Столиця/Огляд преси/04.11.06
Огляд преси від 4 листопада 2006 року.
“Зеркало недели”, 04.11.06
Казаки-разбойники
Инна Ведерникова
Заметим, что все участники очередного раунда сражения за столицу в игре давно. К тому же все они успели попробовать свои силы в разных командах. С тех пор у каждого в шкафу свой… матрас, газовая труба или банковский портфель. Что, определенно, тормозит нас на пути к некой глобальной справедливости, однако дает возможность не заблудиться в иллюзиях. Хотя бы.
Итак, в четверг мэр столицы сделал публичное заявление: “Против меня ведется откровенная и грязная кампания, развязанная так называемой оппозицией и лично лидером БЮТ”, - сказал г-н Черновецкий. В тот же день (практически в тот же час) три фракции Киеврады - БЮТ, “НУ” и Блок Виталия Кличко - заявили о переходе в оппозицию. Предтечей противостоянию стало продолжение прерванного на прошлой неделе заседания третьей сессии совета, где, по нашему мнению, и были расставлены основные акценты происходящего. И здесь уж — как бы ни работали на камеру депутаты, как бы ни ликовали их личные пиар-менеджеры и сколько бы ни говорил о “теплоте своего сердца” г-н Черновецкий, — шила в мешке не утаишь. А Олеся Довгого под стол не спрячешь. Господа слишком вошли в образ.
Как мы и предполагали (публикация “ЗН” “За что дерутся в Киевраде?” от 28.10.06.), основная интрига развернулась вокруг муниципального банка “Хрещатик”. На этот раз “вечно орущая” оппозиция сменила тактику и устами представительницы “Нашей Украины” Елены Ледовских предложила проголосовать поправку к восьмому вопросу, предусмотрев надежный источник финансирования выкупа акций допэмиссии банка. Напомним, что сие возможно только до 15 ноября. В принципе намечалось красивое голосование, обусловленное общественным интересом и позицией части депутатов его отстоять. В зале витали флюиды “заговорщиков” от БЮТ, “НУ” и Блока Кличко, казалось, способные увлечь еще не до конца определившихся в коммерческих и карьерных пристрастиях представителей провластных течений. Увы… За поправку не проголосовали, но тут же с легкой руки энергичного секретаря совета 67 голосами утвердили бюджет без уточнения о первоочередности приобретения акций банка, что в перспективе позволяет “не успеть” выкупить, размыть пакет, тем самым уменьшив долю громады до 21%, и лишить ее потенциального миллиарда в случае честной продажи банка с аукциона.
Удивительно, но основные “идеологические” затруднения при голосовании обрушились на головы самих играющих “казаков”. Девять из 21 оставшихся “бютовцев” не разделили позиции “Нашей Украины” и Блока Кличко. Уже на следующий день лидер фракции БЮТ Татьяна Мелихова, общаясь в чате с народом, объяснила подобную осечку неожиданностью предложения коллег из соседней фракции. В то время как наш источник пояснил неприятность вполне прогнозируемой позицией “идейного” нардепа от БЮТ Богдана Губского, воспользовавшегося телефонным правом и порекомендовавшего не акцентировать внимание фракции на “подобных мелочах”. Сработало.
Но тут окультурившаяся было часть оппозиции в лице Бродского и Ко, не получив от Олеся Довгого положенной, кстати, по регламенту, возможности переголосовать вопрос, вернулась в традиционное русло и подняла “ор”. Создав не только прецедент открытого противостояния, но и привычные идеальные условия для “работы” Олеся Станиславовича и Леонида Михайловича. В результате элементарный процедурный вопрос дебатировался четыре(!) часа. Модераторы в четыре руки переводили стрелки, закрывали рты и работали на публику, обвиняя оппозицию в очередном срыве сессии. Склонить же мэра все-таки провести согласительный совет и переголосовать оппозиции удалось только путем блокирования трибуны. И что бы вы думали?.. Переголосовали. С тем же успехом. Что, кстати, не доставляет абсолютно никаких неудобств, к примеру, лидеру фракции местных “регионалов” Александру Омельяненко:
— Если вы думаете, что мы не согласны с тем, чтобы постараться как можно выгоднее продать пакет громады, то вы ошибаетесь.
— Но почему тогда вы не голосовали за поправку?
