УкрЧАС

Огляд преси від 25 жовтня 2006 року.

“Вечерние вести”, 25.10.06

Бюджет под газовой тенью
Владимир Рябошлык, экс-заместитель министра экономики Украины

     Простой анализ проекта госбюджета на 2007 г., представленного правительством Януковича, показывает: его авторы не обошли ни одной лазейки, позволяющей как можно больше отнять у населения и как можно больше оставить в карманах крупного (и прежде всего донецкого) бизнеса. Причем, как первое, так и второе прикрывается одним и тем же — подорожанием газа…

    Как спрятать прибыль
    Бюджет-2007 предусматривает, что подорожание газа повлечет за собой сокращение поступлений от налога на прибыль в размере 1 млрд. 578 млн грн. При ставке налога в 25% это означает, что дополнительные расходы промышленности на газ оценены в 6,4 млрд. грн. (сейчас тратится около 20 млрд. в год). То есть расходы должны увеличиться на треть. Это приблизительно отвечает увеличению цены газа с $95 до $135 за тыс. кубометров, однако на самом деле эта “фора” слишком велика.
    Около половины украинских предприятий (формально или реально) являются убыточными или низкоприбыльными, а значит, их отчисления в бюджет от цены на газ не изменятся. Однако правительство фактически “приписывает” им прибыль, чтобы оставить некоторый запас уклонения от налогов для прибыльных предприятий. Таким образом защищаются прежде всего интересы олигархов, чьи металлургические и химические предприятия являются главными потребителями газа (более половины всего промышленного потребления). Газовые расчеты правительства органично накладываются на офшорно-теневые схемы уклонения этих предприятий от налога на прибыль.
    С подобными схемами успешно боролось правительство Юлии Тимошенко: поступления от упомянутого налога в 2005 г. удалось увеличить на 44%. Впрочем, тогда все бюджетные доходы возросли в 1,5 раза, что и позволило совершить прорыв в социальной сфере. И сейчас есть возможность преодолеть газовую проблему не за счет населения, а за счет тени. Однако правительство Януковича откровенно стало на сторону интересов тени и выбрало путь замедления бюджетных поступлений и замораживания социального развития.

    “Погіршення вашого життя вже сьогодні”
    На середину текущего года стоимость всех видов жилищно-коммунальных услуг в составе минимальной потребительской корзины на одного человека составляла 52 грн. 63 коп. Теперь, как известно, коммунальные платежи должны возрасти вдвое, а значит, для защиты малообеспеченных слоев населения только по этому фактору социальные нормативы должны быть увеличены не менее чем на 50 грн. Это также и возможность сузить пропасть между бедными и богатыми.
    А что мы видим: на 50 грн. планируется повысить минимальную зарплату, и то лишь в конце 2007 г. А поскольку на минимальную зарплату иногда приходится содержать нескольких членов семьи, то этого недостаточно даже для компенсации коммунальных расходов. Минимальная пенсия вообще вырастет лишь на 29 грн. и даже не дотянет до 400 грн. (для сравнения: в 2005-м, при правительстве Тимошенко, минимальная зарплата повысилась на 95, пенсия — на 47 грн.). В отличие от проблем промышленности, проблемы пенсионеров Кабмин не волнуют.

    Инфляция на пенсии
    Пропаганда трубит, что пенсия станет больше. А насколько, и станет ли от этого лучше, — не особо распространяются. Привлекает внимание то, что одновременно с рекордно низким ростом минимальной пенсии (8%) в бюджет заложена и рекордно низкий индекс инфляции — 7,5%. Учитывая ожидающий нас значительный рост цен (а при обещанном Кабмином подорожании доллара он неизбежен), 7,5% — не реальная цифра, а банальная “подгонка” под пенсию (мол, хоть какой-то, но рост есть), чтобы скрыть реальное обнищание народа и легче протолкнуть бюджет.
    Коснулась рука правительства и компенсации утраченных сбережений. Если Кабмин Тимошенко увеличил компенсацию в 2,5 раза, то Кабмин Януковича во столько же раз ее хочет уменьшить. В частности, полностью прекращается использование обесценившихся вкладов для расчетов за коммунальные услуги — когда проблема как никогда остра.
    Еще одна наглость: на фоне ослабления налога на прибыль предприятий начинают больше драть с населения: ставка подоходного налога повышается с 13 до 15%.

    Зона — мать родная
    Те 3,8 млрд. грн. дополнительных поступлений, которые правительство планирует изъять у населения — крохи по сравнению с тем, что бюджет потеряет в результате возобновления льгот свободным экономическим зонам, прежде всего в Донецкой области.
    СЭЗ “Донецк” — уникальная территория. Ее размеры намного превышают масштабы остальных зон Украины. 80% всех налоговых льгот и 90% льгот по импортным пошлинам приходятся именно на этот регион. Здесь реализуется 70% всей продукции зон, в том числе 75% экспорта. Однако иностранные инвестиции (ради которых, собственно, в Украине и создавались свободные экономические зоны) сюда почему-то не идут. На Донбассе каждая гривня, потерянная госбюджетом на льготах, принесла стране лишь 22 коп. инвестиций (что в шесть раз меньше, чем в других зонах). Государству гораздо выгоднее было бы собрать налоги и сделать государственные инвестиции, чем просто отдавать бюджетные деньги теневикам.
    В последний год предыдущего премьерства Януковича потери бюджета от льгот зонам возросли более чем вдвое и достигли почти 5 млрд. грн. Правительство Тимошенко перекрыло возможности для подобных схем, и в 2005—2006 гг. потери почти сошли на нет. Теперь статьей 9-й проекта бюджета подобный порядок хотят возобновить.
    Свидетельства возвращения к политике поддержки отечественного теневика можно приводить и далее. Сюда относится и сокращение отчислений с купли-продажи валюты до 1% вместо 1,3%. Поскольку значительная часть таких операций приходится на теневые конвертационные центры, то понятно, кому такая мера на руку.

    “Нам чужого не надо!”
    Оправдывая существование зон привлечением иностранных инвестиций, правительство, похоже, само своим словам не верит. Об этом свидетельствует его видение перспектив внешней торговли. Сценарий правительства простой, как прямая линия на графике: преодолеть отрицательный баланс экспорта-импорта текущего года, а потом неуклонно наращивать чистый экспорт.
    Если учесть, что отрицательный баланс может означать и ввоз ресурсов вместе с иностранными инвестициями, их материализацию (а именно такой путь прошли наши соседи из Восточной Европы), то выходит, что сдвигов в области притока инвестиций и достижения их интенсивности, сравнимой с Польшей или Чехией, не ожидается.
    В этой картине — весь идеал нынешней власти и граница ее “мечт”: вернуться к экспортно-сырьевому буму 2004 г., чтобы к рукам липли миллиарды и чтобы еще оставалось на подбрасывание косточек народу, и чтобы народ за это любил. Тонкости платежного баланса здесь лишние.

