УкрЧАС

Огляд преси від 19 жовтня 2006 року.

 

“Демократична Україна”, 19.10.06

Уряд буде підконтрольним і підзвітним?

Законопроект “Про Кабінет Міністрів України”, розроблений Секретаріатом Президента, визначає Кабінет Міністрів України найвищим органом у системі виконавчої влади, підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України, відповідальним перед Президентом, а також підконтрольним і підзвітним Раді національної безпеки та оборони.
Про це йдеться у законопроекті, текст якого є в розпорядженні УНІАН.
Зокрема, одна зі статей законопроекту передбачає, що уряд підконтрольний Раді національної безпеки та оборони. Кабмін має координувати з РНБО свою діяльність у сфері національної безпеки та оборони.
Крім того, міністерства безпосередньо підзвітні й підконтрольні Президентові. Уряд відповідальний перед Президентом і постійно інформує главу держави про свою діяльність.
До членів Кабінету Міністрів висувають низку вимог. Зокрема, міністрами та віце-прем`єр-міністрами можуть бути призначені лише громадяни України, які мають вищу освіту. Щодо судимостей, законопроект містить обмеження лише для осіб, які були засуджені за вчинення умисного злочину, і така судимість не була погашена в установленому порядку.
На членів Кабінету Міністрів, а також на заступників міністрів не поширюватиметься трудове законодавство. Ці посади за законопроектом належать до політичних. Політична відповідальність для таких посад визначається як можливість дострокової відставки. Крім того, заступників міністрів пропонують відправляти у відставку разом із відповідним міністром. А кількість заступників міністрів обмежується трьома.
Кількість міністрів, що входять до складу Кабінету Міністрів, законопроектом не визначено. Проте законопроектом передбачено наявність міністрів, що не очолюватимуть міністерства.
Пропонується запровадити посаду державного секретаря Кабінету Міністрів, що відповідатиме нинішній посаді міністра Кабінету Міністрів, а також державних секретарів міністерств, які обиратимуться на конкурсних засадах.
Державні секретарі повністю організовуватимуть діяльність міністерств — роботу апарату; забезпечуватимуть розробку документів, законопроектів, програм, актів і наказів; забезпечуватимуть виконання законів, актів Президента та Кабінету Міністрів; формуватимуть штат і структуру міністерств; управлятимуть майном та складатимуть кошторис міністерств тощо.
На міністра покладається обов`язок очолювати відповідне міністерство; давати доручення державному секретарю та іншим посадовим особам міністерства; представляти міністерство на заходах і засіданнях відповідного рівня; подавати на розгляд Кабміну питання, підготовлені міністерством і таке інше.
Як повідомлялося, Президент України Віктор Ющенко має намір до кінця тижня внести на розгляд парламенту власний законопроект про Кабінет Міністрів. За повідомленням прес-служби глави держави, про це він заявив 17 жовтня під час робочої зустрічі з Головою Верховної Ради Олександром Морозом.
Президент нагадав, що в підготовленому урядом документі не враховано більшості зауважень, висловлених Секретаріатом Президента, і міститься низка положень, які не узгоджуються з Конституцією України. Відтак глава держави прийняв рішення до кінця цього тижня внести на розгляд Верховної Ради власний проект закону “Про Кабінет Міністрів”.
13 жовтня уряд надіслав на розгляд Верховної Ради законопроект про Кабінет Міністрів. Секретаріат Президента неодноразово критикував урядовий проект закону про Кабмін.

“Демократична Україна”, 19.10.06

Що буде з корупцією?

Партія регіонів намагатиметься заблокувати ухвалення внесених Президентом на розгляд Верховної Ради шістьох законів щодо боротьби з корупцією, повідомив народний депутат від “Нашої України” Анатолій Матвієнко. “Як мені відомо, профільні комітети, очолювані представниками Парти регіонів, пропонуватимуть не приймати ці рішення”,— сказав він. На його думку, це буде черговим підтвердженням того, що ніхто з антикризової коаліції й уряду серйозно боротися з корупцією не збирається.
У свою чергу, народний депутат від ПР Євген Кушнарьов повідомив РБК-Україна, що його фракція підтримає внесені Президентом законопроекти, оскільки корупція — це “серйозна проблема, яку треба вирішувати”. “Ініціативу Президента ми із задоволенням підтримаємо”,— зазначив він.
А от БЮТ пропонуватиме альтернативні закони щодо боротьби з корупцією. Про це сказав член цієї фракції Євген Суслов. За його словами, подані Віктором Ющенком на розгляд парламенту законопроекти не придатні для українського правового поля і перекладають усю відповідальність на приватних юридичних і фізичних осіб. Крім того, запропоновані проекти, за його словами, дають ще більше можливостей для зловживань посадових осіб. Депутат висловив сподівання, що цими законопроектами Президента “підставили”. “Я переконаний: якби В. Ющенко знав, як були підготовлені ці проекти, він би їх не підписав”,— сказав Суслов. Він також повідомив, що БЮТ розробив альтернативні законопроекти, які будуть найближчим часом подані на розгляд депутатів

“Демократична Україна”, 19.10.06

Консолідація неможлива

Нині консолідація “Нашої України” і БЮТ не можлива, може йтися лише про координацію двох опозицій в окремих діях. Таку думку висловив політолог Вадим Карасьов, повідомляє “Німецька хвиля”. “Конфлікт між цими двома опозиціями запрограмований, тому що в них — один електорат”,— вважає експерт.
На думку пана Карасьова, згодом ця конфліктність наростатиме і “Наша Україна” намагатиметься відвойовувати своїх виборців. Однак, якщо на початку 2009 р. стане очевидним, що шанси у Віктора Ющенка бути переобраним на наступний президентський термін є невисокими, тоді можливими є і співпраця, і навіть інтеграція частини членів НСНУ до БЮТ,— припускає аналітик. Нині йдеться лише про різноактивну опозицію. Частина “Нашої України” буде лояльніше ставитись до дій уряду, враховуючи певну присутність у вертикалі виконавчої влади, а БЮТ постійно займатиме критичну радикальну позицію — прогнозує В. Карасьов.

