Економіка/Огляд преси/20.12.06
Огляд преси від 20 грудня 2006 року.
“Вечерние вести”
20.12.06
Юрий Андреев: “Чернобыльская АЭС стала еще опаснее для страны”
Азаровский бюджет лишает социальной защиты сотни тысяч украинских ликвидаторов катастрофы
Ирина Кирпа
В Украине 14 декабря впервые отметили День участника ликвидации аварии на ЧАЭС. Эту дату чернобыльцы с боем “выбили” у нынешней власти только для того, чтобы об их подвиге не забывали никогда. Праздник ликвидаторам подарили, а вот законные социальные льготы урезали. Корреспондент “ВВ” решил поинтересоваться у председателя Всеукраинской общественной организации “Союз Чернобыль Украины” Юрия Андреева, как сами чернобыльцы расценивают свои шансы на выживание в будущем году?
— В бюджете, даже если Верховная Рада и учтет замечания президента, все равно чернобыльцы впервые за долгие годы почувствуют заметное ухудшение своего материального положения. Программа строительства жилья для инвалидов и переселенцев из зон радиоактивного заражения вообще ликвидируется. Раньше из бюджета ежегодно выделялось 83 млн грн. для строительства жилья для чернобыльцев, сейчас не выделено ни копейки.
Зато в главном финансовом документе страны появилась новая, очень интересная, запись: “строительство жилья для отдельных категорий граждан, которые имеют на это законное право”. Размытая формулировка дает весьма большие возможности для всяческих злоупотреблений. Попробуй теперь разобраться: жилье строилось для чернобыльцев или каких-то других “нужных” людей?
— Как люди, фактически спасшие страну, станут реагировать на заметное ухудшение уровня жизни?
— Мы будем протестовать всеми законными средствами. Это однозначно. Что это за бюджет, если на следующий год не предусмотрено обеспечение чернобыльцев бесплатными лекарствами? Такого безобразия не было даже во время депрессии после развала СССР, когда инфляция была значительно выше, чем сейчас. Если это и бюджет развития, то только олигархов и бандитов! Расходная часть бюджета выросла почти на 35%, а социальная составляющая (социальные выплаты, зарплаты, пенсии) заморожена. Чернобыльцы Донецка, Луганска, Запорожья, Харькова уже поняли, кто пришел к власти, и намерены организовывать массовые акции протеста для защиты своих прав.
— Как вы расцениваете закрытие Чернобыльской станции в 2000 г.?
— Закрытием станции власть нанесла серьезный политический, экономический, экологический и социальный ущерб Украине. Прошло уже почти 7 лет, а у нас до сих пор нет технического проекта снятия Чернобыльской АЭС с эксплуатации. А значит, невозможно сделать оценку, сколько денег необходимо выделить для проведения этих работ. Своим непродуманным решением чиновники остановили станцию, каждый блок которой ежегодно вырабатывал на $200 млн продукции.
Надо честно сказать о том, что после закрытия Чернобыльская станция стала более опасной, чем до остановки, потому что все ее реакторы заполнены топливом. Выгружать его некуда. Хранилище отработанного ядерного топлива ѕ1 давно переполнено. А новое (ХАЯТ-2) - не пригодно к эксплуатации. Ни хранить, ни загрузить в него ядерное топливо чисто технологически невозможно. Что делать с дорогостоящим уродом под названием ХАЯТ-2, никто не знает.
Точно такой же “мыльный пузырь” - строительство объекта “Укрытие-2″. Эта очередная арочка проблему Чернобыльской АЭС не решит. Главную опасность представляет именно не выгруженное ядерное топливо и жидкие радиоактивные отходы, которые до сих пор находятся в подреакторных помещениях и грунтовых водах возле станции. Вот о чем надо думать, если мы действительно по-настоящему хотим решить проблему ЧАЭС.
— Не секрет, что все предприятия страны, которые выводятся из эксплуатации, подвергаются безжалостному разграблению. Не постигнет ли такая же судьба и Чернобыльскую АЭС?
— Станцию уже грабят. Всего один пример. На недостроенном 5-м блоке ЧАЭС в подсобных помещениях стояли новые блочные трансформаторы. Приезжает бригада на “мерсах” со своими подъемными кранами и наемными рабочими. Они вскрывают эти трансформаторы и вырезают высококачественную медь. Потом ее продают, как металлолом, за несколько десятков тысяч “баксов”. А каждый такой новый трансформатор стоит несколько десятков миллионов долларов.
— В прошлом году большой переполох вызвало заявление президента о том, что в Чернобыльской зоне создадут всемирную свалку ядерных отходов. Что вы об этом думаете?
— Вся беда в том, что Виктор Ющенко прислушивается к советам непрофессионалов. Профессионалы воспринимают такое заявление, как обыкновенную глупость. Уже сейчас в зоне отчуждения находится около 800 временных могильников траншейного типа. Рано или поздно эти отходы придется перерабатывать, чтобы радионуклиды не мигрировали с почвой и сточными водами. В зоне вообще можно строить только временные могильники - современные, с развитой системой контроля, герметичностью, наземного типа. Там нельзя концентрировать материалы, которые положено хранить вечно, — географические условия не позволяют.
— В свое время вице-премьер Николай Томенко заявил, что 80% денег, выделенных на строительство объекта “Укрытие-2″, разворованы. Кто, по вашему мнению, “раздерибанил” эти средства?
— Предъявлять кому-либо обвинения в воровстве имеет право только прокурор. Да и не в вульгарном казнокрадстве наших чиновников заключается суть проблемы. Запад выделяет нам большие деньги на поддержание объекта “Укрытие” в безопасном состоянии. Только 10–12% пошло на технические цели: приобретение средств контроля, дозиметрической техники, компьютерных установок. Все остальные средства западные инвесторы направляют своим же фирмам для разработки различной документации. Это значит, что “благодаря” аварии, случившейся в нашей стране, у специалистов многих стран мира появилась хорошая возможность заработать. Нашим украинским специалистам от этого ни холодно, ни жарко.
Такова, увы, суровая действительность. Наша власть, кроме политических жестов и пустопорожних деклараций, за 20 лет так ничего и не сделала для решения проблем ЧАЭС. А сейчас занялась “экономией” на социальных гарантиях сотен тысяч украинских ликвидаторов катастрофы.
Мириться с этим мы не собираемся.
