УкрЧАС

Огляд преси від 15 листопада 2006 року.

 

“Вечерние вести”, 15.11.06

Власть валяет дурака
Пообещав общаться с народом, Черновецкий так и не ответил ни на одно электронное письмо киевлян
Юрий Шеляженко

    Киевские чиновники начали общаться с народом и на электронном языке. В веб-сайте КГГА по адресу www.kmv.gov.ua недавно появился новый раздел: “Запитання голові”. Правда, ни одного ответа лично от Черновецкого я так и не нашел, хоть и старался. Большинство обращений передаются для изучения в профильные управления гоадминистрации. Многие вопросы просто игнорируются. Например, такой: “Скажите, пожалуйста, кому пришла в голову мысль повесить в Киеве плакаты, на которых нарисовано мясо с опарышами? Я согласен с тем, что со стихийными рынками надо бороться, но меня просто тошнит, когда я прохожу мимо!”.
    Много писем от желающих устроиться на работу: Черновецкий неоднократно говорил, что ищет молодых амбициозных специалистов на большую зарплату, вот они и “зондируют почву” через Интернет. Все претенденты получают одинаковые ответы с телефонами управления кадровой работы.
     На вопросы о бытовых проблемах, например, о невывозе мусора или транспортном шуме, отвечают по канонам бюрократической классики еще “совковых” времен: перенаправлют их в жэк или к тому виновнику безобразия, на которого жалуются. Скажем, автору обращения: “Почему жэк-201 отказывается официально устанавливать счетчики воды в квартиру? Неофициально — 100 грн. за один счетчик!” сообщили, что с этим вопросом он должен обратиться в “жилищно-эксплуатационную организацию по месту проживания”.
    Отписок на вэб-сайте полным-полно. “Скажите, пожалуйста, до каких пор будет твориться беспредел в больницах города? В больнице скорой помощи в Деснянском районе врачи открыто вымогают деньги за оказание первой необходимой помощи. Если денег нет, значит, будешь лежать и умирать — помощь тебе не окажут. Об этой больнице неоднократно писали в прессе, но до сих пор так никто порядок там не навел”, — пишет мэру некая Оксана Александровна. На что ей отвечают: “Главное управление здравоохранения и медицинского обеспечения Киева сообщает, что медицинская помощь всем больным и пострадавшим в Киевской городской клинической больнице скорой медицинской помощи предоставляется бесплатно, согласно утвержденному прейскуранту больницы”.
    Здорово, правда? А вот еще один типичный образчик эпистолярного творчества новой киевской власти. Вопрос: “Скажите, разве можно повышать тарифы на коммунальные услуги в 4 раза? Вы говорите о каких-то льготах для малоимущих, а о среднем классе вы подумали?! Или вы хотите нас уничтожить и превратить в нищих?”. Ответ из главного управления ценовой политики: “Киевский городской совет принял решение “О социальной защите населения г. Киева в условиях внедрения экономически обоснованных тарифов на жилищно-коммунальные услуги”, в соответствии с которым согласился с предложением исполнительного органа Киеврады относительно необходимости приведения тарифов на жилищно-коммунальные услуги к экономически обоснованному уровню, но с одновременным внедрением порядка предоставления субсидий из городского бюджета населению для возмещения расходов на оплату жилищно-коммунальных услуг в условиях изменения тарифов на эти услуги…” Дальше эту невразумительную канцелярскую белиберду и цитировать не стоит. Ничего конкретного в ней нет.
    Вообще валять дурака наши чиновники любят. Вопрос: “Планируете ли вы проверить деятельность общественных организаций, которые занимаются работой с инвалидами? Многие только прикрываются этой категорией людей, делая на них свой бизнес”. Ответ: “Городская власть не имеет права контролировать независимые общественные организации”. Поверить в это невозможно, поскольку организации, о которых идет речь, финансируются из городского бюджета.
    В общем, читать электронную переписку власти с гражданами и грустно, и смешно. В дополнение к “бумажным” отпискам по почте киевляне теперь могут получать через Интернет и “электронные” отписки. Правда, прогресс все-таки есть. Благодаря веб-сайту КГГА любой желающий может лично убедиться, что слова Леонида Черновецкого и деятелей его команды всегда расходятся с реальными делами.

+++

“Факты”, 15.11.06

Тарифы на жилуслуги в столице таки возрастут, и таки с 1 декабря
Екатерина Новосвитняя

На состоявшейся вчера специальной пресс-конференции заместитель главы столичной горадминистрации Анатолий Голубченко подтвердил, что именно с 1 декабря в Киеве будут повышены тарифы: на жилищно-коммунальные услуги - в 3 раза и квартплату - в 3,4 раза.
Тарифы повышаются абсолютно законно, и нет оснований для их передачи на регистрацию в Министерство юстиции, сказал А. Голубченко. В других регионах тарифы повысили ранее, и не требовалась их регистрация в Минюсте. В Киеве тарифы будут даже менее высокими, нежели в некоторых областях страны, сказал заместитель мэра.
Закончившаяся на днях проверка, проведенная Кабинетом министров, подтвердила: повышение тарифов экономически обоснованно. Если этого не сделать, Киеву придется дотировать коммунальные предприятия из городского бюджета в размере трех миллиардов гривен в год.
Анатолий Голубченко не исключает, что тарифы могут быть повышены еще и летом 2007 года, если цена за газ достигнет 130 долларов за тысячу кубов. По его словам, защита малоимущих в этой ситуации - важнейшая задача столичной власти. Пенсионерам, получающим нынче субсидии, они будут начисляться и далее. А вот “новичкам”, если плата за жилищно-коммунальные услуги превысит 15 процентов их совокупного семейного дохода, теперь положена субсидия от мэрии. “Это столичное ноу-хау”, - подчеркнул Анатолий Голубченко.
Для получения такой субсидии в отдел субсидий жэка надо подать заявление, справку по форме Ь 3, справку об оплате жилищно-коммунальных услуг по форме ЖС-2, справку о доходах каждого члена семьи и декларацию о доходах.

+++

“Факты”, 15.11.06

Секретарь Киевсовета Олесь Довгий: “Нужно уметь не только красиво говорить, но и работать”
Может ли городской бюджет и дальше выдерживать огромную нагрузку, которую он несет из-за компенсации тарифной разницы?
Екатерина Новосвитняя