— Можно, конечно, деньги на выкуп акций определить как первоочередной платеж. Однако, как в таком случае решать вопросы дотаций газа, субсидий учителям, медикам?
— Но миллиард будет еще более полезен медикам.
— Так я об этом и говорю. Необходимо нанять грамотного консультанта. Мы предлагали этот вариант еще до проведения эмиссии.
— Времени на консультирование нет.
— Городская администрация в состоянии в юридическом поле решить эту проблему. Можно продлить эмиссию.
— Вы вообще в зале находились? Власть не хочет и не будет этого делать. Вам не кажется, что в этом случае вы представляете чьи угодно интересы, но только не киевлян?
— Ну что вы, мы никогда не устранялись от желаний и чаяний киевлян…
На сленге это называется “мороз”, на практике выглядит совершенно прозрачным механизмом принятия непрозрачных решений нынешней властью на всех уровнях.
Те же схемы при голосовании по земле и аренде. Всего по земле было 122 вопроса. 92 из них депутаты поддержали (при этом десять вопросов проголосовали со второго раза, а шесть - с третьего). И здесь, знаете ли, учитель Черновецкий и его талантливый ученик Довгий не разводили споров на четыре часа. Вопросы шли стройными рядами, тестируя кого на верность, кого - на вшивость… Так, сотку на Печерске “оценили” в 30 тыс. у.е. Рыночная цена в четыре раза больше.
Кто остановит? Вообще-то законностью принятия подобных решений должна озадачиваться прокуратура. Но та, похоже, лишь имитирует бурную деятельность, проверяя материалы годами. Протесты, вынесенные на последнюю сессию, наложены на решения по отводам еще 2001-2004 гг. Сессия их отклонила. Да и впрямь, к чему теперь депутатам отбирать землю у тех, кто уже построил на ней дома и вселил туда людей? Прямо какая-то перманентная операция “чистые руки”. Правда, есть еще такая инстанция, как суд, куда может обратиться прокуратура в случае отклонения протеста на незаконное решение. Однако ж до этого, как правило, дело не доходит. Так что апеллировать сегодня практически не к кому. Даже, если перестать оглядываться по сторонам и поднять голову: гарант занят. Культурными программами в основном, как и Черновецкий —очищением души. Последняя пресс-конференция градоначальника, бесспорно, бальзам на душу Виктора Андреича: поразительное совпадение “дорожных карт”. Однако куда идут-то?
Кстати, насчет еще одного совпадения. Александр Турчинов добавил свою ложку дегтя в объединительный процесс оппозиционных сил Киеврады, сказав, что неформальный лидер киевской фракции Бродский - нехороший человек. Мол, не имеет права говорить о морали, раз использует выражения типа “братки” и “терки”…
Бродскому, может, и обидно, а вот нам еще и понятно, что в стане основного отряда “казаков” очищаются не только ряды, но и подступы к телу лидера. Кто первый? Однако все-таки актуальнее: кто последний? Неужели г-н Иванов, на днях покинувший БЮТ? Мавр сделал свое дело… Или, как предрекает мэр, “наберется еще с десяток серьезных людей, готовых к конструктивной работе”?
Юлия Владимировна в этой связи, традиционно указывая на случайных попутчиков, делает акцент на их аморальности. А вот рядовые члены блока — на собственной политической нечистоплотности при формировании списков. Неудивительно, что БЮТ, набрав большинство во всех советах столицы, нигде не получил власти. Потому и остался в… “казаках”.
Тем не менее позиция именно этой политической силы, а также дрейфующей “Нашей Украины” и осколка Блока Кличко представляют сегодня в столице альтернативное мнение. Что априори необходимо. В то время как мэр называет это явление “грязной кампанией”, сами оппозиционеры ведут речь о “спасении Киева”. Среди первых шагов “спасателей” — иск в суд на решение Черновецкого о повышении тарифов. И если попытаться отбросить законное право оппозиции сгущать краски, дабы привлечь внимание, то подписание этого решения в промежутке между заседаниями сессии, в ситуации, когда Киевсовет решил рассмотреть возможные “разы” повышения в комиссиях, выглядит, по меньшей мере, странным. Впрочем, как и тут же продемонстрированная прессе подпись Леонида Михайловича на распоряжении о выделении 30 миллионов малоимущим жителям столицы. Цинизм. Особенно в контексте решений по “Хрещатику” и земле.
