Актуальне інтерв’ю. “УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ” - ЦЕ ВЖЕ СПРАВЖНІЙ БРЕНД - НАТАЛІЯ ЗАБОЛОТНА
Український дім відзначає своє 15-річчя. За цей час він заслужено підтвердив свій статус Центру ділового та культурного співробітництва - унікального осередку громадсько-політичного, культурного та ділового життя України, де проводяться заходи загальнодержавного та міжнародного рівня, широкомасштабні мистецькі акції.
Серед найрезонансніших подій - збори Європейського банку реконструкції та розвитку (1998), заходи в рамках візиту в Україну Папи Римського Іоанна Павла ІI (2000), форуми Світового конгресу українців (2003 - 2007). Саме тут був штаб Помаранчевої революції 2004 року і проводились урочистості з нагоди інавгурації Президента України Віктора Ющенка у 2005-му. Тут проходили “Міні-Давос 2005″, виставки пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. (2005 -2007), заходи з приводу річниці трагедії у Бабиному Яру (2006), презентація Кубка FIFA в рамках всесвітнього туру FIFA (2006), масштабні мистецькі проекти “АРТ-Київ” та “Великий скульптурний салон” (2006 - 2008), Міжнародний форум “Європа - Україна” (2008), П’ята Асамблея Всесвітнього руху за демократію (2008).
Протягом півтора десятиліття в Українському домі було проведено близько 10000 заходів, в тому числі - 1 500 виставок, які відвідало понад 2 000 000 осіб.
Про історію, сьогодення та майбутні амбітні проекти - розмова кореспондента УКРІНФОРМу з директором Українського дому Наталією ЗАБОЛОТНОЮ.
“МИ ПОВЕРТАЄМО ЛЮДЯМ СВЯТО”
- Пані Наталю, найперше - вітаю Вас з ювілеєм. Ми знаємо, що тут, в Українському домі, 15 квітня відбудуться урочистості з цієї нагоди, і киян чекають цікаві імпрези. Хотілося б дізнатися про найцікавіші.
- З нагоди дня народження Українського дому ми відкриваємо кілька досить цікавих виставок з нашого фондового зібрання: серед них експозиція живопису і графіки 1930-90-х років - це півтори сотні творів митців української школи живопису, переважна кількість яких є народними і заслуженими художниками СРСР і УРСР; унікальну виставку японської гравюри ХІХ ст.; колекцію ікони XVII - ХХ ст.
Та гадаю, що найбільшим подарунком для друзів Українського дому стане презентована під час урочистого прийняття найбільша в історії України виставка робіт народної художниці Марії Приймаченко. У центральній залі буде представлено 150 робіт видатної майстрині з приватних колекцій відомих особистостей. Виставка робіт Марії Приймаченко діятиме і в святкові дні після Великодня до 10 травня.
А якщо бути точними, то справді найцікавіше те, що 15 років Українському дому виповнилося ще минулого року. Але тоді цю дату ми не могли відзначити, бо всі зали були заброньовані, і політична ситуація теж не спонукала до будь-яких святкувань на нашій території.
Окрім того, виповнилося 25 років самій споруді, яка була збудована у 1982 році і стала домом для нашої організації.
- Тоді це був Музей Леніна. Треба сказати, що кияни дуже його не любили - і навіть не стільки з ідеологічних міркувань, а тому, що під його забудову знесли половину розкішної Володимирської гірки - улюбленого місця відпочинку…
- Так, для киян це була втрата. І ми підсвідомо прагнемо очистити карму Українського дому від негативної енергетики, що передається нам від наших попередників, які запроектували на цьому місці монументальну будівлю. І з приємністю усвідомлюємо, що Український дім, з останніми роками остаточно позбувшись статусу Музею Леніна, стає духовним центром, Меккою мистецтва, відправною точкою для добрих починань, для цікавих проектів і талановитих особистостей.