Сегодня киевлян более всего волнует вопрос о повышении коммунальных тарифов. О необходимости принятия такого решения в последнее время ведется много споров. Прокомментировать ситуацию “ФАКТЫ” попросили секретаря Киевсовета Олеся Довгого.
“За счет чего, скажите, проводить реконструкцию устаревших коммуникаций - водопровода, теплотрасс, канализации?”
- Повышение коммунальных тарифов, как и любое повышение цен, - говорит Олесь Довгий, - мера непопулярная. И киевская власть это прекрасно осознает. В то же время не повышать тарифы означало продолжать популистскую политику наших предшественников, которые, вместо того чтобы постепенно поднимать цены на коммунальные услуги и при этом контролировать качество предоставляемых жэками услуг, занимались искусственным консервированием ситуации.
Следует понимать: городской бюджет не может и дальше выдерживать огромную нагрузку, которую он несет из-за компенсации тарифной разницы. А ведь за счет бюджета столица должна еще и развиваться, строить мосты, новые транспортные развязки. А за счет чего, скажите, проводить реконструкцию устаревших коммуникаций - водопровода, теплотрасс, канализации? Наши предшественники, увы, работали по принципу “на наш век хватит, а после нас - хоть потоп”.
Отмечу: в 3,4 раза повысится только квартплата. Она составляет всего 25 процентов общей суммы, внесенной в платежки. А общая сумма всех платежей увеличится в среднем лишь в 2,5 раза.
- А как же льготы, субсидии?..
- Нашей командой, возглавляемой Леонидом Черновецким, разработана уникальная система субсидий. Например, сегодня одинокие пенсионеры, которые получают 450 гривен пенсии, платят за однокомнатную квартиру 90 гривен. После Нового года такие категории населения, благодаря этой системе субсидий, заплатят ровно в два раза меньше - 45 гривен. Остальное компенсируют из киевского бюджета.
К сожалению, некоторые нечистоплотные политики пытаются нынче зарабатывать себе на теме повышения коммунальных тарифов политические дивиденды. Делая ставку на зачастую низкую информированность граждан, они попросту безответственно манипулируют общественным мнением. Но киевляне обязаны знать: все те, кто сегодня критикует власть за повышение тарифов, отдают себе отчет в том, что повышать коммунальные тарифы необходимо. Уверен: на нашем месте они бы сделали то же самое. Причем - без каких-либо социальных гарантий.
- Но вас критикуют не только за повышение тарифов, а и за намерение ввести дифференцированную оплату за коммунальные услуги, разделив киевскую общину на бедных и богатых…
- Если бы вдруг в Киеве зимой расцвели каштаны, то и за это критиковали бы. Увы, такова позиция наших политических оппонентов. Они даже не способны открыто объявить о своем переходе в оппозицию. Почему, например, некоторые фракции Киевсовета, на словах ратующие о благосостоянии киевлян, на заседании сессии не голосовали за выделение участков для строительства социального жилья?
Такая же политика проводится и в отношении критики дифференцированной оплаты за коммунальные услуги. Что плохого, скажите, в том, что социально незащищенные слои населения будут платить за коммунальные услуги меньше, чем платили до этого? Что, кого-то зависть гложет? Таким людям не завидовать надо, им помогать следует. Что, кстати, мы и делаем.
И не надо заниматься дешевым популизмом, пугая киевлян тем, что якобы из-за повышения тарифов пострадает “средний класс”. Я, например, понимаю под “средним классом” тех людей, которые, платя налоги и не получая зарплаты в конвертах, честно зарабатывают для себя и своей семьи и точно также честно платят, в том числе, и за коммунальные услуги. Как это делают представители “среднего класса” во всем мире, где тарифы на жилищно-коммунальные услуги дифференцированы уже давно.
Может быть, наши критики считают “средним классом” людей, способных приобрести “крутую” квартиру, такую же машину и при этом отказывающихся уплачивать за коммунальные услуги? Вот увидите, эти “середнячки” еще выстроятся в очередь за субсидиями, расталкивая локтями стариков…

“Сегодня ни один жэк не сможет нормально существовать, если тарифы останутся прежними”
- Вы не боитесь, что столь непопулярное решение вызовет бурю протестов киевлян?
- Киевлян или “копеечных протестующих”? Киевляне, я уверен, понимают, что сегодня ни один жэк не сможет нормально существовать, если тарифы оставить прежними. А что касается остальных, спросите у них при случае, какова сегодня такса за участие в подобных “акциях протеста”.
- Кстати, в последнее время складывается впечатление, что команду мэра не очень-то жалуют в средствах массовой информации.
- Представлять “четвертую власть”, формирующую общественное мнение, нужно очень ответственно. Простой пример: некоторые СМИ растиражировали непроверенную информацию о родственных связях главы фракции Блока Леонида Черновецкого Дениса Комарницкого с семьей Леонида Михайловича. Это не соответствует действительности. При этом никто, подчеркну, никто из этих СМИ даже не удосужился обратиться за подтверждением к самому Денису Сергеевичу.
- А то, что пишут о выделении земельных участков на заседании сессии Киевсовета, - тоже необъективная критика?
- Каждый из 120 депутатов Киевсовета прекрасно осведомлен о механизмах вынесения на сессию земельных вопросов. Поэтому, если они через СМИ заявляют, что Киевсовет занимается “дерибаном” земли, то это может означать лишь две вещи: либо они преднамеренно врут, либо не совсем отвечают своему статусу. И киевляне должны об этом знать. Земля Киевсоветом выделялась всегда. И при Омельченко, и до него. Но раньше почему-то никто не делал круглые глаза и не выступал против продления аренды земли, уже находящейся в чьей-то собственности.
Так в чем же дело? Не в том ли, что наша команда активно начала наводить порядок в столичном хозяйстве, а это не понравилось кому-то из столичных нуворишей, способных спонсировать массовки под мэрией, откровенную “заказуху” в СМИ и даже некоторые заявления депутатов Верховной Рады?

“В оппозиции нужно работать. А пребывать “между” - удобнее. “Звон” есть, а ответственности нет”
- Почему при том, что вас критикуют, в Киевсовете до сих пор отсутствует действенная оппозиция?
- Для начала я бы хотел отбросить всяческие инсинуации относительно оппозиционности фракции “Наша Украина”. Представители этой политической силы настроены исключительно на конструктивную работу в Киевсовете. Что же касается остальных, то, по моему мнению, причин, по которым нет официально оформленной оппозиции, несколько.
Во-первых, депутаты, играющие сегодня в оппозиционность, просто не имеют никакого понятия о том, что в этой самой оппозиции делать. Ну критиковать, например, они научились. А что дальше-то? Сидит такой депутат и думает: а как же мой бизнес? Они же привыкли делать свой бизнес поближе к власти. Вот именно из-за того, что их психология сводится к пословице “и рыбку съесть, и в лужу не сесть”, они боятся оппозиционности как огня.
Во-вторых, все, кто сегодня пытается в Киевраде втиснуться в образ оппозиционера, шли на выборы с твердой установкой захватить власть в Киеве. Но, оказавшись в стенах Киевсовета, многие из них переругались между собой. Вспомните хотя бы процессы, которые происходили внутри фракции БЮТ, и скорость, с какой менялись ее главы. В то же время Леонид Михайлович Черновецкий сразу предложил основание для объединения депутатов в команду единомышленников. Он сказал: кто хочет работать на благо киевлян - те с нами, кто будет заниматься политиканством - обречены на политическое банкротство. Как видите, городской голова оказался прав…
Наконец, в-третьих, в оппозиции нужно не только уметь красиво говорить, но и работать. Предлагать умные вещи. А пребывать “между” - удобнее. “Звон” есть, а ответственности нет. Хотя, как по мне, конструктивная оппозиция в Киевсовете нужна. Но это уже вопрос не ко мне…

+++

“День”, 15.11.06

Київ не стане культурною столицею Європи
…поки не потрапить до Євросоюзу
Тетяна Колесниченко
 
