Свобода слова - 07.11.06
Огляд преси від 7 листопада 2006 року.
“Вечірній Київ”, 07.11.06
Право вбити в собі раба
Олег Петренко
Звернення трудового колективу “Вечірнього Києва”, яке вміщено у цьому номері, було оприлюднено на вчорашній прес-конференції в УНІАН. Це перший нинішнього року публічний крок столітньої “Вечірки” у намаганні захистити конституційні свободи журналістів і права наших читачів.
Досі працівники редакції намагалися знайти порозуміння з новою міською владою у, так би мовити, “робочому порядку”, не йти на конфлікт. Хоч, кажучи правду, вибухову ситуацію в колективі часом було не легко вгамувати. Прес-конференцію вечірківці скликали аж тоді, коли чи не кожен наш колега переконався, що різні негаразди й непорозуміння - не випадкові, не ситуативні, а мають ознаки тенденції, яка загрожує перерости в сумну “традицію”. Точніше - відродження традиції тоталітарної преси, що її вітчизняна журналістика позбувалася ледь не десятиліттями.
У “Вечірку”, як було заявлено на прес-конференції кількома журналістами, знову повертаються “темники”. Не у вигляді звичних таємних циркулярів і службових записок, а “демократичшші” - усні. Телефонне право, на жаль, ставилося вище конституційних прав на думку, позицію, погляд, слово… Стосувалося це не лише позиції того чи того журналіста. Навіть не лише висвітлення думок усіх сторін певної публікації, як це заведено у журналістиці й чого вимагає професійна етика. Так звана вичитка шпальт перед виходом видання в світ, від чого нині відмовилися навіть адміністрації районів-глиби-нок, мала перспективу відродитися у пост-Майданній столиці. Доводиться сумніватися, що посадовці виконавчого органу Київради таким чином намагалися б контролювати лише те, що їм доручила виконувати своїми рішеннями міська рада. Може, це й випадковий збіг, але у день, коли у “Вечірці” було вміщено неупереджену інформацію з прес-конференції представників фракцій БЮТ, “Нашої України” й блоку Кличка у Киїзраді, багато журналістів почули погрози про звільнення з роботи. Декого цей ультиматум “наздогнав” уже вдома. По телефону! Невже позицію фракцій, які налічують більш як півсотню міських депутатів, мають висвітлювати інші ЗМІ, а не заснована Київрадою газета? У тому номері “Вечірка” вмістила також коментар з приводу тієї ж теми - підвищення комунальних тарифів - міського голови Леоніда Черновецького.
- Кожен має право вчасно вбити в собі раба, - заявила вчора в.о. головного редактора Людмила Воробйова.
її підтримали всі учасники прес-конференції, більше того - усі журналісти “Вечірки”, які підписали відповідне звернення до громадськості.
Людмила Воробйова запевнила, що трудовий колектив редакції здатний видавати незалежну газету. Однак, за нинішнього статусу видання, журналісти звернулися до засновників “Вечірнього Києва” - депутатів Київради з усіх фракцій, зокрема членів профільної комісії, увійти до складу редколегії й стати гарантом демократичності редакційної політики, незаангажованості змісту публікацій, збалансованості у висвітленні позицій усіх політичних сил. А головне - вберегти столітню газету киян від двох загроз: знищення ще одного україномовного видання чи перетворення його на кишеньковий інструмент.
…Вислухавши усіх учасників прес-конференції, колишній багаторічний редактор “Вечірнього Києва”, а нині професор Інституту журналістики Національного університету імені Т.Шевченка Віталій Карпенко зауважив, що такого “наступу на пресу не було навіть у тоталітарні радянські часи”. Це його оцінка. Можливо, гіперболізована. Не хотілося б, аби вона стала цілковитою реальністю.
ЗВЕРНЕННЯ
до депутатів Київради, Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації, Національної Спілки журналістів України
Шановні колеги!
Свій родовід наше видати веде від щоденної літературно-полтичної і економічної київської міської “Вечерней газети”, перший номер якої вийшов друком 3 січня 1906 року. В усі роки газета була, є й надалі хоче залишатися виданням киян і для киян, сприяти розвиткові й розквіту нашого стародавнього Києва.
Як відомо, в ешелонах Київської міської влади тільки небагатьом дозволено коментувати діяльність столичної державної адміністрації. Традицією стали погрози журналістам судовими позовами, зокрема, навіть за поставлені запитання, які залишилися без відповіді. З цього приводу незалежні журналістські об`єднання неодноразово висловлювали своє занепокоєння. Одне з таких звернень було зачитане з парламентської трибуни головою профільного Комітету Верховної Ради Андрієм Шевченком.
