Свобода слова - 01.12.06
Огляд преси від 1 грудня 2006 року.
“День”
01.12.06
Преса — є, точок для торгівлі — мало
Вважає правління Всесвітньої газетної асоціації
Ольга Керц
Впродовж останнього часу точиться чимало дискусій стосовно свободи українських ЗМІ, їхньої правдивості, об`єктивності. Найбільшої гостроти ця проблема набувала під час виборів (спочатку - президентських, потім - парламентських), проте й сьогодні вона не втрачає своєї актуальності, що підтверджують суперечки навколо питання якості інформаційного продукту. Як би там не було, ясно одне - перспективи розвитку в українських ЗМІ таки є. Це підкреслив візит в Україну Правління Всесвітньої газетної асоціації (World Association of Newspapers - WAN) - найбільшого галузевого об`єднання газетних видавців світу. Ця організація створена в 1948 році і в даний момент об`єднує більше 60 національних видавничих асоціацій і представляє більше 18 тисяч видань світу. Основними задачами WAN є розвиток газетно-видавничого бізнесу, саморегулювання галузі і розширення співпраці між організаціями-членами WAN, а також захист свободи преси і економічної незалежності газет. Візит керівництва WAN до України повинен привернути діловий інтерес світової спільноти до українського ринку медіа. Адже традиційно WAN проводить свої засідання тільки в тих країнах, які досягли високого рівня розвитку інститутів свободи слова і незалежності преси. До Києва WAN запросила Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП), яка в даний момент об`єднує 111 видавничих компаній зі всіх регіонів України і представляє більше 300 видань. Відповідне запрошення, підписане секретаріатом Президента України, Борис Ложкін, президент Української асоціації видавців періодичної преси, озвучив на Конгресі WAN в листопаді 2005 року.
Одне із зaсідань Асоціації відвідав Президент України Віктор Ющенко. “Візит Всесвітньої газетної асоціації до України підтвердив повагу світової громадськості до демократичного курсу, в якому рухається наша держава, і я вдячний вам за цей візит”, - сказав Президент. Віктор Ющенко підкреслив, що його політика залишиться незмінною, він має намір докладати всі зусилля, щоб закріпити демократичні досягнення України і максимально їх посилити. “Ми продовжуватимемо працювати в рамках тієї системи цінностей, яка прописана в Універсалі народної єдності і зробимо все можливе, щоб привести Україну до вступу у СОТ, ЄС і НАТО”.
Борис Ложкін наголосив, що візит правління Всесвітньої асоціації газет до України підтверджує, що ми є цивілізованою європейською державою, розвиваємося в правильному напрямі і займаємо гідне місце на “газетній” карті світу. “Я не сумніваюся, що українська газетна галузь вже доросла до того рівня, коли ми можемо повноправно і міцно увійти до світової видавничої спільноти, стати частиною єдиної Європи. Нам є що сказати країні і світу”, — переконаний Борис Ложкін.
Засідання правління Всесвітньої газетної асоціації проходили в Києві з 25 по 28 листопада. Рада директорів WAN призвала уряд України реформувати ринок дистрибуції і затвердила відповідну резолюцію. Кількість точок для торгівлі пресою в Україні значно менше, ніж в європейських країнах, вважають директори WAN. Причина цього - безліч заплутаних законодавчих обмежень, які не дозволяють відкривати додаткові точки розповсюдження. “Ця ситуація зменшує об`єми продажів газет і негативно впливає на всю індустрію. Рада директорів WAN закликає уряд України вжити дерегулятивні заходи і спростити процес відкриття торгiвельних точок”, - сказано в резолюції. В рамках київського засідання WAN також було ухвалено рішення про вручення чергової премії “Золоте перо свободи” китайському журналісту Ши Тао. WAN прийняв до своїх лав чотири нові організації, в числі яких Асоціація незалежних регіональних видавців України. Рада директорів також заслуховувала звіт, в якому сказано, що в 2006 році в світі убито вже 106 журналістів - сумне лідерство належить Іраку, де з червня цього року загинуло вже 23 журналісти.