Днями Рада Європи остаточно затвердила турецьку столицю Стамбул “Культурною столицею Європи-2010″. Нагадаємо, Київ із Стамбулом були головними конкурентами за це звання. Ми втратили свій останній шанс: вже 2011 року “культурними столицями” зможуть стати лише країни-члени Євросоюзу. Експерти вважають, що ми втратили не просто статус, а інформаційну підтримку в Європі, наплив туристів і, природно, чималий прибуток від цього.
Спочатку Стамбул доклав усіх зусиль, щоб вибороти пальму першості й стати “Культурною столицею Європи-2010″. Якщо не згадувати велику інформаційну кампанію, в Туреччині навіть вигадали спеціальний податок на нафту, а виручені гроші використовували для справи - на підготовку до конкурсу. В Києві ж було навпаки. За словами тогочасного начальника Головного управління культури й мистецтв Олександра Биструшкіна, на підготовку до проекту з міського бюджету виділили всього 800 тисяч гривень. “Але навіть незважаючи на це, ми зуміли підготувати гідну програму й показати наше місто з усіх сторін, - розповідає Биструшкін. - Багато хто навіть дивувався, наскільки ми охопили всі галузі освіти, культури, історії…”
Проте, незважаючи на хорошу, хоча й швидку підготовку, попередні висновки незалежної експертної комісії в Брюсселі, які були обнародувані у квітні цього року, були аж ніяк не на нашу користь. Уже тоді стало зрозуміло, що “змагатися” з добре підготовленим Стамбулом буде зовсім не просто. “Усе одно в нас були всі шанси перемогти або хоча б розділити почесне звання “Культурної столиці Європи-2010″ зі Стамбулом”, - розказує Биструшкін.
У такому випадку Київ не претендував би навіть на “виграшний” мільйон євро, яким нагородили переможця для проведення різного роду заходів. Тоді в чому причина нашої поразки? Олександр Биструшкін вважає, що під лежачий камінь вода не тече, й проектом потрібно було займатися ґрунтовно. “Просто в нашій перемозі було надто мало зацікавлених людей. Адже такі питання мають вирішуватися не на рівні столиці, вона лише представник, а на рівні уряду, Міністерства іноземних справ. Але вони були зайняті політичними баталіями, - зауважує колишній начальник ГУ культури й мистецтв. - Києву потрібно було, як це роблять усі міста, які змагаються за звання “культурної столиці”, створити хоча б тимчасове представництво при Раді Європи”.
Проте тепер про це говорити запізно, зате саме час підраховувати втрати. Олександр Биструшкін вважає, що головна втрата - інформаційне забезпечення з боку ЄС. “Про нас би писали в пресі, місто ставало б цікавим для туристів, - розповідає Биструшкін. - До нас приїздили б іноземні делегації, ми б крутилися в цьому світі, брали участь у всіх програмах Євросоюзу. Ми могли б відчути себе повноправними членами європейської сім`ї. І гранд у мільйон євро - нісенітниця в порівнянні з тим, що ми могли отримати! За місце під європейським сонцем потрібно боротися. А в нас усе робилося на голому ентузіазмі…”
До речі, як вважають багато експертів, на вибір Ради Європи значно могла вплинути політична ситуація. “Адже прийняття Стамбула до лав Євросоюзу відкладається. І щоб якось компенсувати цю ситуацію, Рада Європи цілком могла зробити Стамбул “культурною столицею” в 2010 році, так би мовити, крок назустріч, - розмірковує Олександр Биструшкін. - Та й якось не гуманно відкидати всі намагання цього міста, яке, щоб отримати звання культурної столиці, працювало дуже важко й напружено”.

+++

“Україна молода”, 15.11.06

Голодування iз запахом поп-корну
У понеділок столичні муніципальні кінотеатри “Ленінград”, “Росія”, “Флоренція” та “Лейпциг” оголосили про припинення п`ятиденного голодування і оприлюднили відкритого листа Віктору Ющенку, в якому попросили захисту гаранта
Ольга Жук

      Страйк у кінотеатрах на знак протесту проти перевірок із порушеннями, кадрових змін і безпідставних доган керівникам кінотеатрів продовжується, але голодування змушені були припинити через надмірну виснаженість. Ірина Богорська з “Ленінграда” заявила журналістам: якщо тиск на кінотеатр не припиниться і не дадуть остаточний дозвіл на оренду, то вона піде на самоспалення.
      З боку влади на цю ситуацію — жодної реакції, до міських чиновників не достукатися. Заступник голови київської ради Віталій Журавський пішов у відпустку, коли він буде на робочому місці, у його приймальні не говорять. Світлана Зоріна, голова управління культури і мистецтва, за словами її прес-секретаря, надзвичайно зайнята питанням бюджету і про кінотеатри не має часу говорити. Михайла Яковчука взагалі знайти неможливо. Напередодні голодування трудових колективів депутат Київради, член “Блоку Черновецького” Яковчук, який є ініціатором тиску і комерційним директором “Кіномедіа Едвертайзинг”, директором компаній “Промтехнолюкс” і “Кінофорум”, спілкуючись із журналістами, сказав свою думку про недоцільність муніципальних кінотеатрів, які приносять Києву тільки збитки і їх найкраще закрити. Його опоненти вбачають у діях депутата бажання використати комунальну власність в особистих комерційних цілях, а київську владу звинувачують у намірах продати всі діючі модернізовані муніципальні кінотеатри.
      Заколот почався з рішення господарського суду про надання оренди приміщень колективам кінотеатрів. Ще 2003 року вони звернулися до суду з проханням надати оренду для показу кіно без права на приватизацію. У серпні 2007 кінотеатрами зацікавилася влада — заступник Леоніда Черновецького Віталій Журавський приїхав на оглядини. А з вересня покотилася хвиля перевірок, комісій і доган. У минулий четвер чотири кінотеатри оголосили страйк і голодування.
 
“Ленінград” — радянська назва і європейський комфорт
      У суботу кореспондент “УМ” відвідала протестні кінотеатри і побачила таку картину. Почала з “Ленінграда”. На перший погляд, назва досить радянська. Коли вийшла з метро на станції “Дарниця”, подумала, що не вдасться швидко його розшукати. Але вже перша зустрічна жінка жваво пояснила, як туди пройти. Виявилося, що він розташований біля бульвару Верховної Ради і про нього знає кожен житель Дніпровського району. При вході висить великий плакат з написом “Ми голодуємо!” і пояснення, з яких саме причин. Заходжу всередину. Двоє закоханих купують квитки на найближчий сеанс фільму “Ілюзіоніст”.
      — Місця ще є, бо тільки обід, — каже Оксана, — а сьогодні субота, і хочеться кудись піти. Вирішили у кіно. Ми тут часті відвідувачі. Щойно при вході прочитали про голодування. Думали, тут все глухо через страйк, але фільми йдуть, і квитків залишилося не так багато.
      Дивно — колектив страйкує, але в кінотеатрі досить людно і пахне поп-корном. Школярі грають на автоматах, молодь у буфеті п`є пиво чи каву, дві жінки за столиком дивляться фільм “Голодомор 33″ у фойє. Біля дверей стоїть групка людей у білих футболках з червоним написом “СТРАЙК. Ми голодуємо!” Жінки розповіли кореспонденту “УМ”, що живуть неподалік. Вони не можуть бути байдужими до такого беззаконня влади, тому прийшли підтримати працівників кінотеатру.
      — Коли йшла сюди, — каже пані Марія, — то сусідки питали, чи не треба до нас приєднатися. Поки що вистачить шестеро бажаючих підтримати страйк голодуванням. Якщо не допоможе, прийде сюди цілий район. Ми не допустимо, щоб такий кінотеатр закрили. Куди ми підемо в кіно? А наші діти і внуки? Що, знову шлятимуться по лісі? Таких дешевих квитків нема ніде. За 10 грн. я не зможу піти в жоден інший кінотеатр.
      — Ми приходимо до кінотеатру і залишаємо підписи в підтримку. Вже ціла папка назбиралася. Більше двох тисяч. На початку листопада два дні стояли з плакатами біля міської ради. Але так ніхто i не вийшов. Зоріна могла прочитати своє прізвище на нашому плакаті зі свого вікна, — розказує пенсіонерка.
      Ірина Богорська, директор кінотеатру “Ленінград”, почувалася погано. Голодування виснажило її до крайності. Каже: у 2003-му приміщення було ніяким — кіно не показували, була сауна, всюди валялися шприци. “Ми вирішили взяти все в свої руки і показати, як має працювати кінотеатр. Взялися за ремонт. Оббила всі пороги влади, але так нічого і не добилася. Добре, що, крім неї, є люди, які люблять кіно і готові фінансово допомогти. Працювали цілими сім`ями, як у себе вдома. Відкрилися у жовтні минулого року. Наразі маємо чистого прибутку 204 тисячі гривень, роботу мають 40 людей, які раніше одержували мінімальну зарплатню, а тепер заробляють до 1500 грн. У серпні до нас заїжджав пан Журавський і мені особисто казав, що ми дуже гарно все зробили. Але після його похвали у деяких підвладних ЗМІ пройшла суцільна критика “Ленінграда”. Мовляв, менеджмент препоганий, директор абсолютно не справляється з обов`язками, відвідувачів нема — такий кінотеатр не вигідний місту. При цьому жодного журналіста у кінотеатрі не було”. Ірині Богорській винесли дві догани за минулий місяць. 10 днів вона офіційно була на лікарняному, а коли повернулася на роботу, виявилося, що вона не допустила чергової перевірки, і за це від Світлани Зоріної, керівника Головного управління культури і мистецтва, і від самого мера Києва Леоніда Черновецького, отримала по догані. Цікаво, що розпорядження п. Зоріної і п. Черновецького однакового змісту і шрифту, з печатками і без підпису мера. Ірина Богорська думає, що мер сам про це не знав. За всі ці дні зателефонував лише хтось із Дніпровського управління культури, щоб поцікавитися приміщенням для привітання чиновників на Новий рік. Питають, а ви що, не знаєте, що тут робиться, люди голодують, у нас страйк. На тому кінці дроту: “Ні… не знала”, — і поклали слухавку.

