• Розділи

  • Календар

    October 2006
    M T W T F S S
    « Sep   Nov »
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
  • Archives

  • Економіка/Огляд преси/24.10.06

    Огляд преси від 24 жовтня 2006 року.


    “День”, 24.10.06

    Газовий портфель
    Віталій Княжанський

    Фольклор, як відомо, не зараховує бідність і цікавість до людських вад. Тож ми, працівники ЗМІ, сміливо можемо зізнатися в тому, що, кажучи казенною мовою, на сьогоднішній день нас дуже цікавить вміст портфеля російського прем`єра Михайла Фрадкова, який приїжджає до Києва. Але оскільки цей предмет лежить за сімома печатками, а запас терпіння (всупереч настирливим порадам народного депутата Ганни Герман) у нас невеликий, то щодо цього не гріх і пофантазувати, що й зробило одне з російських видань в Україні.
    І пішло-поїхало. Ось далеко не повний перелік заголовків у ЗМІ, які намагався передбачити українсько-російські переговори. “За $130 Росія хоче від України: контроль над Чорним морем і Кримом, скасування НАТО й…”, “Росія вимагає від України низку політичних поступок”, “Росія пообіцяла нам дешевий газ. В обмін на…”, “Україні доведеться відмовитися від НАТО заради дешевого газу”, “Україна: НАТО в обмін на “продовольство”, “Україна проміняла НАТО на дешевий російський газ”, “Росія шантажує Україну”, “Кремль скинув маску: за 130 баксів він хоче купити всю Україну”, “За “дешевий” російський газ Янукович заплатив поступками?”, “Росія і Україна — “обмін люб`язностями”. У цьому хорі навіть важко зрозуміти, хто звідки. Але як одна, так і друга сторони явно незадоволені. Усі хочуть знати ціну, яку сплатить Київ за підсумками переговорів 24 жовтня, і все відчайдушно, як істину в останній інстанції, цитує якесь джерело в українському уряді.
    Проаналізуймо пункти, якими Росія нібито шантажує Україну, обіцяючи їй прийнятну газову ціну. При цьому легко виявити, що серед них немає нічого такого, на чому, дійсно, могла б наполягати російська сторона під час переговорів. Провокатори забули, що Росію дуже цікавить ціна транзиту свого газу через українську територію і ще більше — газотранспортна система України. Думаю, на поступки щодо ціни транзиту українська сторона не піде, оскільки діючий сьогодні тариф, згідно з договорами, має працювати ще не менш як чотири роки. А от стосовно розблокування переговорів щодо газотранспортного консорціуму в українському керівництві, включаючи й Президента, рішення, схоже, вже прийняте. Про це українська преса, включаючи й “День”, уже неодноразово писала. Було забуто також і вступ України до Єдиного економічного простору…
    Чому ж всезнаюче “джерело” в українському уряді промовчало саме про це? Дуже ймовірна версія може полягати в тому, що насправді задум зводився навіть не до того, щоб зіпсувати напередодні зустрічі прем`єрів українсько-російські відносини й налаштувати громадськість проти підсумків переговорів, хоч би якими вони були. Схоже, треба було висунути такі загрози для України, які за звичним для нас емоційним сприйняттям могли б набагато перевершувати потенційні збитки, закладені в поновленні переговорів про консорціум або про ЄЕП. Треба було дуже всіх нас налякати. І не страшно, якщо буквально за добу все це виявиться елементарною вигадкою. Зате реальні домовленості зі згаданих питань, навколо яких у країні також, на жаль, немає консенсусу, пройдуть якщо не на “ура”, то під полегшене зітхання…
    Але досить говорити здогадками. Нагадаємо, що прем`єр-міністр Росії Михайло Фрадков приїде сьогодні до України для участі в роботі міжурядового комітету з питань економічного співробітництва українсько-російської міждержавної комісії. До засідання комітету заплановані засідання 11 підкомітетів, робота яких буде присвячена основним питанням співпраці: в паливно-енергетичній і аграрній сфері, розвитку торгово-економічних відносин і промисловій кооперації, зокрема щодо м`ясомолочної продукції.
    Крім того, раніше прем`єр-міністр України Віктор Янукович і перший віце-прем`єр уряду Росії Дмитро Медведєв домовилися, що під час засідання буде визначена ціна на газ для України з 2007 року.
    Фрадков також зустрінеться з президентом України Віктором Ющенком і обговорить питання підготовки засідання комісії Ющенко - Путін, яке планується провести протягом наступних двох місяців.
    А стосовно того, що “Кремль скинув маску”, то в цьому твердженні щось є. Чого вартий лише його намір вийти на європейський рівень газових цін і на внутрішньому ринку, але лише до 2015 року, тобто всього лише за два роки до належного відходу Чорноморського флоту із Севастополя.

    “День”, 24.10.06

    “Дитина без породіллі”?
    Критику бюджету та програми соціально-економічного розвитку не можна залишати без уваги
    Віталій Княжанський
     