+++
“Факты”
20.12.06
Радиационный фон в столице нормальный
“ФАКТЫ” проверили информацию об обрушении крыши чернобыльского саркофага
Анатолий Гавриш
В последние пару дней по Киеву ходят слухи об “очередной” аварии на ЧАЭС. Партия “Братство” даже распространила сообщение о том, что 17 декабря частично обрушилась крыша объекта “Укрытие” (в народе - саркофаг), в результате чего произошел выброс в атмосферу радиоактивной пыли, а уровень радиационного фона в столице поднялся до 22-24 микрорентген в час при норме 14 мкР/ч.
Однако представитель службы информации Государственного предприятия “Чернобыльская АЭС” Майя Руденко сообщила “ФАКТАМ”, что сведения об аварии на станции не соответствуют действительности. 16 декабря там побывал глава МЧС Нестор Шуфрич в сопровождении большого количества журналистов и гостей. Они наблюдали за проведением окончания стабилизационных работ на объекте “Укрытие”. Как известно, во время строительства саркофага пришлось использовать в виде опоры старые конструкции разрушенного блока, за прошедшие годы ставшие ненадежными. В настоящее время к стенам и кровле подведены металлические конструкции, призванные взять на себя значительную часть нагрузки. Никаких чрезвычайных происшествий ни во время подведения новых опор, ни в последующие дни не было.
По сообщениям МЧС, радиационная обстановка в Киеве и области остается стабильной, радиационный фон в столице - около 12 мкР/ч, в области - 1-17 мкР/ч при норме 50. Лишь в Чернобыле фонит на 28 микрорентген при контрольном уровне в 80.
Для справки. До Чернобыльской катастрофы по СССР был принят нормальным уровень радиационного фона в 4-20 мкР/ч. В 1988 году в Украине эту норму повысили до 25 микрорентген. В столице фон обычно не превышает 20 мкР/ч, но есть места, где фонит сильнее. Так, например, майдан Незалежности дает 23 микрорентгена в час, памятник Тарасу Шевченко напротив красного корпуса университета - 28, а возле мэрии уровень радиоактивного фона повышается до 43 микрорентген в час: это объясняется гранитами, которые использовались при строительстве площади и памятника. Кстати, во многих панельных домах на Оболони фон постоянно держится на уровне 30 микрорентген.
+++
“Факты”
20.12.06
Председатель наблюдательного совета ОАО “Запорожсталь” Эдуард Шифрин пообещал премьеру Виктору Януковичу создать новые рабочие места
Острые проблемы горно-металлургической отрасли, а также вопросы взаимодействия между металлургическим и железорудным комплексами обсуждались на встрече премьер-министра Украины Виктора Януковича с председателем наблюдательного совета ОАО “Запорожсталь” и соучредителем компании “Амстор” Эдуардом Шифриным.
Во время беседы речь шла о перспективах развития “Амстор” - отечественной сети гипермаркетов, которая ничем не уступает зарубежным аналогам. По словам Эдуарда Шифрина, сегодня в Украине работает уже 11 гипермаркетов этой компании, ежедневно обслуживающих 66 тысяч покупателей. Сеть “Амстор”, которая обеспечивает население качественными продуктами питания и создает новые рабочие места, в следующем году намерена открыть 16 новых торговых центров.
Виктор Янукович со своей стороны отметил, что правительство внимательно наблюдает за развитием этой масштабной социальной программы, которая реализуется сетью “Амстор”, и выразил ее поддержку. По мнению премьера, будущее именно за такими комплексными программами, которые служат потребителям и воплощают в жизнь современные методы маркетинга и развития рынка.
+++
“Факты”
20.12.06
Депутаты согласились со следующего года ограничить свои пенсии суммой 10 тысяч гривен
В то же время вчера они, принимая бюджет, отказались учесть предложения главы государства и увеличить в следующем году минимальную зарплату и прожиточный минимум
Лилия Поволоцкая
Не дают нашим властям покоя социальные стандарты. Только вернул Президент в Верховную Раду закон о бюджете на следующий год с просьбой увеличить социальные гарантии для народа, как парламент принимает закон, который предусматривает, что минимальная зарплата должна быть не ниже прожиточного минимума. Правда, вступит в силу этот документ только в 2008 году…
В Украине уровень оплаты труда в 12 раз ниже, чем в США, в 9 раз ниже, чем во Франции, и почти в 8 раз ниже, чем в Англии и Германии
Изначально Закон “О прожиточном минимуме” предусматривал, что этот стандарт используется для установления всевозможных социальных гарантий, в том числе минимальной зарплаты и пенсии. И, что самое интересное, пенсии до прожиточного минимума увеличивали дважды - осенью 2004 года (повысив всем пенсионерам минимальную выплату до 284 гривен 69 копеек - в то время прожиточный минимум для нетрудоспособных) и в 2005 году (установив, что минимальная на этот раз “трудовая” пенсия не может быть ниже прожиточного минимума).
А вот до минимальной зарплаты дело дошло только сейчас. Сначала народный депутат Вячеслав Кириленко, занимавший в свое время посты вице-премьер-министра и министра труда и социальной политики, предложил пересмотреть темпы роста минимальной зарплаты, заложенные в проекте бюджета, и установить к концу 2007 года минимальную зарплату на уровне прожиточного минимума для трудоспособных лиц.
Теперь парламент поддержал закон, который вносит изменения в Кодекс законов о труде и Закон “Об оплате труда”, с тем, чтобы минимальная зарплата соответствовала прожиточному минимуму.
Как объяснили авторы документа, в Украине уровень оплаты труда в двенадцать раз ниже, чем в США, в девять раз ниже, чем во Франции, и почти в восемь раз ниже, чем в Англии и Германии. “Низкий уровень социальной защищенности обусловлен прежде всего слишком маленькими минимальными социальными гарантиями работающих граждан, главной из которых является минимальная зарплата”, - отмечается в пояснительной записке к законопроекту. Поэтому было предложено устанавливать минимальную зарплату в зависимости от величины минимального набора продуктов, непродовольственных товаров и услуг, которые необходимы для обеспечения нормального функционирования организма работающего человека, сохранения его здоровья и удовлетворения основных социальных и культурных нужд. При этом в тексте документа четко указано, что минимальная зарплата не может быть ниже прожиточного минимума, рассчитанного для трудоспособного человека.
Напомним, что прожиточных минимумов у нас на самом деле целых пять. Во-первых, существует некий средний размер прожиточного минимума на человека в месяц. Кроме того, прожиточный минимум рассчитывается отдельно для четырех основных категорий граждан: для детей до 6 лет и для детей от 6 до 18 лет (эти минимумы, в частности, используются для установления выплат семьям с детьми), для нетрудоспособного населения (на этом уровне введена минимальная “трудовая” пенсия в нашей стране) и для трудоспособного населения - данную сумму и предлагают депутаты в качестве минимальной зарплаты.
