“Християнську етику” вже викладають у школах
Станіслав Стеценко
Наближається до завершення перший рік експериментального впровадження в 106 київських школах предмета “Християнська етика в українській культурі”. Київський педагогічний університет ім. Бориса Грінченка підготував відповідний посібник для 1-го класу, в роботі — підручники для 2—4 класу.
Про проблеми, пов’язані з упровадженням до шкільної програми предмета “Християнська етика в українській культурі”, журналіст розмовляє з кандидатом педагогічних наук, проректором з наукової роботи Київського міського педуніверситету імені Б.Д. Грінченка Еллою Бєлкіною.
— Елло Вікторівно, яке місце курс “Християнська етика в українській культурі” повинен зайняти у шкільній програмі?
— Я вважаю введення цього курсу потрібним і своєчасним. Варто згадати слова філософа Іммануїла Канта, який сказав, що на світі є дві гідні подиву речі: безмежне небо над нашою головою і моральний імператив у душі людини. Але моральне почуття в душі дитини слід розбудити і виховати. В Україні моральне виховання традиційно ґрунтувалося на Нагорній проповіді, на заповідях Ісуса Христа. У ХХ столітті цю традицію було, на жаль, перервано. Сумні наслідки нам відомі. Ні для кого не секрет, що сьогодні в наших школах навіть у молодших класах деякі діти курять, уживають алкоголь і наркотики, про нецензурну лайку я вже не кажу. У пресі не раз можна прочитати шокуючу інформацію про те, що трамадол можна купити будь-кому в будь-якій аптеці. Відступати вже нікуди. Дехто гадає, що моральне виховання дитини є прерогативою сім’ї. Так і повинно бути, так традиційно і було від давніх часів в Україні. Але сьогодні, коли ми переживаємо труднощі перехідного періоду й долаємо негативну спадщину від недавнього тоталітарного минулого, самій родині важко впоратися з таким відповідальним завданням. До того ж не секрет, що більшість сучасних батьків працюють на кількох роботах, аби прогодувати своїх дітей. Зважмо, покоління сьогоднішніх батьків — це також діти складного етапу переходу від розвінчаних радянських цінностей до незасвоєних суспільством цінностей демократичних. Дорослі й самі нерідко потребують морального виховання та допомоги. Отже, доцільно повернутися до традиції, яка передавалася з покоління в покоління, тобто до навчання дітей християнської етики.
Етика є сукупністю норм поведінки людини в суспільстві та в побуті. Але то не тільки правила поведінки. Це й ідеї, і смаки, і звичаї, і звички. Предмет “Християнська етика в українській культурі” навчатиме дітей не тільки правил поведінки в суспільстві та в побуті, а прищеплюватиме їм високі гуманістичні ідеї. Система християнського виховання мусить дати людині внутрішній стрижень, коли вона не поводиться аморально, бо боїться відповідальності за це, а тому що їй не дозволяють внутрішні переконання. Сподіватимемося, що система християнського виховання дасть нам людину, наділену почуттям обов’язку перед своєю Батьківщиною, родиною, перед минулим і майбутнім свого народу, нормами співжиття у своїй країні. Це, звичайно, не станеться за один рік, на це потрібні роки, коли не десятиліття. Добре, що ми починаємо уже тепер.
Важливо розуміти, що “Християнська етика в українській культурі” — не навчання релігії. Це курс культурологічний, етичний і світоглядний. До того ж позаконфесійний. Цей предмет винесено у варіативну складову навчального плану, і вивчатимуть його діти тільки за письмовою згодою батьків.
— Але ж, гадаю, людям, вихованим у радянські часи в дусі атеїзму, запровадження християнської освіти видається незвичним?
— Ми проводили анкетування в одному з районів Києва в школах, де з 1 вересня викладають “Християнську етику в українській культурі”. Результати такі: опитано 112 батьків, з них 97% готові активно підтримати вивчення християнської етики, а 3% ставляться до неї позитивно. Жоден не висловився проти. 70% опитаних вважають, що вже сьогодні їхні діти готові до сприйняття християнської етики, 30 % — що дітям потрібна додаткова підготовка. І всі 100% респондентів схвалюють курс християнської етики.
— Чому саме ваш університет став розробником програми та підручника з предмета “Християнська етика в українській культурі”?
— У нашому університеті накопичено значний досвід зі створення підручників з різних дисциплін. Ми здобули Гран-прі на форумі “Світ книги: 2004” за кращий підручник року. Наші видання знають не тільки в Україні, а й у Європі. Крім того, наш університет муніципальний, і над “Християнською етикою в українській культурі” ми працювали в рамках програми КМДА “Київський підручник”. Згідно з наказом Головного управління освіти столичної держадміністрації нашому університету було запропоновано забезпечити науково-методичний супровід курсу “Християнська етика в українській культурі”, підготовку кадрів і видання книжки для першокласників. Ми, звичайно, охоче взялися за цю важливу справу.
— Хто саме, на вашу думку, має викладати християнську етику?
— Безумовно, це має бути шкільний педагог. Священнослужителі вважають, що вони навчати в загальноосвітній школі не можуть. Сьогодні в п’ятих і шостих класах є предмет “Етика”. Ці самі вчителі після відповідної підготовки — а це щомісячні семінари — викладатимуть і християнську етику.