“Демократична Україна”, 19.10.06

Луценка спокушають…

Під час з`їзду “Народного Союзу “Наша Україна” розглядатиметься питання зміни керівництва, заявляє член партії Олександр Третьяков.
“Цей з`їзд планувався як звітно-виборний. Нічого нового у тому, що розглядатиметься питання про зміну в керівництві партії, немає”,— сказав він у інтерв`ю УНІАН.
“Я вважаю, що на сьогодні у нас немає більш зваженого і прагматичного політика, ніж Безсмертний. Але знаю, що Роман Петрович не тримається за своє крісло”,— додав він.
На запитання, чи є інші кандидатури на посаду голови Ради партії, Третьяков відповів: “У нас кожен член партії може стати головою Ради, якщо він себе зарекомендує з хорошої менеджерської сторони. Ось навіть ви, наприклад, якщо вступите до “Нашої України”. Якщо Луценко буде готовий перейти в партію, чом би і ні?”
Говорячи про Миколу Катеринчука, він зазначив, що це — “одна із упізнаваних осіб партії”.
“Але що він може запропонувати партії, окрім свого обличчя? Коли я бачу Колю, я згадую фільм “Діамантова рука”… Пам`ятаєте, як говорив Миронов: не бийте по обличчю, я ним працюю”,— сказав він.
Третьяков також зазначив, що на посаді голови виконавчого комітету має бути “цілком прагматична людина, яка займається конкретною роботою”. “Я гадаю, на з`їзді у Миколи Дмитровича (Катеринчука) буде можливість уявити себе як кандидата на голову політвиконкому, розповісти, що конкретно він зробив для “Нашої України”. А яке буде рішення — це прерогатива делегатів з`їзду”,— зауважив він.
На запитання, чи пропонуватимете “Наша Україна” пости в “тіньовому” уряді представникам інших політичних сил, Третьяков відповів: “Звичайно, будемо. Наприклад, ми запропонуємо посаду Юрію Луценку, якщо він піде з Кабінету Міністрів Януковича”.
На його думку, прем`єром “тіньового” уряду “повинен бути той, хто очолює Раду партії “Наша Україна” — за посадою”.
На питання про об`єднання БЮТ із “Нашою Україною” Третьяков зазначив, що це питання поки не стоїть. “Як на мене, воно передчасне. Пригадайте опозицію зразка 2002-2004 років. Хіба блок Тимошенко злився з “Нашою Україною”? Ні. І навіть навпаки — іноді Юлія Володимирівна навіть підтримувала Віктора Януковича — пригадайте голосування її фракції за програму діяльності того уряду”,— сказав він.
Водночас Третьяков зазначив, що “Наша Україна” співпрацюватиме з БЮТ: “Ми всі знаходимося під куполом — в одному залі, ми всі депутати. І в певних ситуаціях ми голосуватимемо і з соціалістами, і з “Регіонами”, якщо це приноситиме країні користь. Ми не збираємося йти шляхом Шарикова з “Собачого серця”, мовляв, “ми з обома не згодні”, і стопорити тим самим розвиток країни. А експертизу — наскільки той або інший законопроект корисний — і даватиме наш “тіньовий” уряд”.

“Україна молода”, 19.10.06

Фермер із гранатою
Чоловік із гранатою під Генпрокуратурою жадав зустрічі з Юрієм Луценком
Оксана Шпик   

      “Терорист-самоучка” виявився, врешті, фермером Архиповим із Херсонщини. Чоловік неодноразово намагався привернути увагу влади до проблем зi своїм фермерським господарством нетрадиційними методами - скажімо, минулого року хотів влаштувати акт самоспалення перед Верховною Радою, а в 2001-му  - захоплював заручника в МiнАПК. Учора ж Сергiй Архипов, узявши гранату, став на вулиці Різницькій перед будівлею Генеральної прокуратури і заявив, що підірве і себе, і “прокурорів”, допоки йому не влаштують зустріч з… міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком.
      Дивно, що Архипов шукав зустрічі з главою МВС біля Генпрокуратури. Напевно, все в цій історії з шантажем дивне. Чи була справжньою граната - з`ясовували фахівці (на час, коли цей номер “УМ” здавався до друку, результатів “цікавих дослідів” ще не було), але веремії вона наробила. Адже на Різницьку підтягнулися спецзагони “Беркута” та “Альфи” - ніхто не знав, у якому психічному стані перебуває чоловік і на що він здатен. Зрештою, найсміливішим із правоохоронців, зокрема й заступнику Луценка Володимиру Євдокимову, вдалося “вламати” шантажиста - він погодився пройти в приміщення ГП. За повідомленням УНІАН, відтак фермер, уже без гранати, разом  iз замміністра поїхали туди, куди треба. Тобто в МВС.

“Україна молода”, 19.10.06

Храм нахрапом
Московська патріархія хоче Володимирський собор. Кажуть, парламентське лобі МП допомагатиме їй законодавчо
Наталія Лебідь   

      Мабуть, першим рейдером можна вважати кмітливого сина Ісаака Іакова. Він втерся в довіру до свого дещо пришелепкуватого брата Ісава, вніс власну долю “капіталу” - юшку з сочевиці, й у підсумку отримав чинш у вигляді права первородства. Це право чомусь дуже цінувалось у біблійні часи. В наші - цінується дещо інше. Приміром, нерухомість у центрі Києва… На тему сучасного рейдерства авторка колись мала розмову з Мариною Довгою, директрисою книжкового магазину “Сяйво”, що на Великій Васильківській. І дізналася з цієї розмови, як технічно ввійшли до складу акціонерів магазину двійко спритних ділків, і як потім вони перекупили паї інших учасників товариства, і як, зрештою, доля магазину опинилась під великим питанням. Однак це дещо інша історія. Наша ж - про справи, так би мовити, божественні.
Запускаємо двійників
      У теперішній Україні держава не втручається у справи церкви. Але церква, у свою чергу, не цурається деяких мирських новацій, в тому числі і рейдерства - захоплення чужого шляхом проникнення в його середовище. Українська православна церква Московського патріархату, як це повелося ще з моменту виділення з її “лона” Київської єпархії, ніколи не нехтувала можливістю запустити й свого глека по чужу капусту. Навіть і не православну. Згадаймо хоча б відому у Києві греко-католицьку церкву Миколи Чудотворця на Аскольдовій могилі - не так давно поруч із нею виросла капличка УПЦ МП, нічим - ні архітектурно, ні історично - не обгрунтовуючи такого сусідства. А біля недобудованої Десятинної церкви вже маячить якась наметоподібна споруда, і теж, уявіть собі, від УПЦ МП… У брудних виборчих технологіях подібний прийомчик називається використовуванням “двійників”, і служить він для заплутування виборця в іменах та прізвищах (наразі ж - для заплутування в чудотворцях, даруйте за такий цинізм).

      Та значно серйозніша ситуація виникла з належним до Київського патріархату Володимирським собором - неподалік від нього, на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Олеся Гончара, УПЦ МП зводить новий храм. Храм-дублікат, який теж носитиме назву Володимирського. Про це “Україна молода” говорить з ігуменом Євстратієм (Зорею), прес-секретарем Київської патріархії. З “історії питання” він, зокрема, окреслив таке:
      - Громада святого князя Володимира Московського патріархату існує досить давно. Вона була зареєстрована й отримала приміщення у лікарні біля Ботанічного саду. Єдине призначення цієї паралельної громади - бути претендентом на Володимирський собор. Якби вони будували храм з якою-небудь іншою назвою, в нас би тоді не виникало питань. Але те, що вони будують храм саме на честь князя Володимира… Навіть якби вони зводили його десь в абсолютно іншому районі Києва - на Троєщині абощо, тоді б це також не викликало подиву. Але навіщо будувати його буквально в кількох кварталах від Володимирського собору?
      - У масштабах Києва й один квартал - це вже не зовсім поруч… Ви не драматизуєте?
      - Знаєте, це хіба що при щільній забудові Подолу поруч стоять кілька церков, що носять ім`я святого Миколая… Але й це при тому, що святитель Миколай є одним iз найбільш шанованих святих, а на честь князя Володимира є тільки один Володимирський собор, інші храми не збереглися. Навряд чи це збіг обставин.
      - Припустимо, що не збіг… Але як це загрожує собору Київської патріархії?
      - Наші, скажімо так, опоненти можуть опротестувати в суді рішення, згідно з яким Володимирський собор було передано громаді православних Київського патріархату. Таке рішення прийнято на початку 90-х років, коли, власне, і відбулося розділення церков, і була утворена Українська православна церква Київського патріархату. Вона пройшла перереєстрацію і отримала Володимирський собор, яким, утім, володіла і до того.
      - Не уявляю таку справу у суді. Навряд чи є підстави для того, аби суд узагалі прийняв її до розгляду.
      - Московська патріархія кілька років поспіль добивається того, щоб до закону про свободу совісті були внесені зміни, згідно з якими церква має набути статусу юридичної особи в цілому. Не так, як зараз, коли статус юридичної особи мають окремі громади, монастирі, єпархії… Це дало б їм право зареєструвати всю релігійну власність на церкву в цілому, і тоді громада, яка виходить зі складу Московського патріархату і переходить до Київського, втрачає храм. Храм залишається як власність за Московським патріархатом. Крім того, статус юридичної особи дає право позиватись у суді і претендувати на інше майно, храми та монастирі.

