УкрЧАС

У своїй колишній майстерні на вулиці Курганівській у Києві вона тримала справжнісіньку козу і віддала ї родичам, лише коли отримала нову майстерню на 16-му поверсі. У її картинах — весняночки, квіти, пташечки, котики-муркотики, воли та корови, курочки, поле та босоногі женці, мати з дитям, солом’яні брилі та віночки з барвистими стрічками, Сорочинський ярмарок, варенички з сиром і з маком, дівчинонька й козаченько, – і все таке округле, з м’яким «л» і з наголосом на «о». Навіть ї дівоче «Кулеба» звучить майже як «Кулєба», м’яко і розмашисто. (more…)

Його ідеали – краса природи і жінки, людська доброта і правда…
Переступаю поріг оселі Володимира Патика, яка знаходиться у невеликому будинку на тихій львівській вуличці, і відразу почуваюся обраницею долі: з голо вою поринаю у світ чистих і сильних кольорів, у зачарований світ малярства. Усе помешкання просто «заселене» живописними полотнами. Вони різні за жанрами, колоритом, одні в багатих рамах, інші зовсім без них, є розвішані на стінах, є розставлені на підлозі, але всі – завершені, вибрані, всі – шедеври. Милуюся відомими полотнами: «Оксана» (1974), «Квіти з могили Сірка» (1994), знамениті «Соняхи» (1998). Це – малярський всесвіт Володимира Патика. Серед власних творів – кілька дорогих його серцю полотен Ярослави Музики, Маргіт та Романа Сельських… Що ж, Володимир Патик повсякчас і всюди перебуває у просторі малярських вимірів, життя підпорядковує малярським цінностям і міряє світ барвами власної палітри – то найприродніший стан великого майстра живопису, за плечима якого понад півстоліття життя у мистецтві. (more…)