    Перефразовуючи відносно нову, але досить популярну приказку, можна сказати, що бюджет, а також програма соціально-економічного розвитку країни, яка приймається паралельно з ним, — не долар, і не може всім подобатися. І все-таки для них обов`язково —цього прагнути. Тому що ці документи повинні стати могутнім і одночасно зрозумілим сигналом як для економіки, так і для кожного громадянина, переконати їх у тому, що в уряді є ідеї і підтверджуючі їх розрахунки, що дозволяють прогнозувати високе, середнє або низьке зростання економіки і, відповідно, життєвого рівня населення країни (жоден уряд ще не планував регресу і відповідно життя при затягнутих поясах, усі обіцяли поліпшення, якщо не сьогодні, то завтра). Звідси високий інтерес, який проявляється громадськістю до цих документів, що дозволяють, крім усього іншого, перевірити відповідність виборчих програм сил, які прийшли до влади, їхнім реальним можливостям та намірам.
    Наприкінці минулого тижня громадськість була особливо активною в цьому напрямі, оскільки раніше намічалося саме в ці дні розглядати програмні документи уряду в парламенті. І хоч відповідні терміни перенесено на кінець місяця, програмно-бюджетний портфель у ході громадських слухань істотно поповнено як критичними зауваженнями, так і конструктивними думками та ідеями. Справа тепер лише в тому, щоб урядова коаліція знайшла час і ресурси, щоб усе це переварити і тим чи іншим чином використати.
    Надзвичайно критичною виглядає позиція Федерації профспілок, яка з початку року вступила з урядом у трудовий конфлікт, що його було припинено після того, як уряд знизив ціну на газ для населення, але тепер, мабуть, буде продовжено у сфері бюджетних відносин. При цьому логіка основних профспілкових претензій, як кажуть, залізна. З липня цього року мінімальна заробітна плата в Україні - 57 євро. А от у Франції - вона 1218, у Бельгії - 1234, у Великій Британії - 1269, у Голландії - 1237, Ірландії - 1293, Люксембурзі - 1503 євро. У Португалії мінімальний заробіток, встановлений державою, - 437 євро, у Словенії - 512, на Мальті - 580, в Іспанії - 631, у Греції - 668 євро. Істотно вища, ніж у нас, мінімальна зарплата і в постсоціалістичних країнах: у Латвії - 129, Литві - 174, Словаччині - 183, Естонії - 192, Польщі - 234, Угорщині - 247, у Чехії - 261 євро.
    Більше того, проект бюджету передбачає знущальний для працюючого громадянина країни прожитковий мінімум (на 1 січня 2007 р. - 525 грн.), який а) істотно вищий від мінімальної зарплати і б) істотно нижчий від занижених розрахунків Мінпраці (612 грн.) і, тим більше, профспілок (січень 2007 року - 1094 грн., грудень - 1176 грн.). Розмір мінімальної зарплати, запропонованої урядом у проекті бюджету, на 1 січня 2007 року становитиме лише 76,2% від прожиткового мінімуму. Такий рівень державних соціальних гарантій жодним чином не влаштовує профспілки і не відповідає цілій низці законів України та підписаним нею міжнародним договорам. Більшe того, на думку профспілкових функціонерів, бюджет на 2007 рік містить низку положень, які є порушеннями Конституції.
    Оцінюючи рівень інвестиційно-інноваційної спрямованості проекту бюджету, Федерація профспілок відзначає необгрунтованість цілей, розмірів та механізмів розподілу цих коштів, а також контролю за їх (4,5% ВВП) використанням. У брошурі “Профспілки і бюджет держави” ФПУ вказує на можливість того, що в результаті державні кошти непрозоро розподіляться “між окремими олігархічними групами, що може призвести до нецільового їх використання, зростання корупції, повернення практики ручного управління”.
    ФПУ має великий список недоліків бюджету, нею підготовлені пропозиції про те, як їх потрібно виправити, а також про те, де і як знайти кошти для поповнення доходної частини. Щоправда, уважний читач без будь-яких зусиль виявить у “профспілковому” бюджеті свої протиріччя (зокрема, уряд докоряють тим, що він збирається знизити частку ВВП, яка розподіляється через бюджет, і одночасно розповідають йому про те, що зниження податкового тиску веде до зростання обсягів ВВП).
    Професійна розмова про програму соціально-економічного розвитку та бюджет-2007 йшла також на круглому столі “Першочергові завдання соціально-економічної політики держави: пріоритети 2007 року” в Національному інституті стратегічних досліджень. Тут практично зіткнулися дві позиції: категоричне неприйняття і програми, і бюджету, про що доповів заступник керівника служби соціально- економічної політики Cекретаріату Президента України Анатолій Зрібняк, і конструктивна критика професійних економістів, спрямована на те, щоб довести ці документи, як кажуть, до робочого стану. Зокрема, завідувач відділу економічної та соціальної стратегії названого інституту Ярослав Жаліло наголосив, що програма соціально-економічного розвитку, запропонована урядом, відповідає Універсалу національної єдності. Але при цьому вчений висунув також чи не найжорсткіший докір відносно урядової стратегії, яка, на його думку, не спрямована на здійснення в Україні структурних реформ. Як сказав Жаліло, без цього можна виконати якісь показники програми та бюджету, але не можна досягти стрімкого та якісного розвитку економіки, перетворення її на самонастроювальну систему і, відповідно, кардинального поліпшення життя людей. На думку фахівця, уряду треба думати не лише про впровадження в Україні інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, але й про підтримку в країні високого споживчого попиту, поєднувати обидва ці чинники з метою розвитку внутрішнього ринку.
    Уявляється, об`єктивна оцінка урядових документів, які обговорювалися, прозвучала у виступі заступника директора НІСД Захарія Варналія. На його думку, вони кращі від усіх попередніх, але не настільки досконалі, якими мали б бути. Зокрема, він відзначив зростання регіональної асиметрії в українській економіці й підкреслив, що коштів, які виділяються бюджетом на її усунення, вистачить хіба що для одного депресивного регіону.
    Радник голови Рахункової палати і президент спілки акціонерів України Володимир Науменко сказав, що програма соціально-економічного розвитку чітко визначає мету та пріоритети уряду, але докорив його в тому, що в бюджеті ці пріоритети майже нічим не підкріплені. “У ньому передбачені нереальні джерела ресурсів для всіх 26 пріоритетів, - сказав він і запитав: - Чи зможе в цих умовах програма працювати на ліквідацію системних диспропорцій в українській економіці?”. Експерт пропонує створити в Україні так звану сейфову програму, що буде дійсною як керівний перспективний документ для всіх урядів, які можуть змінювати однe одного, але при цьому виконувати задумані попередниками і схвалені суспільством заходи щодо вдосконалення економіки. “Програма на 2007 рік - це дуже добре, але до неї мали б увійти ще й фундаментальні речі, придатні й для сейфової програми, і для перспективи”, — відзначив Науменко. Він також багато в чому солідаризувався з думкою Федерації профспілок, підкресливши, що “за рахунок пенсіонера та військового” в бюджеті намагаються закрити податкові діри від поновлення вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. У цьому випадку, за словами радника головного аудитора країни, треба чесно сказати: “Затягніть пояси…”. “А хто купуватиме на внутрішньому ринку?”. На це складне запитання, на думку Науменка, ні в програмі, ні в бюджеті, який не передбачає реального зростання зарплати, відповіді немає. Обурює фахівця також і те, що в програмі не говориться про законодавчі заходи щодо вдосконалення корпоративних відносин, без чого, на його думку, країна не зможе увійти до глобальної світової економіки. “Дитина є (економічні показники. - Авт. ), а породіллі (внутрішнього ринку та системи корпоративних відносин в економіці. - Авт. ) - немає”, - з гіркотою відзначив “головний акціонер”, характеризуючи програму уряду. Але критика - це, як кажуть, не смертельно. Головне, не пропускати її повз вуха.

    “День”, 24.10.06

    Вікно можливостей
    Майбутнє України залежить від того, чи достатніми будуть інвестиції в молодь
    Марія Семенченко