Дві громади, два храми, сто перший український суспільний конфлікт.
      У цьому місці я дозволю собі невеличку ремарку: чесно кажучи, не зовсім зрозумілою є логіка, за якою перед тим, як позиватись до суду з приводу старого храму, треба звести новий. Навіщо? Навпаки, гіпотетичний суд міг би сказати: ви побудували новий собор? Прекрасно. Тепер у кожної громади є свій молитовний дім: у вірних Київської патріархії - свій, а у “московитян” - свій… Однак привабливою у такій ситуації є близьке скупчення двох релігійних громад: а що, коли священик з Московського патріархату звернеться до пастви з закликом iти й відвойовувати “свій” собор? I під гаслом “Хто любить мене - за мною!” симпатики Сабодана ринуться на штурм Володимирського собору? Тим паче, такі прецеденти в минулому вже були, говорить ігумен Євстратій.
      - Отче, ви тільки припускаєте, що Московська єпархія позиватиметься до суду, чи чули з цього приводу щось конкретне?
      - Судячи з публікацій у пресі, таке можливе. Принаймні ніхто з речників УПЦ МП цього не спростовує. На початку 90-х років були навіть спроби силового захоплення Володимирського собору - приїздили монахи з Києво-Печерської лаври і намагались його захопити. Зараз таких спроб нема, але вони можуть мати місце в разі різких змін ситуації в Україні.
      - З приводу згаданих вами змін до законодавства. Ви, я бачу, переконані в тому, що Московський патріархат має своє парламентське лобі?
      - Безперечно. Ті сили, яких підтримував Московський патріархат на виборах - і на президентських, і на парламентських, тобто ті сили, які прийнято вважати проросійськими, вони і лобіюють інтереси Московського патріархату. І вони в парламенті складають, в принципі, більшість. Тому такий закон міг би бути прийнятий. У цьому разі, я думаю, Президенту варто накласти на нього вето, бо нам - у теперішніх наших умовах - не вистачало ще тільки релігійного протистояння.
      - А як ставиться до всього, що відбувається, міська влада?
      - Міська влада все ж намагається дотримуватися певного нейтралітету - рівного ставлення до різних конфесій. Але це не означає, що окремі чиновники від міської влади не будуть діяти в певних інтересах.

Диявол любить креатив
      До Бога, як то кажуть, далеко, та й до парламенту - не надто близько (коли ще будуть прийняті ті зміни до закону про свободу совісті, про які говорить співрозмовник “УМ”? Нашим парламентаріям хоча б нарешті розібратись, хто з них належить до коаліції, а хто - до опозиції). А тим часом будівництво “другого” Володимирського собору почалось, і це означає, що хтось, значно більш наближений до нашої грішної землі, дав свій дозвіл на його початок. За даними “УМ”, Шевченківська райрада спочатку відмовила Московському патріархату, але потім махнула таки рукою на знищення скверика Зої Космодем`янської. Або просто заплющила на таке неподобство очі. Один iз цих рухів тілом вона неодмінно виконала. А все тому, що (за нашими, повторюю, даними) один з чинних депутатів Київради виявився парафіянином УПЦ МП і профінансував будівництво нового собору. І не тільки, мабуть, будівництво…
      Завжди цікаво відстежувати те, як політика і церква кохаються між собою, декларуючи при цьому чистоту і цноту. ХХІ століття не кореспондувало цій ситуації нічого нового, окрім слова “електорат”, яке не вживалося у Середньовіччі. Речник Київського патріархату, безсумнівно, правий у тому, що ареали, де скубе травицю паства Московської єпархії, збігаються з районами проживання симпатиків Партії регіонів та інших проросійських сил. Разом - це значний процент від України, взятої в цілому. Ігнорувати його (а тим паче - воювати з ним) не вдасться. З іншого ж боку, терпіти проповіді від УПЦ МП, в яких доводиться, що ніякої України не існує взагалі, поважаючій себе державі якось не випадає теж… У підсумку тривіальне питання “Що робити?” набуває особливо гострої актуальності. Як зупинити наступ однієї єпархії на інтереси іншої? Той, хто вигадав таке завданнячко для України, явно не брав участі у творенні світу за сім днів. Але так чи інак, а розв`язувати його доведеться.

НА МIСЦЯХ
      Українська православна церква Київського патріархату має головний біль, викликаний не лише вовтузінням УПЦ МП довкола Володимирського собору. В Острозі Рівненської області представники Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко блокують вхід до храму, громада якого прийняла рішення про перехід з однієї єпархії (московської) до іншої (київської). При цьому острозькі парафiяни Московського патріархату мають великий собор у центрі міста…
      Іще одна проблема - це Катерининська церква в Чернігові, передана Київському патріархату (відповідного рішення громада цієї церкви добивалась iз 1992 року). Як не дивно, але й тут до фільтрації бажаючих помолитися долучились полум`яні “вітренківці”. В результаті вхід виявився перекритим і для тих, хто хотів відвідати музей, що розташований на території церкви. 

ДО РЕЧІ
      До керівника прес-служби Української православної церкви Московського патріархату Сергія Анісімова “Україні молодій” додзвонитися не вдалось. Особа, що “сиділа” на анісімовських телефонах і відмовилась представитись, зазначила, що тема Володимирського собору “закрита” і коментувати її ніхто не буде. На уточнююче питання, чи слід розуміти ситуацію так, що прес-служба УПЦ МП з нами спілкуватись відмовляється, особа заявила: “Да, можете так и написать”… Якось мало в цій фразі любові до ближнього свого, яку заповідав Христос. Але менше з тим. Більш пощастило свого часу нашим колегам з “Коммерсанта” - їм Анісімов повідав, що парафіяни УПЦ КП змушені ходити “в храм до анафеми”, тож, мовляв, новий собор дасть їм гідну альтернативу.

ВІН ЖЕ ПАМ`ЯТНИК!
      Новий храм від Московської патріархії розмістився не просто не перетині вулиць Хмельницького та Гончара, він зайняв місце тепер вже колишнього скверу Зої Космодем`янської. Саму героїню війни, відлиту у бронзі, та маленьку зелену оазу довкола неї обнесли парканом. Далі все відбувалося по вже до болі знайомому київському сценарію: зійшлися мешканці навколишніх будинків та забудовники. Перші встановили намет, другі викликали міліцію. Правоохоронці у конфлікт не втручались, лише намагалися не допустити бійок. Протестувальники, зібравши понад дві тисячі підписів за збереження скверу, рушили до мерії. Але там нічого не виходили і не вистояли. Повернулись додому і намагались перекрити дорожній рух, а забудовники, скориставшись паузою, спробували демонтувати пам`ятник… Цікаво, хто перший в Московській патріархії додумався до того, що добро має лік екскаваторів, які сповзаються до житлових будинків уночі? А тепер про прекрасне: нова церква від УПЦ МП матиме шістнадцять з лишком метрів висоти і площу у 136 кв. м…

“Україна молода”, 19.10.06

“Хто винен?” і “що робити?”
У суботу “Наша Україна” проведе з`їзд. На порядку денному - зміна керівництва і спроба визначити стратегію на майбутнє
Володимир Семків   