Сьогодні назва “Український дім” вже стала брендом, і не потрібно зайвий раз нагадувати адресу, а тим паче пароль “Музей Леніна”.
Якщо ж повернутися до питання карми, то ми, можливо, саме відчуваючи те, що 26 років тому кияни втратили цю паркову зону на Володимирській гірці, всіляко намагаємося повернути їм свято. І це свято ми повертаємо у своїх заходах.
- Свого часу вийшло доручення Президента України про те, щоб привнести український дух в Український дім. Пам’ятаю, були різні проекти, а нині це питання вже не дискутується.
- Можливо, Президент відчував, що цей імідж - Музею Леніна - ще присутній. Оголосили всеукраїнський конкурс на розбудову Українського дому. Було розглянуто багато проектів: хтось пропонував змінити його форму архітектурно - зробити у вигляді писанки, хтось - посадити на дах коней, хтось - розмалювати на кшталт вишиванки.
Так ні до чого і не дійшли, але ми для себе усвідомили одне: що український дух привноситься українськими людьми. А українські люди…
…ПРИХОДЯТЬ ТУДИ, ДЕ ЇМ ЦІКАВО
- Ви маєте на увазі ваші арт-проекти? Вони справді цікаві, фантастичні!.. Я особисто не пропустила жодного.
- Ми започаткували два великі мистецькі проекти “АРТ - Київ” і “Великий скульптурний салон” - і це предмет нашої особливої гордості. Ось уже третій рік поспіль ми проводимо ці масштабні мистецькі акції. І з кожним роком вони збирають дедалі більше шанувальників. Якщо перші такі 10-денні акції відвідувало 35 тисяч, то останні - до 70 тисяч осіб.
Перша акція - “АРТ-Київ” - пройшла у листопаді 2006 року. На ній було репрезентовано близько 3 тисяч картин. Живопис представляли і власне художники, і галереї. Це був перший в Україні арт-фестиваль за останні 10 років. Останнім часом попит на мистецтво зростає, і ми нашими акціями фактично сприяємо процесу формування вітчизняного ринку мистецтва, який, на відміну від країн Європи, де арт-ринки нараховують десятиліття, а інколи й століття, лише починає формуватися.
Український дім став тим майданчиком, на якому зустрічаються й експерти, і колекціонери, і митці, і фалеристи, і покупці. Тут укладаються договори, робляться замовлення. І є не лише результат відвідуваності наших акцій, а й результат продажу. Згідно анонімних опитувань…
- Чому анонімних?
- Тому що наш арт-ринок досить недосконалий. Через дикунське законодавство в цій галузі більшість галерей працюють за латентною схемою продажів. І вони не винні, адже кожна структура створюється з метою заробітку, а при нашій законодавчій системі вони не мають змоги заробити. Саме тому галереї змушені створюватися, згідно зі статутними документами, з метою виключно експонування робіт, а не їх продажу. З усіма наслідками.
Але час диктує власні правила, і ситуація із законодавством у царині мистецтва потребує негайного втручання. Мистецький ринок в Україні дуже швидко реагує на попит, і зростає прошарок людей із середніми і вище середніх статками, які хочуть мати у себе вдома автентичні, авторські речі.
Факти говорять самі за себе. Тому що коли в країні було дуже скрутно, мало хто відвідував мистецькі виставки, а зараз, ви бачите, масова тяга до мистецтва, і стоять черги до Національного художнього музею на виставку Піросмані, і в Український дім на виставку скульптури Родена, Архипенка і Пінзеля.
Люди хочуть бачити імена. І наші книги відгуків свідчать про те, що вони надзвичайно розчулені такою можливістю. Оскільки більшість із них не мають змоги відвідати музей Родена у Парижі чи то виставку Архипенка у Нью-Йорку.
- І тут навіть не йдеться про те, що галереї не продають твори в такому масштабі, як під час ваших салонів. Так що ж показало ваше анонімне опитування?