За традицією Всесвітня газетна асоціація протягом року після проведення засідання правління, в місті, де воно проходило, проводить Конгрес асоціації — масштабний галузевий захід, на який збираються тисячі видавців зі всього світу. Ймовірно, до 2008 року Конгрес може відбутися і в Києві, що свідчитиме про потенціал вітчизняного ринку.
+++
“День”
01.12.06
Дню пам`яті присвячується…
Як українські телеканали поставилися до висвітлення національної трагедії
Iрина Кононенко
Геноцид — це трагедія, що торкнулася кожної третьої родини в Україні. Нещодавно у державі відзначили День пам`яті жертв Голодомору. Кожен міг прийти на Михайлівську площу і поставити свічку, таким чином згадавши загиблих. А от як висловлювали свою повагу жертвам Голодомору вітчизняні телеканали, чи мали можливість громадяни держави побачити, що відбувається на Михайлівській площі, переглянути документальні фільми, присвячені цій тематиці, читайте далі у коментарях представників телебачення та експертів “Дня”.
Олександр Народецький, шеф-редактор “5 каналу”:
— Оскільки формат каналу є інформаційним, ми передусім намагалися дати нашому глядачеві якомога повнішу картину усіх заходів, приурочених до дати вшанування пам`яті жертв Голодомору 30-х років в Україні, висвітлити думки, які побутують у суспільстві та політикумі з приводу того історичного періоду. Протягом усього останнього тижня в ефірі інформаційних програм “5 каналу” виходили численні сюжети, присвячені цій темі. Вони охопили найважливіші події в країні та за її межами, пов`язані з відзначенням трагічної дати. Були висвітлені і різного масштабу суспільні події, що відбувалися (зокрема, відкриття виставки архівних документів в СБУ, створення пам`ятного музею-каплиці Голодомору у Дніпропетровську тощо), і всі основні політичні перипетії навколо цього історичного факту взагалі. Темі Голодомору були присвячені три інформаційно-аналітичні студії “5 каналу”. 24 листопада найактуальніша тема тижня обговорювалася у програмі “Новий час” її ведучими Романом Чайкою, Яною Конотоп та істориком Людмилою Гриневич. Наступного дня розмови навколо теми Голодомору точилися у прямому ефірі програми “Час за Грінвичем”. Співрозмовниками автора та ведучого програми Ігоря Слісаренка були головний редактор газети “День” Лариса Івшина та політичний експерт Валерій Бебик. Протягом вівторка 28 листопада журналісти “5 каналу” відслідковували події у Верховній Раді, де проходили дискусія та голосування по законопроекту про визнання Голодомору в Україні 1932—33 років актом геноциду українського народу. У щогодинних випусках новин відбувалися прямі включення з ВР та виходили оперативні репортажі з місця події. А завершився цей день полемікою у вечірній підсумковій інформаційній програмі “Час”. У якості опонентів в ній виступили Роман Круцик, голова Київського “Меморіалу” та Владислав Забарський, народний депутат, автор альтернативного законопроекту про Голодомор. Недільне ток-шоу “Майдан з Данилом Яневським” також було присвячене найактуальнішій проблемі тижня. Полярні думки щодо Голодомору 30-х років відстоювали з одного боку - Лесь Танюк (Народний рух України) та Владислав Верстюк (заступник голови Інституту національної пам`яті), а з іншого - Вадим Колесніченко (ПР, автор альтернативного законопроекту про Голодомор) та Анатолій Чайковський (кандидат історичних наук, професор). Дискусію у студії підтримували також численні експерти.