      Навколо суботнього з`їзду “Народного союзу “Наша Україна” зав`язалася чимала інтрига. Від нього, як це часто буває на партійних форумах НСНУ, чекають якихось сенсацій. Може, вони й будуть. Але наразі не це головне. Партія на другому році свого існування, після перших своїх виборів переживає кризу. “Наша Україна” була “партією влади”, “партією Ющенка”, “партією Майдану”, а зараз усіх цих характеристик позбувається: і люди не вірять, і владу здобути не вдалося, і в стосунках із Президентом повіяло холодком. Тому для партії найважливіше - не тільки змінити керівництво, а й проаналізувати помилки минулого. Донедавна їх уперто не враховували. І дарма, бо за останні півроку рейтинг “Нашої України” понизився більш як удвічі…
Партія влади?
      Цей рік для “Нашої України” видався не найкращим. На виборах набрали близько 14 відсотків голосів і посіли третє місце у парламентській класифікації - а це дуже мало для блоку, який ставив за мету мати свого Прем`єр-міністра і носити “жовту майку” лідера більшості. У тих умовах довелося покладатись на створення міцної демократичної коаліції. Але вона зірвалася. Вирішили піти на примирення з іншим табором, узяли участь в ініціюванні Універсалу. Але він видався далеко не “універсальним” знаряддям для стримування напористої політики Партії регіонів. Ідея коаліції національної єдності теж провалилася. Результативність виявилася досить низькою: бо в підсумку маємо перехід “НУ” в опозицію та рішення створити конфедерацію “Європейська Україна”. Теж, між іншим, будуть переговори…
      Політика - не те місце, де можна подихати свіжим повітрям. Тут зраджують, обманюють, ставлять підніжки, а коли треба - ще й доб`ють лежачого копняком. “Нашу Україну” протягом року теж не раз підставляли: не обійшлося ані без “шляху від Соцінтерну до Іуди” Соцпартії, ані без “ТОМУ ЩО послідовності” Партії регіонів. Але “Нашій Україні” не варто було б списувати всі свої проблеми на інші політичні сили. Бо, попри всі аргументи та виправдання (часом досить-таки суттєві), за підсумками цього сезону “НУ” виявилася зовсiм не в фаворi - і на виборах, і на численних “коаліціадах”. І з цього варто було б зробити висновки.
      “Партія влади” перетворилася в “партію без влади”. Утім цей висновок дещо умовний. Бо наразі НСНУ має і кількох своїх міністрів, і “губернаторів”, входить до більшості у численних місцевих рад. Зрештою, її почесним головою досі залишається Президент України Віктор Ющенко.
      Але вся ця владна конструкція (йдеться про представництво “НУ”) дуже хистка. Міністри невдовзі мають звільнитися. У “губернаторів” тих областей, де “Наша Україна” має низький рейтинг, а відтак мале представництво у місцевій владі, майже напевне почнуться проблеми з радами (яскравий приклад - керівник Харківської ОДА Арсен Аваков, відставки його домагаються і рішеннями сесії, і судами, і навіть голодуваннями). А згори до того ж буде тиснути Кабінет Міністрів Віктора Януковича, який уже зараз кривим оком позирає на п`ять голів ОДА, включно зі згаданим вище Аваковим.
      Наразі туманно мислиться те, як “Наша Україна” поведеться на місцях, де її депутати входять до керівної більшості “парламентів”. Йдеться про ті ради, де коаліційними партнерами “НУ” виступає Партія регіонів. З одного боку, є рішення про перехід в опозицію. Однак мало віриться, що це рішення розповсюдиться на всі глибинки.
      Дехто при цьому ще й доправляє свою позицію щодо неподавання у відставку Універсалом національної єдності та новітньою політикою глобального примирення. Це можуть казати як депутати міськради, так і міністри, які не захочуть покидати уряд. У цьому питанні “Наша Україна” виявилася затиснутою між двома стінами: по праву руку - перехід в опозицію, ліворуч - потреба співпрацювати з сильним можновладним “регіоналом”. Бо співпраці хотів би і почесний голова НСНУ Віктор Ющенко, котрий, як глава держави, апріорі не може бути відвертим опонентом уряду. В такий спосіб “Нашій Україні” доведеться демонструвати чудеса акробатики, поєднавши політику опозиційності з політикою порозуміння між Сходом і Заходом (важлива ремарка: та їхніми політиками. - Авт.). Чіткої лінії поведінки поки не видно.
      Проте депутатка від “Нашої України” Ксенія Ляпіна запевняє: проблем не буде. “Насправді ми тут не винаходимо свого велосипеда, - каже Ксенія Михайлівна в інтерв`ю “УМ”. - У Франції для цього навіть термін вигадали: “політика співіснування”, коли, наприклад, Президент спирається на ту політичну силу, яка не входить до урядової більшості. Це нормально. В цьому випадку визначальною лінією для партії є її ідеологія. Ми будемо діяти так, як написано в нашій програмі. Щодо співпраці з урядом - ми не погоджуємося з багатьма позиціями, але там, де інтереси збігатимуться, будемо вести розмову і з більшістю, і з урядом”.
      Пані Ксенія також поділилася своїм спостереженням, що в Україні наразі діє підліткова політика. “Це  коли все або нічого”, - пояснює Ляпіна й додає, що в країнах зрілої демократії так не робиться. Це цікава позиція, але думається, що питань на кшталт “Ми в опозиції чи ні і що нам казати з цього приводу людям?” на суботньому з`їзді не уникнути.