    Между тиграми и акулами
    А может, затягивание поясов (”закрепление уровня социальных достижений” — по терминологии правительства Виктора Януковича) устраивается ради нагромождения производственного потенциала и будет вознаграждено в будущем? Ничего подобного. По прогнозу Кабмина развитие замедлится уже в 2010 г. Это единственный пункт, где правительство оказалось искренним и честным: экономика, из которой сосут соки теневые паразиты, расцвести не может.
    Какое там удвоение ВВП за 10 лет, возвращение к уровню 1990 г. или приближение к европейским стандартам, какой там восточноевропейский тигр, если есть акулы? Оберегать мутную воду для акул и все валить на газ — в этом суть стратегии, заложенной в проекте бюджета.
    Что касается затягивания поясов, то оно объясняется просто: правительство цинично считает, что социальные выплаты стоит педалировать только перед выборами, а когда те позади, то самое время использовать власть исключительно в своих интересах.
    Теперь, когда на эту конкретную политику наложились еще энергетические и “коммунальные” проблемы, возникла двойная опасность ухудшения народного благосостояния под существующей властью. “Газовый” вызов должен стать толчком для решения наболевших проблем и выхода на ускоренное развитие. К сожалению, нынешнее правительство использует его лишь как оправдание для еще большего погружения в отсталость.

“День”, 25.10.06

Між “за” і “проти”
Наскільки небезпечний для економіки України зростаючий бюджетний дефіцит?
Олексій Молдован

У проекті держбюджету України на 2007 рік уряд визначив дефіцит фінансових ресурсів у розмірі 15,1 млрд. гривень, що становить 2,55% ВВП. Як свідчить практика попередніх років, у процесі проходження законопроекту через стіни Верховної Ради надмірні апетити депутатів розширять видаткові статті, збільшивши дефіцит бюджету додатково на декілька мільярдів гривень. Таким чином, 2007 р. дефіцит державного бюджету України впритул наблизиться до психологічної позначки в 3% щодо ВВП країни. До речі, в ЄС цей бар`єр де-юре є максимально припустимим для країн, що входять до організації. Цей факт у черговий раз актуалізував дискусію про негативні наслідки бюджетного дефіциту.
Бажання української влади витрачати більше, ніж вона заробляє, вже декілька років є приводом для критики її діяльності з боку громадськості. Однак категоричність позиції противників використання інструменту дефіцитного фінансування також не знаходить позитивних відгуків, оскільки це явище може за певних умов мати й сприятливий вплив на економічні процеси. Зважуючи всі позитивні й негативні сторони політики дефіцитного фінансування, необхідно враховувати якість і природу дефіциту, який утворився.
Дійсно, з одного боку бюджетний дефіцит — небажане для держави явище: його фінансування на основі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів — до зростання державного боргу. З іншого боку, він може бути пов`язаний із необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного відтворення.
Негативне сприймання бюджетного дефіциту пов`язано, насамперед, з 15-річним досвідом маніпулювання розміром дефіциту держбюджету. З руйнуванням командно-адміністративної системи нормальне співвідношення між доходами та видатками перестало підтримуватися силовими методами, що зумовило стрімке зростання нестачі фінансових ресурсів. За підсумками 1991 року, дефіцит бюджету колишнього СРСР досягав майже 20 % ВВП. Різке збільшення розміру дефіциту фінансових ресурсів провокувало уряд на систематичне використання грошово-кредитної емісії, що призвело до наростання інфляційних процесів. Аж до 1996 р. дефіцит українського бюджету продовжував залишатися на критичному рівні, тому інфляційний тренд розвивався в адекватному напрямі.
Після запровадження гривні український уряд почав бережніше ставитися до національної валюти. Він узяв під контроль грошову емісію. Однак, відмовившись від свого найважливішого джерела фінансових ресурсів, Кабмін знову зіткнувся з проблемою зростання бюджетного дефіциту. Для ліквідації дір у держбюджеті влада почала залізати в борги, виходячи на світові фінансові ринки. Емітувавши надмірну кількість облігацій (ОВДП) і розмістивши їх під критично високі відсотки в американській валюті, Україна змогла забезпечити поточні витрати. Однак зміцнення долара лягло непомірним тягарем на бюджет. Не справившись із навантаженням, національну економіку було втягнуто до світової фінансової кризи 1998 року.
Лише після серйозних потрясінь український уряд спробував приборкати апетити, і видаткова частина бюджету більш-менш почала корелюватися з доходами держави. З цього моменту розмір дефіциту держбюджету старалися втримувати в 1%-му коридорі, а в окремі періоди навіть спостерігався профіцит.
Проблема зростання дефіциту бюджету стала знову актуальною 2004 року й була спровокована дворічною виборчою кампанією, яка розпочалася. Загалом, за два минулі роки в Україні перебувало при владі чотири уряди, кожен із яких пріоритетом у своїй діяльності вбачав формування лояльності електорату. За цей час соціальні статті бюджету були роздуті настільки, що розмір держбюджету знову вийшов за максимально допустимі межі. Враховуючи, що грошова емісія й залучення коштів на зовнішніх фінансових ринках на практиці вже довели свою неспроможність, українська влада розпочала широко застосовувати новий інструмент латання фінансових дір — розпродаж держвласності. За два роки Україна проїла своє найбільше металургійне підприємство.
Природно, що після набутого досвіду бюджетний дефіцит сприймався громадськістю як украй негативне явище, і його роздування депутатами і міністрами, як правило, ставало приводом для тотальної критики.
Однак частина економістів (в основному, прихильників кейнсіанської парадигми) звертає увагу на позитивний вплив, який може мати на економіку політика дефіцитного фінансування. З цього погляду, дефіцитне фінансування розширює сукупний попит, що у свою чергу детермінує зростання виробництва й зайнятості. Потрібно зазначити, що державні бюджети західних країн із розвиненою ринковою економікою продовжують залишатися хронічно дефіцитними.
Нормальним у економічно розвинутих країнах вважається дефіцит бюджету, який приблизно відповідає рівню інфляції в країні й коливається в діапазоні 2 — 3 % ВНП. Такий чи більший дефіцит державного бюджету фінансується за рахунок емісії державних цінних паперів, прибутковість яких звичайно нижча, ніж середня прибутковість на фінансовому ринку, оскільки, на відміну від інших видів доходів, доходи за державними цінними паперами не оподатковуються. За умов відносно стійкого економічного становища економіки, яка динамічно розвивається, використання цього інструменту бюджетно-фіскальної політики дійсно сприяє зростанню ВВП.
В Україні грамотне управління бюджетним дефіцитом, особливо на хвилі економічного піднесення, також здатне каталізувати зростання ВВП. Проте новий уряд, який прийшов до влади, зіткнувся з небезпечною проблемою неадекватності обсягів соціальних витрат бюджету його прибутковій частині. Незважаючи на зростання податків і деяке збільшення неподаткових доходів, бюджет України продовжує залишатися різко дефіцитним. При цьому урядові бракує грошей не для реалізації нових інвестиційних проектів, а для виконання взятих на себе соціальних зобов`язань. Соціально-економічна природа дефіциту характеризується переважно негативними наслідками, оскільки кошти, залучені для його компенсації, не принесуть віддачі, а будуть просто проїдені.
Покрити дефіцит бюджету, спрямованого на поточне споживання, Кабінет Міністрів цього року планував знову за рахунок приватизації. Однак надходження до держбюджету з цього джерела в першій половині 2006 року становили лише 153,9 млн. гривень при плані на рік 2,122 млрд. гривень. Після зриву приватизації “Луганськтепловозу” надії на виконання річного завдання остаточно пішли в небуття. Більше того, після проведеної ФДМ інвентаризації держмайна виявилося, що загальна вартість майнових прав держави становить лише 28 млрд. гривень. Такий ресурс є недостатнім для щорічного покриття дефіциту державного бюджету, тому Україні вже цього року необхідно буде шукати нові джерела фінансування.
Усвідомлюючи це, Кабінет Міністрів звернувся до старих методів, головним із яких є розміщення ОВДП. Однак темпи залучення коштів інвесторів є занадто низькими, оскільки тих, хто бажає придбати державні боргові папери, не багато. Як передбачають експерти, ОВДП викупляють один із двох державних банків (”Укрексімбанк” чи “Ощадбанк”), що позбавляє ці аукціони будь-якого сенсу, оскільки на збільшення капіталу цих банків із держбюджету регулярно виділяються кошти.
Млявий попит на українські державні облігації пояснюється рядом причин. Передусім інвесторів відлякують неодноразові заяви представників провладних політичних сил про своє бажання знизити курс гривні, що, відповідно, позначиться на поточних рівнях прибутковості. Як твердять експерти, поточна політична обстановка визначає мінімально необхідну прибутковість за ОВДП на рівні понад 10,5%, тоді як уряд хоче продавати свої зобов`язання за більш низькими ставками. Нагадаю, що на останньому аукціоні 2005 р. (26 липня) Мінфін розмістив трирічні ОВДП на 250 млн. гривень із прибутковістю 7,5% річних.
Провал розміщення облігацій викликає стурбованість, оскільки фінансування дефіциту загального фонду бюджету 2007 року планується також за рахунок зовнішніх і внутрішніх державних позик. Обсяг позик прогнозується в розмірі майже 9,8 млрд. гривень, із них зовнішніх - 6 млрд. гривень, внутрішніх - 3,8 млрд. гривень. Ще 10 млрд. гривень Кабмін розраховує отримати за рахунок надходжень від приватизації. Однак, як було сказано, ця сума відбиває лише надмірний оптимізм урядовців.
Які ж реальні механізми ліквідації дефіциту держбюджету має уряд України? По-перше, Кабмін намагатиметься втримати зростання соціальних програм, обмежуючи тим самим видаткову частину бюджету. По-друге, сьогодні є можливість знизити податкове навантаження та диверсифікувати базу оподаткування. А компенсувати нестачу коштів можна за рахунок збільшення податків на операції фізичних осіб із нерухомістю або запровадження податку на нерухомість. На даний момент Кабмін розглядає також можливість збільшення прибуткового податку до 15%. По-третє, уряд збирається примусити НБУ передавати до бюджету частину своїх доходів. Один із лідерів антикризової коаліції Петро Симоненко взагалі закликає спрямувати золотовалютні запаси на соціальні програми. По-четверте, Кабмін може активізувати діалог із міжнародними фінансовими інститутами, розширивши кредитні лінії для держсектору економіки й вивільнивши таким чином частину бюджетних коштів. У крайньому разі уряд може також розблокувати приватизацію стратегічних підприємств.
Із позицій інтересів національної економіки найбільш ефективним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є зовнішні позики та кредити, оскільки вони не відволікають фінансові ресурси з внутрішнього грошово-кредитного обігу. Однак залучені кошти мають бути спрямовані виключно на інвестиційні проекти. Це здешевить грошові ресурси і не сприятиме сповзанню України в боргову яму. Дефіцит соціального бюджету доцільніше фінансувати за рахунок подальшого розпродажу держмайна, але при обмеженні темпів зростання соціальних програм. Державного майна повинно вистачити на три- чотири роки. За цей час уряд зобов`язаний скоректувати структуру витрат бюджету і привести темпи зростання соціальних видатків у відповідність зі зростанням ВВП.
Таким чином, для української економіки не так небезпечний 3%-й бюджетний дефіцит, як непродумана політика управління ним. Збільшуючи інвестиційну складову витрат і залучаючи для цього дешеві позикові ресурси, Україна може отримати додатковий каталізатор економічного зростання. У той же час, якщо бюджетний дефіцит і надалі формуватиметься як результат політики електоральної доцільності, то переросте на проблему більш високого порядку — неконтрольованого зростання боргових зобов`язань України перед іноземними кредиторами.