    Днями в Києві представник Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові, координатор департаменту сектору людського розвитку Хіден Морі представив новий звіт СБ на 2007 рік “Розвиток і наступне покоління”. Згідно з цим документом, сьогодні найсприятливіші часи для того, щоб вкладати гроші в молодь. Як підкреслює СБ, це вигідно насамперед державі, адже всі інвестиції в освіту, охорону праці, охорону здоров`я трансформуються згодом в добре підготовлені кадри для різних сфер життя країни, а це позитивно вплине на її економічний розвиток.
    Чому саме зараз? Президент СБ Пол Вулфовіц відзначає, що “зараз чи не найкращий час для інвестування в молодь країн, що розвиваються, адже чисельність населення у віці від 12 до 24 років сягнула максимальної за всю історію людства відмітки - 1,3 мільярда чоловік”. Світовий банк наводить переконливі аргументи щодо пропагованого ним “молодіжного буму”. Як зазначають автори звіту, сьогоднішня молодь освіченіша та інформованіша (не без допомоги iнтернету), ніж попередні покоління, а тому має більший економічний потенціал. При цьому низка країн, що розвиваються, в першу чергу країни з перехідною економікою в Європі й Центральній Азії, повторюють вікову структуру розвинених країн. Велика кількість молоді вказує на те, що багато країн підходять до такого етапу розвитку, коли значну частину населення складатимуть працездатні люди. Таке зростання робочої сили, яка на сьогодні має менше дітей і осіб похилого віку (тобто тих представників суспільства, які потребують підтримки), ніж попередні покоління, створює так зване “вікно можливостей” для витрат грошей на інші цілі, такі як нарощування людського капіталу. У звіті робиться акцент на п`яти основних перехідних етапах, які й забезпечують розвиток молоді: навчання, робота, здоров`я, сім`я і громадянство.
    Нинішня молодь - це майбутнє економіки будь-якої країни. Що ж до України, то її сьогодні можна назвати країною пенсіонерів, де кожна п`ята людина - похилого віку. І якщо теперішні урядовці не подбають про молоде покоління, то їх наступникам доведеться вирішувати значно ширший ряд проблем. Через кілька десятків років, якщо не вживати заходів щодо збільшення працездатного населення (а саме з сприяння народжуваності, забезпечення належних умов праці), кількість пенсіонерів може стати більшою за працездатне населення, отже відрахування в Пенсійний фонд молодим людям доведеться платити значно більші - фактично кожній працюючій молодій людині доведеться утримувати кілька пенсіонерів.
    Окрім того, Україні потрібно подолати проблему бідності, яка тягне за собою ряд інших - хвороби, низький рівень освіченості, зростання злочинності тощо. Хоча, наприклад, за рівнем освіти Україна посідає досить таки непогане місце серед країн, що розвиваються. Сьогодні близько 130 мільйонів юнаків і дівчат віком від 15 до 24 років у всьому світі не вміють читати і писати. В Україні ситуація значно краща - загальні показники охоплення середньою та вищою освітою дітей і молоді досить високі. Так, середня освіта охоплює 92,9% молоді, вища - 65,5% (за станом на 2004 рік).
    Та чи належним чином здійснюється це навчання, чи гарантує воно працевлаштування і матеріальний добробут молодих людей, чи є для молодих людей робочі місця? У багатьох країнах Європи та Середньої Азії рівні безробіття та неповної зайнятості серед молоді значно вищі, ніж для решти людей, які складають робочу силу. Україна — одна з таких країн.
    Важливим чинником зміни ситуації є поліпшення інвестиційного клімату країни та підвищення гнучкості ринку праці. Адже сьогодні у нас існує досить жорстке регулювання ринку праці, і практично діє стратегія, спрямована на зниження гнучкості ринку праці та обмеження руху робочої сили між різними секторами. Все це, вочевидь, захищає нинішніх працівників, але ніяк не підтримує молодь, яка, маючи мінімальний досвід чи взагалі його не маючи, підшукує собі роботу.
    “Сьогодні в Україні більше молодих людей отримує кращу освіту, вони відкриті для змін і мають тісніші зв`язки із зовнішнім світом завдяки iнтернету та іншим засобам інформації. Це допоможе їм стати відповідальними громадянами в майбутньому, - зазначає директор СБ в Україні, Білорусі та Молдові Пол Бермінгхем. - Розширення можливостей для молоді за допомогою поліпшення її освіти та підвищення рівня зайнятості, а також її залучення до участі в громадському житті може стимулювати економічне зростання та забезпечити довгострокові позитивні наслідки, якими користуватимуться і наступні покоління”.
    Можливості для економічного зростання країни шляхом інвестування у молодь повинні бути раціонально використані державою вже найближчим часом, вважають експерти СБ. Невдала політика держави, нездатність чи небажання скористатися цією можливістю для того, щоб підвищити якість і ефективність навчання, створення нових робочих місць і сприятливих умов для їх отримання може призвести до загального розчарування, соціального напруження та економічного спаду. “Вікно можливостей” з часом, тобто із старінням нинішнього покоління, закриється, і непоганий шанс підняти економіку країни буде втрачено.

    “Хрещатик”, 24.10.06

    Хлібний кульбіт
    Уряд ліцензує експорт, зернотрейдери скаржаться, що зазнають мільйонних збитків Лариса Дацюк
      
    Цьогорічного врожаю, а це 35 мільйонів тонн зерна, цілком досить, аби благополучно перезимувати і дочекатися нових жнив. Можна навіть 9 мільйонів тонн збіжжя експортувати. Однак Кабмін побоюється, що його вивезуть більше, й Україна залишиться без хліба, як це вже було кілька років тому.
    Власне, таке побоювання не безпідставне, адже у світі зібрали врожай найнижчий за останні 25 років. Тому на міжнародному ринку попит на зерно дуже високий. Уже нині тонна пшениці в Туреччині коштує понад 300 доларів. Тож, мовляв, обмеження експорту - захід не тільки потрібний, а й своєчасний, переконував на прес-конференції заступник міністра аграрної політики Петро Вербицький.
    - Сьогодні запас зернофуражу становить 20-25 відсотків від потреби на весь період до нового врожаю,- наголосив пан Вербицький.- Поповнити його наразі немає змоги. Адже ті, в кого збіжжя є, не збувають його, а чекають підвищення цін.
    У постанові, яку Кабмін ухвалив минулого тижня, про цілковиту заборону експорту не йдеться. До кінця року можна продати 1,6 мільйона тонн зерна, після нового року - ще 1,8 мільйона. Разом з тими п`ятьма мільйонами, що вже вивезли, це й буде задекларована квота: близько 9 мільйонів тонн.
    Такі урядові дії схвалюють хлібопекарі. Генеральний директор “Укрхлібпрому” Олександр Васильченко та президент Всеукраїнської асоціації пекарів Володимир Слабовський в один голос кажуть, що без обмеження вивозу галузь залишилася б без сировини, а хліб подорожчав. Закидів стосовно того, що це вже сталося, високопосадовці не сприймають. Мовляв, ціни стрибнули не надто (на 17—20 відсотків), і хліб в Україні дешевший, ніж у Росії та Білорусії. В нову собівартість включили лише підвищені витрати на енергоносії. Ціни ж на зерно залишили торішніми.
    За ліцензування експорту висловлюються і тваринники. Голова правління агрокомбінату “Слобожанський” Борис Данилів та голова ради директорів асоціації “Союз птахівників України” Олександр Бакуменко поскаржилися, що відгодівельники не можуть купити зерна на ринку. А кормів великим комплексам потрібно тисячі тонн. Адже на тому ж таки “Слобожанському” є 100 тисяч свиней (цьогорічний приріст поголів`я досяг 15 відсотків). Швидкими темпами розвивається і птахівництво. Якщо торік було вироблено на 100 тисяч м`яса більше, то 2007-го - на 150, й нині Україна не залежить від імпорту цього продукту.
    У ділову розмову на цю суто економічну тему політичних пристрастей додав народний депутат України Віктор Слаута. Він увесь час шукав якихось ворогів, що змушують Кабмін вдаватися до обмежувальних заходів. Мовляв, попередній уряд не закупив належної кількості зерна нового врожаю, тож нинішній намагається виправити ситуацію. І навіть нагадування про те, що жнива в Україні починаються в середині липня, а на початку серпня уряду Єханурова вже не було, на риторику нардепа не вплинуло. Він почав звинувачувати колишню владу в тому, що вона жнивує в серпні (а коли ще?) і з прогнозними оцінками цьогорічного врожаю помилилася (на Волині від негоди пропав увесь посів).
    Опонувати організаторам прес-конференції було нікому. Зернотрейдерів на неї не запросили. Та й самі вони вирішили публічно з владою не сперечатися, а подали до суду позов на Кабінет Міністрів. Звісно, свої інтереси вони відстоюватимуть до кінця. Ось тільки хто захистить селян, які залишаються у програші навіть тоді, коли врожай високий, а попит на зерно на світовому ринку зашкалює?