Київський міський голова заявив: “До преси у мене відношення хороше. По ідеології” я демократ. Є тільки різні інтереси і різні уявлення про те, як це повинно відбуватися”.
І справді, журналісти “Вечірнього Києва” на собі відчули, що є різні інтереси і різні уявлення про свободу слова. Стали звичними методи грубого тиску на редакційну політику газети, намагання керувати у телефонному режимі: зняття чиновниками КМДА, не фахівцями у сфері журналістики, матеріалів з номера, заміна заголовків і знімків, і навіть наполегливі рекомендації доставляти шпальти перед виходом газети на вичитку в мерію. Це - не що інше, як запровадження сумнозвісної цензури. Як повчала одна чиновниця, що виконувала обов`язки начальника Головного управління з питань ЗМІ і зв`язків із громадськістю, “критикувати можемо всіх, тільки не мера”. Нам дозволено писати і про опозицію, але тільки у непривабливому світлі.
Демократія “прогресує”. Якщо раніше ЗМІ отримували “темники” у письмовому вигляді, то нині рекомендації як і про що писати, надходять в усній формі.
Тому журналістський колектив газети “Вечірній Київ” звертається до членів Комісії Київради з питань культури, інформаційної політики, щоб вони увійшли до складу редакційної колегії газети. Це дасть нам змогу на сторінках газети об`єктивно формулювати думку з урахуванням поглядів усіх політичних сил, представлених у Київраді..
Цим зверненням ми також хочемо спростувати публічну заяву секретаря Київради на конференції Київської організації Спілки письменників України про те, що муніципальна преса “..лиже одне місце владі”.
ПРОТОКОЛ
зборів трудового колективу редакції газети “Вечірній Київ” м.Київ
6 листопада 2006 року
Присутні - 61 член трудового колективу.
Обрали: головою зборів А.Задорогу, секретарем - О.Стоян
Голосували - одноголосно.
Порядок денний:
1. Про ситуацію в редакції.
2. Різне.
1. Слухали: в.о. головного редактора Л.Воробйову, яка повідомила про тиск, який чиниться на керівництво редакції і, зокрема, на неї особисто з боку КМДА - усні розпорядження, як і що писати та ілюструвати, аж до узгодження полос перед їх здачею до друкарні тощо. Л.Воробйова повідомила про рішення провести сьогодні, 6 листопада, о 14-й годині в УНІАН прес-конференцію і зачитала звернення, підготовлене ініціативною групою.
ВИСТУПИЛИ:
Редактор відділу спорту, заслужений журналіст України В.Валерко, який повідомив про те, що йому у суботу зателефонував І.Козловський і відрекомендувався новим керівником “Вечірнього Києва”, якому КМДА доручила зробити нову газету, а він має визначитися зі своїм майбутнім, оскільки працює разом із сином. В.Валерко загострив увагу на тому, щоб решта працівників не подумала, що він підтримує звернення і дії керівництва редакції, бо це стосується його особисто. Кожен повинен захищати насамперед себе і діяти за велінням свого сумління.
Оглядач відділу надзвичайних подій В.Ткаченко висловила обурення тиском на журналістів з боку міської влади і запропонувала всім бажаючим співробітникам редакції своїми підписами підтримати звернення.
Перший заступник головного редактора А.Задорога сказав про провокаційні методи, які можуть використовуватися в цій ситуації для розправи над членами колективу: дати завдання, яке неможливо виконати, і потім за це звільнити з роботи, підкинути компрометуючі речі, сфальсифікувати “аморалку” тощо.
Виступили на підтримку звернення також Г.Кулага, К.Коваль, О.Стоян, Т.Колумбет.
УХВАЛИЛИ: підтримати текст звернення і доручити Л.Воробйовій розповсюдити його на прес-конференції в УНІАН.
“За” - одноголосно.
2. СЛУХАЛИ: в.о.головного редактора Л.Воробйову, яка повідомила, що Головне управління з питань ЗМІ та зв`язків з громадськістю рекомендувало на посаду першого заступника головного редактора Ігоря Козловського.
ВИСТУПИЛИ:
Заступник головного редактора І.Казмірчук, який сказав, що Ігор Козловський починав працювати у “Вечірньому Києві” у відділі інформації, де Казмірчук був редактором. Хоча він за фахом і не журналіст, але не без творчих здібностей. Однак, повів себе негідно, звільняючись з “Вечірки”, яка його взяла у буквальному розумінні з вулиці і навіть поселила у своєму службовому приміщенні. Усіх членів колективу образив, бо не вважав за людей. Тому, на його думку, не варто Козловському до цього колективу повертатися.