“Факты”, 04.11.06
За одну ночь из подземного перехода на столичной площади Победы убрали громоздкие торговые конструкции, а на их месте оборудовали новые киоски-ролеты
Шевченковская райгосадминистрация Киева целенаправленно продолжает работу по упорядочению торговли в районе
Валерий Деркач
Столичные власти решили навести порядок на городских улицах и в подземных переходах. Киевсовет уже принял решение убрать с Крещатика и нескольких прилегающих к нему центральных улиц лотки, киоски и другие торговые точки, где продают пиво в стеклянной таре и сигареты.
Однако зоной, свободной от стихийных торговцев, станет не только центр города. Районным госадминистрациям столицы поручено облагородить наиболее проблемные участки на их территориях, чтобы пешеходы не протискивались между плотными рядами продавцов “с асфальта”. По мнению многих киевлян, удобно, конечно, купить что-то “на ходу” - скажем, букет цветов у станции метро. Но куда приятнее совершить покупку в красиво оборудованном торговом павильоне или киоске. А что уж говорить о разных пирожках и чебуреках, испеченных под открытым небом среди площади или возле рынка…
Борьба со стихийной торговлей, причиняющей неудобства горожанам, продолжается и в одном из центральных районов Киева - Шевченковском. Местные власти проводят постоянные рейды, реагируя на жалобы киевлян. Немало претензий у жителей района было к подземному переходу на площади Победы - многочисленные торговые ряды здесь мешали пешеходам. После очередного рейда в переходе таки навели порядок.
К слову, инициаторами благоустройства выступили сами торговцы, которым тоже хочется работать в комфортных условиях. Всего за одну ночь непривлекательные, громоздкие и разногабаритные конструкции из перехода убрали, а на их месте оборудовали ролеты. Монтаж новых киосков нынче заканчивают, а готовые даже начали работать.
- Теперь здесь, не мешая прохожим, удобно могут разместиться продавцы газет, цветов, - отметил заместитель главы Шевченковской райгосадминистрации по вопросам торговли, общественного питания и бытовых услуг Андрей Сидоров. - Вообще, мы пытаемся там, где есть возможность, упорядочить стихийную торговлю, создать комфортные места как для торгующих, так и для покупателей.
К примеру, если раньше торговые ряды занимали где-то метра три перехода, то глубина ролета достигает лишь 120 сантиметров. К сожалению, не всех это устраивает, но будем искать компромисс. Ведь подземные переходы предназначены для безопасного продвижения пешеходов, а не для стихийной торговли, которая мешает прохожим.
Со временем наведем порядок в других подземных переходах и местах стихийной торговли района.
“День”, 04.11.06
Кіно та мерія
Директори комунальних кінотеатрів столиці готові оголосити безстрокове голодування
Тетяна Колесниченко
Ще цього літа мер Києва непрозоро натякнув, що через п`ять років у столиці залишиться всього декілька комунальних підприємств. Схоже, що наразі Леонід Черновецький всерйоз взявся за виконання своїх обіцянок - на підприємствах “Київводоканал”, “Київенерго”, “Київгаз” і “Київмлин” уже змінили керівництво. Тепер настала черга комунальних кінотеатрів, серед яких такі відомі київському глядачеві заклади, як “Київська Русь”, “Жовтень”, “Флоренція”, “Лейпциг”, “Ленінград” та інші… Їхні директори незадоволені діями міської влади й збираються оголосити голодування, якщо вона не припинить тиск.
Звільнити “злодійське керівництво”, яке здає приміщення в оренду й несправно платить податки, а на місці кінотеатрів збудувати розважальні центри європейського рівня - так бачить мер майбутнє кінотеатрів. Нині в комунальній власності міста Києва їх двадцять сім. У вересні найприбутковіші з них отримали повідомлення про перевірки комісією на чолі з заступником голови Київміськадміністрації Віталієм Журавським. Але ревізія почалася з дуже несподіваного повороту. 23 жовтня, через декілька днів після того, як директор кінотеатру “Лейпциг” Євгенія Сєрова повернулася з декретної відпустки, їй зателефонували з ГУ культури й попередили, що в кінотеатр їде новий директор - Вікторія Купріянова. Вона прибула в супроводі депутата Київради від блоку Черновецького Михайла Яковчука та його помічника.