“День”, 25.10.06

Непрохідний соціальний серіал
Зменшити податкове навантаження дозволяє єдиний внесок
Марія Семенченко
 
Міністерство праці та соціальної політики реінкарнувало законопроект “Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” і тепер очікує його ухвалення. В планах - почати новий рік вже з цим законом. Щодо цього, за словами народного депутата і голови ради підприємців при Кабміні Ксенії Ляпіної, є спеціальне доручення уряду.
А почалося все ще восени 2002 року, коли був підготовлений і направлений на розгляд до ВР перший законопроект з цієї серії - “Про єдиний соціальний податок”. (Автори нинішнього варіанту наголошують на тому, що це буде саме внесок, а не податок, і просять не плутати ці два поняття.) Причини, які привели до розробки цього законопроекту, залишаються актуальними і сьогодні - виведення бізнесу і, відповідно, заробітної плати з розряду “тіньових” у розряд “прозорих” економічних явищ. Проект у парламенті не пройшов. Та буквально за кілька місяців був поданий новий законопроект “Про єдиний соціальний внесок”, а наступного року - “Про єдиний соціальний внесок і адміністрування збору і обліку єдиного соціального внеску”. Однак особливого інтересу в парламентаріїв ці документи, як і три наступні на цю ж тематику, не викликали.
Сьогоднішній законопроект, як і попередні, передбачає замість чотирьох адрес (Пенсійний фонд, фонди страхування від безробіття, тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку на підприємстві) єдине відрахування із заробітної плати на соціальні цілі, а вже далі держава розподілятиме кошти по всіх необхідних соціальних фондах. Що вона матиме з цього? Досконалішою буде система обліку коштів на соціальний захист населення, а отже, на думку авторів законопроекту, держава зможе ефективніше контролювати і управляти цим капіталом. Крім того, ця реформа, зокрема, повинна посприяти зменшенню тіньового сектору заробітної плати. Для цього передбачається зменшити розмір єдиного соціального внеску в порівнянні з сумою нинішніх соціальних відрахувань.
За словам заступника міністра праці та соціальної політики Олени Гарячої, в цій реформі зацікавлені як роботодавці, так і працівники. Пояснила вона це так: “Для роботодавців це - зменшення адміністративних витрат, для працівників - прозора система: скільки ти заплатив, стільки ти і отримаєш, бо буде вестися персоніфікований облік”. Державний реєстр соціального страхування міститиме інформацію про платників єдиного соціального внеску і реєстр застрахованих осіб у вигляді електронних документів, затверджених електронними підписами. Крім того, за словами Гарячої, у разі затвердження цього законопроекту буде введена накопичувальна система пенсій і соцвиплат, які нараховуватимуться з урахуванням даних єдиної електронної бази. Заступник міністра вважає цю систему досить ефективною і дієвою: “Кожна застрахована людина матиме накопичувальний рахунок, який буде її власністю. З посвідченням соціального страхування можна буде в будь-який момент перевірити відрахування на особистий рахунок”. Гаряча підкреслює, що уряд внесе цей законопроект в Раду до першого грудня, і тоді введення накопичувальної системи можливе вже у 2008 році. На думку Гарячої, вже наступного року до соціального фонду має надійти близько ста мільярдів гривень.
Водночас Мінпраці зорієнтоване на те, щоб зменшити навантаження на роботодавців. Як один із варіантів, пропонується перерозподілити відрахування із заробітної плати: зменшити долю роботодавців і збільшити - найманих працівників. Замість нинішніх 38% роботодавець платитиме 29%, а працівник - 16,4% замість 3,5%. Тим часом в експертному співтоваристві навіть мають намір і далі вести роботу в цьому напрямі. Як зазначає Тетяна Зацерковна, яка вела робочу групу в Раді підприємців України при Кабміні з питань єдиного соціального внеску та спрощеного оподаткування, слід “розподілити тиск на Фонд оплати праці між роботодавцем і найманим працівником”. “Якщо ставка єдиного соціального внеску становитиме приблизно 34%, то 17% буде виплачувати роботодавець і 17% - працівник, - пояснює вона і додає, що більше платити до соціальних фондів доведеться не лише найманим працівникам: - Для підприємців цей законопроект передбачає, що обкладатися будуть суми їхніх доходів, і при цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за суму мінімальної заробітної плати”. Максимальна величина внеску становитиме 15 прожиткових мінімумів.
Залишається дочекатися, чи матиме цей законопроект успіх у парламенті. Адже не виключено, що й він поповнить ряди своїх “старших братів”.