Партія Ющенка?
      НСНУ створювалася під брендом “партії Ющенка”. З метою взаємної асоціації Вікторові Андрійовичу навіть дали членський партквиток із почесним першим номером. Рік тому Президента навіть хотіли поставити на чолі списку виборчого блоку. І рік тому - після “корупційного” скандалу, затіяного Зінченком, та невдалих спроб очистити партію від одіозних політиків - глава держави почав потихеньку відходити від справ партії.
      Недавно главу секретаріату Президента Віктора Балогу запитали: чи може Ющенко припинити членство в “Нашій Україні”? Віктор Іванович чи серйозно, чи жартома відповів: “Думаю, найближчим часом так і станеться”. З того часу фактично жодне інтерв`ю, яке журналісти беруть у “нашоукраїнців”, не обходиться без питання про те, як надалі співіснуватиме партія та її почесний голова.
      Коментуючи цей інформаційний привід, голова політради НСНУ Роман Безсмертний зазначив: партія прийме будь-яке рішення, що визначить глава держави. “Партія залишиться з Президентом, буде продовжувати з ним співпрацю і відстоювати програму, з якою Віктор Ющенко переміг на виборах”, - додав Роман Петрович.
      Поза сумнівом, “Наша Україна” і далі буде найбільшою опорою Президента. Ніхто від цього нікуди не дінеться. Але останнім часом усе помітнішим стає тяжіння Віктора Ющенка до рівновіддаленості від усіх політичних сил. Вони можуть називати свою політичну силу “партією Ющенка”, але навряд чи Президент назве її “своєю партією”. Принаймні так складається зараз. У цьому контексті виникає ще одна колiзiя.
      Ще на початку, за відсутності авторитетного лідера (Ющенко ж пішов на Банкову), “Наша Україна” вирішила створити таку структуру партії, в якій не могло би бути потужного за повноваженнями голови. Найбільшу відповідальність поклали на плечі колективного утвору - політради партії. Зараз вона складається з більш ніж 170 членів. Політрада й обирає собі лідера зі “скромною” регалією “голова політради”. А ще є президія ради партії.
      Цю конструкцію партії одразу ознаменували компліментом “демократична”. Можливо. Однак час показав, що цей “демократизм” пішов партії на шкоду. Їх об`єднала ідея підтримки Ющенка. Але цього “обруча” виявилося недостатньо, щоб надійно скріпити “дерев`яні бруски партійної діжки”. У партії нібито є спільна мета, але як тільки справа доходить до тактичних моментів, до поточних дій, “діжка” часто починає давати тріщини.
      Конфлікт заяв між тими “нашоукраїнцями”, які від початку заявляли про потребу перейти в опозицію, і тими, які виступали за проведення переговорів про коаліцію національної єдності, цікавий не тільки дискусією векторів. Насамперед це публічна демонстрація неоднорідності партії. Такої, що “Нашу Україну” справді можна назвати радше союзом, аніж партією. І для “НУ” буде щастям, якщо ці явища справді є свідченням демократичності, а не чимось гіршим.
      Коли вже йдеться про керівництво партії, то не можна не зазначити, що майбутній з`їзд НСНУ буде звітно-виборчим. Ротації (або перезатвердження) торкнуться політради та складу контрольно-ревізійної комісії, а голову та президію політради, а також керівництво виконкому, обиратимуть уже члени ради.
      Наразі ніхто не береться сказати, наскільки сильно буде оновлено керівний склад партії. Це залежить від позиції делегатів та їхньої оцінки тим подіям, які сталися від початку року. “Ми розглянемо результати виборів, з`їзд дасть оцінку коаліційним переговорам, визначить, чи відповідало це ідеології партії, - зазначає Ксенія Ляпіна. - В залежності від того, якими будуть оцінки, такими будуть і відповідні кадрові рішення. Думаю, це варто робити. Я виступаю за суттєве оновлення керівництва партії”.
      “Це було б дуже корисно, - відповідає на питання “УМ” про оновлення керівництва голова виконкому НСНУ Микола Катеринчук. - Я думаю, що час вимагає таких змін”. Катеринчук додав, що виступає за повну зміну провідників партії. “Ті люди, які представляли керівництво партії, брали участь у переговорах про створення коаліції з Партією регіонів, знизили рівень підтримки партії в суспільстві”, - зазначає Катеринчук.
      Власне, Микола Дмитрович сам є одним із найбільших претендентів на виліт із керівництва НСНУ. Він ще кілька місяців тому заявив, що “НУ” не варто йти на коаліцію з “регіоналами” і публічно засудив такі дії партійців. На питання про те, чи може оновлена політрада партії змінити керівника виконкому НСНУ, Катеринчук відповідає: “Я впевнений, що так і станеться”.
      Проте, розповідаючи про кадрові очікування від з`їзду, “нашоукраїнці” у своїй більшості просять не чекати сенсацій. Натомість передбачають, що розмова буде важкою, втім піде партії на користь і її згуртує. “Я впевнений у тому, що з`їзд пройде конструктивно, - каже Петро Порошенко, - відбудеться відверта і щира розмова. Я не думаю, що від з`їзду слід очікувати сенсацій: але відповідної щирої розмови, яка дозволить зміцнити партійні позиції в суспільстві, визначити стратегічні напрямки розвитку партії і роль партії в суспільстві чекати варто. Така розмова буде надзвичайно корисною і доцільною”.

Партія Майдану?
      На жаль, вона так і не стала “партією Майдану”. “Нашоукраїнці” можуть скільки завгодно розповідати, що в них “помаранчева” програма, вони йдуть курсом “Десяти кроків Президента Ющенка”, що вони відстоюють національні інтереси та ідеї Майдану, і в чомусь їх навіть можна похвалити: згадати, скажімо, хоча б написання програми демократичної коаліції - непересічного документа, якому ще не було аналогів в історії незалежної України. Але найбільшою оцінкою “майданності” “Нашої України” є її рейтинг.
      “Нашоукраїнець” Борис Беспалий із цим не згоден. “У контексті рейтингів ніхто питання не ставить, - каже народний депутат в інтерв`ю “УМ”. - Рейтинги - це поточні та змінні величини. Кожному треба якісно робити свою справу. Є злети, є падіння, з них треба робити висновки. Нам часто роблять зауваження. Критикувати “Нашу Україну” стало гарним тоном, і спроб торпедувати нашу партію дуже багато, хоча ніяка політична сила не зробила стільки для становлення демократії, як “Наша Україна”.
      Але від правди нікуди не дінешся. За даними опитування, проведеного місяць тому Українським інститутом соціальних досліджень ім. Яременка та Центром “Соціальний моніторинг”, тепер за “Нашу Україну” на виборах проголосувало б усього лиш 5,9 відсотка виборців. Це більш ніж удвічі менше, аніж “НУ” взяла на виборах. І, хоч у цьому випадку йдеться не про партію “Наша Україна”, а про однойменний блок, тенденцію все одно помітно.
      Найбільший злам рейтингу стався тоді, коли почалися переговори про створення “широкої коаліції”. Люди не підтримали ідею “Нашої України” долучитися до союзу з “регіоналами”. Хоча проблеми варто було б вирішувати  раніше: тоді, наприклад, коли в суспільстві посилилося негативне сприйняття Порошенка, Третьякова, Мартиненка тощо, тоді, коли “Наша Україна” вела побудову структури партії “згори донизу”, коли включилася в кампанію взаємопоборювання з іншими “помаранчевими” силами.
      Тому й важливо не тільки провести кадрові ротації, а окреслити перед собою чітке запитання: “Що робити далі?” і давати на нього не менш чіткі відповіді. Треба визначитися і щодо стратегії дій в опозиції, бо зараз, коли дивишся на те, як міністри пишуть заяви про відставки, - в наявності цієї стратегії тільки сумніваєшся. Раз уже вирішили йти з посади - тоді йдіть. Навіщо вигадувати всілякі мотиви, прикриватися тим, що “ми - люди Президента” абощо? Від таких вагань тільки страждає репутація політичної сили. Хіба “коаліціади” тривалістю в кілька місяців не слугують цьому яскравими прикладами?
      А, скажімо, член політради “Нашої України” Микола Кульчинський в інтерв`ю “УМ” нарікає: “Люди зневірилися в партіях. Постійні інтриги, кон`юнктура - це не є життям, люди це швидко розкусили і зневірились. Усі партії в Україні стали формальними. У тому числі й “Наша Україна”. Народ поки що не має своєї політичної сили. Якщо “НУ” стане такою - тоді вона зможе відновити своє реноме”.
      А якщо продовжувати тему опозиційних стратегій, то візьмемо для прикладу конфедерацію “Європейська Україна”, за створення якої взялася “НУ”. Тут ми знову бачимо інтриги та кон`юнктуру. Своє політичне утворення вже “вставила” в цю нішу Юлія Тимошенко - міжфракційне об`єднання парламентської опозиції. І “Наша Україна” та БЮТ знову починають боротьбу за першість, але цього разу - в опозиції. Політичне суперництво вже починає скидатися на боротьбу заради боротьби. Висновків із минулого не зроблено, хоча саме через те, що “помаранчеві” розсварилися, і “НУ”, і Блок Тимошенко не набрали на виборах тієї кількості голосів, на які вони могли розраховувати, скажімо, рік тому.
      Власне, виборчий результат і був тією оцінкою, яку Майдан поставив “Нашій Україні”. Якби вибори пройшли цієї неділі - набрали б іще менше. Чим не привід задуматися?