Реализация закона потребовала бы дополнительных затрат в размере 500 миллионов гривен в месяц. Поэтому депутаты решили отложить на год введение его положений в силу, чтобы Украина успела подготовиться к серьезным изменениям.
Таким образом, закон, если его подпишет глава государства, вступит в силу с 1 января 2008 года.
Выплаты госслужащим, военным и “трудовым” пенсионерам ограничиваются 12 минимальными пенсиями по возрасту
Впрочем, позиция Президента в этом вопросе достаточно четко была выражена в тех предложениях, которые он внес к Закону “О государственном бюджете Украины на 2007 год”. В частности, Виктор Ющенко отметил, что этот документ предусматривает установить с 1 января 2007 года минимальную зарплату 400 гривен в месяц, с 1 июля 2007 года - 420 гривен, с 1 декабря 2007 года - 450 гривен.
В то же время глава государства указал, что если в 2005 году минимальная зарплата повысилась на 40 процентов (с 237 до 350 гривен), в 2006 году - почти на 20 процентов (с 350 до 400 гривен), то в 2007 году она увеличится всего на 12,5 процента.
“Такое резкое торможение темпов роста размера минимальной заработной платы негативно скажется на условиях оплаты труда работников абсолютного большинства предприятий в Украине, поскольку тарифные ставки их работников, согласно отраслевым соглашениям и коллективным договорам, устанавливаются в зависимости от размера минимальной заработной платы, - отмечает глава государства. - Учитывая прогнозируемый уровень инфляции в 2007 году (по прогнозам независимых украинских и международных экспертов, он составит около 11 процентов), а также рост налоговой нагрузки на доходы физических лиц, в Украине впервые за последние годы может произойти реальное падение размера минимальной заработной платы, которая является базой для расчета зарплат примерно десяти миллионов работающих граждан, в частности, работников бюджетной сферы: врачей, учителей, работников науки, культуры”.
Кроме того, Виктор Ющенко отметил, что в этом законе предлагается установить на 2007 год прожиточный минимум для лиц, которые потеряли трудоспособность:
с 1 января - 380 гривен;
с 1 апреля - 387 гривен;
с 1 октября - 395 гривен.
“По предварительным расчетам, размер прожиточного минимума для этой социальной группы на 1 октября 2006 года составлял 381 гривню, на 1 ноября - почти 391 гривню, а прогнозируемый показатель на 1 января 2007 года составляет 406 гривен 60 копеек, - отмечает Президент. - Если учесть, что, по Закону Украины “Об общеобязательном государственном пенсионном страховании”, минимальный размер пенсии по возрасту устанавливается на уровне прожиточного минимума для лиц, которые потеряли трудоспособность, то определение с 1 января 2007 года предложенного размера прожиточного минимума для лиц, потерявших трудоспособность, приведет к недополучению каждым пенсионером, которому назначена минимальная пенсия, ежемесячно 26 гривен 60 копеек, с чем согласиться нельзя”.
Поэтому Виктор Ющенко предложил депутатам еще раз сделать расчеты размеров прожиточного минимума и минимальной заработной платы на 2007 год и по их результатам внести в закон соответствующие коррективы. Однако разработчики учли предложения главы государства лишь частично. Параметры прожиточного минимума и минимальной зарплаты в отредактированном проекте бюджета изменены не были, но в заключительных положениях закона отмечено: на протяжении первого квартала следует провести мониторинг соответствия утвержденного этим законом прожиточного минимума его реальному размеру и в случае необходимости(!) внести на рассмотрение парламента соответствующие предложения.
Хотя, что касается социальных вопросов, депутаты учли одно предложение Президента. Дело в том, что одна из статей бюджета устанавливает с 1 января ограничение суммы пенсии (с учетом повышений, надбавок и доплат), назначенных или пересчитанных в 2006-2007 годах.
В частности, для:
госслужащих;
работников Национального банка;
дипломатов;
работников органов местного самоуправления;
судебных экспертов;
“чернобыльцев”;
журналистов;
научных работников;
военнослужащих;
помощников-консультантов;
всех “трудовых” пенсионеров.
Выплаты ограничиваются 12 минимальными пенсиями по возрасту. С января это может быть 4 тысячи 560 гривен. А для остальных категорий такое ограничение составляет 10 тысяч гривен.
Так вот, изначально парламентарии к формулировке “остальные категории” добавили маленький, но очень важный пунктик: “кроме народных депутатов”, сняв таким образом ограничение пенсии для себя любимых. Но после президентских замечаний народные избранники (видимо, устыдившись) эту поправочку изъяли. Впрочем, 10 тысяч гривен в месяц - тоже весьма неплохая сумма для пенсионера
+++
“Факты”
20.12.06
С начала года на компенсацию обесцененных вкладов выделено 305 миллионов гривен из 600 миллионов, предусмотренных бюджетом
Роберт Василь
18 декабря Ощадбанк получил очередной транш бюджетных средств для компенсации гражданам денежных сбережений, вложенных в учреждения бывшего Сбербанка СССР, действовавших на территории Украины. Размер транша составил 70 миллионов гривен.
Как сообщает пресс-служба Ощадбанка, полученные средства распределены для компенсационных выплат наследникам вкладчиков, умерших в 2005-2006 годах. Этой категории лиц полагается по 500 гривен.
Таким образом, в целом с начала года по сегодняшний день Ощадбанк получил из бюджета для компенсационных выплат 305 миллионов гривен, из которых:
33 миллиона гривен направлены вкладчикам, которые не получили в 2002-2005 годах компенсацию в размере 50 гривен;
12 миллионов гривен - наследникам вкладчиков, умерших в 2003-2004 годах (в пределах остатка проиндексированного вклада, но не более 150 гривен);
260 миллионов гривен - наследникам вкладчиков, умерших в 2005-2006 годах (в пределах остатка проиндексированного вклада, но не более 500 гривен).
Напомним, что бюджет-2006 предусматривает выделение на компенсацию обесцененных вкладов в нынешнем году 600 миллионов гривен. Таким образом, за оставшиеся две недели правительству нужно перечислить в Ощадбанк еще почти половину положенной суммы - 295 миллионов гривен.
