Місяць і гріш
7 червня 2008 року виповнюється 160 років із дня народження одного з найвидатніших художників XIX століття – Ежена Анрі Поля Гогена.
Він помер у 1903 році в бідності і забутті на Маркізьких островах. Місцевий чиновник “відзвітував” Парижу про смерть Гогена так: «Єдиною примітною подією останніх днів була раптова смерть нікчемної людини на прізвище Гоген, що був художником і ворогом усього благопристойного. Не сумніваюся, що його борги значно перевищать активи, а картини, які залишив по собі покійний, навряд чи знайдуть покупців»…
Гогену судилося стати одним із найзагадковіших художників. У світі добре відома книга Соммерсета Моема “Місяць і гріш”, відомий і її герой Чарльз Стрікленд – людина, образ якої міцно зрісся у свідомості читача з образом Поля Гогена.
Стрікленд – дивна людина. Характер, виписаний Моемом, вражає своєю неординарністю. У сорок років Стрікленд раптом відчуває потяг до малювання, він залишає дружину з дітьми і присвячує себе живопису. Тепер сенс для нього має тільки малювання і – через нього – пізнання істини. Він пише картини, дарує їх або міняє на шматок хліба. Його малювання вважають мазнею. Та Стрікленда це не цікавить. На острові Таїті, вмираючи від прокази, напівсліпий, він розмальовує стіни свого будинку геніальними малюнками, а потім просить свою дружину-таїтянку все спалити, тому що людині, яка пізнала таємниці буття, земна слава ні до чого. Ось таку історію описав Соммерсет Моем. А чи був таким Ежен Анрі Поль Гоген? Спробуємо відповісти на це запитання.
7 червня 1848 року, в одному з небагатих районів Парижа, на вулиці Нотр-Дам-де-Лоретт народився хлопчик, якого назвали Полем. Дитинство Гоген провів у Південній Америці – в перуанському місті Лімі. В 1855 році Поль наймається моряком на торговий корабель. Тоді він і починає малювати. Поки Поль ходив у плавання, померла його мати. Батько Гогена помер раніше, коли художникові був усього рік. Так Гоген став сиротою.
Він кидає мореплавство і йде працювати на біржу. Вечори біржовий маклер проводив у гостях у колишнього друга сім’ї Гогенів Гюстава Ароза. У будинку Ароза було багато картин, він їх колекціонував. Разом із дочкою Гюстава Маргаритою, яка хотіла стати художницею, Гоген почав малювати.
Гогена вражає живопис імпресіоністів, він знайомиться з уже відомим на той час Піссарро, який стає його вчителем. На той час Гоген уже одружений із вродливою Меттою і має сина Еміля. Вдень він заробляє гроші як біржовий маклер, а вечори проводить перед мольбертом.
“Я покинув усе, – говорив йому Піссарро. – Мистецтво вимагає повної віддачі”. Цікаво, що на той час Гоген був єдиним, хто підтримував Піссарро і не дозволяв померти йому з голоду. В кінці 70-х справи Поля на біржі йшли успішно. Він скуповує картини Піссарро, Моне, Дега, Бенуара і збирається у них вчитися. В цей же час він купує картину Мане “Голландський пейзаж” і звертається до самого художника з проханням придбати ще якесь полотно майстра. Несподівано Мане сам прийшов до Гогена в майстерню і вперше побачив його роботи.
– Дуже добре! – сказав Мане, захоплено прицмокуючи язиком, що означало захоплення.
Окрилений такою оцінкою, Гоген швидко повідомив дружині, що хоче присвятити своє життя мистецтву, і звільнився з роботи. На той час у них уже було п’ятеро дітей.
Але сім’я Гогенів швидко збідніла. Дружина митця виїхала в Данію до родичів, забравши з собою дітей. Гоген бідує, але не здається. Він хоче знайти таке місце, де можна було б не поневірятися в пошуках грошей, не відволікатися від мистецтва.
1887 року Гоген здійснив подорож на острів Мартініка, а 1888-го він якийсь час провів у Бретані. Тут Гоген стає лідером нового напряму – синтетизму, прихильники якого по-новому використовували колір і форму, сміливо спрощуючи образи. Працюючи, він не переставав писати дружині.
Ображена Метта відповідала не завжди – як він міг покинути її заради полотен? І 1891 року перед поїздкою на Таїті Гоген востаннє зустрічається з сім’єю. Він їде, бо вважає, що Таїті – це рай на землі. Це острів, де не потрібні гроші, де природа – дика і прекрасна. Там він знайде те, що шукав усе життя, а потім дружина і діти приїдуть до нього.
Тим часом у Парижі Гогена начебто починають визнавати. Можливо, якщо б він залишився, то став би ще за життя поважним метром. Але Гоген ішов слідом за своєю мрією. Перед від’їздом він сказав Піссарро, що тільки тепер зрозумів, яку страшну жертву приніс в ім’я мистецтва. У нього більше не було дружини і дітей, не було минулого.
У кінці свого життя Гоген перебирається на Маркізькі острови, де одружується з юною аборигенкою, що була з митцем до останнього дня. Він помер у бідності, не доживши до 55 років…
Гоген трохи не дочекався слави і визнання – вони прийшли усього через три роки після смерті художника, коли в Парижі було виставлено 227 його робіт.
Читайте також у розділах: "АРТ-UKRAINE", Новини