    “Дело”, 24.10.06

    Прокуратура топит “Черноморнефтегаз”
    Федор Орищук

    Против “Черноморнефтегаза” прокуратура Крыма возбудила пять уголовных дел. Сумма возможных убытков - $50 млн. Проверку деятельности “Черноморнефтегаза” проводили Министерство внутренних дел, прокуратура Крыма, Служба безопасности и Контрольно-ревизионное управление. По ее результатам было возбуждено 5 уголовных дел по фактам злоупотребления и превышения полномочий в отношении руководства “Черноморнефтегаза”. Наиболее серьезным злоупотреблением, по словам прокурора Крыма Виктора Шемчука, является сомнительная сделка, в результате которой “Черноморнефтегаз” получил кредит от иностранного финансового учреждения (по данным “ДЕЛА” - греческого банка) в сумме $20 млн.
    “Эти средства до сих пор не возвращены “Черноморнефтегазу” и уже вряд ли будут возвращены, - сказал “ДЕЛУ” Шемчук. — В то же время иностранное учреждение, предоставившее кредит, в качестве залога получило от “Черноморнефтегаза” буровую платформу стоимостью более $50 млн.”. По данным прокуратуры Крыма, часть кредитных средств были размещены на счетах банка “Форум”, “ТАС-Коммерцбанка” и “Объединенного коммерческого банка”.  Как сказал Шемчук, в ходе следствия будут устанавливаться обоснованность и цель получения кредита.
    В пресс-службе “Черноморнефтегаза” сообщили, что кроме финансового директора компании комментировать ситуацию некому, а он уволился месяц назад. При этом на предприятии заверили, что ни к одному из банков руководитель государственного предприятия “Черноморнефтегаз” Игорь Франчук отношения не имеет.
    Банки также отказываются комментировать информацию о размещении средств греческого банка на своих счетах. “В первый раз об этом слышу”, - удивился заместитель председателя правления “ТАС-Коммерцбанка” Роман Гороховских. Он не уточнил, является ли “Черноморнефтегаз” клиентом банка, сославшись на конфиденциальность такой информации.
    Еще одно дело возбуждено по факту аренды компанией нефтебазы у симферопольской фирмы “Энтэко”. С 1 января 2006 года “Черноморнефтегаз” прекратил пользоваться услугами компании, “однако деньги за аренду “Энтеко” все равно получала”, — сообщил источник в МВД. Таким образом, в 2006 году на счета ООО было незаконно переведено более полумиллиона гривен. В “Черноморнефтегазе” оправдываются, что собирались использовать эту базу для хранения нефтепродуктов с крупного месторождения в Одесской области, надеясь, что правительство вернет компании разрешение на торговлю нефтепродуктами.
    Следователям также предстоит установить, каким образом средства, предоставленные для приобретения жилья одного из должностных лиц “Черноморнефтегаза”, были отнесены в графу “убытки”.
    По состоянию на вечер вчерашнего дня постановление о возбуждении уголовного дела в самом “Черноморнефтегазе” не получили, сообщили в пресс-службе предприятия.

    “Дело”, 24.10.06

    Луганск требует 663 млн. грн. по НДС
    Елена Привен

    На заседании вновь созданной комиссии по вопросам возмещения НДС, которое провел губернатор Луганской области Александр Антипов, ситуация прояснилась несколько неожиданным образом. Оказалось, что, несмотря на внушительные объемы возмещения, предприятиям остались должны еще 663 млн. грн. В работе комиссии приняли участие руководители всех силовых структур области, директора ряда крупнейших предприятий области, налоговики. Обсуждение было жестким. Губернатор предложил совместными усилиями разобраться в ситуации с начислением и размещением НДС и отметил, что видит в этом массу нерешенных проблем.
    В частности, губернатор высказал недоумение в связи с тем, что начисление и возмещение НДС больше не проводится в электронном режиме: “Это позволяло резко уменьшить влияние человеческого фактора, а, следовательно, и вероятность коррупционных действий. С этим вопросом нужно разобраться”.

    Пятеро смелых
    Его поддержал председатель областного управления СБУ Николай Погребицкий, по словам которого, основными плательщиками и получателями возмещения являются 5 крупнейших предприятий области, которые раньше взаимодействовали с налоговой в электронном режиме.
    И. о. председателя ГНАУ в Луганской области Анатолий Репицкий сообщил, что по закону, возмещение НДС должно состояться в 70-дневный срок. Однако на деле такое требование закона часто не исполняется.  На сегодняшний день заявлено на возмещение 1917 млн. грн. Это почти в 2 раза больше, чем предусматривал план по Луганской области. С одной стороны, это весьма позитивный факт, свидетельствующий о высоких темпах развития экономики области, техническом перевооружении ряда крупнейших предприятий. Луганщина лидирует в стране по росту объемов экспорта. За 9 месяцев этого года они возросли в полтора раза, при том, что в среднем по стране объем экспорта увеличился на 10%. К тому же, 40% прироста экспорта по всей Украине обеспечила Луганская область. С начала года предприятиям области возмещено на расчетные счета 838 млн. грн., что на 540 млн. превышает показатель 2005 года.
    С другой стороны, огромные суммы возмещения НДС не были запланированы. Александр Антипов потребовал направить все усилия правоохранительных органов на то, чтобы все случаи незаконного возмещения пресекались: “В 2004 году было пресечено преступные попытки незаконно возместить НДС на 250 млн. грн., в прошлом году — на 130 млн., а в этом только на 30 млн. Что это за работа?!”. Антипов ранее возглавлял ГНАУ в Луганской области и в такое чудо, как повышение законопослушания наших  предпринимателей, не верит.

    Антипов ищет “дыры”
    Странным показался губернатору тот факт, что при увеличении возмещения предприятиям Луганщины НДС в 2,2 раза больше, чем в прошлом году, остается огромная задолженность в 663 млн. грн.: “Не понимаю — экспорт увеличился в 1,5 раза, возмещение НДС аж в 2,2. Откуда же задолженность?!”. Репницкий еще раз попытался обратить внимание губернатора на оптимизационные схемы предприятий, “игры” с ценой, но его объяснения прозвучали, судя по реакции собравшихся в зале, неубедительно.
    Губернатор обратил особое внимание собравшихся на резкое сокращение налоговой базы области. Антипов связывает это с тем, что крупнейшие плательщики налогов перевели свои юридические адреса в Киев при полном попустительстве местных властей. “Нужно с этим разобраться. Сначала “ЛИНИК” (Лисичанск) перевел свои счета в Киев, потом “Укртелеком”, “Каравай”, другие предприятия. Социальными услугами пользуются у нас, небо коптят своими выбросами наше, рабочую силу используют местную, а деньги мешками возят в столицу. “ЛИНИК” к тому же купил на переработку нефти на 1,7 млрд. грн., деньги ушли в Киев, а возмещение требует в Луганске. Так можно дойти до того, что нам останутся только проблемы”, — с негодованием сказал Антипов.
    По итогам заседания были приняты решения. Среди них: обращение в правительство с предложением доработать закон о возмещении НДС; рекомендация для налоговой сформировать электронный реестр расчета налога на добавленную стоимость для 5-ти крупнейших предприятий-экспортеров области.

    “Дело”, 24.10.06

    Янукович в ожидании дешевого газа
    Дмитрий Воронков

    Решение о цене на газ будет принято сегодня на заседании межправительственного комитета по вопросам экономического сотрудничества с участием российского премьер-министра Михаила Франкова. Сегодня премьер-министры Украины и России подпишут межправительственные соглашения. Предмет соглашений пока не раскрывается, однако ключевым вопросом обсуждения двух премьеров будет цена на газ для Украины. Михаил Фрадков в статусе главы правительства России прибывает в Украину впервые. Последний раз Украину своим почтением удостаивал лишь премьер-министр Михаил Касьянов в 2001 году. С тех пор украинские “ходоки” сами ездят договариваться с россиянами.