У “Флоренції” — естафетне голодування
      Аналогічна ситуація і в кінотеатрі “Флоренція”. Директору Геннадію Шевчуку, поки він був на лікарняному, “вліпили” аналогічні догани. У нього контракт до 2011 року, але дві догани — це вагома причина для звільнення. Геннадій Шевчук та Ірина Богорська подали в суд на неправомірні дії чиновників.
      — Ми не бюджетна організація. Ми не взяли в міста ні копійки, — розповідає директор “Флоренції” Геннадій Шевчук. — За два роки тільки різних податків “Флоренція” сплатила близько мільйона гривень. Коли я прийшов сюди як директор три роки тому, в кінотеатрі працювало 12 осіб — тепер 80. А завтра всі ці люди будуть на вулиці, якщо не відстояти свої права. За два з половиною роки мав тільки подяки від Олександра Омельченка, а тепер за ту ж роботу дві догани.
      Ми голодуємо естафетно. З усього колективу тільки я один не їв п`ять днів, почуваюся більш-менш добре. Я спортивного складу людина, тому такі навантаження переношу легко. Ми склали протокол, в якому сказано, що це добровільно: не хочеш — не голодуєш. Колектив працює по змінах. Дівчата з каси говорять, що теж будуть голодувати. Я їм не дозволив, бо мають справу з грішми і працюють головою. Їм не можна втрачати пильність.
      Отримуємо кошти від орендної плати. В приміщенні, крім трьох залів кінотеатру, є перукарня, гральні автомати і туристична агенція. “Флоренція” є гідним конкурентом комерційним кінотеатрам. Якщо в “Батерфляй-Ультрамарин” квиток коштує від 30 грн, то в нас за ці гроші може подивитися кіно ціла сім`я. Комфорт у “Флоренції” європейського рівня. Нічим не гірший від кращих кінотеатрів України.
      Ми хочемо, щоб до нас приїхав Леонід Михайлович Черновецький, якщо хоче і надалі працювати з мешканцями Києва. Нехай подивиться, як ми господарюємо. Якщо він дає накази про догани, то нехай розкаже, як треба працювати. Ми готові вислухати. На носі свята — Новий рік, Миколая, Різдво, всі вони проводилися у кінотеатрі. Деснянський район налічує 40 тис. людей, це як обласний центр — не можна їх залишити без свята. Треба до цього готуватися, а нам не дають.
      До голодування колективу “Флоренція” теж приєдналися жителі району. “Ми приходимо сюди двічі на тиждень,– каже літня жінка. — Якщо нема грошей, а до пенсії ще довго, то директор безплатно дає квитки”. Її подруга говорить, що дочка з дітьми живе в іншому районі, але на вихідні неодмінно їздить сюди в кіно. Пригадують, як до Геннадія Шевчука кінотеатр ледве жеврів — ніяких фільмів не було, дах протікав, із вікон дуло. А ще тут збиралися різні секти, співали, танцювали. Словом, було все, окрім кіно.

“Росія” — єдина втіха Троєщини
      Кінотеатр “Росія” працює всього кілька місяців. У серпні, як і в інші муніципальні кінотеатри, приїжджала машина від влади, але побачили, що йде ремонт, розвернулися і поїхали геть. Максиму Коженку, директору “Росії”, не вдалося дати догани, бо не хворів і всі перевірки вистояв. Каже, що до них жодного разу не приїжджала комісія з питань культури, приходили помічники депутатів, приносили листи від голови комісії, де вказано, що такі-то люди виявили бажання перевірити роботу кінотеатру. Але вони не мають жодного відношення до кіноіндустрії. Хіба що власне зацікавлення. Заступник мера Ірина Кільчицька після попередження мерії про голодування заявила ЗМІ, що є дуже правильні дієти, за якими голодувати дуже корисно. І провела паралель між домогосподаркою, яка порозсувала всі меблі й не пускає господаря до хати, і директорами муніципальних кінотеатрів. Але якщо домогосподарці треба платити, то їм ніхто не платить і не пускає на прийом до себе. Світлана Зоріна, голова Головного управління культури і мистецтва м. Києва, заявляє, що всі перевірки спрямовані на збір інформації про кількість проданих квитків і приміщення, які здаються під суборенду. Хоча документи про це щомісяця і щокварталу подаються в Головне управління культури і мистецтва.
      Кінотеатр “Росія” єдиний на Троєщині. На осінні канікули була знижка для школярів, діти цілими класами ходили в кіно. Першокласники виходили з залу з роззявленими ротами. Такого ще не бачили. Звикли до “мильних опер” з маленького екрана телевізора. А тут якісні мультики, величезний екран, гарний зал і надзвичайно м`які крісла. “Кайф”, — каже засоромлено хлопчик і біжить до грального автомата.

Переворот у “Лейпцигу”
      Найважче живеться кінотеатру “Лейпциг”. Євгенія Сірова, директор кінотеатру, лише 20 жовтня вийшла з декретної відпустки. Її роботу виконував заступник Геннадій Логвиненко. Коли він був на робочому місці, невідомі чоловіки, які представилися помічниками міських депутатів, виламали двері “Лейпцигу”, вставили нові замки і призначили нового директора. В приміщенні кінотеатру розміщено ресторан п. Анфілової, яка теж входила до складу перевіряючої “комісії”. Євгенія Сірова викликала міліцію, але та нічого не зафіксувала. До сьогодні новопризначений директор на роботi ще не з`являвся. Пані Сірова продовжує працювати директором, але не знає тепер, на яких підставах, і скільки ще залишилося до остаточного її звільнення.
***
      У чотирьох різних кінцях міста утворилися глухі кути, розібратися з якими — не привілей, а обов`язок київських чиновників. Якщо існує положення про оренду і ці люди показали, що вони хороші господарі й зразкові платники податкiв, чому їм не дозволяють орендувати кінотеатри? Якщо у міста є серйозні, а не надумані претензії до менеджменту, чому вони здійснюються такими нецивілізованими методами? І скільки можна ховатися від проблем за стінами мерії?