Євгенія Сєрова зніяковіла: хоч і контракт з нею не розірвано, й навіть навпаки, у березні його продовжили до 2011 року включно, перед нею стояла нова директриса кінотеатру. Судячи з документів, жінку призначили на час декретної відпустки Євгенії Сєрової… Депутат і новоспечена директорка почали вимагати печатку й статутні документи. “Звісно, моя реакція була негативною, бо я матеріально відповідальна людина”, — розповідає Євгенія Сєрова. Наступного дня двері до директорського кабінету просто зламали й опечатали.
Цікаво, що той самий депутат Яковчук має свій бізнес, пов`язаний з кінопрокатом. І, на думку директорів кінотеатрів, особисто зацікавлений у зміні керівництва та приватизації. Але замість логічних пояснень з боку влади директори отримали нічим не пояснені догани. Причому одну від Управління культури, другу (з ідентичним текстом) - уже від мера. “Перша догана, підписана начальником управління культури Світланою Зоріною, була з порушенням двох пунктів законодавства, - розповідає керівник профспілок комунальних кінотеатрів Раїса Лучкіна. - Вона не зустрілася з директорами, не побувала в колективах і винесла рішення, які порушують закон про працю”.
Директори комунальних кінотеатрів вважають, що все зводиться до одного - влада хоче захопити й продати кінозали. Адже більшість із них, хоч і не зовсім сучасні, зате мають дуже гнучку цінову політику. Ціни на кіносеанси практично вдвічі нижчі, ніж у приватних кінотеатрах. Навіть на найпопулярніші фільми - в межах 10-20 гривень. А наприклад, для школярів, пенсіонерів та інвалідів діють знижки 50%, або дозволено ходити безкоштовно. “У Києві 27 кінотеатрів, десять з них збиткові. Чому б владі не взятися за них? Та де там, вони вибирають ті, які вже дають прибуток”, - міркує директор “Ленінграда” Ірина Богорська. Інші директори теж обурені, адже багато кінотеатрів розташовані в престижних районах столиці, й у них є своя досить широка аудиторія (за місяць п`ятірку найбільших кінотеатрів відвідує близько 150 тисяч людей). А якщо відбудеться приватизація - не факт, що кінотеатри збережуть свій профіль, і на їхньому місці не з`являться, скажімо, ресторани або казино.
“ГАМІВНА СОРОЧКА” ДЛЯ КОЛЕКТИВІВ
Нi для кого не секрет, що трудові колективи комунальних кінотеатрів не один рік домагаються того, щоб їм оформили оренду на цілісне майно. На їхню думку, це краще, ніж продаж, так за оренду щоразу до міського бюджету надходитимуть відрахування, й для відвідувачів прийнятно, що ціни низькі. Директор кінотеатру “Жовтень” Людмила Горделадзе взагалі вважає, що кінотеатр у комунальній власності - це безглуздя, адже такий вид діяльності цілком може бути самоокупним і давати прибуток. “Реформувати й зробити кінотеатр прибутковим - справа не з легких. Набагато простіше, на думку влади, його продати”, - дивується Горделадзе.
До речі, згідно з чинним законодавством, прохання про оренду цілісних майнових комплексів трудовими колективами повинні розглядатися в першу чергу. Але, на жаль, цей закон існує тільки на папері. “Ми не один рік просили передати “Жовтень” в оренду колективу. Але натомість приміщення кінотеатру хотіли віддати будинку культури ветеранів”, - згадує Людмила Горделадзе. Колектив своє відстояв, і для ветеранів виділили кінотеатр “Слава”. “Нині, до речі, на його місці будують житловий комплекс… - продовжує Л. Горделадзе. - За час “боротьби” наш колектив дуже згуртувався. Ми створили товариство “Кіноман” і звернулися до Київради, щоб вона уклала з нами договір про оренду. Протягом року не було відповіді, й ми звернулися до суду з позовом”. Останній у лютому 2005 року зобов`язав управління підписати з “Жовтнем” контракт на 15 років. Проте рішення суду на чиновників не подіяло: півроку управління платило штрафи й ухилялося. Діяльність кінотеатру за три роки перевірило КРУ, але не виявило ніяких порушень.