Олена Несміян, шеф-редактор ТСН:
— Передусім дозволю собі зауважити, що висвітлення трагічної теми голодоморів в Україні - традиція ТСН. І матеріали на цю тему з`являються не лише до роковин голоду 1932-33 рр., які в Україні відзначають офіційно. Будь-яка значуща подія у історичній науці, політиці, суспільна ініціатива чи творча, акція, присвячена голодоморам, становлять інтерес для журналістів ТСН. З 2002-го ТСН узяв за правило увесь тиждень перед офіційним Днем пам`яті жертв Голодомору інформувати свою аудиторію не лише про політичні баталії навколо визнання чи невизнання цієї трагедії геноцидом, але й знайомити її зі свідченнями тих, хто пережив той страшний час. Цьогоріч традиції дотримано, а у п`ятницю 24-го та суботу 25-го Голодомор був головною темою випусків. Звісно ми показали й жалобні урочистості, але насамперед постаралися розповісти історії конкретних людей - і тих, хто помер у нелюдських муках, і наших сучасників, небайдужих людей, як от полтавського колекціонера Миколу Бондаренка, який зібрав вісімдесят рецептів страв, які у часи Голодомору готували українські селяни. У цій страшній кулінарній книзі - страви з пасльону, макухи, пирію, жолудів. Гадаю, що не залишив глядачів байдужими і сюжет про величезний - на двісті тисяч трупів - могильник у Дніпропетровську, де тепер престижний та затишний “котеджний” район. І про відчайдушного голову сільради у Сосонці на Вінниччині, який всупереч державним інструкціям, реєстрував смерть односельчан, чітко вказуючи причину — голод.
Олена Поліщук, журналіст прес-служби телеканалу “Інтер”:
— Тема Голодомору - цей біль і трагедія України - не могла пройти повз журналістів “Інтеру”, які, незважаючи на молодість і віддаленість від тих днів, глибоко прониклися всенародним горем. Напередодні чергової річниці трагічної дати всі служби та редакції телеканалу прагнули висловитися з приводу відомих подій 1933 року, коли мільйони людей було знищено страшною болісною смертю. І, мабуть, пам`ятником їм можна назвати спеціальний інформаційний проект “інтерівців”, який вийшов у ефір 25 листопада о 16.00, коли у всій країні запалилися свічки за упокій невинно загиблих. Горіли вони й у руках наших ведучих - Лариси Губіної та Лук`яна Сєльського, які працювали в студії і на Михайлівському майдані столиці, куди прийшли тисячі киян і де Президент Віктор Ющенко говорив про геноцид проти українського народу - цей найбільший злочин проти людства. Це запропонували самі ведучі, і їх порив підтримували всі наші колеги, які перебували за кадром. Адже це наша спільна біда, до якої ми ставимося дуже й дуже серйозно. Пряма трансляція акції переривалася включеннями з областей, які зазнали найбільших втрат під час Голодомору. Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Одеська, Харківська… Страшно думати, що в самій житниці люди вмирали від відсутності хліба, пухнули від голоду, доходили до канібалізму. Вижити вдалося небагато кому, але й їхніх свідчень досить, щоб стверджувати: це було сплановане, свідоме знищення населення. І вони виступали в ефірі “Інтеру”, розповідали правду про той жах, коли вимирали дворами і селами. Вірною собі залишилася і Студія документальних фільмів та спецпроектів, що готувала до цього дня фільм “Померлі за статистикою” (вийшов у ефір відразу ж після спецвипуску “Подробиць”). За словами керівника студії Костянтина Стогнія, автори проекту вирішили не уподібнюватися політикам чи тим, хто займається демагогією, сперечаючись, скільки людей тоді загинуло. Адже часто в подібних обговореннях апелюють побутовими поняттями, а не юридичними нормами. Виходили з того, що кожна смерть повинна була мати висновок: від чого померла людина, яка причина її смерті? Чи є ці документи, чому їх не оприлюднюють? Журналісти в регіонах отримали завдання розшукати юридичні підтвердження Голодомору. На жаль, у більшості випадків це виявилося неможливим, що дає привід підозрювати: всі свідчення злочину знищувалися. Сумним успіхом можна назвати знахідку у Вінницькому архіві КДБ УРСР - висновок, що причиною смерті людей було недоїдання. Значить, статистика все ж таки велася, і її ретельно приховували чи знищували. Але абсолютно все знищити неможливо, слід десь обов`язково залишається… Як зазначив пан Стогній, канал показав історичну правду в документах, а не просто в емоціях - як це зробили інші телеканали. Більше того архіви розкрили такі страшні злочини, як канібалізм, коли, наприклад, батьки з`їли свою двомісячну дитину. З цієї нагоди було заведено карну справу, вона розслідувалася, і наявний її повний опис. Гадаю, ми змогли переконати наших глядачів у факті геноциду мовою документів.