“Демократична Україна”, 25.10.06

Зустріч прем`єрів відбулася. “Газове питання” чекає на вирішення

Російська урядова делегація на чолі з Головою уряду Російської Федерації Михайлом Фрадковим учора перебувала у Києві з офіційним візитом. Члени російського уряду взяли участь у засіданні Комітету з питань економічної співпраці українсько-російської міждержавної комісії.
У другій половині дня пан Фрадков відвідав Секретаріат Президента України, аби зустрітися з Віктором Ющенком.
На засіданні економічного комітету міждержавної українсько-російської комісії російський Прем`єр зазначив: основною запорукою успіху роботи з подолання “розриву в економічних відносинах” є повага економічних інтересів двох країн, а також поєднання їхніх інтересів у часі й просторі. “Доповнюючи один одного, об`єднуючи зусилля, ми можемо додати конкурентоспроможності нашим країнам на світових ринках”,— підкреслив він.
Зрозуміло, що від візиту російського Прем`єра в Україну очікувалася більш-менш прозора інформація про постачання російського “блакитного” палива у нашу країну та ціни на нього. Проте коли номер газети готувався до друку, інтрига зберігалася. Прем`єр-міністр України і Голова уряду Російської Федерації “з поваги один до одного не стали “зациклюватися” на питаннях ціни російського газу для України”. Про це повідомив пан Фрадков, відповідаючи на запитання журналістів, що очікували анонсованого паном Януковичем підписання контракту.
Михайло Фрадков наголосив, що коло питань, які обговорювалися під час засідання комітету з питань економічного співробітництва, набагато ширше, ніж співпраця в паливно-енергетичній сфері. Він не спростував і не підтвердив інформацію, опубліковану напередодні його візиту в Україну щодо додаткових політичних умов ціни на російський газ.
Прем`єр-міністр України Віктор Янукович на спільному брифінгу зі своїм російським колегою повідомив, що “стало відомо про те, що переговори про постачання російського газу в Україну наближаються до кінця”.
“Ми отримали телефонне підтвердження того, що переговори завершуються в Росії, що обсяги газу, що постачається в Україну, становитимуть не менше 55 млрд кубічних метрів за ціною не вище 130 доларів за тисячу кубічних метрів”,— заявив він.
Глава українського уряду припустив, що як тільки учасники цих переговорів приїдуть в Україну, вони продемонструють всі укладені контракти. “Що ж до ціни, то я підтверджую слова мого російського колеги, що це — домовленості, які є між суб`єктами господарювання. Звичайно, ми створюємо умови і атмосферу для наших суб`єктів господарювання, щоб вони могли спокійно працювати”,— зауважив Прем`єр.

“Демократична Україна”, 25.10.06

Горілка подорожчає після нового року

Вітчизняні виробники алкоголю мають намір підвищити ціни на свою продукцію через зростання цін на спирт.
Як повідомив президент асоціації “Союз оптовиків і виробників алкоголю і тютюну — СОВАТ” В`ячеслав Сокерчак, виробники лікеро-горілчаних виробів переуклали договори на постачання спирту за вищими цінами, проте категорично не згодні з тим, що доводиться працювати через посередника, а не безпосередньо зі спиртозаводами.
“Ми підписали нові договори з “Київспиртом”. Проте не згодні з тим, що нам доводиться працювати з третьою особою”,— повідомив фінансовий директор ЛВЗ “Хортиця” Юрій Сухіна, додавши, що спиртозаводи мають ліцензію на виробництво спирту, що, на його думку, передбачає дозвіл на продаж.
У прес-службі компанії “Олімп” повідомили, що після підвищення цін на спирт компанія також буде змушена підняти ціну на продукцію. “Та, напевно, це відбудеться після Нового року”,— зазначили в компанії. Це рішення аргументують тим, що на алкогольному ринку підвищувати ціну до Нового року недоцільно, оскільки це — пік продажу. При цьому наголошується, що фактично це означає, що компанія ухвалює рішення про зниження рентабельності виробництва на якийсь період часу і змушена буде компенсувати це в новому році.
Отже, після Нового року ціни підвищать усі виробники,— вважають фахівці.