    Исторический вопрос
    Вопрос об урегулировании проблемы расчетов за газ является одним из самых сложных в двусторонних отношениях РФ и Украины. Проблемы в газовой сфере возникли практически сразу после того, как Украина получила суверенитет. Долги накапливались с космической скоростью. В 1995 году стороны нашли выход из сложившейся ситуации. По итогам межправительственных переговоров было подписано соглашение о реструктуризации украинского долга в течение семи лет.
    Новый виток газового конфликта стартовал в 1999 году после обвинения Украины “Газпромом” в неуплате долгов и разворовывании газа, поставляемого Россией в Европу по территории Украины. После долгих переговоров стороны пришли к соглашению о том, что долг будет погашаться путем поставок в Россию украинской сельхозпродукции по рыночным ценам РФ. Украина согласилась на участие ряда крупных компаний РФ в приватизации объектов топливно-энергетического комплекса в порядке погашения долгов за газ и нефтепродукты.
    Несмотря на видимую договоренность, в течение последующих 6 лет газовый вопрос оставался головной болью каждого премьер-министра Украины. Новая стадия конфликта началась в конце 2005 года, после заявлений главы “Газпрома” Алексея Миллера о необходимости пересмотра цен на газ, поставляемый Украине. Миллер считал необходимым поставлять газ по цене 230$ за тысячу кубометров. В то же время правительство Еханурова настаивало на неизменности цены на газ.

    Газ при Ющенко
    Газовый конфликт достиг своего апогея в конце 2004 года. В итоге 4 января 2005 года “Газпром” и НАК “Нафтогаз Украины” подписали соглашение, которое временно разрешило российско-украинский газовый кризис. Стоимость российского газа для Украины по европейской формуле цены составила $230 за тысячу кубометров. Однако Украина получала газ по $95 за тыс. кубометров. Это стало возможно благодаря появлению посредника - компании “РосУкрЭнерго”. Высокая цена российского газа для “Рос-УкрЭнерго” (совместное предприятие Газпромбанка и Райффайзенбанка) компенсировалась более низкой стоимостью газа из Средней Азии. “РосУкрЭнерго” покупал российский газ по цене $230 за тысячу кубометров, после чего этот газ смешивал с газом, поступающим из центрально-азиатского региона.

    Новые веяния
    После формирования правительства Виктора Януковича политика в газовом вопросе несколько изменилась. Министр по вопросам топливно-энергетического комплекса Юрий Бойко 6 октября заявил, что в 2007 году Украина не будет импортировать российский газ. По его словам, на смену российскому голубому топливу в Украину придет исключительно среднеазиатский газ — из Туркменистана, Казахстана и Узбекистана. При этом эксклюзивным поставщиком газа в Украину останется компания “РосУкрЭнерго”. По словам Бойко, Украина вынуждена пойти на такой шаг из-за слишком высокой цены на российский газ.
    Эксперты в один голос заявили, что в данном решении украинского правительства нет ни особого новаторства, ни сенсации, поскольку Украина всегда покупала больше газа у Туркменистана, нежели у России. При этом эксперты отмечают, что прийти к такому решению (официального договора пока нет) Украине, несомненно, помогла российская сторона, и “Газпром” пошел на данные уступки, исходя из внутренних резервов. “В этом решении правительства нет двойного дна. “Газпром” уже давно скупил все туркменские газовые ресурсы. Все очень просто. Туркменский газ на границе Туркменистана и России сейчас стоит 100 долларов за тыс. кубометров. Транспортировка на Украину за каждую тысячу кубометров добавляет к его стоимости еще около 30 долларов, и на выходе мы получаем 130 долларов, на которые, собственно, и рассчитывает украинское правительство”, — считает замдиректора Института проблем международной безопасности при Совете национальной безопасности и обороны Украины Анатолий Гуцал.

    Украинско-российские отношения
    Премьер Виктор Янукович (ноябрь 2002-декабрь 2004)
    Сентябрь 2003 – Украина стала одним из соучредителей ЕЭП
    Осень 2003 - Россия выдвигает претензии на остров Коса Тузла
    Июль 2004 года - Кабмин согласился на требования России качать нефть по нефтепроводу “Одесса-Броды” на Одессу
    Июль 2004 – из военной доктрины изъято заявление о намерении Украины вступить в НАТО
    Август 2004 - Россия обязалась поставлять Украине газ по $50/тыс. куб. м на до 2009 года
    Сентябрь 2004 - Россия открыто поддержала Януковича на президентских выборах, несмотря на это премьер проиграл

    Премьер Юлия Тимошенко (февраль-сентябрь 2005)
    Январь 2005 - Кабмин сворачивает переговоры по ЕЭП, заявляет о завершении строительство “Одесса-Броды” до Плоцка, отказывается от синхронизации с Россией вступления в ВТО
    Март 2005 - Генпрокуратура России заявляет, что против Тимошенко не закрыто уголовное дело
    Май 2005 – бензиновый кризис в Украине
    Июль 2005 – Россия инициировала пересмотр соглашений по газу

    Премьер Юрий Ехануров (сентябрь 2005 – август 2006)
    Январь 2006 – газовый кризис. Украина согласилась на повышение цены за газ до $95/тыс. куб. м на 5 лет
    Весна 2006 – Россия вводит ограничения на поставки украинской сельхозпродукции. Украина намерена вступить в ВТО раньше России
    Июль 2006 – россияне инициируют новое повышение цены на газ

    Премьер Виктор Янукович (с августа 2006)
    Сентябрь – Янукович заявил, что Украина не скоро будет готова вступать в НАТО
    Сентябрь - Кабмин намерен развивать экономические отношения в рамках ЕЭП
    Октябрь - Кабмин согласился покупать газ по $130/тыс. куб. м на 5 лет

    “Дело”, 24.10.06

    Венгерский акцент “РосУкрЭнерго”
    Андрей Заика

    Вчера в Будапеште представители венгерского бизнеса на встрече с президентом Украины подняли вопрос соблюдения договоренностей по сотрудничеству в области энергетики. Представители компании System consulting RT, осуществляющей закупки электроэнергии в Украине, сообщили о неопределенности в выполнении украинской стороной уже заключенных контрактов на экспорт электроэнергии в 2007 году. 
    Сейчас весь экспорт электроэнергии в западном направлении осуществляется через венгерскую компанию System consulting RT, словацкую Korlea Invest A.S. и польскую ZOMAR S.A. По словам представителя венгерского оператора, технические возможности для экспорта электроэнергии полностью законтрактованы этими тремя компаниями.
    В то же время, в октябре 2006 года другая венгерская компания — EMFESZ KFT инициировала переговоры с новым руководством государственной компании “Укринтерэнерго”, экспортирующей электроэнергию, о перезаключении существующих договоров.
    Как сообщил Борис Шестаков, представитель EMFESZ KFT, “пока соглашение не подписано, но сам факт проведения переговоров я подтверждаю. “Мы готовы предложить украинской стороне более выгодные условия, нежели действующие”, — сообщил он.
    По данным источника в “Укринтерэнерго” экспорт электроэнергии с новыми партнерами, скорее всего, будет оформлен начиная с 1 января 2007 года. “Не исключено, что новые контракты будут оформлены на 20 лет”, — отметил он. Источник в “Укринтерэнерго” также сообщил, что венгерская EMFESZ KFT связана с RosUkrEnergo и сейчас поставляет в Венгрию газ от имени этой компании.
    Украинская электроэнергия экспортируется в Венгрию, Польшу и Словакию через “Бурштынский энергоостров”, в состав которого входят Бурштынская и Добротвирская ТЭС. Российские компании РАО “ЕЭС России” и “Интер РАО “ЕЭС” неоднократно предлагали приступить к реализации совместных проектов на “Бурштынском энергоострове”, в том числе совместный экспорт.
    В ближайшее время “Газпром” наметил покупку пакета акций “Интер РАО “ЕЭС”. “Газпром” также является одним из акционеров RosUkrEnergo.