- Воно показало, що протягом “АРТ - Києва” було продано робіт і зроблено замовлень на суму близько 2,5 - 3 млн умовних одиниць. А під час “Великого скульптурного салону” було куплено і зроблено замовлень на більш ніж 4,5 млн. І хоч Український дім не є фінансовим посередником при процесі купівлі-продажу, нам надзвичайно приємний такий фінансовий результат, оскільки ми розуміємо, що це хороший стимул художникам для подальшої праці, підтвердження того, що вони рухаються в потрібному напрямку.
УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ - ЦЕ НАШ ЛУВР
- Я знаю, пані Наталю, що проведення цих салонів - Ваша ідея. Розкажіть, будь ласка, що Ви придумали на майбутнє?
- Зараз ми вже активно готуємося до наступних наших акцій. Так, вперше в Україні ми проведемо “Великий антикварний салон - 2008″ - він відбудеться з 5 по 14 вересня ц.р.
- Будь ласка, можна про нього трохи докладніше? Адже це щось абсолютно нове.
- Мені здається насправді, що ми вже трохи розбестили нашу публіку. І коли відвідувачі приходять не в період великих мистецьких акцій, а просто в одну з галерейних зал, вони розчаровані. Оскільки вже звикли, що в Українському домі з першого по п’ятий поверх - мистецтво, і можна провести тут цілий день.
Але я думаю, що це правильно. І такою, мабуть, є ідея “Мистецького арсеналу”: щоб люди приходили туди родиною і цілий день присвячували мистецтву. Як у Лувр. Сьогодні таким маленьким “Лувром” періодично виступає великий Український дім, і ми пишаємося тим, що хоч декілька разів на рік стаємо Меккою мистецтва.
А щодо антикварного салону, то, знову-таки, це буде велика мистецька акція, також розшарована по поверхах і залах Українського дому. В ній будуть окремі експозиції, присвячені іконі ХVI - ХVIІІ сторіч (з приватних колекцій), Паризькій школі (живопис і скульптура), українському авангарду. Окрім цього, ми будемо представляти найбільші антикварні галереї України. Це буде досить видовищна акція.
Так само продовжуємо активно готуватися до “АртКиєва - 2008″ - великої виставки живопису, яка втретє пройде з 1 по 15 листопада цього року. Ну і, звісно, “Великий скульптурний салон - 2009″ в наступному березні. Вже сьогодні маємо на нього багато заявок від вітчизняних скульпторів.
СКУЛЬПТОРИ НА САЛОНІ МАЛИ НЕ ОДНЕ ПОТРЯСІННЯ…
- Скульптурні салони в Українському домі, і це визнали всі, справді приголомшують уяву.
- Для їх організації потрібно було мати трохи відваги. Адже коли ми задумали проведення “Великого скульптурного салону”, багато хто з експертів мене переконував, що це провальна справа, що нашим скульпторам нема що показати, що вони такі совкові і т.д.
Та й самі скульптори… З кожним з них спілкувалася по півтори-дві години. Для участі в першому “Скульптурному салоні” їх доводилось умовляти, оскільки зазвичай до скульпторів ставилися за залишковим принципом - коли роблять виставку живопису, скажімо, то скульптура слугує для декору. Знаєте, як у мультику про Простоквашино: “А какая польза от этой картины?” - “Еще какая польза! Она дырку на обоях закрывает”.
Скульптори все згадували щедрі радянські часи, коли після виставок мали якусь перспективу - були держзамовлення на пам’ятники, вони одержували премії, лауреатські звання. А потім - окрім “фізичного навантаження” - ніякого зиску.
Оптимізму їм додала кількість відвідувачів наших акцій. А коли на восьмий-дев’ятий-десятий день до них почали повертатися замовники, купуючи роботи, вони пережили потрясіння.
І вже не всі потрапили на “Великий скульптурний салон - 2008″. Дехто не пройшов наш експертний відбір. Не потрапило і декілька хороших скульпторів, оскільки не всі вміють швидко працювати. Адже якщо торік вони виставляли доробок фактично за останні 10 - 15 років, то в 2008-му ми поставили умову презентувати виключно нові твори.