+++

“Україна молода”, 15.11.06

Комунальний грабунок
З 1 грудня Київ таки подорожчає
Анастасія Богуславська   

      Незважаючи на висновок Мін`юсту про незаконність підвищення тарифів на комунальні послуги у Києві, з першого грудня киянам будуть приходити рахунки з новими розцінками, за якими тариф на опалення збільшиться з 80 копійок до 1 гривні 80 копійок, вартість кубометра холодної води — з 82 копійок до двох гривень, а квартплата з 51 копійки в середньому за квадратний метр виросте до 1 гривні 80 копійок. Після введення нових тарифів сукупні комунальні послуги приноситимуть у міський бюджет 200 млн. 305 тис. гривень за місяць, тоді як до перерахунків вони становили 60 млн. 67 тис. гривень.
      Про те, що цей “непопулярний, але необхідний крок” таки буде зроблено, розповів журналістам під час прес-конференції перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко. За його словами, призначення тарифів на комунальні послуги (за газ, електроенергію, холодну та гарячу воду, а також квартплати плюс плата за вивіз сміття та обслуговування ліфтів) належить до компетенції міської влади. Практично всі інші міста нашої країни, розповів Анатолій Костянтинович, уже здійснили перерахунок тарифів, і за деякими показниками вони випереджають Київ, і Мін`юст ніяким чином не втручався. А в столиці, аргументував пан Голубченко, найвища середня зарплата по країні (1756 грн.) та непогані накопичення в банках фізичних осіб — аж 27 мільярдів гривень. І, що найцікавіше, нам пообіцяли, що повну суму за комунальні послуги будуть платити багаті люди, а бідні зможуть оформити субсидію. На думку Анатолія Голубченка, захочуть і зможуть оформити субсидію з 2 мільйонів 700 тисяч осіб, які офіційно проживають у Києві, близько 250 тисяч. Невідомо, як це вирахували чиновники Київської міської державної адміністрації, адже, як щиро і палко вони запевняли представників преси, кожна сім`я, яка проживає у столиці, буде платити не більш  ніж 15 відсотків від свого доходу.
      Планки мінімального доходу на кожного члена родини, після якої сім`я може звертатися по субсидію, в цих розрахунках не існує. Болюче для людей питання, скільки ж їм доведеться платити за квартиру, буде вирішувати… працівник ЖЕКу. Саме він має порахувати кількість квадратних метрів житлоплощі, вирахувати за тарифами або за лічильником кількість спожитої холодної та гарячої води на члена родини, газу, електроенергії, додати плату за ліфт та вивіз сміття, за зайву житлоплощу (якщо така є), порівняти із сукупним доходом родини та сказати, можуть вони розраховувати на субсидію чи ні. Голубченко розповів, що люди, яким відмовили у субсидії, можуть звертатися до депутатів місцевих рівнів. Цих депутатів місцева влада попросить увійти до складу комісій, які будуть перевіряти такі суперечливі випадки.
      Немає жодних сумнівів, що кияни намагатимуться не декларувати доходiв та отримувати “зарплату в конвертах”. Щодо можливої тінізації доходів, то Анатолій Костянтинович розраховує на… совісливість громадян. Він розповів “УМ” про свою знайому, яка офіційно отримує 400 грн., але оформляти субсидію не буде, бо… їй соромно, адже насправді дівчина отримує дві тисячі доларів.
      Залишилося додати, що, за версією КМДА, на підвищення тарифів передовсім вплинуло зростання цін на газ, необхідність відремонтувати “Київводоканал”, збільшення тарифів на споживання електроенергії (на рівні країни). Перший заступник голови КМДА повторив, що з підвищенням плати якість послуг житлово-комунальної сфери суттєво поліпшиться. Додавши, правда, що це залежить від того, наскільки своєчасно люди будуть платити за нові тарифи. А на це поки що розраховувати не доводиться.

+++

“Хрещатик”, 15.11.06

До Києва з офіційним візитом завітав Президент Литовської Республіки Валдас Адамкус
Інна Гончарук
  
Президент Литовської Республіки Валдас Адамкус і Президент України Віктор Ющенко обговорили питання українсько-литовських двосторонніх відносин, зокрема торговельно-економічного співробітництва. Також глави держав візьмуть участь у роботі Третього українсько-литовського бізнес-форуму.
Перебуваючи у столиці України, пан Адамкус разом з заступником Київського міського голови - секретарем Київради Олесем Довгим, представниками Міністерства закордонних справ та Адміністрації Президента України поклав квіти до пам`ятника Невідомому солдату, що у парку Слави. Під час урочистої церемонії оркестр почесної варти Міністерства оборони України виконав гімни двох держав - Литви та України. Після цього пан Адамкус відправився до Верховної Ради України на зустріч з Головою парламенту Олександром Морозом.

+++

“Хрещатик”, 15.11.06

Комфорт нам поки сниться
Вивести житлово-комунальну галузь із кризи мають нові тарифи на квартплату, опалення, водопостачання й водовідведення, які запроваджуються в столиці з першого грудня цього року
Володимир Янішевський