“Демократична Україна”, 25.10.06

Зарплата в конверті буває, а от пенсія — ні

Наша газета 6 вересня ц. р. у ст. “Не сплачувати внески — собі дорожче” писала про те, яких збитків зазнають різні підприємства, фірми, які не сплачують своєчасно внески до Пенсійного фонду. Тепер хочеться, так би мовити, подивитися на зворотний бік медалі: як це позначається на працівниках таких підприємств, особливо коли приходить час іти, як кажуть, на заслужений відпочинок. Розповісти про це наш кореспондент попросила начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Н. Вернигору.
— Отже, Надіє Федорівно, в попередній нашій розмові Ви розповіли про ризики від цього підприємств. Чим ризикують працівники, коли роботодавці не сплачують внески?
— Статтею 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що пенсію обчислюють з урахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За основу розрахунку пенсій беруть дані персоніфікованого обліку, де міститься інформація про страховий стаж і заробітну плату, з якої сплачено страхові внески. Ці дані формуються в автоматизованій інформаційній системі Пенсійного фонду України. Розмір пенсії за віком залежить від величини страхового стажу та розміру заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду. Під час обчислення пенсії зараховуються лише суми заробітної плати чи доходу, з яких сплачено страхові внески до Пенсійного фонду.
Коли ж за певний час роботи страхувальником (роботодавцем) не були сплачені страхові внески, суми заробітку працівників за відповідні місяці не враховуються при призначенні й перерахунку пенсій, що в свою чергу негативно впливає на їхній розмір.
Так, протягом 2006 року до органів Пенсійного фонду України в Києві зверталися працівники Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Печерського району з приводу призначення й перерахунку пенсій, яким при формуванні даних для обчислення пенсій не врахували суми заробітної плати з березня 2006 року, а також працівники Центрального науково-дослідного інституту навігації та управління, яким з травня 2006 року не враховуються суми заробітної плати при призначенні й перерахунку пенсій, тобто за періоди, за які установи мають заборгованість з обов`язкових платежів до Пенсійного фонду.
Така сама ситуація виникла в поточному році у працівників інших підприємств столиці, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України в м. Києві, зокрема йдеться про ДП “Завод “Генератор”, ДП СКБ “Спектр”, ТОВ “Карделівський цукровий завод і Согдіана”, Акціонерний банк “Аллонж”, ТОВ “Смартех Системз”, ВАТ “Петровський завод стінових матеріалів і конструкцій”, ВАТ НВК ім. Петровського, ВАТ “Атомремонт”.
У поточному році з першого підприємства, що знаходиться у зазначеному переліку, до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва звернулось 399 громадян з приводу призначення й перерахунку пенсій, яким не були враховані суми заробітної плати за 2006 рік.
— Чи можна порівняти пенсію, яку за цих умов призначили пенсіонерові, з тією, на яку пенсіонер мав би право за умови повної ліквідації заборгованості підприємства перед Пенсійним фондом?
— Звичайно. Так, у вересні 2006 року за призначенням пенсії до районного управління Пенсійного фонду України звернувся П. Петренко, який надав довідку про заробітну плату за 1970–1974 роки та індивідуальні відомості за 2006 рік. Розмір пенсії Петренка, у якого 42 роки стажу, середня заробітна плата впродовж останніх трьох років була 3000-3500 грн, мала б становити 1261,95 грн. Та підприємство, на якому працює пенсіонер, має заборгованість перед Пенсійним фондом з 1 січня 2005 року. Тому в розрахунок пенсії не були включені періоди, за які підприємство не сплатило страхові внески. Виходячи з цього, розмір призначеної пенсії — 1057,80 грн, тобто на 204,15 грн менше.
Інший громадянин, який мав би пенсію в сумі 1575,75 грн (середня зарплата 5 тис. грн), одержав 1420,96 грн. Причина та сама: борги підприємства перед Пенсійним фондом. Зрозуміло, що зменшення розміру пенсій викликає невдоволення, навіть обурення пенсіонерів, котрі не мають впливу на фінансову діяльність підприємств.
— Пенсійний фонд може чимось зарадити?
— Пенсійний фонд постійно контролює процес погашення заборгованості. За позитивних змін — ліквідації заборгованості в сплаті страхових внесків за певний період, пенсійні справи мають неодмінно переглядатися, розмір пенсій повинен збільшуватися.
— Якщо підприємство погасить заборгованість, пенсіонер має шанс одержати більшу пенсію. Що робити, коли зарплата офіційно ніде не фіксується або фіксується лише її частина? Відомо ж бо, що до редакцій газет, управлінь Пенсійного фонду, до інспекції праці нерідко звертаються люди і мало не зі слізьми розповідають історію, яка зводиться до такого. Людина працювала у приватній структурі. Зарплату, причому непогану, виплачували їй у конвертах. Та от настав час оформляти пенсію. І виявилось, що роки праці, коли вона одержувала непогану зарплату в конверті, офіційно ніде не зафіксовані.
— Пенсію обчислюють за даними, накопиченими в системі персоніфікованого обліку за всі періоди страхового стажу з 1 липня 2000 року. Якщо частину заробітної плати було виплачено застрахованій особі в конверті, в базі даних системи персоніфікованого обліку буде відображено занижену заробітну плату. Це може суттєво вплинути на майбутню пенсію громадянина, розмір якої буде відповідно менший.
Приміром, до системи персоніфікованого обліку роботодавець надавав дані тільки про частину заробітної плати у розмірі 500 грн, у той час як розмір її становив 5000 грн, тобто основна частина заробітної плати знаходилась в “тіні”. У цьому разі розмір пенсії становитиме 450,40 грн, тоді як пенсіонер мав би право на 1560,15 грн. Ми тут нічим не можемо допомогти.
— Мабуть, тут сама людина має думати про своє майбутнє. Молодий робітник із Запоріжжя розповів, що працює на великій фірмі. Зарплату, причому непогану, всі одержують у конверті. Я йому сказала, мовляв, значить, ця зарплата офіційно ніде не проходить, а отже, ти ризикуєш залишитися без пенсії, коли прийде час.
“А що поробиш? — зітхнув чоловік.-Жити треба. От і мусиш приставати на умови, які тобі диктують. Та й коли то буде — оформляти пенсію?” Або от молода жінка після закінчення технікуму працювала в фірмі на таких самих умовах, поки не розібралася, що й до чого. А розібравшись, звільнилася. Була без роботи, поки не знайшла роботу з меншою зарплатою, але де все відбувається так, як вимагає закон. Очевидно, треба роз`яснювати це людям, особливо молодим.
— Маєте рацію. Адже в умовах перехідної економіки деякі роботодавці намагаються отримати прибуток із найменшими витратами. Ось вони й користуються напруженістю на ринку праці, приймаючи людей без належного оформлення. Часом це влаштовує обидві сторони. Роботодавця через те, що високі податки на фонд оплати праці знижують прибутки підприємства, а найманого працівника, бо це зменшує реальний заробіток. Як результат, останні позбавляють себе соціального захисту, тобто пенсійного забезпечення.
— Проте не завжди робітник свідомо йде на таке. Трапляється, що найманий працівник зустрічається з негативною, навіть злочинною практикою, коли йому пропонують пройти іспитовий термін, стажування, а потім, мовляв, усе буде оформлено, як належить. Зазвичай, людину використовують, як безплатну робочу силу. Одна молода жінка розповіла мені: служба зайнятості відправила її на фірму. Їй там сказали: “Іди в службу зайнятості й оформляй стажування, а потім подивимося, може, й візьмемо тебе”. Вона запитала: “Хто мені заплатить за період стажування?” “Фірмачка” з обуренням запитала: “Ти що, боїшся попрацювати безплатно? Тоді ти нам не підходиш”.
— Що поробиш? Відсутність цивілізованих трудових відносин, у яких, до речі, винні часто обидві сторони, призводить до того, що наймані працівники позбавлені можливості захистити свої трудові права, соціальні гарантії, а до державного бюджету, бюджетів страхових фондів не надходять у повному розмірі кошти, за допомогою яких можна захистити як працюючих (збільшуючи зарплату), так і пенсіонерів (виплачувати пенсії).
Влада прагне спрямувати стосунки роботодавця й робітника в нормальне русло, встановлюючи чесні правила гри, аби допомогти як бізнесменам, котрі засиділися в “тіні”, вийти на світ, так і найманим працівникам одержати соціальні гарантії. У цьому процесі неабиякого значення набуває роль трудового договору між роботодавцем і найманим працівником. Він є механізмом боротьби з “тіньовою” зайнятістю і захисту соціальних прав робітників. Аби не залишитись, як мовиться, біля розбитого корита, кожен, хто вступає в трудові відносини, має знати: підприємець повинен у тижневий термін зареєструвати трудовий договір у центрі зайнятості. Тільки тоді період роботи за трудовим договором заносять до трудової книжки, зараховують до трудового і страхового стажу, коли все зроблено на законних підставах. Якщо хочете бути законослухняним, не використовуйте нелегальну робочу силу, укладайте і своєчасно реєструйте трудові договори з найманими працівниками.
До речі, щоб мати ефективніші важелі впливу на виведення зайнятості з “тіні”, варто було б у Трудовому кодексі передбачити регулювання соціально-трудових правовідносин окремих категорій працівників і суб`єктів господарювання, визначити розмір штрафних санкцій за допуск до роботи без оформлення трудових відносин, знизити податкове навантаження, запровадити спрощену й прозору систему оподаткування малих і середніх підприємств.
Найманим працівникам хотілося б побажати, щоб про майбутню пенсію й інші соціальні гарантії вони починали думати замолоду й не піддавалися спокусі одержати сьогодні додаткові гривні, аби в старості втратити значно більше. Не можете домовитися з роботодавцем про офіційне оформлення? Пошукайте чесного роботодавця. Пам`ятайте: пенсії в конвертах не буває. Її слід заробити.