Віталій Докаленко, Президент Першого Національного:
— Ніяких сумнівів: сьогодні Україна перебуває на якісно новому етапі духовного розвитку, що сприяє становленню та зміцненню нації. Це непростий період, який викликає зіткнення не просто різних думок, але, власне кажучи, і світоглядів. Яскравим свідченням цього є незгоди щодо місця та ролі української мови в державі, щодо Голодомору 30-х років, незважаючи на визнання Верховною Радою цієї страшної трагедії геноцидом проти народу України. Перший Національний, будучи послідовним у одному з основних принципів мовлення - об`єктивності, всебічно висвітлював тему Голодомору, інформуючи аудиторію про різні думки, які стосуються даної проблеми. Зокрема, на соціально-політичному ток-шоу “Толока” в прямому ефірі розгорілася гостра дискусія щодо Голодомору, продовженням якої, на жаль, стала вулична бійка… У кожного своя правда — і у тих, хто втратив під час голоду рідних і близьких, і у тих, хто впевнений, що індустріалізація країни варта була такої кількості людських жертв. У будь-якому випадкові, навіть якщо кожна сторона залишиться при своїй думці, громадяни України повинні знати історичну правду, вони повинні бути поінформовані про події, які мали місце в історії України. І Перший Національний, як державний канал, насамперед має сприяти розкриттю фактів, що раніше замовчувалися. Коли 2004 року ми почали обговорювати з Фондом “Україна 3000″ проект соціальних роликів з питань Голодомору, народилася ідея створення документального фільму. Знімальна група їздила всією країною, збираючи живі свідчення страшної трагедії - Голодомору 30-х. Тоді ми фізично стали відчувати масштаби і ступінь цинізму знищення цілого народу. Емоційно дуже непросто було працювати. За відзнятими матеріалами було створено серію соціальних роликів, які демонстрували практично всі телеканали країни. Документальний фільм “Голодомор. Технологія геноциду”, який був у ефірі Першого Національного в День пам`яті жертв Голодомору, став результатом і продовженням роботи зі збирання та систематизації матеріалів із даної теми. Дав свої результати й пошук архівних відеоматеріалів, які відбивають жах того, що відбувалося в Україні. Ця стрічка отримала нагороди й була відзначена на декількох кінофестивалях. Я гадаю, сьогодні ми сміливо можемо говорити про те, що внесли свій посильний внесок у визнання Голодомору в Україні геноцидом. Не виключаю, що частина депутатів Верховної Ради прийняла таку ухвалу після перегляду документального кіно “Голодомор. Технологія геноциду” - таке не залишає байдужими нікого. День пам`яті жертв Голодомору і політичних репресій - це й данина пам`яті тим, хто пішов, і застереження на майбутнє - подібне не повинне повторитися. Телевізійний ефір третьої суботи листопада на Першому Національному заздалегідь визначено: ми транслюємо всі заходи, присвячені пам`яті жертв Голодомору, які відбуваються в столиці цього дня. На організацію прямого ефіру з декількох точок були задіянi 4 пересувні телевізійні станції, працювали 25 відеокамер, 6 телевізійних кранів. Протягом двох діб понад 200 осіб забезпечували безперебійну роботу техніки, даючи можливість усій країні бути очевидцями та учасниками того, що відбувається. Урочисто-величними були молебень у Софіївському соборі, хід на чолі з Президентом країни до Михайлівської площі, покладання символічних колосків до Пам`ятного знаку жертвам Голодомору. На момент виступу Президента України Віктора Ющенка ми роздали сигнал усім телеканалам країни, і оголошена хвилина мовчання в пам`ять жертв Голодомору справді стала загальнонаціональною. Дуже зворушливою і видовищною була акція “Запали свічку”: люди, які запалювали свічки на Михайлівському майдані, чули Реквієм, що звучав у цей час у Оперному театрі. Глядачі Першого Національного дістали можливість бачити всі заходи, які цього дня присвячувалися Пам`яті жертв Голодомору та політичних репресій.