Можна впевнено прогнозувати, що першого грудня топ-новиною для столичних засобів масової інформації стане підвищення житлово-комунальних тарифів. І хоча ця тема обговорюється вже доволі довго й, здавалося б, усі крапки над “і” в ній розставлені, однак кожна заява чи коментар посадовців викликають зацікавлення широкого загалу. Ось і вчора на прес-конференції перший заступник голови Київської міської держадміністрації Анатолій Голубченко зауважив:
— Таку увагу до себе я відчував у 1999 році, коли звітував про свою роботу на посаді першого віце-прем`єр-міністра. Безумовно, ця тема надто актуальна і водночас складна. Рішення влади непопулярне, але необхідне.
Річ у тім, що недалекозора політика штучного стримування тарифів призвела до занепаду житлово-комунальної галузі. Термінової заміни потребує понад чотири тисячі кілометрів водопроводів, дві тисячі кілометрів тепломереж, каналізаційні магістралі. Загрозлива ситуація на Бортницькій станції аерації, п`ятому полігоні твердих побутових відходів. Цей перелік проблемних об`єктів, які залишилися в спадок новій столичній владі, можна продовжувати, зазначив Анатолій Костянтинович. Щодня на відшкодування збитків від низьких тарифів в комунальну сферу вводиться фінансова ін`єкція з міського бюджету в сумі сім мільйонів гривень. За вересень—жовтень уже спрямовано понад чверть мільярда гривень. А що вже казати про зимові місяці, коли збільшиться споживання природного газу і електроенергії! Отож “тарифний” популізм, на думку посадовця, дорого обходиться міській казні і, зрештою, всім киянам, адже сотні мільйонів гривень, які компенсують витрати постачальників комунальних послуг, могли б “працювати” в освітянській і медичній галузях, капітальному будівництві і в системі адресної допомоги малоімущим. Саме такий “поворот” бюджетних ресурсів вирішила здійснити столична влада, оприлюднивши рішення про перегляд комунальних тарифів.
Цей болісний, але безальтернативний крок не був спонтанним, підкреслив Анатолій Голубченко. Він нагадав, з якою логічною послідовністю діяли посадовці і управлінці міста. Створена за дорученням столичного мера Леоніда Черновецького спеціальна комісія прискіпливо вивчала реальні витрати виробників комунальних послуг. Окрім того, свій вердикт винесла аудиторська перевірка фінансової діяльності “Київенерго”, “Київводоканалу”, Дарницької ТЕЦ. Анатолій Голубченко нагадав про те, що столична влада діє у рамках правового поля, а тому тарифи на опалення, гарячу і холодну воду лише погоджує на підставі розрахунків, які надають виробники. Інша справа — квартплата. Ось тут міська держадміністрація вже затверджує тарифи. Але їхня частка в загальному обсязі розцінок — 30 відсотків. Решта припадає на послуги з обігріву помешкань, водопостачання й водовідведення. Отож, коли говорять про підвищення тарифу в 3,4 разу, то йдеться про ці 30 відсотків. Середній коефіцієнт зростання тарифів становить 2,9.
З того часу, коли востаннє їх переглядали, змінилася соціально-економічна ситуація. У порівнянні з 2002 роком майже втричі збільшилися доходи киян. У стільки ж разів і суми заощаджень — із дев`яти до 27 мільярдів гривень. Звісно, для значної кількості мешканців нові цінові удари були б нестерпними, якби столична влада не подбала про соціальний захист малоімущих. Окрім субсидії із державного бюджету (її, як і раніше нараховуватимуть особам, які сплачують за житлово-комунальні блага 20 відсотків від зарплатні), малозабезпеченим киянам доплачуватимуть з міської казни, аби вони віддавали за квартиру 15 відсотків, а пенсіонери - 10 відсотків від сукупного доходу родини. Анатолій Голубченко розповів про те, що механізм соціального захисту, який розробили столичні фахівці, справжнє ноу-хау. І проілюстрував його на конкретному прикладі. Так, середньостатистична сім`я, що мешкає в двокімнатній квартирі і має місячний дохід 1200 гривень, після першого грудня сплачуватиме за житло на 30 гривень менше, ніж сьогодні. Одне слово, неімущих громадян візьмуть під свою опіку держава і місто, а заможні кияни платитимуть не більше від усіх, а повну вартість послуг. Анатолій Костянтинович спростував чутки про те, що нібито Міністерство юстиції занесло свій меч над “тарифними” розпорядженнями столичної влади. По-перше, ніяких документів до Мін`юсту міська державна адміністрація не подавала. По-друге, вона діяла в межах своїх повноважень і їх не перевищили ні на йоту. До речі, обґрунтованість нових тарифів вивчала урядова комісія. Акт перевірки засвідчує: ніяких порушень не виявлено.
Чи є київські тарифи найвищими? Ні, запевнив посадовець. Наприклад, у Харкові, Ужгороді, Чернівцях і інших обласних центрах водопостачання і водовідведення дорожчі, ніж у столиці. У Вінниці, Одесі, Кіровограді тарифи на тепло вищі за київські. У нашому місті найвища плата за квадратний метр житла — це так, погодився Анатолій Голубченко. Але у Києві чверть усіх ліфтів, якими користуються в країні. До речі, їхнє обслуговування і послуги з вивезення сміття включені до тарифу квартплати.
Чи є інший шлях, окрім підвищення тарифів? Звісно, є. Але тоді доведеться відповісти ще на одне запитання: де знайти три мільярди коштів у бюджеті на компенсацію різниці існуючих і реальних затрат на комунальні послуги? Після запровадження нових тарифів знадобиться приблизно 300 мільйонів гривень.
Начальник Головного управління з питань цінової політики Василь Яструбинський нагадав журналістам про подвійні стандарти Мін`юсту, які вводилися ще в 2004 році. Тоді столична влада через спротив цього міністерства не запровадила нові тарифи на перевезення в громадському транспорті. Юристи посилалися на те, що в Києві відсутня нормативна база для введення нової оплати на проїзд. Між тим у Харкові чомусь цього не помітили. До речі, в багатьох регіонах нові комунальні тарифи діють уже кілька місяців. Ніяких претензій Мін`юсту не чути. Взагалі затвердження тарифів - це регуляторна функція міської влади. Всю процедуру дотримано (проекти розпоряджень були оприлюднені, відбулося громадське обговорення цього питання, тексти розпоряджень опубліковані (в газеті “Хрещатик”). Посадовці переконані, що скасувати ці документи може хіба що суд. Але це малоймовірно. На що спрямують кошти після введення нових тарифів? У першу чергу на облаштування будинків приладами обліку енергоресурсів, ремонт водопровідної мережі…. Що стосується інноваційних проектів, то для їх втілення потрібні мільярдні суми. Кількість коштів обов`язково перейде в нову якість послуг - таким є один із законів комунальної діалектики. Принаймні в цьому переконані столичні посадовці. Стосовно ідеї “перекласти” тарифи на промисловість, то цей метод може призвести до банкрутства підприємств. Приміром, у Японії розцінки на енергоносії для компаній набагато нижчі, ніж для побутових потреб.
Начальник Головного управління праці і соціального захисту населення Сергій Бичков стверджує, що такої запобіжної системи від цінових нововведень, як у столиці, ніде в країні немає. І хоч у нашому місті найвищий в Україні рівень життя, проте і соціальні гарантії найбільш надійні. Жодних ускладнень щодо отримання субсидій немає. Окрім чотирьох документів (заява, довідка про склад сім`ї і доходи, декларація про майновий стан), більше нічого не потрібно пред`являти в органи соціального захисту. Кому субсидія призначена раніше, автоматично проведуть перерахунки, тому мешканцям немає потреби звертатися у відділ субсидій. Ще один суттєвий момент. Хоча нові тарифи вводяться з першого грудня, субсидії оформлятимуть протягом двох місяців. Отож ажіотажу можна уникнути, вважає Сергій Бичков. У кого з мешканців є борги, їх матимуть змогу реструктуризувати, тобто “розщепити” на частини й розраховуватися протягом п`яти років. Якщо комусь із мешканців з поважних причин не призначили субсидії з державного бюджету, діятимуть пільги, які передбачені в асигнуваннях з міської казни. Сергій Бичков сподівається, що фахівці органів соціального захисту не допустять хаосу в роботі. Кількість осіб, які займатимуться оформленням субсидій, безумовно, зросте. Для прискорення вирішення усіх процедурних питань є нове програмне забезпечення.

+++

“Хрещатик”, 15.11.06

Київські виробники мають нагоду взяти участь у загальнонаціональному конкурсі “100 кращих товарів України”

Головою регіональної комісії з відбору столичних підприємств для участі у Всеукраїнському конкурсі з якості продукції “100 кращих товарів України” призначено заступника голови Київської міськдержадміністрації Сергія Зіміна. Нині фахівці розглядають заявки від місцевих виробників. Реєстрація учасників завершується першого грудня. За словами заступника голови Київської міськдержадміністрації Дениса Басса, до роботи в комісії залучили також експертів Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів. Крім того, столичний мер Леонід Черновецький доручив районним держадміністраціям усіляко заохочувати підприємства, розташовані на їхній території, до участі у цьому престижному змаганні. Адже торік від Києва було подано лише 14 заявок, тоді як із Донецької та Луганської областей змагалися по 50 - 70 структур.
— Підсумки регіонального етапу змагань фахівці підіб`ють у березні,- сказав Денис Басс.- Потім кращу продукцію столичного, так би мовити, ґатунку висунуть для участі у фіналі. І вже наприкінці наступного року дізнаємося, скільки київських товарів, вироблених 2006-го, увійшли до сотні кращих в Україні.