“Факты”, 25.10.06

Виктор Янукович: цена российского газа для Украины в следующем году не превысит 130 долларов за тысячу кубометров

Несмотря на ожидания, прибывший вчера в Киев премьер-министр России Михаил Фрадков и его украинский коллега Виктор Янукович не стали обсуждать (по крайней мере, по официальной версии) вопрос о цене российского газа для Украины. Оказалось, такие переговоры сейчас ведутся в Москве между российским РАО “Газпром” и “Нефтегазом Украины”. Тем не менее на совместной с Михаилом Фрадковым пресс-конференции Виктор Янукович заявил, что в следующем году Украина получит не менее 55 миллиардов кубометров импортного газа по цене не выше 130 долларов за тысячу кубометров. “Переговоры завершаются в России. Объемы газа, поставляемого в Украину, подтверждаются - не менее 55 миллиардов кубических метров по цене не выше 130 долларов за тысячу кубометров. Как только исполнители приедут в Украину, они покажут и продемонстрируют эти контракты”, - цитирует украинского премьера интернет-издание “Корреспондент”.
Напомним, что Россия и Украина в январе 2005 года при помощи посредника - “РосУкрЭнерго” - урегулировали свои отношения в газовой сфере. Согласно договоренностям, цена импортного газа для Украины возросла до 95 долларов за 1 тыс. кубометров, а стоимость предоставляемых Украиной транзитных услуг - до 1,6 доллара за 1 тыс. кубометров на 100 км.

“Факты”, 25.10.06

Не исключено, что семье, живущей в частном доме, где стоит старый котел, за отопление газом придется платить около 7 тысяч гривен в год
Специалисты считают, что предлагаемая правительством схема дифференцированных тарифов имеет ряд недостатков
Сергей Курган

Нынешняя чехарда с ценами на энергоносители коснулась каждого жителя Украины. По всей стране повышаются цены на воду, тепло, коммунальные услуги. Однако правительство заявляет, что будет руководствоваться принципами “социальной справедливости” при формировании цен для населения и строить тарифную политику так, чтобы богатые платили за бедных.

“Одним из основных критериев должна стать не общая площадь жилья, а число проживающих”
В частности, как заявлял вице-премьер-министр Украины Андрей Клюев, Кабмин “в целях защиты наиболее незащищенных слоев населения” планирует дифференцировать цены на природный газ, который используется для индивидуального отопления жилья, в зависимости от объемов его потребления, если жилье оборудовано счетчиками, или в соответствии с отапливаемой площадью - в случае отсутствия приборов учета.
За основу берется цена в 339 гривен за тысячу кубометров газа. Предполагается, что цена на природный газ для абонентов, использующих ежегодно до 3,5 тысячи кубометров газа или имеющих отапливаемую площадь до 100 квадратных метров, составит 80 процентов от базовой, то есть 271 гривню за тысячу кубов. По расчетам правительства, таких семей в Украине около 2 миллионов 600 тысяч.
Для жильцов, расходующих от 3,5 до 9 тысяч кубометров газа в год или имеющих отапливаемую площадь от 100 до 200 квадратных метров, плата составит 339 гривен за тысячу кубометров. Таких семей в стране 2 миллиона 700 тысяч.
Если же жильцы используют от 9 до 12 тысяч кубометров газа в год или отапливаемая площадь составляет от 200 до 400 квадратных метров, то стоимость голубого топлива будет превышать базовую на 73 процента, то есть около 586 гривен за тысячу кубометров. Таких семей в стране 120 тысяч.
А вот тем, кто расходует свыше 12 тысяч кубометров газа в год или имеет апартаменты площадью более 400 квадратных метров, придется раскошелиться. По словам Андрея Клюева, для этих потребителей будет установлен тариф, превышающий базовый более чем вдовое, то есть около 700 гривен. Таких семей в Украине около 40 тысяч.
Позже министр топлива и энергетики Украины Юрий Бойко сообщил, что при утверждении нового порядка тарификации будет учитываться и состав семьи, но как это станут применять на практике, не объяснил.
Схема довольно неоднозначна, поэтому она сразу вызвала бурное обсуждение среди специалистов и простых людей. Возникает множество вопросов. К примеру, не ясно, сколько придется платить большой сельской семье, живущей в просторном доме.
Как сообщил “ФАКТАМ” директор энергетических программ Украинского центра экономических и политических исследований им. Александра Разумкова Владимир Сапрыкин, пока не известно, какие параметры будут заложены в окончательный документ о дифференциации цен на отопление и вряд ли такое постановление увидит свет в ближайшее время. Но, по мнению эксперта, одним из основных критериев должна стать не общая площадь жилья, а число проживающих на этой площади, чтоб не получилось, что многодетная семья попадет в категорию “богачей” только потому, что для нормальной жизни им нужен большой дом.