Тарас Грималюк, директор агентства мистецтв “Арт Велес”:
— На мою думку, наші телеканали жахливо поставилися до висвітлення теми Дня пам`яті жертв Голодомору. Окрім Першого національного, який цілеспрямовано працював на висвітлення цієї події в ефірі. Інші ж канали поставилися до цього не так, як то мало бути в цивілізованій країні. Ми мали можливість цього дня побачити якщо не КВН, то якихось російських гумористів або “Ігри патріотів”. І це в той день, коли в Україні траур. Це просто було знущанням над пам`яттю тих людей, що стали жертвами Голодомору. Я, звичайно, розумію, що ці програми рейтингові, і вони приносять прибуток. Але в пам`ятний день для всієї країни повиннi транслюватися і відповідні програми: документальні фільми, передачі тощо. Адже ми маємо розуміти, що то була велика трагедія для українців. Мільйони людей померли від страшної голодної смерті. І майже кожної сім`ї торкнулося це горе. І так недбало ставитися до трагедії, зовсім не згадувати про це неприпустимо.
Сергій Архипчук, режисер:
— Деякі телеканали демонстративно не помітили наймасштабнішу трагедію одного з найбільших народів Європи. В ефір ішли програми, далекі від проблематики “Дня пам`яті жертв Голодомору”. Господарі ефіру не вміють або не хочуть шанувати минуле та історію - очевидно, майбутнє, бумерангом відплатить їм за це. Існує система подвійних стандартів на каналах: програми, пов`язані з історією України, (з добою УНР, з Голодомором, з періодом визвольної боротьби 1940-1990 рр.), на популярних телеканалах ставляться серед ночі або в час, коли більшість людей працюють. Ця тенденція є відображенням морально-нечистих ігор розпіарених політиків, які, нікого і нічого не боячись, намагаються обіграти “в наперстки” народ.
+++
“Хрещатик”
01.12.06
Іноді гроші навіть тхнуть
Ліліана Фесенко
Не секрет, що реклама, яка масовано ллється на нас з усіх мас-медіа, біг-бордів і навіть з боків тролейбуса, впливає на стиль життя. Нас уже привчили до того, що справжні чоловіки з ранку до ночі п`ють пиво, бо воно з`явилося раніше за долар, а жінки їх причаровують… кубиком бульйону за 30 копійок, котрий кидають у воду, аби зварити гречку. Ну просто, мов середньовічні відьми з дурман-травою! Пересічний споживач мусить щодня з`їдати тортик, бо то домашнє свято, а потім ковтати чарівні пігулки, аби терміново схуднути. Однак всі ці витівки менеджерів викликають скоріше посмішку, аніж бажання щось терміново купити. Помірковані люди добре знають, що реклама завжди прибріхує задля наживи. Та зовсім інша справа з рекламою, що цільово спрямована на молодь. Юні душі ще не мають життєвого досвіду - ще тільки вчаться відрізняти добро від зла. Аж раптом улюблений телевізор їх навчає: кохання не потрібне - варто просто випити слабоалкогольний напій - пристрасть збудить твоє тіло, і ти позбудешся ніяковості від сексу з малознайомим партнером. Далі - більше. Оператор мобільного зв`язку, рекламуючи новорічний стартовий пакет, прямо вказує на те, що його потенційні абоненти просто на вечірці, розтанцювавшись до жаги, прямують у… туалет, а потім виходять звідти щасливі, поправляючи штани. Нав`язуючи новий фільм, дистриб`ютори обіцяють студентам, які прогуляють лекції, п`ятдесятивідсоткову знижку на квитки. І таких прикладів аморальної реклами можна навести десятки. Хтось скаже, що підприємцям потрібно продавати свій товар, от і стараються. Однак такі ролики насамперед легалізують і популяризують подібний спосіб життя. Там же усе так гламурно - гарні моделі, одяг, музика, уповільнені кадри. Усе спрямоване на те, щоб показати - ось де життя, “американська мрія”! Змушуючи спостерігати по сто разів на день, як шаленіють екранні підлітки від дешевого алкоголю, ми тим самим просто змушуємо й наших нащадків прикластися до пляшки, і не тільки. Але мені цікаво: чи є діти у тих, хто творить таку рекламу?