Київська влада не хоче йти назустріч трудовим колективам кінотеатрів, навіть незважаючи на те, що в березні минулого року Верховна Рада України ухвалила постанову, яка зобов`язує сприяти передачі кінотеатрів їхнім трудовим колективам. “Усе робиться для того, щоб люди самі розбіглися, - міркує Горделадзе, — адже зараз ми, як у гамівній сорочці - не маємо права на кредит, а з міського бюджету отримуємо копійки”.
До речі, обвинувачення в ухилянні від сплати податків директори в один голос спростовують. Наприклад, “Жовтень” за дев`ять місяців цього року заплатив податків більш як 665 тисяч гривень. При цьому витратили 400 тисяч на ремонт і заміну покрівлі. А “Флоренція” щоквартально сплачує до бюджету міста близько 200 тисяч гривень.
ЄДИНИЙ ВИХІД — “МАЙДАН”
Уже двічі трудові колективи чотирьох комунальних кінотеатрів пікетували мерію, однак до них так ніхто й не вийшов. Директор “Київської Русі”, який, до речі, також отримав догану, вважає, що зупинити чиновників можна лише “Майданом”. “На жаль, іншої управи на них не знайти, - міркує Станіслав Ситник, - просто все дуже хитро зроблено. Адже очевидно, що вони зараз хочуть швиденько звільнити всіх директорів і приватизувати кінотеатри”.
Наразі трудові колективи кінотеатрів зібрали на свою підтримку понад 10 тисяч підписів глядачів. А юристи підготували позов до суду. “Якщо мер Черновецький особисто не візьме участь у розв`язання цієї проблеми, відразу після шкільних канікул (щоб не псувати діткам вихідних) ми почнемо страйк”, — заявили директори чотирьох кінотеатрів.
Під час страйку в кінотеатрах “крутитимуть” тільки фільм “Голодомор-33″ і, до речі, всі сеанси на нього будуть безкоштовними. Директори налаштовані вельми рішуче: якщо мер не підключиться, скарги відішлють Президенту, Прем`єр-міністру та до профільних комітетів Верховної Ради. А якщо й це не подіє, колективи чотирьох кінотеатрів, а це близько 200 осіб, почнуть безстрокове голодування просто в кінозалах.
“День”, 04.11.06
Реставрація чи реконструкція?
Митці з Андріївського узвозу звернулися до Президента
Ольга Покотило
Учора активісти Київського міського громадського об`єднання “Київські митці” та громадської організації “Опора” передали до Секретаріату Президента України лист із проханням втрутитися у конфлікт щодо Андріївського узвозу. Яке рішення з цього приводу прийме Віктор Ющенко, наразі невідомо: представник Секретаріату не повідомив офіційну позицію української влади, лише сказав, що відповідь художники отримають протягом місяця і що лист буде передано у відповідні інстанції.
Як уже писав “День”, у серпні 2006 року під час громадських слухань у Подільській районній адміністрації громада виступила за реставрацію Андріївського узвозу і реконструкцію інженерних мереж вулиці. Однак у протоколі зборів, які отримали учасники слухань, термін “реставрація будівель” зник, залишилася лише “реконструкція” - тобто дозвіл перебудовувати будинки, змінювати їхнє призначення, ущільнювати забудову тощо. Після повторних слухань наприкінці вересня повний пакет документів за результатами слухань було передано до Київської міської державної адміністрації. Однак і донині у КМДА справа не зрушила з місця: відповідальні особи, за словами представника “Київських митців” Олександра Мацкевича, не прийняли жодного рішення і не розглядали питання реставрації узвозу на своїх засіданнях. Щоб спонукати міську владу до офіційного розгляду справи, художники і представники громадських організацій нині проводять збір підписів під проектом рішення міськради, який було розроблено на підставі пропозицій громадськості.
Андріївський узвіз належить до Державного історико-культурного заповідника “Стародавній Київ” і залишається одним із найбільш популярних туристичних маршрутів міста. Однак суб`єкти підприємницької діяльності, пов`язані із торгівлею на узвозі, бояться, що інвестиційна привабливість цієї землі й великі гроші, які підприємці готові викласти за право перебудувати узвіз, можуть переважити і законодавчі норми, й культурні цінності. Тим більше, що, за інформацією “Опори”, депутати Київради вже відвели кілька підохоронних ділянок під забудову.