“Фактически это первый этап введения налога на недвижимость. Ведь чем большей жилплощадью владеет человек, тем больше он платит”
Несколько другое мнение высказала старший научный сотрудник Института проблем моделирования в энергетике Национальной академии наук Украины Лидия Митько:
- То, что представители нынешней власти предлагают ввести тарификацию, зависимую от площади жилья, является предпосылкой для выполнения лозунга “Богатые поделятся с бедными”. В общем-то в этом нет ничего плохого, но при расчете нужно учитывать очень много факторов, например, число прописанных и фактически проживающих на этой площади и так далее. В противном случае, может получиться, что груз тарифов ляжет именно на малоимущих.
Также есть немало технических нюансов, которые очень трудно будет учесть в схеме, предложенной Кабмином. В частности, как можно разделить газ, идущий на отопление и на подогрев воды, если используется двухконтурный котел? Объем сжигаемого газа зависит еще и от того, какой именно котел установлен в доме. В большинстве случаев используются устаревшие агрегаты, которые с трудом отапливают не очень большие дома и подогревают воду до такой температуры, что не всегда можно принять душ. При этом в холодное время года этот котел сжигает за месяц тысячу кубометров газа для отопления 50-60 квадратных метров. То есть семья, живущая в таком доме и расходующая от 9 до 12 тысяч кубометров в год, будет платить 586 гривен за тысячу кубов, то есть до 7 тысяч гривен в год. Правда, есть в данном подходе к тарификации и положительная сторона: люди будут заинтересованы в замене старых котлов на новые - энергоэффективные, чтобы сократить расход газа. Желательно, чтобы правительство помогло этим семьям, а также льготникам, например, инвалидам войны.
Стоит учесть еще один аспект дифференциации тарифов. Фактически это первый этап введения налога на недвижимость. Ведь чем большей жилплощадью владеет человек, тем больше он платит. Но если при классической схеме взимания данного налога деньги поступают в госбюджет, то сейчас они будут аккумулироваться энергетическими компаниями. При этом последние заинтересованы в том, чтобы больше продать и получить высокие прибыли, а жильцы - в том, чтобы меньше заплатить. В этом случае желательно на все виды энергии заключать договоры между жильцами и компанией. Поскольку энергокомпании заинтересованы в своевременной оплате, почему бы им за свои средства не обеспечить жилой фонд счетчиками? Тогда и необходимость во введении каких-то особых схем для расчетов просто отпала бы. А малоимущие могли бы получать субсидии.
Представители законодательной власти тоже неоднозначно относятся к инициативе Кабинета министров. Как сообщил “ФАКТАМ” председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам строительства, градостроения и жилищно-коммунального хозяйства Юрий Сербин, предлагаемый механизм несовершенен и требует доработки. По словам депутата, парламент предлагал правительству взять за основу другую, уже разработанную, методику, которая, помимо площади отапливаемого помещения, числа проживающих и благосостояния семьи, учитывала еще и технологические параметры, то есть какое именно оборудование используется для отопления и насколько он отвечает современным требованиям к энергосбережению. Хотя он признал, что введение дифференцированных тарифов - это уже шаг вперед по сравнению с существующей сейчас уравниловкой.
Пока же рядовым потребителям остается только ждать, какое решение будет утверждено властью и насколько при этом примут во внимание интересы рядовых потребителей, то есть нас с вами. Ведь учитывая нынешние цены на энергоносители, от тарифов напрямую зависит наше благосостояние. И теперь это уже не пустые слова.

“Хрещатик”, 25.10.06

Фіаско рейдерів
Працівники Служби безпеки України запобігли спробі захопити “Укррічфлот”

Ситуація, що склалася у сфері корпоративних відносин та фондового ринку України, свідчить про збільшення кількості випадків протиправного захоплення акціонерних товариств (зокрема й з державною часткою власності) сторонніми комерційними структурами через міноритарних акціонерів, які діють на їхню користь (так зване рейдерство). Такі напади не лише дестабілізують роботу підприємств, а й призводять до значного загострення соціальної ситуації в окремих регіонах. Рейдерство, котре супроводжується силовим захопленням адміністративних приміщень та зміною керівництва компаній, набуває значного поширення і стало окремим видом економічних злочинів. Служба безпеки України протидіє незаконному поглинанню акціонерних товариств, серед яких є чимало підприємств, що відіграють важливу роль у економіці держави.

Власники десяти акцій намагалися взяти під контроль майно сімдесяти тисяч акціонерів
Служба безпеки України викрила наміри незаконно привласнити майно Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” шляхом підроблення документів, які стали підставою для ухвалення судових рішень. Замовники рейдерської операції, створюючи умови для заволодіння АСК “Укррічфлот”, ініціювали необґрунтовані рішення кількох міських та районних судів у різних регіонах держави, що зобов`язували правління компанії скликати позачергові загальні збори акціонерів і внести зміни до статуту товариства. За судовими рішеннями майно “Укррічфлоту” підлягало арешту, а реєстр його акціонерів мав бути переданий тимчасовому реєстратору.
Рейдери намагалися взяти під контроль майно сімдесяти тисяч акціонерів “Укррічфлоту”, значні майнові активи та фінансові потоки з 40 країн світу, аби маніпулювати ними на власний розсуд. Професійно захиститися від рейдерських атак підприємству вдалося завдяки сприянню Служби безпеки України, співробітники якої документально довели безпідставність зазіхань на “Укррічфлот”.
У листопаді 2005 року одне з вінницьких товариств з обмеженою відповідальністю придбало на ім`я приватної особи десять простих іменних акцій “Укррічфлоту” вартістю 150 гривень. Через місяць їхній власник звернувся з позовною заявою до одного з міських судів Донецької області про зобов`язання правління АСК “Укррічфлот” скликати позачергові загальні збори акціонерів і розглянути питання щодо передачі ведення реєстру іншому реєстраторові, повідомляє прес-центр СБУ. Згодом було подано позов до одного з районних судів Харкова про зобов`язання фізичних осіб — членів правління АСК “Укррічфлот” — скликати позачергові збори акціонерів. Одночасно було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони обігу акцій компанії.

Злочинні схеми найчастіше застосовують завдяки корупції в судах та органах виконавчої служби
Проведений фахівцями СБУ експертний аналіз підписів на документах, котрі фігурували у цих справах, свідчить: вони не належали тим особам, від імені яких надавалися судовим інстанціям, тобто були підроблені. Крім того, Служба безпеки встановила факти порушень процесуального законодавства під час пред`явлення позовів до “Укррічфлоту” від імені міноритарних акціонерів, що давало змогу рейдерам задіяти “свої” судові інстанції. Зловмисники вносили до позовних документів свідомо неправдиві дані стосовно місць проживання відповідачів з числа членів правління компанії. Проведена співробітниками СБУ перевірка засвідчила: ці особи за зазначеними у позовах адресами не проживають і не зареєстровані, не брали участі й у розгляді в судах позовних заяв, а про судові слухання їх навіть не повідомили.
Усе це дало підстави стверджувати: судові рішення щодо “Укррічфлоту” ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства (насамперед Цивільного процесуального кодексу України, Законів України “Про господарські товариства” та “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”). Водночас із залученням “своїх” судових виконавців рейдери готувалися до силового захоплення адміністративних приміщень судноплавної компанії, що призвело б до фактичного заволодіння підприємством та порушення прав його акціонерів.
Викриті факти задокументовано оперативним підрозділом, що здійснює контррозвідувальний захист транспортного комплексу і входить до складу Департаменту контррозвідувального захисту економіки держави СБУ. На підставі отриманих матеріалів Генеральна прокуратура України та районна прокуратура Києва порушили дві карні справи за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їхній збут, використання підроблених документів), слідство за якими триває.
Застосування зазначеної схеми протиправних дій в Україні стало можливим через недосконалість вітчизняного законодавства в сфері корпоративних відносин, яке надає можливості для зловживань. За оцінками експертів, у найближчій перспективі слід очікувати збільшення кількості випадків захоплення акціонерних товариств. Зумовлено це, зокрема, фактичним завершенням приватизаційних процесів в Україні та активізацією постприватизаційної боротьби за привабливі об`єкти між вітчизняними промислово-фінансовими групами. Підтвердженням такого прогнозу є те, що окремі промислово-фінансові групи вже сформували в своїй структурі спеціалізовані підрозділи, які займаються “недружнім поглинанням акціонерних товариств”.
Як свідчить практика, рейдери негайно перепродують захоплені підприємства, ініціюють їхнє штучне банкрутство на замовлення іноземних конкурентів чи переводять ці об`єкти в тіньовий сектор економіки. Внаслідок таких операцій держава зазнає значних збитків, а окремі сектори її економіки — відчутного удару.
Злочинні схеми найчастіше застосовують завдяки корупційним зв`язкам у судових органах та органах виконавчої служби. Тож на думку фахівців СБУ, назріла потреба у внесенні змін до судового законодавства України, посиленні роботи кваліфікаційних комісій суддів та підвищенні рівня координації діяльності правоохоронних органів. Як свідчить досвід інших країн, вагомі результати може дати залучення до спротиву рейдерам вітчизняних об`єднань промисловців, підприємців та громадськості.