    “Дело”, 24.10.06

    СЭЗы выставлены на парламентские торги
    Катерина Прищепа

    Возобновление льгот для предприятий, зарегистрированных в свободных экономических зонах, а также положение о налоговых изменениях исключены из текста проекта госбюджета на 2007 год. Такое решение приняла рабочая группа Кабинета Министров и Верховной Рады по подготовке к первому чтению проекта бюджета-2007, сообщили первый заместитель председателя Верховной Рады Адам Мартынюк и первый вице-премьер, министр финансов Николай Азаров. Эти предложения Кабмина депутаты вынесут в специальные законопроекты и оформят как отдельные законодательные акты.
    По мнению члена рабочей группы, представителя фракции БЮТ Людмилы Денисовой, руководство министерства финансов пытается торговаться с депутатами, чтобы убедить их поддержать возобновление льгот в СЭЗ. “Складывается впечатление, что представители Кабинета Министров хотят склонить депутатов голосовать за возобновление СЭЗ, а взамен готовы предложить в проекте бюджета блага для их регионов”, — сказала она. Кроме льгот для СЭЗ, других налоговых новшеств рабочая группа не обсуждала. “Мы сосредоточились на вопросах социального обеспечения. И мне приятно, что работа не политизирована”, — сказал Азаров.
    По словам Мартынюка, отдельным законопроектом будет также определяться перечень объектов приватизации на следующий год. Дополнительные законопроекты будут готовы к моменту, когда бюджет вынесут на второе чтение в парламенте. Голосовать же за них депутаты будут либо в пакете с проектом бюджета, либо примут их заблаговременно.

    “Дело”, 24.10.06

    Без дотацій не обійтись
    Василь Сільченко (народний депутат)

    Комітет ВР з питань аграрної політики та земельних відносин. З 1 січня 2007 року, згідно з проектом закону про Державний бюджет, закінчується дія пільг зі сплати ПДВ для виробників молока та м`яса. Новим проектом бюджету пропонується оподатковувати операції з продажу сільгоспродукції за ставкою податку 12%. Натомість здавачам продукції запропоновано посилену держпідтримку: 10,5 грн. за 1 кг яловичини, 2 грн. - за 1 кг свинини, до 25 коп. - за 1 л молока і ще 25 коп. - за якість. Аграрний комітет Верховної Ради не погоджується з такими нововведеннями. Зараз, при “нульовому” ПДВ, операторами державної підтримки виробника молока є переробники. При складанні закупівельної ціни на молоко, вони виходили з формули стану ринку і суми дотації.
    Протягом останніх років суми дотацій за продане молоко перераховувались здавачам регулярно. Тепер від цього механізму пропонується відмовитись, але не запропоновано новий механізм. То ж яким чином ці дотації дійдуть до селянина? Аграрний комітет висловлює стурбованість такими пропозиціями. Наочним є приклад, коли цього року, заплановані в держбюджеті 100 млн. грн. на виплату за якість молока, не були перераховані жодному здавачу молока. Йдеться про великих здавачів, бо в приватному секторі, звичайно, про дрібноту говорити не доводиться. Гроші ці не перераховані тому, що відсутній механізм такого перерахунку! За цілий рік його так і не розробили.
    За цей період наш комітет отримав багато звернень представників переробної галузі, в яких привертали увагу до неготовності переробних підприємств і виробників до скасування пільг в оподаткуванні, що має настати з 1 січня 2007 року. Враховуючи це, аграрний комітет ініціював широке обговорення цього питання. На засіданні колегії Мінагрополітики за участю представників усіх регіонів України обговорювали питання збитків після відміни пільг. Податковий прес, в результаті відміни пільг у ПДВ, зросте на 4 млрд. грн. До того ж, 760 млн. грн. галузь втратить через скасування пільг з відрахуванням до Пенсійного фонду. Додаткові бюджетні витрати по аграрному комплексу збільшаться на 2 млрд. грн. порівняно з цьогорічним бюджетом. Отже, в сумі на 3 млрд. грн. збільшиться податковий тягар на селянина. У зв`язку із цим аграрний комітет вніс законопроект, яким подовжується дія нульової ставки з ПДВ ще на 1 рік, а також запропонував уряду протягом першого півріччя наступного року розробити умови з переходу на інший рівень оподаткування.
    Нас часто запитують, коли нарешті наше сільське господарство буде працювати без пільг і дотацій? При збереженні цін на сільськогосподарську продукцію і при зростанні цін на енергоносії, які є ключовими у вартості продукції, галузь ніколи не зможе бути готовою до скасування пільг. Якщо держава зацікавлена в збереженні приватного виробника на селі, то вона має дотувати селянську продукцію. Допоки не буде ліквідована диспропорція цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, а саме це є завданням держави, без дотацій не обійтись. Сьогодні село втратило перспективу і жодних кроків назустріч держава йому не робить.

    “Дело”, 24.10.06

    ПДВ-еквілібристика
    Людмила Полях 

    Для наших підприємців найбільшим жахом є податкова. А найболючішим інструментом цієї інквізиції — податок на додану вартість. Скільки він існує в державі, стільки і виникають з ним проблеми. То держава взагалі його не відшкодовує. То відшкодовує обраним за “відкати”. То доблесна Генпрокуратура з`ясовує, що її підлеглі недостатньо наполегливо передавали до суду справи, пов`язані з необґрунтованими заявками на відшкодування податку. Останнім часом ситуація вкотре загострилась. Навіть президент в процес втрутився. Його обурила практика повернення ПДВ в серпні цього року. Мовляв, податківці вибірково повертали податок підприємствам з певних регіонів. Звісно ж, більше повернули тим, хто представляв схід України.
    Очевидно ситуація з того часу не поліпшилась, бо на тому тижні Віктор Андрійович запропонував розглянути на засіданні РНБО питання про правомірність відшкодування ПДВ, а також доручив главам облдержадміністрацій протягом трьох днів створити комісії з питання відшкодування ПДВ підприємствам.
    Здається, підприємці мали б тепер спати спокійно. Раз сам президент країни взяв ситуацію під свій контроль. Та чи так вже їх до цього мучили нічні жахи?
    Я мала завдання дізнатись у підприємств з “дискримінованих” західних областей, яка в них ситуація з поверненням податку. На Львівщині лише керівник ВАТ “Тротолла”, а разом із тим Комітету підприємців Львівщині, зміг відверто розповісти про те, які суми податку заборгувала йому держава. Певно тому, що Ярослав Рущишин мав досвід публічної боротьби ще з Сергієм Медведчуком, колишнім керівником Львівської ДПА. Решта відомих підприємств, таких як “Світоч”, “Львівська пивоварня”, “Іскра”, “ЛАЗ” відмовились коментувати з різних малозрозумілих причин. То хтось хворий, як тільки дізнавався суть питання, то вічно відсутній, то взагалі (о, диво!) ПДВ сплачують, але заяв на відшкодування не подають…
    Голова рівненської організації підприємців (Рівненській області повернули за серпень цього року лише 12% ПДВ за даними президента) дуже здивувався таким цифрам. “Щоб нам не повертали ПДВ такого немає. Якщо у когось із членів нашої організації виникають проблеми, то ми зустрічаємось з представником казначейства, говоримо про терміни, про кримінальний кодекс і проблема “розрулюється” за 15 днів.”
    Подібні методи використовують і представники Київської області, яку теж “образила” нова влада, відшкодувавши всього 6% капосного податку. Правда, там роль посередника, як розповіла представник білоцерківських підприємців, виконує помічник народного депутата, який теж “ходить і розмовляє” з потрібними людьми.
    Віктор Ющенко каже, що донецькій “Азовсталі” припало найбільше з повернутих в область коштів — 360 млн. грн. Натомість її колишній директор, народний депутат Олексій Білий сказав, що саме в травні-квітні проблем з ПДВ не було, а зараз почали з`являтись “недоповернуті суми”. Більше того представник Партії регіонів обурюється бажанням “призупинити відшкодування НДС”. Адже жодне підприємство не надає податковій адміністрації документи про повернення ПДВ без перевірки і підтвердження їх податковою інспекцією.  В нас досі живе стереотип, що податкова душить підприємців як може і чим може. І що душить за територіальною ознакою та з огляду на політичну приналежність бізнесменів. А на практиці виявилось, що підприємці якось прилаштувались у всіх регіонах працювати за будь-якої політичної погоди. Інакше, важко зрозуміти, чому підприємці у яких є проблеми, не хочуть коментувати ситуацію з повернення ПДВ на своїх підприємствах? Висновок сам по собі напрошується: або не все ще втрачено і ви вирішуєте свої проблеми наведеними вище способами. Але ж тоді варто заспокоїти президента. Він же — хвилюється!
    А може підприємців налякали так, як малих дітей Бабаєм? Тоді вже точно допоможе лише оберіг!