Психологи давно помітили: скільки б батьки не торочили про хороші манери, діти сприймають не слова, а батьківські вчинки. Тому виховати інтелігентну, порядну людину можна лише тоді, коли сам живеш за цими правилами. А бути поганим набагато легше, ніж добрим, моральним. Бо культура - це свого роду обмеження в поведінці, стриманість у почуттях. Тож нинішній рекламний телеекран масовано популяризує дикунство й егоїзм. Гроші не пахнуть? Та ні, вони вже тхнуть, зважаючи на статистику правопорушень серед молоді, падіння моралі, знецінення принципів. З історії ми знаємо, що цивілізації будуються віками, занепади ж настають вельми стрімко. І кому буде потрібен отой матеріальний рай, коли вихованці такої реклами не знатимуть, що таке справжня дружба, кохання, обов`язок?
Вважаю, що отой закон - за зміст реклами відповідає тільки рекламодавець - потрібно змінити і притягати до відповідальності насамперед телеканали, радіо і газети: тобто усіх носіїв рекламної продукції - щоб добре дивилися, на чому заробляють гроші. Заборонила ж київська влада комунальним ЗМІ рекламувати алкогольні напої! А ще, вважаю, комітету Верховної Ради з питань духовності теж треба зацікавитися рекламним телеефіром. Якщо за сумнівний телеролик володар каналу чи газети сплатить штраф більший, ніж зиск, то тричі подумає, чи варто ризикувати. Та чи приймуть такий закон у нашій Верховній Раді, що складається насамперед з підприємців, які і є рекламодавцями?
+++
“Коммерсант-Украина”
01.12.06
Номер не прошел
Иван Тяжлов
Очередной номер российского издания журнала Forbes должен был поступить в продажу 30 ноября. Центральным материалом номера должна была стать семистраничная статья о главе компании “Интеко” Елене Батуриной. В материале рассказывается о том, как госпожа Батурина смогла перестроить свой бизнес таким образом, что уход в отставку ее мужа, столичного мэра Юрия Лужкова (в декабре 2007 года истекает срок его полномочий) практически не скажется на ее доходах. В тексте, в частности, утверждалось, что госпожа Батурина больше не будет нуждаться в необходимом в строительном бизнесе административном ресурсе, так как ее компания будет получать доходы от сдачи в аренду принадлежащей ей земли и недвижимости.