“Україна молода”, 19.10.06

Як нам “опустити” Кабмін
Президент підготував власний варіант законопроекту про уряд - щоб більше ним керувати
 
      Чи то конкуренція в правовому полі, чи то “війна указів” між Президентом та Прем`єром триває. До кінця цього тижня Віктор Ющенко подасть до Верховної Ради свій варіант законопроекту про Кабмін - про це вчора на брифінгу сказав перший заступник голови секретаріату Президента Арсеній Яценюк. Нагадаємо, що кількома днями раніше уряд Януковича завершив роботу над власним варіантом закону про Кабінет Міністрів.
      Яценюк наголосив: цей законопроект є “конкретним і чітким шляхом до реформи системи державної влади”, а ключова відмінність цього законопроекту від проекту КМ полягає в тому, що цей документ є “про Кабінет Міністрів і центральні органи влади”.
      “Закон не писався з огляду на те, хто, де, ким перебуває. Це неправильно, коли закон пишеться під персоналії, - він може писатися тільки під систему. Тому саме таким чином закон і написано”, - зазначив заступник голови секретаріату.
      Агенція УНІАН, коментуючи текст президентського проекту, зазначає, що Кабмін у ньому визнаний вищим органом у системі виконавчої влади, підконтрольним та підзвітним Верховній Раді, відповідальним перед Президентом, а також підконтрольним та підзвітним Радбезу, з яким він має координувати свою діяльність у сфері національної безпеки та оборони.
      На членів КМ, а також на заступників міністрів не поширюватиметься трудове законодавство. Ці посади законопроектом відносяться до політичних (так і в проекті уряду). Політична відповідальність для таких посад визначається як можливість дострокової відставки. Крім того, заступників міністрів пропонується відправляти у відставку разом з відповідним міністром. А кількість “замів”, що їх може мати міністр, обмежується до трьох.
      Законопроект запроваджує посаду державного секретаря Кабінету Міністрів, що відповідатиме нинішньому міністрові Кабміну, а також держсекретарів міністерств - відповідальних за роботу апарату, - котрих обиратимуть на конкурсних засадах.
      Напередодні Віктор Ющенко заявляв, що підготовлений урядом проект про Кабмін не враховує більшості зауважень, висловлених секретаріатом Президента, і містить низку положень, які не узгоджуються з Конституцією України. Тож, мовляв, не сприйміть це як боротьбу за додаткову владу після політреформи…
      Однак у Кабміні спроби президентської законотворчості, схоже, оцінюють саме так. І засуджують. Зокрема, заступник міністра Кабміну - керівник управління правового забезпечення секретаріату КМ Олександр Лавринович уже заявив, що варіант законопроекту про уряд, розроблений на Банковій, “скерований на те, щоб мінімізувати можливість Кабінету Міністрів самостійно реалізовувати свої конституційні повноваження”. Юрист Януковича робить висновок: з тексту проекту випливає, що в Україні має бути два вищі органи виконавчої влади в особі Президента та Кабінету Міністрів України.

“Україна молода”, 19.10.06

Ближче до Бога?
Урядові прийоми в Софії Київській проводитимуть у Будинку митрополита
Анастасія Богуславська   

      У Будинку митрополита в Софії Київській відкриють Музей архітектури та залу для урядових прийомів. Презентація музею відбудеться 23 жовтня, а працювати музей почне після закінчення всіх реставраційних робіт. Зала для урядових прийомів буде закрита для “відвідувачів”, тут планують проводити зустрічі міжнародного рівня.
      За інформацією Фонду “Розвиток України”, який виділив на реставраційні роботи 15 млн. грн. та є головним виконавцем проекту, в музеї буде представлено колекцію зразків будівельних матеріалів Х-ХII стст. (справжні плінта, голосники, мозаїчні “коржі”, мозаїка і фрагменти фресок Х-ХІІ ст.) та копії унікального монументального живопису ХІ-ХІІ ст. із запасників заповідника “Софія Київська”. Відвідувачі зможуть подивитися на макети відомих пам`ятників архітектури, колекції архітектурної графіки радянської епохи, тут же буде представлена колекція фотографій архітектурних візиток України, яка стане основою проекту створення архітектурної енциклопедії “Україна. Країна живої архітектури”. Також у музеї виставлятимуть унікальні експонати з архіву заповідника, зокрема проектні креслення провідних архітекторів XIX і XX сторіч.
      Лауреат Державної премії України в галузі архітектури Віктор Вечерський цілком задоволений тим, що Будинок митрополита, який років 15 простояв на території Національного заповідника “Софія Київська” у “плачевному стані”, нарешті відремонтують. Він як викладач образотворчого мистецтва й архітектури приводив сюди своїх студентів та на прикладі занедбаної пам`ятки архітектури ХVІІІ ст. показував, як у нашій країні ставляться до історичної спадщини. Те, що в Софії буде зала для прийомів найвищого рівня, Вечерський вважає цілком логічним. “В інших країнах Європи урядові прийоми також проводять в історичних будівлях, - каже він, - а те, що на території колишнього монастиря буде, як ви кажете “банкетна зала”, то тут же не пити-гуляти будуть! Митрополит свого часу також приймав високих гостей у цьому будинку на території Софійського собору, так що нічого протиприродного я в цьому не бачу”.

“Україна молода”, 19.10.06

“Язик” тривоги їхньої
Знову Верховна Рада Криму - за державний статус російської
Василь Драголюк   

      На цей раз, iз подання члена президії ВР Криму й заступника голови “Русской общины” Анатолія Жиліна “депи” 78 голосами із 89 ухвалили Постанову “Про хід виконання Постанови Верховної Ради АРК від 15 квітня 1998 року №1505-1 “Про забезпечення функціонування державної, російської та інших національних мов в АРК”. У документі міститься звернення до Президента, Прем`єра й Голови ВР України з пропозицією надати російській мові державного статусу шляхом винесення даного питання на всеукраїнський референдум. А також пропонується закріпити за російською мовою статус регіональної в тих областях, де вона є мовою більшості населення, і внести відповідні зміни в редакцію аж 15 законів України.
      Постійний представник Президента України в АРК Геннадій Москаль говорить, що натуги кримських депутатів марні. Він з цього приводу розмовляв з нардепами, які йому нібито відверто зізнались: питання не на часі й елементарно невигідне. Мовляв, якщо зняти зараз ці дві теми з порядку денного - мовну і натовську, - “то чим ми знову будемо дурити виборця і якою “тирсою” йому голову забивати” на майбутніх президентських і парламентських виборах?

