманитарная помощь для внеплановой вакцинации граждан стран третьего мира. Стоит ли верить тому, что наблюдение за провакцинированными гражданами проводятся во всех отдаленных кишлаках и аулах? Можно ли доверять данным медицины, которая находится в еще худшем состоянии, чем наша?

Хотелось бы также узнать, кто или что мешает компетентным органам выяснить, почему МЗ грубо нарушает украинское законодательство. Во-первых, в календаре прививок предусмотрены две плановые прививки от кори в детстве, и ни одного слова — о внеплановой во взрослом возрасте. Во-вторых, прививку позволяется делать только зарегистрированными в Украине вакцинами. И в-третьих, незаконное проведение медико-биологических или других опытов над человеком наказывается не только штрафом, но и ограничением свободы и лишением права заниматься определенной деятельностью. Кого интересуют подробности — читайте Закон Украины «О защите населения от инфекционных болезней» (2000 г.) и Уголовный кодекс Украины, в частности статью 142.

Естественно возникает вопрос: кто ответит за преждевременный старт вакцинальной кампании, за то, что почти сотня детей оказалась на больничных койках, наконец, за то, что родители потеряли единственного сына? Хотя, как это не удивительно, на брифинге именно на эти вопросы журналисты услышали мгновенный ответ от Н.Проданчука: «Конечно, правительство!» Пришлось уточнять: «Какое именно — Януковича или Тимошенко?» — «Конечно, Тимошенко, ведь решение было подписано в феврале. А конкретно — должен отвечать министр здравоохранения», — убежден первый его заместитель.

Н.Проданчук несколько раз подчеркивал, что он занимает должность первого заместителя министра только четыре месяца, но забыл при этом, что В.Князевич работает ровно столько же. И не к нему, а к экс-министру В.Гайдаеву и его заместителю С.Бережнову обращались представители ВОЗ, нашедшие аргументы, которые убедили чиновник