    “Дело”, 24.10.06

    Вексельберг воспользовался услугами Новокраматорского машиностроительного
    Алексей Мужчина

    Новокраматорский машиностроительный завод (НКМЗ), подконтрольный народному депутату Георгию Скударю, выиграл тендер на поставку оборудования компании “Суал-холдинг”. Структура контролируется российским бизнесменом Виктором Вексельбергом. Помимо НКМЗ, на этот контракт претендовали немецкая компания SMSDemag, австрийская VAI, шведская АBB и российский “Уралмаш”. Информацию о результатах тендера вчера сообщила пресс-служба Новокраматорского завода. По ее данным, предприятие поставит около 1 тыс. тонн оборудования для реконструкции стана горячей прокатки Каменск-Уральского металлургического завода (Россия). 
    Комментировать условия и детали тендера представители компаний SMSDemag и “Уралмаш” отказались.
    По словам же Анатолия Быковского, заместителя главного конструктора НКМЗ, его предприятие уже не первый раз выиграло тендер по поставке оборудования для реконструкции Каменск-Уральского метзавода. “Заявленная нами цена была вполне соизмерима с предложениями конкурентов”, — говорит он. При этом на предприятии отказались назвать сумму контракта. Однако источник, знакомый с деталями соглашения, сообщил, что “сумма контракта — несколько миллионов долларов”.
    “НКМЗ” был основан в 1934 году. Предприятие выпускает оборудование для предприятий металлургической и горнодобывающей отраслей, энергетического, гидротехнического комплексов портовых терминалов, тяжелой промышленности. Сегодня доля экспорта завода составляет более 50%. Машины и оборудование с маркой “НКМЗ” экспортируются в более 50 стран мира, среди которых Япония, Германия, Франция, Италия, Канада. Чистый доход от реализации продукции ЗАО в 2005 году увеличился на 40,9% — до 1,4 млрд. грн, чистая прибыль — на 7,8%, до 151,1 млн. грн.

    “Дело”, 24.10.06

    Тулуб подбросил уголька государственным фабрикам
    Андрей Заика

    Руководитель министерства угольной промышленности Сергей Тулуб потребовал от государственных шахт поставлять уголь на государственные, а не частные обогатительные фабрики. “Около 60% угля, добытого шахтами Минуглепрома, перерабатывается на частных и арендных центральных обогатительных фабриках (ЦОФ). При этом государственные фабрики загружены на 10-20%”, — объяснил ситуацию чиновник.
    По данным профильного министерства, услуги приватизированных ЦОФ за переработку тонны угля обходятся шахтам в среднем на 10-15 грн./т дороже, чем на государственных. В качестве примера Тулуб привел сотрудничество объединения “Львовуголь” с частной ЦОФ “Червоноградская”, которая обогащает уголь по цене 29,5 грн./т. “Стоимость переработки завышена более чем в 2 раза”, — подсчитал министр.
    В то же время представители частных обогатительных фабрик опровергают претензии чиновников. “Заявление министра — это его личное мнение. Никто из специалистов Минуглепрома не проверял калькуляцию затрат на обогащение угля. А цена сформирована именно на основании этой калькуляции”, - заверил “ДЕЛО” сотрудник экономического отдела ЦОФ “Червоноградская”. По словам источника, для всех поставщиков угля - и частных и государственных - цена на переработку одинакова. Он также отметил, что требование министерства поставлять уголь в первую очередь на государственные ЦОФ во Львовско-Волынском бассейне невыполнимо. “В этом регионе только одна обогатительная фабрика — “Червоноградская”, - отметил специалист.
    В то же время на Донбассе, где работают и государственные, и частные фабрики, большая часть добытого угля отправляется на приватизированные обогатительные предприятия. На приватизированной ЦОФ “Антрацит” цена за обогащение тонны угля колеблется от 11,70 грн. до 22 грн. По словам Инны Бусиной, экономиста этой фабрики, цена зависит от качества поставляемого угля, объемов партии, а также условий оплаты. “В себестоимости наибольшая статья - это расходы на заработную плату - около 40%. Остальное - плата за энергоносители, материалы”, - объяснила Бусина.
    В угольных компаниях также высказываются в пользу сотрудничества с частниками. “Лучше работать с частными фабриками, которые обеспечивают должное качество. Уголь у них можно покупать без опаски. Кроме того, эти фабрики своевременно рассчитываются, есть возможность работать по предоплате”, — отметил начальник отдела сбыта одной из угольных компаний. Хотя он также отметил, что есть несколько государственных предприятий, которые хорошо зарекомендовали себя, и с которыми работают даже частные углепоставщики. “Таким обогатительным фабрикам доверяют. Хорошее качество, надежное финансовое состояние объединений”, — объяснил угольный коммерсант.

    “Дело”, 24.10.06

    Бойко укрепит контроль над своим страховщиком
    Александр Таран

    Мариупольский металлургический комбинат (ММК) им. Ильича, подконтрольный народному депутату Владимиру Бойко, сконцентрирует более 90% акций харьковского страхового общества “Ильичевское”. Об этом “ДЕЛУ” сообщил председатель правления СО “Ильичевское” Юрий Гришан. Сейчас доля меткомбината в капитале СО “Ильичевское” немногим превышает 61%. Недостающие для полного контроля акции страховой компании ММК намерен выкупить у других ее собственников. По информации Гришана, 31% акций принадлежит некоему физлицу из Харькова.
    Однако назвать имя этого акционера и цену, предложенную за его ценные бумаги, в страховой компании наотрез отказались. “Сейчас мы проводим оценку стоимости этого пакета акций. Я думаю, что в течение одного-двух месяцев сделка будет завершена”, — уверен Юрий Гришан. По его словам, консолидация практически 100%-ного пакета акций СО “Ильичевское” в руках одного собственника, ММК им. Ильича будет способствовать дальнейшему развитию этой компании. “Никаких корпоративных конфликтов с другим совладельцем страхового общества нет, — уверяет Гришан. — Просто у него нет денег для осуществления дальнейших капиталовложений в этот бизнес”.
    Изначально этому таинственному совладельцу СО “Ильичевское” принадлежали практически все его акции. “Фактически он был одним из учредителей этой страховой компании, которая изначально называлась “Страховая защита”, — рассказывает директор компании “Страховой брокер “Дедал” Ибрагим Габидулин. В конце 2004 года меткомбинат купил у него 60% ее акций, после чего страховщик получил свое нынешнее имя — страховое общество “Ильичевское”. Еще 1%, по словам Гришана, был приобретен на фондовом рынке.
    Сейчас СО “Ильичевское” работает преимущественно со своим основным акционером —  Мариупольским меткомбинатом им. Ильича. Из более чем 55 тыс. застрахованных компанией физических лиц, 47 тыс. — работники этого предприятия. Правда, руководитель СО “Ильичевское”  уверяет, что для компании это далеко не единственный источник доходов. “У нас более 30% всех страховых платежей вполне рыночные”, — говорит Гришан.
    Однако других страховщиков такая статистика не убеждает. “Ильичевское” — обычная кептивная страховая компания”, — полагает совладелец страховой компании “АСКА” Александр Сосис. По его словам, стоимость такой компании, как правило, не превышает размера ее капитала. Уставный капитал СО “Ильичевское” на 10 октября этого года составлял 25 млн. грн., что является минимально необходимым для рисковых страховых компаний. Следовательно, стоимость 31%-ного пакета акций может составить 7,75 млн. грн. в том случае, если ММК заплатит за него по номиналу.