“Україна молода”, 19.10.06

Українці є пронатовськими, тільки не знають про це
Політолог, екс-урядовець, а нині редактор впливового польського тижневика “Впрост”, Марек Новаковський розповідає, чому поляки так відстоюють інтереси української незалежності
Антін Борковський   

      Упродовж останніх п`ятнадцяти років Україні вдавалося стиха балансувати між цивілізованим і азійським світом, адже досі від Кремля чути “про третій, не пов`язаний з ЄС, шлях розвитку”. В умовах відбудови нової російської імперії Україна несподівано опинилась перед геостратегічною дилемою: “бути чи не бути”. Додрейфувати до ЄС путінський режим нам просто не дозволить, позаяк саме від нинішньої позиції України безпосередньо залежить, чи буде відновлено російську імперію, чи, навпаки, Росія буде змушена європеїзуватись і демократизуватись, аби не стати сировинним додатком Китаю.
      Кремль офіційно не пручається членству України в ЄС, твердо знаючи, що в українській ситуації вступ до Євросоюзу можливий лише через вступ до НАТО. Членство в НАТО навіть в “економічному аспекті” дає нам не менше, ніж асоційоване членство в ЄС, зокрема конкретні гарантії світовому капіталу, що в Україну можна вкладати мільярдні інвестиції, не боячись, що за пару років їх, подібно до ЮКОСу Ходорковського, буде конфісковано. Відомо, що найкраще ситуацію видно з віддалі. На жаль, переважно цією “віддаллю” лишаються фінансовані Кремлем “політологи”. Тож “УМ” пропонує вашій увазі альтернативний погляд на проблему Марека Новаковського - провідного польського політолога, редактора впливового журналу “Впрост”, колишнього міністра кабінету міністрів Польщі, який відповідав за зовнішню політику країни.
“Прем`єр Янукович допоміг численним ворогам України”
      - Як би ви оцінили наслідки неоднозначного виступу другої людини української держави Віктора Януковича у Брюсселі?
      - Це була однозначна помилка. Без огляду на те, які були його політичні цілі, Прем`єр Янукович допоміг численним ворогам України. Завдяки тому, що Помаранчева революція була трансльована всіма телеканалами світу, Україна отримала колосальний цивілізаційний шанс. Захід побачив на екранах своїх телевізорів Україну демократичною та громадянською. Більшість жителів західних країн поставили резонне запитання своїм урядам: “Для чого віддаєте цю країну Росії?”. Декларація президента США Буша про створення для України швидкої стежки у напрямку НАТО була небаченим шансом для України, адже ви отримали небачений кредит довіри на Заході. На жаль, українські політичні еліти не зробили майже нічого, аби переконати пересічних громадян у тому, що НАТО є благом для незалежності України. І це спільна провина - політиків та журналістів. В Україні не було жодної дискусії про НАТО, хіба крім проведеної російськими “політтехнологами”. Не було сказано підставової речі - що НАТО боронить не Америку, а певний комплекс цінностей, до яких українці прив`язані всім серцем. Українці є пронатовськими, тільки не знають про це. І зараз Прем`єр Янукович каже правду, що йому важко форсувати вступ України до НАТО всупереч непоінформованим громадянам. Але розмови про це миттєво пожвавлюють потужний клуб ворогів України - країн, що мали святий спокій, телефонуючи до Москви і залагоджуючи у Кремлі справи Києва. Навряд чи цього хоче Віктор Янукович. Розмови Януковича з польськими партнерами були справді добрими розмовами. Мені видається, що Віктор Янукович не хоче бути “губернатором” Київської провінції, але хоче бути Прем`єр-міністром незалежної України. А якщо так, то своїм брюссельським виступом він різко послабив українські позиції у світі. Роль державного лідера - це не роль сліпого виконавця волі виборців. Справжній провідник тим і відрізняється від провінційного політика, що може накинути народові те, що народ вважає на даний момент неправильним. Лише такі політики зберігаються в історії.
      Україна зараз на перехресті доріг. Росіяни збираються творити новий євроазійський простір. Тож усі громадяни України, а насамперед політичні еліти, повинні усвідомлювати, що перед вашою державою стоять дві альтернативи: євроатлантичний напрямок - це незалежність, модель справжньої демократії, і західний добробут, або остаточне розчинення в азіатському морі. Колись Україну силою прилучили до Росії, але Україна боронилася настільки успішно, що виборола і отримала реальну незалежність. Якщо ж Україна зараз добровільно увійде до складу Росії, їй загрожує втрата незалежності назавжди, бо після добровільної капітуляції зникає сила народних мас. І саме на нинішньому керiвництві вашої країни лежить відповідальність за долі майбутніх генерацій українців.
      - Чому Польща так активно підтримує українську незалежність, часом наражаючись на неприємності з Росією? Так було напередодні й після Помаранчевої революції…
      - Поляки підтримують вашу незалежність з огляду на різні чинники. Насамперед тому, що не хочуть бути прикордонною країною західного світу. По-друге, внаслідок кількох сотень літ сусідства та історичного зв`язку з Україною. І, по-третє, внаслідок переконання, що Україна є елементом західного світу. Саме тому Польща і сприяє Україні інтегруватись до західного світу. Вступити в Європейський Союз дуже важко, це вимагає сотень важких процедур, часто незручних для громадян. Зрештою сама Польща дуже дорого заплатила за членство в ЄС. Але НАТО - це перша сходинка, яка набагато важливіша. Я впевнений, коли для України з`являється шанс вступити в НАТО - цей вибір має історичний характер. Якщо Україна рішуче скаже “хочу в НАТО”, якщо політичний клас України в стані відстояти її майбутнє, навіть наражаючись на певні політичні ризики, це впише Віктора Ющенка і Віктора Януковича в історичні підручники: не лише українські, а й європейські. Тож варто відмовитись від декларацій, які відверто ослаблюють Україну, не служачи її майбутньому.
      - Але ж, де-юре, між вступом в ЄС і НАТО зв`язку нема?!
      - Відповім у такий спосіб. Вступ до НАТО є фундаментальним. Єдина легітимiзація вступу в ЄС Туреччини, країни азійської і мусульманської, - вона віддавна є лояльним союзником НАТО. Це підставовий аргумент, завдяки якому Євросоюз не може відкинути кандидатуру Туреччини. Туреччина породжує масу проблем, і що з того?! Вона у багатьох моментах підготовлена до вступу до ЄС гірше, ніж Україна. Вона віддаленіша від Європи цивілізаційно, а Україна - частина західного світу.

“Якби Україна ввійшла в НАТО, було б питанням декiлькох місяців, щоб вона з країни-сусіда стала асоційованим членом ЄС
      - Чи можна стверджувати, що наступним кроком після вступу України до НАТО обов`язково стане вступ до ЄС?
      - Якби Україна стала натовською державою, було б питанням декiлькох місяцiв, щоб вона з країни-сусіда стала асоційованим членом ЄС. Тоді б нарешті скінчився страх Європейського Союзу перед Росією, адже саме він мотивує німців і французів песимістично ставитись до вступу України в ЄС. Після вступу в НАТО Росія втратила б Україну назавжди й Україна більше ніколи не була б російською колонією. Погляньмо, що сталося з прибалтійськими державами. Коли було вирішено питання їхнього членства в НАТО, для цих трьох держав миттєво відкрилася можливість вступу в Євросоюз. Тією ж мірою це би стосувалося України. При всіх сварках, наявних в євроатлантичному світі, вступ у НАТО є дозволом, який одразу змінює статус країни, що претендує на вступ до ЄС. Членство в НАТО є вхідним квитком, своєрідною карткою для вступу в клуб. Країна може бути небагатою і не засідати у президії клубу, але вона перебуває всередині, а не поза стінами. Членство в НАТО для України радше рано, ніж пізно, спричинило би вступ до ЄС.
      Між вступом в НАТО і ЄС, отже, жодних суперечностей немає - навпаки, це процеси, що доповнюють один одного. А оцінка НАТО і ЄС, як організацій, що мають різну суть, породжена російською пропагандою. У політичній реальності нема ЄС без НАТО, яке забезпечує Європейському Союзу парасольку реальної безпеки. І нема НАТО без Європи, адже ЄС творить з єдиною світовою наддержавою, США, спільний простір на європейському континенті. Якби американці дистанціювались від НАТО, вони б могли спокійно сказати європейцям: “Займайтесь своїми справами, а наші інтереси у співпраці з Індією, Близьким Сходом чи Китаєм”. Але саме завдяки НАТО Європа, ще в післявоєнний час, отримала унікальний шанс на допомогу при розбудові уславлених демократичних цінностей. Мені довелося розмовляти з американським адміралом на його флагманському судні, і він зазначив, що лишень його флоту було б достатньо, аби зупинити агресію більшості держав світу. Можна уявити, які сили в розпорядженні наявного світового ладу. Членство в НАТО є безпрецедентною запорукою безпеки від зовнішньої агресії. Я гадаю, що Україні варто подумати, чи вона має від кого захищатися і хто їй насправді загрожує.