Впрочем, вряд ли в этом возникнет потребность. Деньги просто некому будет выдать. Дело в том, что с 2002 года владельцам советских сберегательных книжек выплачивается компенсация в размере 50 гривен. И за эти годы практически все бывшие вкладчики такую сумму уже получили. В начале августа предыдущее правительство приняло постановление, которым предусматривалось начать выплату 50 гривен по второму разу. На это предполагалось выделить более половины всех предусмотренных бюджетом денег - 330 миллионов гривен. (Согласно закону, сумму компенсаций на текущий год определяет Верховная Рада в бюджете, а порядок распределения денег устанавливает правительство своим постановлением.)
Однако вскоре правительство сменилось. Нынешний Кабинет министров одним из первых своих постановлений изменил порядок выплаты компенсаций. 330 миллионов решено было перенаправить на выдачу 50 гривен тем, кто их еще не получал. Таким образом, бюджетные средства удалось “сэкономить”. Ведь вкладчиков, которым еще не выплатили 50 гривен, осталось очень мало. Следовательно, на выделенные Кабинетом министров деньги просто нет претендентов.
В следующем году на компенсацию обесцененных вкладов предполагается выделить 600 миллионов гривен. Порядок их выплаты предстоит определить правительству.
+++
“День”
20.12.06
“Нафтовий шлях”
Україні слід добиватися співробітництва з Казахстаном за допомогою Китаю
Анатолій Павленко, незалежний аналітик
Багатьом цікаво, чи є шанс для України позбавитися коли-небудь енергетичної залежності від Росії. Це питання стояло на порядку денному майже від першого дня нашої незалежності. Для одержання нафти в обхід Росії Україна в 1996 році розпочала будівництво нафтопроводу “Одеса — Броди”, не уклавши жодної угоди з постачальниками сировини і, маючи всього п`ять танкерів (у 2006 році — два танкери: “Віктор Кібенок”, “Володимир Правік”, які обслуговують нафтоспоживачів на Каспії).
Система Одеса — Броди включає порт Південний у районі Одеси для розвантаження танкерів із нафтою та трубопровід до Брод довжиною 674 км пропускною здатністю 14,5 мільйона тонн. У 2001 році проект був завершений, і державна комісія прийняла систему в експлуатацію. Однак на той час нафтопереробні заводи України вже були приватизовані, і перед нафтопроводом виникло завдання щодо транспортування каспійської нафти до Європи.
А тим часом, поки Україна шукала постачальників нафти для заповнення трубопроводу, звертаючи свій погляд і направляючи представницькі делегації в Азербайджан, Ірак і інші держави, Китай, США і Росія виявляли підвищену активність у проникненні в країни Центральної Азії. Мета — участь у видобутку і транспортуванні і нафти, і газу та контроль за цими процесами. Найбільших успіхів у конкурентній боротьбі за енергоносії у цьому регіоні досяг Китай, хоча Росія робить йому в цьому гідну конкуренцію. Присутність інтересів і вплив Піднебесної поширюється на Казахстан, Узбекистан, Туркменію та Іран. Китай успішно реалізує політику диверсифікації своїх джерел енергоносіїв і має залежність від кожного зі своїх імпортерів не більш 20%. Надзвичайно активно нарощує Китай свою економічну присутність у Казахстані — найбільшому потенційному експортері вуглеводнів з цього регіону. За деякими оцінками, китайські компанії контролюють тут близько 28% видобутку нафти, а до 2010—2015 років залежність Казахстану від китайських нафтовиків збільшиться ще більше, якщо вони зможуть установити контроль над великими родовищами на каспійському шельфі. Є підстави стверджувати, що в Казахстані вже сформувалося могутнє прокитайське лобі. Всім відома ділова хватка китайської діаспори (”хуацяо”) за рубежем. Так чисельність етнічних китайців в Індонезії не перевищує 15%, але при цьому вони контролюють 80% економіки. Щоправда, на думку казахських аналітиків, загрозу для Казахстану становить не економічна експансія Китаю, а корумпованість власних чиновників, яка дозволяє укладати невигідні для країни контракти.
Китайська державна інвестиційна корпорація CITIC Group домовилася купити за $1,9 мільярда родовище в Казахстані, яке належить Nations Energy Co Ltd. Про угоду, яка, згідно з казахським законодавством, ще повинна одержати схвалення офіційної Астани — сторони оголосили в жовтні 2006 року. Крім того, згоду повинні також дати акціонери компаній і суд канадської провінції Альберта. Серед активів, що продаються, є нафтогазове родовище “Каражанбас” на заході Казахстану. Його добовий видобуток 50 тисяч барелей, а доведені запаси оцінюються в більш ніж 340 мільйонів барелей. “Це придбання повинне дозволити CITIC створити надійну базу для розвитку стратегії розширення свого енергетичного бізнесу за кордоном”, — заявив Чзан Цзицзин, глава CITIC Group. Компанія повідомила, що досліджує перспективи будівництва середнього за масштабами нафтопереробного заводу в Мангистауській області, де розташовується “Каражанбас” і шукає казахського партнера для цього проекту.
Торік CNPC (Китайська національна нафтова корпорація) купила зареєстровану в Канаді компанію PetroKazakhstan, яка добуває нафту у Казахстані, запропонувавши $4,18 мільярда. Ці приклади свідчать про “агресивну” політику Китаю, спрямовану на витиснення конкурентів із Казахстану. CNPC є також співзасновником одного з найбільших спільних нафтових підприємств “CNPC- АКТОБЕМУНАЙГАЗ”.
Нафтова компанія “Казмунайгаз” і CNPC оформили угоду щодо придбання казахстанською стороною у китайської 33% акцій PetroKazakhstan і створенню спільного підприємства на базі Шимкентського НПЗ на паритетних засадах. “Казмунайгаз” і китайська державна CNPC також домовилися про спільне освоєння нафтогазового родовища Дархан (Darkhan) у казахстанському секторі Північного Каспію. По оцінці “Казмунайгаз”, геологічні запаси цього родовища можуть досягати 480 мільйонів тонн.
Вже й сьогодні нафтопроводом Алашанькоу — Душаньцзи казахстанська нафта надходить на найбільший у Китаї нафтопереробний завод. На першому етапі щорічно 10 мільйонів тонн, у подальшому — у два рази більше. Для Казахстану це перший трубопровід, але не останній, яким нафта буде йти до споживача, минаючи Росію. Планується також будівництво газопроводу. Фахівці вважають, що існує реальна небезпека монополізації казахстанських енергоресурсів з боку Китаю.