    “Коммерсант-Украина”, 24.10.06

    Сцепив трубы
    Наталья Гриб

    Вчера “Укртрансгаз” распространил официальное сообщение о достигнутых договоренностях с белорусской газотранспортной компанией “Белтрансгаз”. В нем сказано, что 17-19 октября в Минске глава совета директоров “Укртрансгаза” Ярослав Марчук провел рабочую встречу с руководством “Белтрансгаза”, в ходе которой обсуждалась возможность размещения в подземных хранилищах Украины природного газа, предназначенного для белорусских потребителей, и “сотрудничество в сфере транспортировки газа”. По итогам переговоров, сказано в сообщении, стороны подписали положение о взаимодействии диспетчерских служб при эксплуатации соединяющих Украину и Белоруссию газопроводов Торжок–Долина и Ивацевичи–Долина.
    Источник Ъ в Кабинете министров Украины рассказал схему нового газового альянса. “В 2007 году в Белоруссию можно поставить до 10 миллиардов кубометров газа из туркменского объема, выделенного RosUkrEnergo для Украины,– пояснил собеседник Ъ.– Белорусы могут купить его через `УкрГаз-Энерго` (дочерняя структура RosUkrEnergo и `Нафтогаза`.–Ъ). Главная причина, по которой Белоруссия вынуждена обратиться к нам,– самые выгодные условия по поставкам газа в СНГ. Цена газа для Украины не превысит 135-140 долларов за тысячу кубометров, тогда как белорусам `Газпром` предлагает газ по 200 долларов”.
    ОАО “Белтрансгаз” – государственное газотранспортное предприятие Белоруссии, эксплуатирует 7,1 тыс. км магистральных газопроводов и газопроводов-отводов, два подземных хранилища газа емкостью 1 млрд кубометров, шесть компрессорных и семь газоизмерительных станций.
    Газ по трубопроводу Ивацевичи–Долина шел еще несколько лет назад (7,8 млрд кубометров в 2003 году, о поставках в последние годы ничего не известно). В 2002 году “Газпром”, интересовавшийся приватизацией “Белтрансгаза”, даже выражал готовность увеличить пропускную способность перемычки между Украиной и Белоруссией до 12 млрд кубометров в год. С тех пор никаких реальных шагов предпринято не было. Схема, предложенная Украиной, предполагает реверсивное движение по газопроводу.
    “Белтрансгаз” должен вскоре начать переговоры с “Газпромом” по цене газа на 2007 год. Власти страны настаивают на сохранении внутрироссийских цен ($46,68 за тысячу кубометров в 2006 году). Однако еще в апреле зампред правления “Газпрома” Александр Рязанов направил Белоруссии проект контракта с указанием коммерческой цены с базовой ставкой $200 за тысячу кубометров. Снижение цены, по мнению специалистов “Газпрома”, возможно только в случае создания на базе “Белтрансгаза” совместного предприятия. Банк ABM Amro закончит оценку “Белтрансгаза” в конце ноября, после чего стороны приступят к торгам.
    Неудивительно, что в такой ситуации Белоруссия открещивается от альянса с Украиной против России. “Никаких переговоров в обход `Газпрома` не было. Никто к нам не приезжал. Мы ничего не комментируем”,– говорят в “Белтрансгазе”. В RosUkrEnergo также утверждают, что переговоров о поставках газа в Белоруссию через Украину пока не вели.
    Между тем переговоры по газу на Украине вышли на финишную прямую. Ранее глава Минтопэнерго Юрий Бойко сообщил, что RosUkrEnergo уже законтрактовала на 2007 год для Украины 42 млрд кубометров туркменского, 8,5 млрд кубометров казахского и 7 млрд кубометров узбекского газа, цена которого для Украины составит $106-130 за тысячу кубометров. Окончательное решение газовых вопросов ожидается в ходе визита на Украину председателя правительства России Михаила Фрадкова, который состоится сегодня.

    “Коммерсант-Украина”, 24.10.06

    Ни дать, ни зять
    Александр Черновалов

    ОАО “Никопольский завод ферросплавов” входит в число крупнейших производителей ферросплавов (около 10% мирового рынка). В 2004 году доход НЗФ от реализации продукции составил 2,4 млрд грн ($462,5 млн). В 2003 году государственные 50%+1 акция завода были проданы за 410,5 млн грн ($77,5 млн) консорциуму “Приднепровье”, входящему в корпорацию “Интерпайп” предпринимателя Виктора Пинчука. После этого консорциум увеличил размер своего пакета в ОАО до 73%. Еще 26% акций находятся в собственности структур, аффилированных с группой “Приват”.
    Вчера Апелляционный хозяйственный суд Киева оставил в силе решение хозяйственного суда Киева от 22 сентября о признании промышленно-финансового консорциума “Приднепровье” добросовестным приобретателем 50%+1 акции ОАО “Никопольский завод ферросплавов” (НЗФ). Этим решением суд отклонил апелляционные жалобы ФГИ и Генпрокуратуры. Таким образом, решение хозсуда Киева вступило вчера в законную силу.
    Партнер юридической фирмы “Магистр и Партнеры” Алексей Резников (представляет в суде интересы ПФК “Приднепровье”) вчера сообщил Ъ, что признание судом первой инстанции консорциума добросовестным приобретателем контрольного пакета акций НЗФ делает невозможным истребование этого имущества из владения “Приднепровья”. “На сегодняшний день этот пакет истребовать у собственника нельзя. Акции НЗФ остаются на счетах Укрсоцбанка и числятся за консорциумом `Приднепровье`”,– заявил господин Резников.
    Напомним, что 20 января 2006 года палата по административным делам Верховного суда окончательно подтвердила незаконность приватизации ПФК “Приднепровье” 50%+1 акция НЗФ (см. Ъ от 23 января). После этого исполнительная служба Министерства юстиции обратилась в суд с требованием обязать хранителя акций предприятия “Укрсоцбанк” перевести контрольный пакет акций завода на счет ФГИ. “В свою очередь, консорциум `Приднепровье` предъявил встречный иск о признании его добросовестным приобретателем, поскольку вины в нарушениях, допущенных в ходе приватизации акций предприятия со стороны покупателя нет,– рассказал господин Резников.– Соответственно, покупатель не знал и не мог знать, что государство в лице ФГИ действует недобросовестно. Не оспаривая самого факта нарушений со стороны государства, допущенного во время приватизации, покупатель доказывает, что ничего не знал о них”.
    Следует отметить, что в начале 2006 года Министерство внутренних дел подтвердило подлинность опубликованных в интернете протоколов бывшего председателя ФГИ Михаила Чечетова, в которых он рассказал, каким образом во время президентства Леонида Кучмы крупнейшие предприятия страны переходили в собств