“Коммерсант-Украина”, 25.10.06

Подъем тяжестей
Максим Кутик

Военно-транспортный самолет Ан-124-100 (”Руслан”), созданный в начале 80-х годов, является уникальной машиной, не имеющей мировых аналогов. Новая модификация машины Ан-124 будет оснащена современной авионикой, модернизированными силовыми установками, а также будет иметь увеличенную (до 150 т) грузоподъемность и большую дальность полета. Весь парк выпущенных Ан-124 (более 50) эксплуатируют три компании: “Авиалинии Антонова” (Украина, 7 самолетов), “Волга-Днепр” (Россия, 10), “Полет” (Россия, 4). Кроме того, 21 самолет находится в распоряжении ВВС России. По прогнозам специалистов, объем рынка авиаперевозок сверхтяжелых и негабаритных грузов в 2006 году приблизится к $500 млн, увеличившись по сравнению с 2005 годом почти на 40%.
Вчера в ходе заседания комитета по вопросам экономического сотрудничества украинско-российской комиссии главы правительств России и Украины – Михаил Фрадков и Виктор Янукович – пришли к согласию в вопросе продолжения сотрудничества по реализации проекта сверхтяжелого грузового самолета Ан-124. “В интересах возобновления серийного производства самолетов семейства Ан-124 подготовить межправительственное соглашение по урегулированию прав на результаты интеллектуальной деятельности”,– сказано в протоколе заседания комитета (копией располагает Ъ).
Напомним, в конце февраля в рамках программы модернизации и возобновления серийного производства самолетов Ан-124-100 на ульяновском предприятии “Авиастар-СП” было решено открыть филиал АНТК им. Антонова. Договоренность об этом была достигнута на встрече президента группы компаний “Волга-Днепр”, председателя совета директоров ЗАО “Авиастар-СП” Алексея Исайкина с генеральным конструктором АНТК им. Антонова Дмитрием Кивой (см. Ъ от 28 февраля). Однако спустя два месяца глава некоммерческого партнерства “Объединенный авиастроительный консорциум” (ОАК) Валерий Безверхний назвал бесперспективным проект возобновления серийного производства грузовых самолетов Ан-124 “Руслан”. По его мнению, этот проект не окупится, так как потребность к 2030 году составляет всего 30 машин.
Представители АНТК им. Антонова рассказали, что спрос на Ан-124 в мире составляет не менее 80 машин, часть этого количества готова купить компания “Волга-Днепр”, доход которой от перевозок на самолетах Ан-124 в 2005 году составил $292,7 млн. Серийное производство необходимо, так как спрос на Ан-124 на рынке есть. А существующий парк можно модернизировать, а также увеличить грузоподъемность. При таком спросе совокупный доход участников проекта превысит $8 млрд. Впрочем, от детальных комментариев в АНТК отказались, объяснив, что проект серийного производства Ан-124 слишком важен для Украины и, пока не будет достигнуто окончательное соглашение сторон, сообщать детали переговоров они не могут.
По информации Ъ, речь о возобновлении серийного производства не идет. Как рассказал высокопоставленный источник Ъ в военно-промышленном комитете правительства России, на сегодняшний день ведутся переговоры только о модернизации существующего парка Ан-124 между производителями самолета (”Авиастар”, Ульяновск), эксплуатирующими его компаниями “Авиалинии Антонова” (Украина), “Волга-Днепр”(Россия) и “Полет” (Россия), а также министерством обороны России в лице министра обороны Сергея Иванова. ВВС России эксплуатируют 21 самолет, однако, для того чтобы ВВС могли использовать машины для коммерческой эксплуатации, требуется модернизация, чтобы соответствовать стандартам ICAO (Международная организация гражданской авиации). “Для того чтобы серийное производство было рентабельным, нужно выпустить не менее 50 машин, но наши операторы этого рынка могут выкупить около 25 – остальные придется продать потенциальным конкурентам, а это никому не выгодно”,– сообщил собеседник Ъ.
По его словам, для того чтобы произвести 50 машин, потребуется $6,4 млрд, а для модернизации существующего парка – в три раза меньше.

“Коммерсант-Украина”, 25.10.06

Москва - город контрактов
Олег Гавриш

Вчера в Москве швейцарская компания RosUkrEnergo подписала с “дочкой” “Нафтогаза Украины” – “УкрГаз-Энерго” – дополнение к договору купли-продажи природного газа от 2 февраля 2006 года, в котором зафиксировала объем и цену импортного газа для Украины на 2007 год. Согласно подписанному документу, RUE поставит УГЭ 55 млрд кубометров среднеазиатского природного газа по цене $130 за тысячу кубометров. Таким образом, по данным Минэкономики, Украина добилась самой низкой цены на газ среди стран–потребителей топлива.
Напомним, ранее RosUkrEnergo законтрактовала на 2007 год для Украины туркменский (предположительно по $120 за тысячу кубометров), казахский (по $100) и узбекский ($80) газ. В цену $130 за тысячу кубометров уже входит ставка на транзит через территории стран Средней Азии и России, которая в совокупности превышает $10 за тысячу кубометров.
По мнению экспертов, за счет нового контракта RUE сможет получить до $750 млн прибыли в 2007 году и тем самым частично компенсировать убытки, которые компания понесла в этом году. Вчера источник Ъ в RUE пояснил, что с начала IV квартала 2006 года потери компании от поставок газа на Украину уже достигли $400 млн.
Эксперты полагают, что добиться поставок дешевого среднеазиатского газа Украина смогла, лишь сохранив существующее соглашение с RUE и гарантировав России прежнюю ставку на транзит российского газа через свою территорию. “Эксклюзивные условия для Украины объясняются несколькими факторами. Украинская газотранспортная система – это почти 80 процентов экспортных потоков `Газпрома` в направлении Европы, и в Кремле просто не могут не считаться с этим фактором. Кроме того, мы не повышаем на следующий год цены транзита для `Газпрома`,– рассказал вице-президент Центра исследований корпоративных отношений Ростислав Ищенко.– Впрочем, еще одной причиной сохранения низкой цены является сохранение контракта с RUE до конца 2007 года”.

“Коммерсант-Украина”, 25.10.06

Украина и Россия занялись инвентаризацией
Денис Попович

Вчера в Севастополе началось заседание рабочей группы по вопросам инвентаризации объектов, занимаемых в Крыму Черноморским флотом Российской Федерации (ЧФ РФ), которое завершится сегодня. Напомним, что 21 декабря 2005 года Кабинет министров принял постановление, предусматривающее инвентаризацию объектов, которые ЧФ РФ арендует на территории Крыма (см. Ъ от 22 декабря 2005 года). Инвентаризация должна была закончитьс