У силу географічного фактора Китай є для Казахстану природним і основним партнером. Президент Нарсултан Назарбаєв у посланні народу 1 березня 2006 року заявив: “Казахстан виходить із того, що альтернативи взаємовигідним зв`язкам із Китаєм, який динамічно розвивається, — не існує”. Основні завдання, які ставляться урядами обох країн, концентруються сьогодні в галузі енергетичного співробітництва, розвитку торгівлі й зміцнення Шанхайської організації співробітництва.
Оскільки Казахстан займає четверте місце у світі за запасами нафти та газу і друге — урану, він став у центрі уваги і конкуренції між Китаєм, США і Росією за доступ до цих багатств і впливу на його керівництво. З іншого боку, Казахстан бере на себе сміливість конкурувати з Росією на світовому ринку енергоносіїв.
На жаль, Казахстан досить насторожено ставиться до обіцянок України використовувати нафтопровід “Одеса — Броди” у європейському напрямку. Підстави для цього у казахстанського уряду, на жаль, є. Постачання каспійської нафти в Україну і європейські країни нафтопроводом “Одеса — Броди” повинно було початися ще в листопаді 2003 року. Це було зафіксовано в угоді, підписаній компаніями “Укртранснафта” і “Казмунайгаз”. Але через дискусії щодо вибору напрямку роботи нафтопроводу проект не був реалізований. У 2004 році Астана підтвердила зацікавленість у співробітництві. Керуючий директор “Казмунайгаза” Каіргельди Кабилдін заявив тоді, що “економічна оцінка показала ефективність проекту, тому група казахстанських нафтових компаній може почати постачання нафти для європейських країн”, тобто до ЄС. І у Казахстану така можливість дійсно є. Він стрімко нарощує видобуток нафти, і йому потрібні альтернативні маршрути для її постачанння до ринків збуту. За даними міністерства енергетики і мінеральних ресурсів Казахстану, доведені запаси нафти в країні становлять близько 5,5 мільярда тонн. Відомство прогнозує, що в 2006 році в Казахстані буде видобуто приблизно 60 мільйонів тонн нафти, у 2010 році — 95 мільйонів, у 2015 — 150 мільйонів тонн. Внутрішня потреба країни — близько 15 мільйонів тонн, решту “чорного золота” країна повинна експортувати.
З огляду на помітну присутність китайського капіталу в Казахстані і те, що Казахстан є членом ШОС, проблема транспортування нафти з Казахстану в ЄС через Україну цілком укладається в контекст офіційного документа ЄС: “Стратегія ЄС — Китай”, у якій також згадується ШОС. Чи може в такій ситуації Китай стояти осторонь від цих проектів? Відповідь: ні. Чи буде Росія перешкоджати реалізації цих планів? Відповідь: так. Причому працюватиме дуже активно, намагаючись залишитися в тіні. Хто може “проштовхнути” ці проекти до стадії реалізації з урахуванням протидії Росії, перед якою загроза втратити монополію на постачання в ЄС нафти та газу з Казахстану? Тільки Китай! Адже Росія у цьому абсолютно не зацікавлена, а вплив США та Росії на Казахстан поступається впливу Китаю.
З огляду на все ще проблемні відносини Росії і Китаю і їхнє суперництво за вплив на Казахстан, Україна може розраховувати на сприяння з боку Китаю щодо реалізації її планів з диверсифікації джерел вуглеводневої сировини. Китай надзвичайно зацікавлений у стратегічному співробітництві з Україною. З джерел, що заслуговують на довіру, Китай ще не “втратив” надії, що Україна “помітить” Китай і зверне на нього увагу, як це зробив ЄС.
Тож нещодавній візит прем`єр-міністра Віктора Януковича до Казахстану міг би бути більш ефективним, якби напередодні візиту перспективи співробітництва з Китаєм в енергетичній галузі були предметом обговорення хоча б у рамках міжурядової українсько-китайської комісії з питань торгово-економічного співробітництва. Додатково об`єктом переговорів могла б бути і проблема забезпечення паливом українських АЕС. Адже, на відміну від Америки, Китай має схожі за конструкцією з українськими атомні реактори. Тож можна говорити також і про хороші перспективи спільного з Китаєм підприємства з виробництва ТВЕлів з української сировини.
+++
“Демократична Україна”
20.12.06
Усе про субсидії
“Шановна редакціє! Прошу роз`яснити, які документи потрібні для призначення субсидії. Річ у тім, що соціальний працівник, котрий мене обслуговує, зажадала від мене паспорт, трудову книжку, документ про приватизацію квартири, код, довідку про доходи, квитанції про сплату поточних рахунків. Я висловила сумнів із приводу такої кількості документів. Вона наполягала на своєму. Так хто має рацію, я чи вона? Чи не залишусь без субсидії?
Ганна Василенко, інвалід І групи, м. Київ
Шановна Ганно Василівно! Гадаємо, ви не залишитесь без субсидії, бо уряд налаштований захистити, через підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, уразливі верстви населення. Більше того, він ухвалив постанову “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого побутового палива”.
За статистичними даними, на 1 листопада 2006 року субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг отримували 460,2 тисячі сімей, або 2,6 відсотка загальної кількості сімей в Україні (17 539,4 тис.). Організаціям-надавачам цих послуг за надані населенню субсидії нараховано 158,9 млн грн. За призначеними субсидіями для придбання палива та скрапленого газу готівку отримали 300,6 тис. родин.
Наступного року додатково передбачено збільшити видаткову частину на вісім мільярдів гривень. Із них близько 2,5 мільярда буде спрямовано на соціальний захист населення внаслідок збільшення комунальних тарифів і витрат на житлово-комунальні послуги. Крім того, передбачено двоступеневу систему компенсації витрат на житлово-комунальні послуги населенню. Близько трьох мільярдів гривень Кабмін має намір спрямувати в регіони на спецрахунки підприємств теплокомуненерго і компенсувати їм подорожчання газу: за ціни 986 гривень за кожну тисячу кубометрів зменшити її для цих підприємств до 680 гривень.
— Уряд повністю закриє субсидіями, тобто допомогою, потребу всіх родин, у яких оплата житла становитиме понад 20 відсотків місячного сукупного доходу, а також потребу для деяких категорій — чорнобильців, пенсіонерів, неповних родин, для яких рівень оплати за ці послуги становитиме понад 15 відсотків місячного сукупного доходу,— зазначив віце-прем`єр Дмитро Табачник.