На обложке Forbes была размещена фотография госпожи Батуриной и слова главы “Интеко” – “Мне гарантирована защита”. Анонс журнала с фотографией этой обложки был размещен в понедельничном номере еженедельника “Русский Newsweek” (его также издает Axel Springer Russia, контрольным пакетом акций которого владеет немецкая компания Axel Springer AG – Ъ). После выхода анонса, по данным Ъ, к генеральному директору издательского дома Axel Springer Russia баронессе Регине фон Флемминг пришел вице-президент по внешнеэкономическим связям компании “Интеко” Илья Парнышков, который счел некорректной вынесенную на обложку цитату. По сведениям Ъ, господин Парнышков продемонстрировал баронессе фон Флемминг уже составленное исковое заявление, содержащее требование в качестве обеспечительной меры ареста тиража и запрета публикации статьи в интернете.
В опубликованном вчера заявлении Axel Springer Russia говорится, что именно цитата на обложке “Мне гарантирована защита” стала причиной уничтожения номера. “В случае с cover story журнала Forbes не были соблюдены принципы журналистской этики… В интервью корреспонденту Forbes г-жа Батурина сказала, буквально, следующее: `Мне, как и любому инвестору, гарантирована защита моих прав`. Часть фразы, вынесенная на обложку, вводит в заблуждение читателей издания, так как не была произнесена самой г-жой Батуриной…” – говорится в заявлении.
Однако главный редактор российского Forbes Максим Кашулинский заявил Ъ, что это заявление не соответствует действительности. По его словам, редакция согласилась с аргументами “Интеко” и цитата на обложке была изменена следующим образом: “Мне как инвестору гарантирована защита”. Более того, она, как заявил господин Кашулинский, была согласована с Еленой Батуриной и не вызвала у нее возражений. На обложке отпечатанного и затем уничтоженного тиража номера журнала стояла именно эта фраза. “Мне было важно, чтобы вышла статья, а не эта цитата,– сказал господин Кашулинский.– После того как стало известно, что руководство издательства приняло окончательное решение снять статью, я подал заявление об уходе. Я считаю, что если западное издательство таким образом относится к своему делу в России, то это очень печально”.
По данным Ъ, окончательное решение об уничтожении тиража журнала было принято в головном, немецком офисе Axel Springer. После этого тираж декабрьского Forbes, уже отпечатанный типографией “Алмаз-Пресс”, был уничтожен. Гендиректор типографии “Алмаз-Пресс” Сергей Власов отказался отвечать на вопросы корреспондента Ъ, сославшись на конфиденциальность договора типографии с издателем. Вчера же все сотрудники редакции российского Forbes в приказном порядке подписали соглашение о неразглашении информации о произошедшем.
Господин Кашулинский заявил Ъ, что он поставил в известность о произошедшем американскую редакцию Forbes и, как ему кажется, “нашел понимание у редакции”. В свою очередь, американская компания Forbes распространила вчера официальное заявление, в котором потребовала, чтобы Axel Springer Russia “немедленно выпустил очередной номер российского Forbes в том виде, в каком он был напечатан”. Однако на вопрос Ъ, кто по условиям соглашения отвечает за содержание журнала Forbes Russia, старший вице-президент по корпоративным связям Forbes Magazine Мони Бегли ответила кратко: “Axel Springer”. В свою очередь, генеральный директор издательского дома Axel Springer Russia Регина фон Флемминг заявила Ъ: “За содержание журнала отвечает главный редактор журнала, который является сотрудником издательского дома Axel Springer Russia”.
Помощник Регины фон Флемминг Петер Крюгер от дополнительных комментариев отказался, сославшись на официальное заявление компании. Глава пресс-службы компании “Интеко” Геннадий Теребков также заявил Ъ, что “вся информация по данной ситуации изложена в официальном заявлении издательского дома”. По данным Ъ, Axel Springer Russia в срочном порядке переверстывает декабрьский номер уже без материала про главу компании “Интеко” и с другой обложкой.