- Але ж вони мали справжній успіх, стали популярними, їх знають. Так само, як і художників, - багато хто з них здобув ім’я завдяки “АРТ - Києву”.
- Після першого “АРТ - Києва”, скажімо, ціни на роботи Аліни Максименко зросли вдвічі. Оксана Мась і до нас була досить відома в мистецькому полі України, але її бажання брати участь у наступних наших акціях є підтвердженням їх результативності. Мені імпонує художниця Олександра Жумайлова-Дмитровська, яка в нас також представляла цікавий спецпроект “Вулиці. Вектор Київ - Амстердам”, у неї зараз багато пропозицій і серед українських замовників, і на виставки за кордоном.
Ім’я Ігоря Гайдая також не було новим, але його спецпроект “Разом”, який він презентував на “АРТ-Києві”, мав великий резонанс. Я знаю, що зараз фотохудожник запрошений у кілька європейських країн. А в нас 22 травня до Міжнародного дня захисту дітей Ігор Гайдай презентуватиме новий цікавий фотопроект, який називається “9 + 3″. Декілька років він фотографував мам у пологових будинках з немовлятами, яким ще не виповнилося трьох днів.
- Ми зараз згадали про гучні мистецькі акції, які започаткував Український дім, але ж протягом року тут повсякчас вирує мистецьке життя. Свої презентації проводять галереї, проходять персональні або збірні виставки художників…
- А ще ж книжкові ярмарки. До Дня захисту дітей і Святого Миколая ми започаткували Дитячі книжкові ярмарки. Вони проходять уже протягом 3-х років і дуже популярні і серед дітей, і серед дорослих.
УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ - ЯК АЙСБЕРГ…
- Коли ми говорили про відзначення 15-річчя, Ви сказали, що 5 виставок на це святкування ви організуєте з власних фондів. Отже, Український дім - це як айсберг, і ми бачимо тільки невелику його частину, яка на поверхні. А десь є невидима для нас - архіви, фонди. Наскільки вони великі?
- Вони справді великі. Взагалі Український дім є не п’ятиповерховою, а семиповерховою будівлею. Два поверхи розташовано під землею. На одному з них розміщені наші фонди. В основній фондовій колекції - понад 40 тисяч одиниць зберігання. Серед експонатів - живопис, скульптура, графіка, народне декоративне мистецтво. Крім того, книги, журнали, газети, листівки, медальєрне мистецтво, фолеристика, філателія, філокартія, об’ємні експонати тощо. Тобто спектр дуже широкий.
Значна частина колекції - це фонди київського філіалу Центрального музею Леніна. Але за 15 років ми сформували нову колекцію, буквально починаючи з нуля, - українського народного декоративного мистецтва, ікон, рушників. Наново було сформовано велику колекцію українського авангарду.
Другий підземний поверх - технічний, там величезна система обладнання. Працівники жартують, що в нас є власний “Титанік”, - туди потрапляєш як у машинне відділення корабля.
Звісно, ця споруда потребує величезних вкладень і величезної технічної підтримки. Ми є госпрозрахунковим підприємством. Ми не музей, і не маємо бюджетного фінансування, тому повинні працювати, щоб заробляти на себе. Це від 800 тис. до 1 мільйона гривень в місяць, щоб утримати цю будівлю і виплачувати зарплату колективу, якого у нас 150 осіб.
Але ми ніколи не жаліємося на життя. Для нас найбільша винагорода - це можливість працювати і приносити користь суспільству - хай як це пафосно звучить.
А для мене особисто - велика честь бути директором нашої великої і величної установи.
- Дорога Наталю, від колективу УКРІНФОРМу я бажаю Вам і Українському дом великого плавання, нових грандіозних проектів - найуспішніших і найрізноманітніших!
Розмову вела Валентина ПАЩЕНКО, УКРІНФОРМ