За його словами, пропонується застосувати другий рівень компенсації, на який Кабмін виділяє близько 2,5 мільярда гривень. На одну третину буде субсидовано вартість газу на опалення населенню і майже повністю субсидують зростання тарифу на житлово-комунальні послуги.
Крім того, впроваджується дещо спрощений порядок одержання субсидії для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги.
Для призначення субсидії, йдеться у згадуваній постанові, громадянин, особа якого засвідчується паспортом або іншим документом, подає до відділу (управління) субсидій довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої в житловому приміщенні, та відомості про забезпеченість житловою площею й комунальними послугами”. “У відділі (управлінні) субсидій громадянин заповнює заяву та декларацію про доходи та майновий стан”. На запит відділів субсидій претенденти надають інформацію про фактичне витрачання газу, води, електроенергії (за наявності лічильників). Рішення про призначення субсидій ухвалюють протягом десяти днів, коли надано необхідні документи.
Якщо в жовтні по субсидії зверталися громадяни із сукупним середньомісячним доходом на рівні 600–800 гривень, то тепер очікується, що до управлінь праці й соціального захисту населення можуть звернутися громадяни, чий сукупний дохід становить 1,5–1,7 тисячі гривень. Враховуючи, що тепер таких громадян буде набагато більше, Кабмін доручив Мінпраці та обласним держадміністраціям, місцевим органам виконавчої влади забезпечити відповідний режим роботи у відділах із нарахування субсидій. Ідеться про те, щоб працівники цих відділів розпочинали роботу вранці о 8-й і закінчували о 19-й або 20-й, перейшовши на двозмінний режим роботи, відповідно ліквідувавши будь-які черги. Завдяки рішенню уряду в громадян немає необхідності приносити довідки про заборгованість за житлово-комунальні послуги, електроенергію і газ, а отже, спрощується ця процедура.
Для збалансування витрат населення Кабмін з 1 грудня ухвалив рішення про збільшення зарплати у бюджетній сфері. Відповідно до тарифної сітки зарплата, скажімо, вчителя, за грудень цього року зросте на 110—150 гривень. Крім того, Кабмін ухвалив рішення про те, що з 1 листопада цього року зменшується оплата газу з 414 до 339 гривень для населення, яке використовує його для приготування їжі й підігрівання води. Кабмін також ухвалив диференційовані ціни на газ, який використовується для опалення житла залежно від обсягів споживання.
Міністерства архітектури, будівництва і житлово-комунального господарства, Мінекономіки, Мінфін, Мінпраці та Мін`юст зобов`язано терміново опрацювати законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”. Найголовніше, що має знати кожен, хто оформляє субсидію: це необов`язково робити в перший тиждень, тому що уряд надає можливість одержати довідку про субсидію і нарахувати її в органах праці та соціального захисту населення протягом двох місяців від часу отримання нових платіжних документів, тобто впродовж майже трьох місяців.
Міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, зі свого боку, зазначив, що громадяни можуть збільшити суму відшкодування, заощаджуючи електроенергію, газ і воду. За кожні десять відсотків зменшення споживання зменшується межа відшкодування витрат на оплату послуг ЖКГ на два відсотки (скажімо, з 20 до 18%). Певна річ, для цього потрібно встановити системи обліку енергоносіїв і води. У такий спосіб економією енергоносіїв цього року займалося 57 тисяч сімей.
Та громадянам слід пам`ятати й про таке. Якщо вони подали неправдиві відомості про свій матеріальний чи майновий стан, і їм нарахували надмірну субсидію, одержані кошти підлягають поверненню.
Хто не зробить цього добровільно, наражатиметься на зустріч із Фемідою: справу вирішуватимуть у судовому порядку.
+++
“Хрещатик”
20.12.06
Міжнародний стандарт
Деякі столичні виробники, зокрема й лакофарбової продукції і прес-форм, уже давно працюють за сотівськими вимогами
Володимир Галега
Міська влада далі ознайомлюється з досвідом кращих виробників і вивчає проблеми, які гальмують розвиток промислового комплексу. Адже чим більше створено у цьому секторі нових робочих місць, чим вища заробітна плата, тим значніші надходження до бюджету (а він, як відомо, майже на 80 відсотків формується з податку на доходи фізичних осіб). Відтак мегаполіс отримує такий потрібний для вирішення соціальних питань фінансовий ресурс. Нещодавно на заводах “ЛАКМА” і “Мікрони” відбулася виїзна нарада за участі представників Київської і районних міськдержадміністрацій.
Вітчизняний ринок лакофарбової продукції вже давно поділений між кількома потужними транснаціональними компаніями. Крім товарів, потрібних у побуті, вони завозять до нас високотехнологічні вироби, які тут поки що не виготовляють: найрізноманітніші емалі для суден, автомобілів, матеріали для захисту від корозії нафтогазопроводів. І саме київське підприємство “ЛАКМА” зайняло у цьому секторі нішу та за останні кілька років збільшило власну частку в загальному обсязі до чотирьох відсотків. Пропонує нині лаки, фарби (кольорова гама яких налічує понад дві тисячі відтінків) і сухі цинкові білила для будівельної галузі та машинобудування. Причому продає їх як окремо, так і з комплектом супутніх товарів, тобто із найрізноманітнішими ґрунтовками й шпатлівками. Залежно від категорії споживачів продукцію розділено на кілька видів: економ-клас (для пересічних громадян), стандарт-клас (для професіоналів, які виконують малярні роботи) і екстра-клас (для найвибагливіших замовників). Якість гарантують дві міжнародні системи стандартів з постійного контролю за нею ISO-9001 та ISO-14001, які впровадили одними з перших у Києві. До слова, фасадна фарба, якою вкрито Маріїнський палац, Театр імені Івана Франка, оперний театр, отримала диплом за програмою “Київська якість” (започаткована міськдержадміністрацією і столичною торгово-промисловою палатою). На думку голови правління акціонерного товариства “ЛАКМА” Олександра Новікова, проект потрібний для підтримки місцевих виробників, але бажано було б надавати дипломантам якісь преференції, скажімо, постійні муніципальні замовлення на продукцію, пільгові ставки за оренду землі.
Щороку заводський науково-технічний центр розробляє п`ять-шість нових видів продукції, яку потім передає на основне виробництво. Останні десять років асортимент збільшили у 50 разів. Нещодавно презентували алкідні емалі з низьким вмістом токсичних органічних розчинників та високим блиском. Почали освоювати навіть вогнезахисні матеріали, бо попит на них дедалі зростає. Майже 30 відсотків продукції експортують, решту реалізують на вітчизняному ринку. Незважаючи на значні обсяги продажу продукції, тут рахують кожну копійку. Тільки-но собівартість вітчизняних тари і розчинників виявилася вищою, ніж у зарубіжних колег, почали купувати товар за кордоном. Нині на підприємстві працюють майже 280 осіб. Середній щомісячний заробіток становить понад тисячу гривень.