+++
“Дело”
01.12.06
Эдуард Прутник будет торговать государственными газетами
Федор Орищук
Новый глава Госкомитета по вопросам радио и телевидения Эдуард Прутник создаст орган, который будет продавать государственные и коммунальные газеты. Вчера Госкомтелерадио рекомендовало областным госадминистрациям провести подготовку таких СМИ к продаже. По словам заместителя главы Госкомтелерадио Василия Шевченко, новый орган будет курировать процесс разгосударствления. “Это будет временная функция, потому что со временем, через 2 или 3 года, в связи с исчезновением коммунальных СМИ эта функция просто отпадет”, — говорит он. По мнению депутатов, входящих в парламентский Комитет по вопросам свободы слова и информации, следующим этапом будет разгосударствление электронных СМИ: теле- и радиоканалов.
На данный момент существуют несколько проектов разгосударствления коммунальных печатных СМИ. Три законопроекта о реформировании СМИ, разработанные Министерством юстиции, Национальным союзом журналистов и Общественным советом по вопросам свободы слова и информации.
В первом, представленном Минюстом, реформирование СМИ предполагается путем выхода органов государственной власти и органов местного самоуправления из состава основателей СМИ. Редакции печатных СМИ предложено реорганизовать в хозяйственное общество, созданное трудовым коллективом. В то же время СМИ, основанные центральными органами исполнительной, законодательной и судебной власти, будут преобразованы в официальные печатные издания. При этом имущество редакций печатных СМИ будет выставлено на продажу. При этом процесс реформирования должен быть завершен до 2011 года.
В законопроекте Национального союза журналистов предусмотрено, что разгосударствление должно быть проведено в два этапа и завершено до конца 2009 года. Основное внимание в законопроекте уделено вопросам урегулирования имущественных отношений при реформировании СМИ и определению механизма передачи помещений редакциям реформированных средств массовой информации.
При этом Союз журналистов предлагает осуществить пилотный проект реформирования СМИ. “Этот проект обсуждается очень активно, и есть большие шансы, что он будет осуществлен”, - сообщил “ДЕЛУ” главный редактор днепропетровской газеты “Наше Мiсто” Николай Кравчук. По его словам, планируется, что уже в начале 2007 года 40 изданий примут участие в эксперименте по разгосударствлению. “После этого, при реформировании остальных уже будет гораздо меньше ошибок”, — предполагает Кравчук.
Местные печатные СМИ возможности выйти из-под государственного или коммунального контроля не пугаются. “Наше нынешнее положение унижает достоинство прессы, — считает Василий Назарчук, главный редактор газеты “Галичина”, основателем которой является Ивано-Франковский областной совет совместно с трудовым коллективом. Он говорит, что “если Украины взяла курс на Европу и демократию, то пресса должна быть свободной”. Однако Назарчук отмечает, что при выставлении изданий на продажу первоочередное право выкупа должно быть у коллектива.
По словам же Василия Иванины, управляющего секретаря парламенсткого комитета по вопросам свободы слова, реформирование печатных СМИ будет только первым шагом. “Мы уже провели комитетские слушания по вопросу разгосударствления печатных СМИ, следующие слушания будут посвящены реформированию электронных — телевиденья и радио”, — говорит он.
Нынешний глава Госкомтелерадио Эдурард Прутник вчера не прокомментировал возможность распродажи государственных теле- и радиоканалов.
Коммунальные печатные средства массовой информации Украины
Регион Всего изданий Имеют собственные помещения
АР Крым 27 2
Винницкая 34 16
Волинская 20 13
Днепропетровск 45 13
Донецкая 66 8
Житомирская 25 7
Закарпатская
Запорожская 23 2
Ивано-Франковская 19 2
Киевская 32 8
Кировоградская 25 0
Львовская 42 0
Луганская 37 11
Николаевская 26 4
Одесская 45 1
Полтавская 33 2
Ровенская 19 0
Сумская 24 -
Тернопольская 19 6
Харьковская 31 6
Херсонская 23 5
Хмельницкая 21 12
Черкасская 26 2
Черновицкая 29 0
Черниговская 25 7
г.Киев
г.Севастополь 1
Всего 737 130
Читайте також у розділах: Свобода слова, Моніторинг