Окрім листа, Президентові передали також проект рішення, яке пропонується до розгляду КМДА і протоколи громадських слухань. В основі проекту - необхідність незалежної експертної оцінки вулиці ще до початку реставраційних та реконструкційних робіт, поступове зміщення продавців та художників в межах узвозу, продовження функціонування вулиці під час робіт. Олександр Мацкевич повідомив, що пропоноване раніше переселення торговців з Узвозу на Контрактову площу створить масу незручностей і для митців, і для відвідувачів, проти нього виступає і голова Подільської районної держадміністрації. “Київські митці” пропонують також назавжди убезпечити узвіз від посягань шляхом надання йому статусу заповідника народних ремесел.
“Україна молода”, 04.11.06
Хелловін по-київськи: нічний дерибан землі із бійками, але без телекамер
Підсумки скандальної сесії Київради — очима опозиції
Ірина Закревська
Глибокої ночі на середу, в самий розпал Хелловіну, в Києві закінчилася ІІІ сесія міської ради. Тривала вона аж 14 годин; було розглянуто близько 170 питань, з яких аж 122 стосувалися землекористування. Оскільки землевідведення межує з модним нині поняттям “дерибан”, то на сесії кипіли справжні пристрасті по лінії “влада—опозиція”. Депутати билися ще й навколо комунального банку Хрещатик, голосували за себе і за інших, з подачі головуючого по кілька разів переголосовували питання, що не проходили одразу, блокували трибуну… Закінчилося все тим, що фракції Блоку Тимошенко, Блоку Кличка і “Наша Україна” оголосили про об`єднання зусиль супроти дій мера Леоніда Черновецького та його команди. Київська опозиція ще не формалізована, їй бракує десятка голосів, щоб стати більшістю, але її невдоволення “новими дерибанщиками” росте. А що нова столична влада дозволяє собі навіть те, чого не дозволяла попередня, то судіть самі: розв`язка вівторкової сесії не транслювалася на телеканалі “Київ”, як це звичайно буває. Кияни були переконані, що сесія закінчилася, але…
Із запитанням про те, що насправді відбувалося на цій запеклій сесії, ми звернулися до секретаря комісії з питань інформаційної політики, депутата Київради від найбільшої фракції — Блоку Тимошенко — Олександра Бригинця.
На кожну ділянку — 120 секунд
— Пане Олександре, чому на ТРК “Київ” не було трансляції всієї сесії, як це передбачено?
— При увімкнених камерах дуже важко “дерибанити”. А так, скажімо, депутати Київради змогли віддати в оренду будинок у Печерському районі, якого ще не існує, на його місці — котлован. Це просто кричущий приклад. Тому киян і вирішили не посвячувати в те, як буде розпродано понад сто земельних ділянок. Крім того, фракції, які не підтримують Черновецького (БЮТ, Блок Кличка і, часто, “Наша Україна”), ставили дуже багато питань, на які мер і його команда не хотіли б відповідати. Без телекамер їх можна ігнорувати.
Загалом, у ніч, коли прокидається вся нечиста сила (адже Хелловін), і починається святкування 26-го дня народження Олеся Довгого (секретаря Київради, заступника мера Черновецького), “дерибан” ішов зі швидкістю одна ділянка за дві хвилини. Це, звичайно, повільніше, аніж на схожій минулій сесії, але…
— Кожне питання вирішувалося впродовж 120 секунд?
— Так, Довгий зачитував пункти порядку денного (у них довгі завуальовані назви) і пропонував проголосувати. Як правило, питання набирало потрібні 61-62 голоси (мінімально необхідна більшість у Київраді - 61 депутат). Якщо голосів бракувало, то питання переголосовували. Якщо й це не допомагало - питання відкладали, а переголосовували вже ближче до півночі. Якщо кілька питань поспіль не проходило, Черновецький робив перерву і збирав своїх прихильників. Після цієї мобілізації кілька потрібних голосів з`являлося.
— Тобто ви маєте на увазі, що мер тиснув на депутатів?