— Ми давні партнери комунального підприємства “Київавтодор” - постачаємо білу фарбу для розмітки автомагістралей, - сказав пан Новіков. - Нещодавно розробили новий матеріал на основі пластику, він значно стійкіший до тертя шин. Однак іноді тендери відбуваються не зовсім прозоро: перевагу, з невідомих причин, чомусь надають регіональним структурам. Наш завод займає площу в чотири гектари. Земля в оренді на 25 років. Подали до Київської міськдержадміністрації документи, щоб переоформити це право ще на 30 соток, але влада змінилася і нині Головне управління земельних ресурсів пропонує нам викупити цю ділянку, хоча могло б піти нам назустріч. А ще, на мою думку, столиці потрібен спеціальний центр, який би розробляв кольорову гаму як для окремих будинків, так і для великих житлових масивів, міського транспорту. А ми своєю чергою могли б задовольнити попит на будь-які фарби.
За словами заступника голови Київської міськдержадміністрації Сергія Зіміна, “ЛАКМА” щомісяця реалізує продукцію на вісім мільйонів гривень. Постачає її переважно столичному будівельному комплексу, який щороку здає в експлуатацію мільйон 200 тисяч квадратних метрів житла. Виробники активно оновлюють обладнання — у середньому щороку витрачають на це 500 тисяч євро. Нещодавно з ініціативи Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики було проведено круглий стіл щодо перспективи столичного промислового комплексу після входження України до Світової організації торгівлі. Натомість підприємство вже працює в нових умовах, за сотівськими вимогами (адже митні збори на імпортні лаки та фарби ліквідовано попереднім урядом). Однак держава і досі не відшкодувала їм два мільйони 700 тисяч гривень, тому виробникам обов`язково допоможуть вирішити і це питання.
* * *
Завод “Мікрони” розташований у величезному металевому ангарі площею три тисячі квадратних метрів. Свого часу засновники цього товариства з обмеженою відповідальністю купили конструкцію у Черкаській області, змонтували власними силами, проклали інженерні комунікації. Щільність устаткування (переважно імпортного) на один квадратний метр надзвичайно висока, адміністративна частина займає лише невелику частину. За словами генерального директора цього підприємства Анатолія Козлова із зарубіжними партнерами співпрацюють уже понад шістнадцять років. Технічні умови отримують від замовників через Інтернет, самі проектують оснащення для майбутніх прес-форм, які й виробляють. І щоразу — нові види. За рік експортують 200—250 одиниць таким відомим компаніям, як “Мерседес”, “БМВ”, “Порше”, “Ауді”, “Фольксваген”, “Пежо”, “Сітроен”. На тамтешніх автомобільних заводах з них відливають деталі для найрізноманітніших вузлів. Нещодавно почали співпрацювати з італійською фірмою, яка виготовляє гальмівні системи для учасників змагання за “Формулою-1″.
У штаті — 150 фахівців. Працюють у три зміни без вихідних за ковзаючим графіком. Середня заробітна плата 2800 гривень. Скажімо, прибиральниця отримує 1200 гривень, бо виготовляти якісне оснащення у брудному цеху — нонсенс, переконане керівництво. А генеральний директор не має навіть секретарки, каже, що за 20 тисяч гривень, які мусили відраховувати їй щороку, краще купити сучасний верстат.
У цеху можна побачити чимало молодих фахівців. Приходять вони на завод за оголошеннями, як мовиться, з вулиці (на жаль, столичні профтехучилища готують кваліфікованих інструментальників надто мало). Навчають їх безпосередньо на робочому місці. Фактично завод став своєрідною кузнею кадрів, бо юнаки, котрі пройшли мікронівську школу, впевнено почуватимуться на будь-якому машинобудівному підприємстві.
— Таких структур у столиці мусить бути якомога більше, - переконаний Сергій Зімін. - Фактично це міні-науково-виробниче об`єднання, яке виготовляє надто складну, але якісну продукцію за досить помірними, як для іноземних компаній, цінами. Але порівняно з іншими столичними підприємствами машинобудівної галузі (а їх приблизно 150 одиниць) тут заробітна плата найвища. Щороку підприємство відраховує до Пенсійного фонду України понад мільйон гривень, а до бюджетів - понад 500 тисяч податків з фізичних осіб. Воно стовідсотково “вписується” у муніципальну концепцію розвитку промислового комплексу. Переконаний, що майбутнє столичної машинобудівної галузі саме за такими вузькоспеціалізованими підприємствами. Прикро, що виробникам і досі держава не відшкодувала 160 тисяч гривень податку на додану вартість. Тому керівники змушені брати надто обтяжливі кредити для поповнення обігових коштів або чекати невідомо скільки, доки гроші повернуть. Безперечно, у цьому столична влада обов`язково допоможе мікронівцям. Взагалі, на мою думку, цей податок уже давно потрібно замінити на інший - з продажу продукції. Отримав підприємець на рахунок суму від реалізації - сплатив державі певну частину коштів. Тож за результатами таких виїзних нарад ми детально опрацюємо це питання і надамо Кабінету Міністрів пропозиції від Київської міськдержадміністрації.
+++
“Газета по-українськи”
20.12.06
“Нафтогаз” укладає угоди, а йому бракує грошей
Світлана Слабінська
Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” уклала угоду на пошук, розробку і видобуток нафти та газу на родовищі “Алам ель-Шавіш Іст” в Єгипті. Термін угоди — 27 років. Запаси нафти там становлять 73,57 млн тонн. Майже стільки має в своїх надрах сама Україна.
— Сьогодні пошук нових джерел енергоносіїв є для України дуже актуальним, — каже про укладену “Нафтогазом” угоду економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін, 26 років.
За “єгипетською” угодою компанія має вкласти в проект щонайменше $20,2 млн. А першу комерційну нафту отримає через 4 роки після старту проекту.
Ільдар Газізуллін нагадує, що НАК “Нафтогаз України” не вперше цікавиться родовищами в інших країнах та підписує подібні контракти. Та проблема в тому, що компанії бракує грошей.
— Багато витрачають на те, щоб видобувати нафту та газ в Україні, — пояснює експерт. — Власне, навіть на це не вистачає. То чи варто думати про родовища в інших країнах, якщо не можемо дати раду власним?