“Польський президент і польський прем`єр мислять, як патріотично налаштовані  українці”
      - Чи Варшава може розпочати сепаратні переговори за спиною Віктора Ющенка і домовитись з Владіміром Путіним?
      - Я знаю багато років братів Качинських і твердо впевнений, що ці люди не підуть на сепаратні домовленості з Кремлем, це було б самогубством для Польщі. Брати Качинські, як ніхто, усвідомлюють, що незалежної Польщі не може бути без вільної України. І якщо суверенітету України загрожуватиме небезпека, то Польща буде на черзі. Можу запевнити, що і польський президент, і польський прем`єр мислять, як патріотично налаштовані українці, визнаючи, що незалежність України є вартістю вже сама по собі. Зрозуміло, що варто розмовляти і з прем`єр-міністром Януковичем, адже він є другою людиною у вашій державі, натомість Варшава весь час очікує від Віктора Федоровича, коли ж він чітко просигналізує, що Україна йде на Захiд. Але розмови з ним припинилися б, якби стало зрозуміло, що він хоче приєднати Україну до Росії.
      - Чи вдасться, на ваш погляд, Януковичу реалізувати план двовекторної політики і економічно співпрацювати з Заходом, нарощуючи співпрацю з Кремлем?
      - Більшість європейських держав однозначно усвідомлюють, що незалежність України для Європейського Союзу є цінністю, яку неможливо переоцінити. Історично так сталося, що нещодавно, вперше від XVII століття, Росія перестала загрожувати Європі, й та може спокійно розвиватися. В Польщі не бояться, що до влади в Росії прийде хтось непередбачуваний і ми будемо змушені півбюджету видавати на озброєння та оборонні програми. Це стало можливим, між іншим, і внаслідок незалежності України. Якби кордон з Росією був недалеко від Братислави чи Варшави, Європа мала б враховувати можливість реальної мілітарної загрози.
      ЄС наразі вагається, адже не готовий “віддати” Україну Росії, і водночас психологічно не готовий на членство України. Але думаю, що наявного проукраїнського лобі в Європі наразі вистачатиме. Як показав візит прем`єр-міністра Качинського до США, наші американські партнери прекрасно розуміють суть проблем України, і в цьому чимала заслуга саме Польщі. Пам`ятаю, як понад десять років тому президент Валенса розмовляв із тогочасним міністром оборони США, наголошуючи на необхідності захисту українських інтересів, а у певний момент Уїльям Перрі навіть перепитав: Валенса є президентом Польщі чи України? Я брав участь у десятках розмов вищого польського керівництва з іноземними партнерами і навіть у найгостріших політичних моментах на одне з перших місць висувалася необхідність підтримки незалежності України.

“Спроби усунення Ющенка від влади чи обмеження його конституційних повноважень розглядалися б у категоріях проросійського державного перевороту”
      - Чи Ющенко лишається в очах Заходу гарантом курсу на розбудову демократії в Україні?
      - Без сумніву. Президент Ющенко є однозначним гарантом демократичного розвитку України. На Заході чітко усвідомлюють, що є спроби усунення Віктора Ющенка від важелів впливу, але саме він лишається партнером номер один в очах Заходу. У польських політичних еліт є переконання, що гарантами того, що Україна лишатиметься на європейському шляху, є Ющенко і Тарасюк. Це люди, які мислять тими ж категоріями, що і політики на Заході, зокрема категоріями державного інтересу та побудови реальної демократії. Також на Заході відчули прагнення Віктора Ющенка створити справжній середній клас в Україні. А спроби усунення Ющенка від влади чи обмеження його конституційних повноважень розглядалися б у категоріях проросійського державного перевороту.
      - Чи це відбилось би на реалізації бізнес-проектів українських олігархів на Заході?
      - Немає й тіні сумніву, що так. Ті, хто намагаються тиснути на Президента Ющенка, повинні усвідомлювати, що якогось ранку несподівано для себе можуть побачити колодки на дверцятах своїх сейфів у банках нейтральної Швейцарії.

“Україна молода”, 19.10.06

Опозиція викликає урядовців “на килим”,
бо вважає, що опалювальний сезон в Україні зірвано через непрофесійні дії Януковича та його міністрів

     Прем`єр Віктор Янукович, відкриваючи вчорашнє засідання уряду, попросив міністрів звернути увагу на рівень оплати за газ та електрику в регіонах.
            Поки Кабмін намагатиметься “розрулити” цю ситуацію на місцях, парламентська опозиція вже дала попереджувальний залп: Блок Юлії Тимошенко вимагає заслухати цього тижня у Верховній Раді інформацію уряду про підготовку житлово-комунального господарства до опалювального сезону. Як відзначив учора з трибуни представник фракції БЮТ Микола Томенко, депутати місцевих рад стали заручниками непрофесійності і непослідовності Кабінету Міністрів та Мінпаливенерго стосовно підготовки до зими. Адже зараз жодна місцева влада не знає реальної ціни на газ, і ніхто не може спрогнозувати, як буде забезпечуватися опалювальний сезон в Україні. “Ми пережили найбільш патріотичний “Нафтогаз України”, тепер переживаємо найбільш професійний “Нафтогаз України”, - каже Томенко. - Ми маємо тут, у сесійній залі, почути, які переговори сьогодні веде Мінпаливенерго з Росією, якими будуть умови цінової політики і яку ціну ми отримаємо. Ми хочемо, щоб в сесійній залі усі урядовці нам пояснили, як Україна переживе зиму”. А далі - “або уряд нам скаже, що він абсолютно не готовий приймати рішення, або ми з вами приймемо рішення про абсолютну непідготовленість уряду проводити роботу в цьому напрямку”.
            Голова Комітету ВР із питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Юрій Сербін (також БЮТівець) пішов ще далі й заявив, що через бездіяльність уряду опалювальний сезон зірвано. За його словами, регіони звітують, що опалювальний сезон почався, але насправді в багатьох областях увімкнено лише автономне опалення низької якості для об`єктів соціальної сфери. Голова парламентського комітету заявляє, що керівники областей намагаються самотужки вирішити цю проблему, натомість на центральному рівні нічого не робиться для повноцінного початку опалювального сезону.

“День”, 19.10.06

Iсторична наука і національне примирення
Володимир Стус, керівник групи аналітики та прогнозування Центру стратегічних ініціатив;
Ірина Константинова, експерт Центру стратегічних ініціатив
 
Схоже, що указом Президента “Про всебічне вивчення й об`єктивне висвітлення діяльності українського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення” не задоволений ніхто — ні прихильники ОУН-УПА, які чекали побачити в ньому чітке визначення статусу воїнів ОУН-УПА, ні їхні люті противники, незадоволені президентською послідовною позицією як такою. На наш суб`єктивний погляд, із проведенням кадрової чистки в Секретаріаті позиція Президента щодо більшості питань стала збалансованішою, аргументованішою за сутністю і демократичнішою за стилем викладу. Відчувається, що нова команда Президента покликана вирішувати не лише технічні й оперативні завдання. І поява компромісного варіанту указу це лише підтверджує. Як і заміна в тексті