— Ну, може, це був моральний тиск, а може, міський голова робив вигідні пропозиції. Мене не запрошували, тому подробиць я не знаю. Якщо раптом якась фракція давала менше голосів, ніж заведено, Довгий ставив пряме запитання: “Що трапилося, хто не проголосував? Дуже прошу підтримати питання”.
А, наприклад, пан Євлах, голова “земельної” комісії (колишній БЮТівець, який перейшов до лав більшості Черновецького. - Авт.) сам по багатьох питаннях не голосував, а за нього це робив Довгий, біля якого Євлах сидів. Це вдалося сфотографувати одному з депутатів із БЮТ. Після цього один з охоронців когось зі столичних начальників пообіцяв депутатові Наумку, що додому він не доїде. З цього приводу була подана відповідна заява в регламентний комітет. На щастя, депутат додому доїхав. З ним усе нормально.
Депутат проти дерибану? А по морді?
— З іншого боку, як стало відомо, один із депутатів ГАКу (Громадського активу Києва - фракції, яка пройшла до Київради у співдружності з БЮТ, але невдовзі приєдналася до “більшовиків”. - Авт.) ударив вас. А потім лідер ГАКу Олександр Пабат привселюдно вибачався. Ви подали на нього скаргу в регламентний комітет? Чи, може, до суду?
— До вибачення я пообіцяв подати позов до суду і навіть запропонував Черновецькому бути свідком. Мер, до його честі, погодився. Але потім і сам ГАКівський депутат (не хочу називати його прізвище), і лідер його фракції вибачилися. Тому я вважаю, що цей конфлікт вичерпаний. Думаю, там не було нічого особистого. Просто тривала боротьба ідей, яка при загальній утомі (а була вже десята година вечора, чи й одинадцята) і нервозності виплеснулася в “мову жестів”.
— Що було причиною такої “нервозності”?
— Провладні депутати категорично відмовлялися переносити засідання. Мовляв, навіщо дерибанити завтра те, що можна подерибанити сьогодні? Ми намагалися зупинити голосування порожніх крісел, коли депутата немає, а картка - голосує. Такі голосування були й у ГАКу, і в Партії регіонів, і в Блоці Литвина. Іноді нам вдавалося стати на перешкоді такому неподобству. І все-таки потрібно визнати, що у земельних питаннях Черновецький має ситуативну більшість. Депутатів підкупили посадами, іншими матеріальними стимулами…
— Ще один конфлікт на сесії розгорнувся навколо банку “Хрещатик”. У чому суть цього протистояння?
— Фракція “Наша Україна” запропонувала поправку до бюджету, спрямовану на те, щоб банк залишився у власності Києва. Цю поправку підтримали Блок Кличка, соціалісти, “Регіони” й частина БЮТ, у тому числі і я. Але в частини БЮТівців, як вони повідомили, не спрацювали картки (після встановлення в залі нової системи голосування таке траплялося з багатьма депутатами, і не раз, у тому числі й зі мною). Ми попросили переголосувати. Але якщо в інших випадках переголосування проходило й на прохання одного депутата, то в цьому випадку навіть прохання трьох фракцій ігнорувалося. Упродовж кількох годин, поки йшла боротьба за переголосування, інша сторона вела “роботу” з депутатами, котрі проголосували за поправку. У підсумку переголосування провели, але “Регіони” й значна частина соціалістів змінили свою точку зору, й поправка не пройшла.
Справедливість є, за неї варто?..
— Чи є сенс для опозиції боротися проти більшості в Київраді взагалі, якщо вона здатна в будь-якому випадку проштовхнути потрібні їй рішення?
— Виходить так, що під час голосувань із питань власності й землі чесному депутату нічого робити в Київраді. Оскільки йдеться про великі “тіньові” кошти, то завжди є можливість “умовити” рівно 61 депутата. Ми боролися, блокували картки відсутніх депутатів, але на кожну нашу дію знаходилася протидія. Міська влада, як я розумію, хоч і з деякими втратами й витратами (в тому числі й моральними), умовляла ще одного-двох людей. І все продовжувалося. Тому й не дивно, що один із чільних представників БЮТ Михайло Бродський узагалі пішов геть від цього “видовища”, захованого подалі від очей киян.
— Наступна сесія запланована на 23 листопада. Ваші прогнози?