Оператор комп`ютерного набору Л.Самсонова нагадала, як І.Козловський зверхньо ставився до всіх вечірківців, постійно повторював: “Я -західник, не рівня вам, східнякам! Я навчу вас, східнячки, цінувати чоловіків”. Чи не стане так, що, прийшовши до керівництва редакцією, він почне й справді нас учити, тому приєднуюсь до пропозиції І.Казмірчука.
Пропозицію у своїх виступах також підтримали Л.Панасюк, О.Топчієв, Т.Зборовська, В.Ткаченко, Л.Слєсарєва, Р.Талабан.
УХВАЛИЛИ: висловити Ігореві Козловському недовіру і рекомендувати в.о.головного редактора Л.Воробйовій не приймати заяву на працевлаштування від Козловського.
“За” - одноголосно.
+++
“Дело”
07.11.06
Сражение за коммунальную газету
Татьяна Вербицкая
Депутаты Тернопольского горсовета сразились за руководство коммунальной газетой “Тернополь вечерний”. Представители фракции БЮТ выступают за то, чтобы кресло главного редактора занял близкий блоку человек. Именно в обмен на поддержку этих двух вопросов БЮТ обещал остальным фракциям поддержку инициированных ими проектов. Если же нет, город оставят без скорой помощи, вернут предыдущие тарифы на коммунальные услуги и проезд в транспорте, “зарубят” вопросы бизнеса.
Газета с первых дней работы новой власти привлекла внимание “бютовцев”. Когда мэр Роман Заставный обвинил главного редактора Василия Томына в разбазаривании бюджетных средств, выделяемых для редакции, оппозиция сразу же обвинила главу города в преследовании прессы и попытках закрыть “Вечерку”. После этого на голову “обиженного” редактора посыпались просьбы БЮТ написать ту или иную статью, причем не только по вопросам позиции сторонников Тимошенко в горсовете, а и откровенно рекламные публикации о ВО “Батькивщина”.
Не выдержав двустороннего огня, Томын 24 октября написал заявление об уходе. В то же время коллектив обратился к мэру города с просьбой назначить редактором их коллегу Святослава Пивторака. Но БЮТ это уже не интересовало, и на ближайшей сессии прозвучало имя Юрия Вересюка, частного предпринимателя, не имеющего не только соответствующего образования, но и никакого отношения к журналистике.
Кандидатура “бютовцев” вызвала резкую негативную реакцию у всей независимой прессы Тернополя. Все понимали, что приход Вересюка превратит “Вечерку” в рупор БЮТа, причем за счет жителей города (ежегодно из бюджета выделяют 240 тыс. грн. на содержание газеты). В то же время, как сообщил юридический отдел горсовета, право на выдвижение кандидатуры главного редактора имеет только мэр, а не депутаты. Вопрос о главном редакторе настолько взбудоражил депутатов, что из-за этого заседание сессии, назначенное на 2 ноября, перенесли на неделю.
Петр Мандзий, представитель фракции “Наша Украина”, говорит, что он против политизации газеты. “Может, лучше дать ей возможность развиваться как независимой? В крайнем случае, назначить такого редактора, который будет профессионалом и сможет предоставить план развития издания на 5 лет”, — считает Мандзий.
Григорий Бурбеза, член партии “ПОРА”, уверен, что газету надо приватизировать. “Давно пора провести разгосударствление этой газеты. Интересно, что инициатором такого процесса в Украине был “бютовец” Томенко. Поэтому очень удивляет позиция наших “бютовцев”, которые хотят захватить рупор горсовета любой ценой”, — говорит Бурбеза.
Сергей Кирык, руководитель фракции БЮТ, который выступил инициатором данного вопроса и главным “продвиженцем” Вересюка, напротив, не нашелся, что сказать: “Никаких комментариев не будет, я отказываюсь!”
Роман Заставный, в свою очередь, заявляет: “На должность главного редактора нужно провести конкурс с условием, что кандидат должен предоставить программу вывода газеты из кризиса и развитие ее наравне с независимой прессой. Давайте спросим горожан: а довольны ли они той информацией, которую получают за 240 тыс. в год? Думаю, нет. Иначе тираж газеты сложил бы 25-30 тыс. экземпляров, а не тысячу, как сейчас”.