+++

“Хрещатик”, 15.11.06

Плідний діалог
Київська влада всіляко підтримуватиме Фонд української культури та творчу інтелігенцію
Віра Кульова
  
У Фонд української культури в п`ятницю завітали начальник Головного управління з питань культури Київської міської державної адміністрації Світлана Зоріна та її заступник Валентина Ліновицька. І не з порожніми руками - передали в дар від столичного мера Леоніда Черновецького квіти і комп`ютер.
Під час зустрічі з представниками творчої інтелігенції йшлося про проблеми, які нині турбують громаду. Передусім - про загрозу морального занепаду нації, руйнування пам`яток старовини, варварську забудову центру міста… Згадували також про вшанування тих, хто своєю працею звеличував Україну, формував її моральне обличчя. Ось, зокрема, минуло сімдесятиріччя учня Олександра Довженка, відомого поета Миколи Вінграновського. Фонд культури, як сказав його голова Борис Олійник, запланував на 22 листопада вечір пам`яті письменника. То чому б до таких акцій не долучитися ще й народним депутатам та столичним можновладцям?.. Світлана Зоріна підтримала Бориса Ілліча й зауважила, що відповідна робота вже ведеться. Приміром, невдовзі сповниться 130 років від дня народження Максиміліана Волошина. Його чомусь вважають російським поетом, але ж він народився й зростав у Києві, на Тарасівській вулиці. Нині створено робочу групу, яка ідентифікує місця перебування його в українській столиці.
Пані Світлана переказала від Леоніда Черновецького пропозицію Борисові Олійнику, аби він увійшов до складу комісії з визначення національних пріоритетів, яка працюватиме спільно зі столичною мерією.
— Треба виокремити знакові події. Хай ми проведемо на рік п`ять заходів, але якісних, на щонайвищому рівні, - сказала пані Зоріна. - І не варто відкладати це на потім…
Вона також розповіла, що столична мерія віднині опікуватиметься Київським Музеєм російського мистецтва, Музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Державним музеєм українського народного декоративного мистецтва, Музеєм видатних діячів української культури - Лесі Українки, Миколи Лисенка, Опанаса Саксаганського та Михайла Старицького. Заплановано видати великим накладом буклети про ці заклади й розповсюджувати їх у офісах, ресторанах, аеропортах… А ще - ввести у програму туристичних маршрутів. Управління також звернулося до Міністерства освіти і науки, аби воно рекомендувало школам проводити деякі уроки просто в музейних залах, як це давно роблять за кордоном.
Не обійшли увагою й театри. Тепер під крилом столичної влади будуть Театр оперети, Театр на Подолі та Дитячий музичний театр. У планах - обмін досвідом з європейськими країнами. Ось уже 11—15 грудня до киян завітають колеги із Сербії, а тоді наші актори поїдуть до них.
Борис Олійник запропонував якомога частіше влаштовувати вечори поезії, адже це сприятиме утвердженню української мови як державної. Подякував за увагу і зголосився всіляко допомагати столичній владі у справі розвитку духовності.

+++

“Хрещатик”, 15.11.06

“Київрада — не місце для пустопорожніх дискусій…”
У цьому переконаний голова постійної комісії з питань науки та інноваційної політики Віталій Бабак
Інна Бірюкова

Із досьє “Хрещатика”
Віталій Бабак народився 15 лютого 1954 року в Лубнах Полтавської області. 1977-го закінчив Київський політехнічний інститут і одразу вступив до аспірантури цього навчального закладу. Пройшов шлях від аспіранта до завідувача кафедри. З 1995 до 1998-го працював заступником міністра освіти України. 1998-го обрали ректором Національного авіаційного університету, де трудиться й досі.
Член-кореспондент Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки. Депутат Київради четвертого та п`ятого скликань.

Уперше за часи незалежності України в Київраді створили профільну комісію, діяльність якої спрямована винятково на розвиток науки та інноваційних технологій. Очолив її депутат четвертого і п`ятого скликань, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки Віталій Бабак.
— Віталію Павловичу, як депутат із солідним стажем скажіть, чим відрізняється робота нинішньої Київради (вперше обраної за пропорційною системою) від Київради попереднього скликання?
— Коли збираються депутати, більшість із яких обрали вперше, то дуже тяжко відбувається процес становлення ради. Тим паче що в роботу нинішньої Київради, обраної за пропорційною системою, на жаль, влилися політичні хвилі. Це зумовило певні складнощі під час формування більшості. За перебігом засідань нинішня Київрада дещо починає нагадувати Верховну Раду. На мою думку, це неприпустимо. Наш депутатський корпус має бути дієвим господарським механізмом, який у прийнятті рішень керується не політичними гаслами, а насамперед програмою соціально-економічного розвитку столиці. Не на словах, а на ділі працює задля добробуту киян. Ми не можемо влаштовувати тривалі змагання у балаканні “ні про що”, а потім засідати до двадцять другої години (чи до півночі). Адже так від перевтоми можна й помилку зробити! Але я переконаний, що це лише складнощі початкового етапу роботи Київради, і незабаром усе стане на свої місця.

— Очолюючи профільну комісію, ви, певно, маєте план, як відродити престиж столичної науки. Адже протягом років так званої перебудови вітчизняна наука, на жаль, відійшла на задвірки, і багато фахівців опинилися за прилавками на базарах…
— Наша столиця має величезний промисловий і науковий потенціал: понад 500 підприємств-гігантів, більш як 7 тисяч середніх і малих, Національна академія наук, сотні науково-дослідних інститутів, потужних університетів… Отож усі ці сили слід об`єднати задля того, аби наша промисловість випускала конкурентоспроможну продукцію (тим паче що Україна рухається до СОТ). Таким є головне завдання очолюваної мною комісії. Планом роботи передбачено реалізацію численних програм. Серед них, зокрема, й розробка єдиної концепції розвитку науки в Києві, сприяння діяльності наукових закладів та науково-просвітницьких організацій, підтримка молодих вчених, забезпечення міжнародної співпраці…

— У чому суть єдиної концепції розвитку столичної науки?
— Ми збираємося винести це напрацювання (воно має назву “Програма розвитку Києва на інноваційній основі на 2007—2011 роки”) на розгляд Київради, можливо, вже на наступному сесійному засіданні. Суть згаданої концепції в тому, що фундаментальну науку має фінансувати держава, а з міської скарбниці кошти виділятимуть лише на ті розробки, які впроваджуватимуть у виробництво. До прикладу можна навести програму Інституту технічної теплофізики. Це — встановлення децентралізованої системи опалення (малих котлів) у школах, дитсадках, житлових будинках, що дасть змогу значно зменшити витрати на теплопостачання столиці. Для реалізації цього та інших проектів ми створили Центр високих технологій та інновацій. До того ж плануємо відкрити Київський інноваційний фонд — фінансово-кредитну установу, куди залучатимуть і кошти приватних інвесторів.

— Що таке high-tech і які вигоди столиця матиме від їхнього застосування?
— Це високі технології для міського господарства. Нині у Києві є чимало підприємств, які випускають не лише конкурентоспроможну продукцію, а й товари найвищої якості. Зокрема, у нас чи не найліпші в світі харчові продукти. Використовують супертехнології під час виробництва пива й слабоалкогольних напоїв, промислових товарів, у комунальній сфері — для прибирання та переробки сміття, виробництва знарядь малої механізації… Прикро те, що сьогодні в столиці імпорт утричі перевищує експорт. Цю, на мою думку, нездорову тенденцію обов`язково треба змінювати. Наприклад, на заводі “Авіант” нині стоять двадцять три новеньких тролейбуси, а місто продовжує закуповувати їх із-за кордону. Отож, вважаю, слід переглянути умови проведення тендерів, адже, коли ми хочемо, аби підприємства ритмічно працювали, потрібне стабільне державне замовлення. Якщо вдасться реалізувати розроблені нами проекти, то протягом найближчих п`яти років кількість робочих місць за інноваційною програмою збільшиться до 15 тисяч, а обсяг продукції — до 21 мільярда гривень.