+++
“Киевские ведомости”
20.12.06
Коня пора накормить
На этой неделе НКРЭ может установить новый тариф на электричество “Энергоатома”
Константин Онопенко
Миф о дешевой атомной электроэнергии оборачивается финансовыми потерями потребителей.
”Дешевая атомная электроэнергия” - подобная фраза за последние годы стала привычной для украинских граждан.
Действительно, электричество, вырабатываемое на атомных станциях, существенно сдерживает как оптовый, так и розничный тарифы на электроэнергию.
Арифметика проста: АЭС отпускают свой товар в оптовый рынок по 8,88 копейки за 1 кВт-час, в то время как средняя цена предложения киловатта у тепловых станций составила в ноябре 21 копейку. При этом атомные станции производят более половины электричества в стране.
Согласно Энергетической стратегии развития Украины на период до 2030 года, развитие ядерной отрасли является приоритетным для нашей страны и в этом мы не является оригинальными.
Угроза парникового эффекта, исчерпание углеводородов, ограниченные возможности получения электричества из альтернативных источников — все эти факторы способствовали наступлению в мире эпохи “ядерного ренессанса”.
Согласно прогнозам Международного энергетического агентства, общемировая мощность атомных электростанций к 2020 году может увеличиться в 2 раза и до 2050 года — в 4 раза.
Украина до 2030 года предполагает сохранить долю АЭС в общей выработке электричества на нынешнем уровне, более 50%. Для этого энергетикам понадобится продлевать сроки эксплуатации действующих мощностей, сооружать новые атомные энергоблоки и выводить из эксплуатации старые, обеспечивать высокий уровень безопасности работы АЭС, налаживать производство собственного ядерного топлива, решать широкий комплекс социальных вопросов и многое другое.
Реализация перечисленных задач требует денег. Получить их атомщики могут только из одного источника — тарифа на атомный киловатт-час. Для того, чтобы атомная энергетика оставалась и впредь эффективной и надежной, этот тариф должен покрывать как текущие затраты отрасли, так и обеспечивать ее перспективное развитие.
Можно ли считать достаточным нынешний тариф на электроэнергию НАЭК “Энергоатом” в размере 8,88 копейки за 1 кВт-час?
“Нет, нельзя”, — утверждает председатель Украинского ядерного общества народный депутат Украины Владимир Бронников.
Нынешняя цена на атомный киловатт в Украине уже неспособна обеспечить в полной мере даже текущие операционные затраты “Энергоатома”, не говоря уже о перспективном развитии компании. Говорить о возможности полноценной реализации атомщиками Энергетической стратегии Украины в сложившихся условиях не приходится.
В последние годы атомная энергетика в Украине являлась донором как для своих конкурентов в лице тепловой генерации, так и для потребителей электричества в целом, что подтверждается соответствующей статистикой.
Так, за последние пять лет закупочный тариф на электроэнергию “Энергоатома” вырос всего лишь на 7,8%, в то время как рост цены электроэнергии у тепловых генерирующих компаний превысил 80%, а у гидроэлектростанций — 112%.
Еще одна примечательная деталь: во всем мире разница между ценой электричества атомных и тепловых электростанций колеблется в пределах 20%. При этом оптовый тариф на атомный киловатт-час на мировых энергорынках составляет в среднем около 2,5 американских цента.
Как упоминалось выше, в Украине тепловые генкомпании реализовывали электроэнергию в ноябре по 21 копейке за 1 кВт-час. Более того, перспектива дальнейшего удорожания угля и газа, а также крайняя техническая изношенность украинских ТЭС свидетельствуют о том, что цена электричества у “тепловиков” будет расти и в дальнейшем.
В условиях дороговизны и неэффективности отечественной тепловой генерации именно атомные станции сдерживали как оптовый, так и розничный энерготарифы.
При этом атомная энергетика зачастую финансировалась по остаточному принципу, когда статьи затрат энергокомпании безжалостно урезались в Национальной комиссии регулирования электроэнергетики (НКРЭ).
Однако, как сказал один из членов самой Нацкомиссии, “рабочую лошадку покормить тоже нужно, иначе она упадет”.
Как демонстрирует опыт, заниженные расценки на атомную электроэнергию в результате ложатся дополнительным бременем на карманы потребителей. Это происходит вследствие аварийных внеплановых остановок энергоблоков АЭС, что увеличивает долю выработки дорогого электричества на ТЭС и приводит к удорожанию оптового и розничных тарифов. Так, только один день внепланового простоя атомного энергоблока равен сжиганию 16 тысяч тонн угля.
По информации Дирекции НАЭК “Энергоатом”, только аварийный простой третьего энергоблока на Южно-Украинской АЭС в октябре вылился в повышение оптовой цены электричества на 0,67 копейки за 1 кВт-час.
И хотя простой энергоблока на ЮУАЭС стал следствием скорее бесхозяйственности прежнего руководства “Энергоатома”, чем заниженного тарифа, тем не менее, внеплановые остановки на станциях случаются. Их частота во многом зависит от состояния оборудования и своевременного материально-технического обеспечения АЭС.
По словам президента НАЭК “Энергоатом” Андрея Деркача, в настоящее время на станциях практически отсутствует централизованный запас оборудования на случай внезапных поломок. Если, к примеру, на одном из энергоблоков выйдет из строя насос, сколько простоит блок, предсказать будет трудно. Ведь на изготовление такого насоса уйдет не меньше года.
Накопление аварийного резерва — лишь одна из затратных статей, требующая финансирования из тарифа.
Как проинформировал Андрей Деркач, “Энергоатом” готов к публичной защите в НКРЭ тарифа на электроэнергию на 2007 год.
Атомщики просят Нацкомиссию установить цену атомного киловатт-часа на уровне 9,5 копейки, что позволит, в частности, улучшить техническое состояние атомных электростанций, увеличить финансирование инвестиционных проектов, рассчитаться по критическим долгам, повысить атомщикам зарплату, а также обеспечить социально-экономическую компенсацию населению, проживающему в зоне АЭС.
Для того, чтобы полностью решить накопившиеся в компании проблемы и во всеоружии приступить к реализации положений Энергетической стратегии Украины, необходим тариф в размере 12,5 копейки за киловатт-час. Однако, по словам Андрея Деркача, в “Энергоатоме” с пониманием относятся к непростой ситуации, в которой сегодня оказались потребители, и лоббировать резкое повышение тарифа не намерены.