— Думаю, легких сесій у Черновецького і його команди не буде. Сподіваюся, що дехто з депутатів, які наразі голосують за вказівкою мера, під народним тиском перестануть бути філією Блоку Леоніда Черновецького й поступово повернуться до позицій, заявлених за підсумками виборів. Я маю на увазі і ГАК, і нову фракцію “Столичні реформи”, на яку особливо тиснув Черновецький, але яка не завжди піддавалася його тиску в повному складі. Як видно, є кілька розсудливих депутатів навіть у блоці самого Черновецького (ця фракція не завжди давала 21 голос). Словом, “справедливість є, і за неї варто боротися”, що ми й робимо.
ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ
Заява міського голови Києва Леоніда Черновецького:
— Хуліганськими вихватками в Київраді 31 жовтня протягом усієї сесії керували особисто Бродський і Тимошенко - з центрального офісу БЮТ. Їхньою метою було зламати мій дух як всенародно обраного мера, аби змістити мене з посади на користь Бродського і розпочати контроль за грошовими потоками для наповнення, як мені здається, своїх кишень, - як Тимошенко це вже й робила через Лазаренка, ініціюючи всі брудні схеми з енергоресурсами в 1995-1997 роках.
Мені жаль, що депутатів БЮТ, багато з яких ішли у владу заради ідеї, використали так гидко, розтоптавши їхню гідність і перетворивши на рабів власних амбіцій, для досягнення влади будь-яким шляхом і особистого збагачення партбосів темної та брехливої політичної сили.
(www.kmv.gov.ua)
“Україна молода”, 04.11.06
Черновецький наразився на інтелігенцію
Вчені обіцяють не допустити побудову в Пирогові готельно-розважального комплексу
Мар`яна П`єцух
За земельну боротьбу із столичним мером услід за частиною депутатського корпусу Київради взялася й інтелігенція. Адже серед усіх проданих та виділених останнім часом міськими депутатами під керівництвом Леоніда Черновецького земельних ділянок є така, яка займає охоронну територію унікального архітектурно-етнографічного та етноландшафтного комплексу.
Як повідомляла “УМ”, днями Київрада ухвалила рішення про передачу в оренду “Укрінвестбуду” на 25 років земельної ділянки площею близько десяти гектарів у Пирогові, де знаходиться Музей архітектури і народного побуту НАН України. На виділеній землі мають побудувати готельно-розважальний комплекс та кінно-спортивний клуб. Проте ця територія потрапляє в зону, на якій заборонено будь-яке будівництво, не передбачене планом розвитку Музею. Окрім того, це рішення приймалося без відповідного погодження комісії Київради з питань екологічної політики, а також не було проведено громадських слухань цього питання.
“В жодному випадку не можна допустити, аби це унікальне природно-ландшафтне середовище було урбанізовано і спотворено. Якщо ми зараз дозволимо, аби таке відбувалося на охоронній території Музею, то невдовзі і в самому Музеї все буде комерціалізовано”, - коментує “УМ” голова Вченої ради Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Ганна Скрипник. Учора в приміщенні цього Інституту зібралися близько двадцяти вчених та професорів, членів Конгресу української інтелігенції, Національної та Міжнародної Асоціації україністів, товариства “Просвіта” тощо, аби прийняти звернення до керівництва країни з вимогою прикластись до відміни відповідного рішення Київради. Проте в результаті усі учасники “круглого столу” зійшлися на думці, що насамперед треба звертатися до самого мера Черновецького. “Якщо виходити з вимог українського законодавства, ніхто не має права там проводити подібних забудов. Бо ще у 2005 році Верховна Рада визначила для музею в Пирогові спеціальний статус. Проте цей статус не закріплений у діях Київради, яка мала би відвести і оформити ці землі під заповідник”, - говорить “УМ” лідер УНП, у минулому міністр охорони навколишнього природного середовища Юрій Костенко. Він пообіцяв, що особисто піде до Черновецького, аби від імені учасників “круглого столу” вимагати від нього дотримуватися вимог закону. А також пояснити, що “туристи будуть приїжджати до Пирогова, аби подивитися на музей, а не на готелі та розважальні заклади”. “Люди їдуть відпочивати туди, де збережено екосистему, ландшафти, парки. А якщо сьогодні біля Музею розбудувати ту інфраструктуру, яку планує мер, то завтра вже і самого музею не буде”, - додав Костенко.