— Нині інноваційні технології переважно впроваджуються комерційними структурами, у державних підприємств на це часто бракує коштів. Чи порушує ваша комісія питання про збільшення видатків із місцевої скарбниці?
— Нещодавно на спільному з директорами столичних підприємств засіданні комісії ми обговорювали проблему, суть якої в тому, що сьогодні розмір податку на прибуток становить аж п`ятдесят відсотків, тому на інновації у підприємств просто не залишається коштів. Проте передбачається, що, починаючи з наступного року, відрахування до бюджету зменшаться до тридцяти відсотків (Верховна Рада України вже ініціювала це рішення в проекті бюджету на 2007-й). Послаблення податкового тиску дасть змогу підприємствам реалізовувати інноваційні проекти, а отже, випускати конкурентоспроможну продукцію. З міської скарбниці також виділятимуть дотації. З цього приводу наша комісія подала пропозиції, які мають урахувати під час формування міського бюджету на 2007-й. Але, наголошую, місто фінансуватиме лише ті програми, які передбачають реальне впровадження у виробництво.

— До 2012 року всі збиткові та екологічно небезпечні промислові підприємства мають винести за межі столиці. У багатьох киян виникає підозра, що звільнену землю продадуть під житлове будівництво чи спорудження розважальних закладів…
— Відповідно до Генерального плану розвитку столиці на період до 2020 року, якщо підприємства збиткові й не підлягають санації, їх мають реорганізувати, а на звільнених територіях встановити високотехнологічні виробництва. А ще, як на мене, за межі міста слід винести гральні автомати. Адже гра на них є грою проти наших дітей.

— Нещодавно у виступі міністра праці і соціальної політики прозвучало, що рівень підготовки спеціалістів у багатьох українських навчальних закладах (зокрема й деяких столичних) наднизький і не задовольняє роботодавців. Що треба зробити, аби виправити ситуацію?
— Я згоден із роботодавцями. Адже коли за часів Радянського Союзу в Києві налічувалося 18 вищих навчальних закладів, то нині їх понад 150. І приватних більше, ніж державних. На жаль, частина вузів, образно кажучи, займається профанацією освіти. Нерідко там немає ні практичної, ні теоретичної бази для якісної підготовки фахівців. А ринок диктує жорсткі умови щодо кадрової політики. Тому Міністерство освіти і науки має посилити контроль за навчальними закладами, аж до закриття, якщо там немає належних умов для навчання. Також, виходячи із зарубіжного досвіду, роботодавці повинні створити громадські організації, які перешкоджатимуть профанації освіти.

— Нині освітню галузь дехто вважає одним чи не з найбільших осередків корупції. Як, на вашу думку, боротися з хабарництвом у навчальних закладах?
— Дуже просто — не давати хабара. А ще призначити освітянам таку зарплатню, аби вони навіть не думали про подачки. Хочу наголосити, що більшість викладачів — винятково порядні люди. Якщо десь колись і траплялися поодинокі випадки поборів, то не варто робити висновки про корумпованість галузі. Наприклад, в університеті, який я очолюю, такого явища, як хабарництво, не існує взагалі. У нас діють студентська рада та профспілка, і коли виникають непорозуміння з викладачами, студенти завжди можуть туди звернутися. Після цього органи студентського самоврядування подають відповідну заяву до ректорату. Такі рівноправні стосунки гарантують нормальну співпрацю та взаємопорозуміння.

— На вибори до Київради ви йшли від БЮТ. Чому вийшли з фракції?
— Я за конструктивізм у роботі, а не за виголошення політичних гасел. Тому мені не подобається, що деякі фракції своїми голослівними заявами вносять дестабілізацію в роботу депутатського корпусу. Перш ніж когось звинувачувати, слід навести факти. Я б не виходив із БЮТ, якби ця фракція не прийняла рішення про перехід в опозицію до столичної виконавчої влади. Київрада — не місце для пустопорожніх дискусій. Нам усім разом потрібно думати, як поліпшити добробут киян. А в БЮТ нічого, окрім гасел, я ще не побачив.

— Нова депутатська група, до якої ви увійшли, називається “Столичні реформи”. Збираєтеся запропонувати на розгляд депутатського корпусу якісь нововведення?
— Цією назвою ми хочемо сказати, що столиця потребує змін. Одна з ініціатив групи — програма чистого Хрещатика, яку депутати затвердили на минулій сесії. Адже це ганьба, коли на головній вулиці Києва розкидають пляшки, сміття, на тротуарах стоять машини. Тому Хрещатик треба упорядкувати відповідно до його високого статусу. Маємо ще кілька пропозицій із поліпшення благоустрою міста, які незабаром винесемо на розгляд колег.

— Де приймаєте виборців?
— У мене як у депутата Київради минулого скликання є громадська приймальня, тому приймати виборців я й не припиняв. Дуже вдячний своїм двом помічникам, котрі допомагають у цій справі.

+++

“Хрещатик”, 15.11.06

Успішний менеджмент
Столична влада запроваджуватиме в Києві нову модель управління системою охорони здоров`я
Ліна Мірошникова
  
Захворюваність у Києві на 29 відсотків вища, ніж у середньому по Україні. При цьому у столиці значно більше, ніж у регіонах, медичних закладів, що оснащені найсучаснішою технікою. Та й коштів спрямовують на охорону здоров`я значно більше. Очевидно, що потрібні реформи, які дозволили б використати ці фінанси ефективніше та покращити здоров`я киян. Про це начальник Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міськдержадміністрації Людмила Качурова розповіла під час засідання розширеної колегії цього відомства, що відбулося на Хрещатику, 36. Депутати Київради, столичні управлінці та медики вирішували, як оптимізувати управління та фінансування медичних закладів нашого міста. Пані Качурова запропонувала свою концепцію: з 2007 року ввести безпосереднє підпорядкування Головному управлінню охорони здоров`я та медичного забезпечення його районних управлінь. Адже нині вони підзвітні також районній владі і фінансуються з тамтешніх бюджетів. Спочатку Людмила Вікторівна схилялася до більш радикального варіанту: створення трьох територіальних медичних об`єднань, як це було у Києві до 2001 року. Втім, як пояснила голова постійної комісії Київради з питань охорони здоров`я та соціального захисту Ольга Богомолець-Шереметьєва, проект тричі доопрацьовували і виносили на розгляд комісії. У остаточному варіанті цю концепцію визнали дуже своєчасною.
Як розповіла пані Качурова, через різне підпорядкування стаціонарів та поліклінік між ними немає достатньої співпраці, спадкоємності у процесі лікування пацієнтів. Немає й можливості оптимізувати ліжковий фонд, а відтак, трапляється, у поліклінічних денних стаціонарах палати порожні, а через перезавантаженість деяких лікарень пацієнтів доводиться тимчасово розташовувати у коридорах. Оскільки у різних районах виділяються різні суми на галузь охорони здоров`я, кияни мають нерівний доступ до медичної допомоги. Приміром, на медичне забезпечення мешканця Печерська спрямовують 231 гривню, а Оболоні — 123 гривні. Хоча на папері у пацієнта є право вільно обирати поліклініку, реально недужий отримує допомогу лише за місцем проживання.
Загалом медичні бюджети районів сягають 500 мільйонів гривень. Через те, що ці фінанси розпорошені, 43 відсотки закупівель медикаментів та обладнання проводяться малими партіями. А це, на думку Людмили Вікторівни, неефективне витрачання коштів, адже при оптовому постачанні усього необхідного знижки дозволять зекономити значні фінанси. Це дозволить, за словами пані Качурової, підвищити лікарям зарплату (за допомогою цільових виплат) на 11 відсотків, а медикаментів купувати більше на 78 відсотків.
Як зауважила заступник голови Київської міської держадміністрації Ірена Кільчицька, йдеться про оптимізацію наявних ресурсів та ка