УкрЧАС

Огляд преси від 17 жовтня 2006 року.

 

“Демократична Україна”, 17.10.06

Юлія Тимошенко — про пільги і бюджет

Фракція БЮТ внесла у Верховну Раду новий законопроект про скасування пільг народним депутатам і вимагає розглянути його цього тижня. Про це вчора на брифінгу повідомила лідер БЮТ Юлія Тимошенко.
Вона нагадала, що наприкінці попереднього пленарного тижня парламент розглядав законопроект про скасування пільг для народних депутатів, але через те, що фракція Партії регіонів і половина депутатів фракції “Наша Україна” не підтримали цей документ, його було відхилено. “У депутатів залишились безмежні пільги, які є неспівставними з тим, як живе нині народ України”,— заявила пані Тимошенко.
Саме тому, за словами лідера БЮТ, опозиція внесла ще один законопроект з цього приводу, в якому узагальнено пропозиції авторів усіх подібних законопроектів, а також думки народних депутатів, що лунали під час обговорення цих документів у сесійній залі.
Тимошенко повідомила, що вона попросила голову ВР Олександра Мороза дати доручення профільному комітету парламенту оперативно розглянути проект, щоб поточного тижня мати змогу обговорити й проголосувати його в сесійній залі.
За словами Юлії Тимошенко, на цей момент понад 50 депутатів “записались на компенсацію на отримання житла”, а це для кожного — приблизно 300 тисяч гривень. Вона навела також низку інших цифр, які передбачені для виплат депутатам чинним законом.
Щодо відкладення розгляду проекту державного бюджету, то, на думку лідера БЮТ, це ще раз засвідчує непрофесійність нової влади.
За її словами, у понеділок на погоджувальній раді був розвіяний останній міф про нову владу: “те, що прийшла команда професіоналів”. Вона нагадала: проект державного бюджету на 2007 рік відкладено “як такий, що потребує суттєвих доопрацювань, як такий, що порушує фундаментальний фінансовий баланс країни, і повністю порушує соціальну програму”.
При цьому Тимошенко зауважила, що відповідно до Бюджетного кодексу перше читання має відбутись в парламенті до 20 жовтня. Вона вважає, що це відтягування розгляду у першому читанні означатиме, що друге читання також буде відкладено. На думку політика, уряд відтягує розгляд бюджету через те, що не може збалансувати бюджет і намагається згаяти час до кінця року для того, щоб прийняти головний фінансовий документ поспіхом, без детального розгляду, нашвидкуруч. “Власне це, на мій погляд, є державна НП, тому що таке порушення термінів, такої низької якості бюджет ми ще не бачили в країні при всіх владах”,— сказала вона.

“Демократична Україна”, 17.10.06

Юрій Луценко: ресурс не вичерпано

Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко вважає небезпечним перехід на фінансування міліції з місцевого бюджету (патрульно-постова служба, ДАІ, дільничні інспектори, ізолятори тимчасового утримання). Про це він заявив у неділю журналістам на прес-конференції у Львові.
Високопосадовець не виключає, що деякі області, такі як Рівненська чи Кіровоградська “просто не витягнуть утримання місцевої міліції й з`явиться заборгованість із зарплати”.
“Ми з Прем`єр-міністром дійшли консенсусу: місцеві бюджети, які мають можливість більше фінансувати міліцію, тепер отримають таку легальну можливість. А ми, у свою чергу, дамо їм можливість погоджувати з міським головою призначення на посади першого заступника начальника міської міліції — начальника міліції громадської безпеки”,— повідомив керівник МВС.
Щодо своїх планів на майбутнє, то, за словами Луценка, він не має наміру брати участь в наступних президентських виборах. Водночас він не виключив, що після звільнення з посади міністра внутрішніх справ, “яке колись настане”, повернеться в політику.
“Кожен чиновник коли-небудь йде у відставку, і я теж колись піду, але не так швидко, як на це сподіваються деякі мої недоброзичливці”,— сказав Юрій Луценко.
Міністр заявив, що під час його останньої зустрічі з Президентом України глава
держави заявив, що ресурс міністра на цій посаді “не вичерпано”. На думку посадовця, він очолюватиме МВС стільки часу, “скільки на це дасть парламент”, який до нього “по-різному ставиться”, і Президент.
Керівник МВС заявив, що вважає шкідливими “демонстративні відставки”, оскільки вони свідчать про нездатність відстоювати свою позицію. “Гадаю, що я тягну плуг у правильному напрямку, хіба що повільніше, ніж хотілося”,— наголосив він.
Луценко заявив, що наразі не причетний до створення нової політичної партії: “Зараз я міністр внутрішніх справ”.
Утім, голова МВС зазначив, що “бачить перспективи створення в Україні альтернативи двом неідеологічним і вождистським партіям”, оскільки така поляризація становить загрозу для демократії в країні. “Думаю, що таку партію рано чи пізно буде створено”,— наголосив Юрій Луценко.

“Демократична Україна”, 17.10.06

Микола Катеринчук - за відставку керівництва НСНУ

Народний депутат, голова виконкому партії “Народний Союз “Наша Україна” Микола Катеринчук вважає, що все керівництво НСНУ має піти у відставку. Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив у прямому ефірі Івано-Франківського обласного телебачення “Галичина”.
Пан Катеринчук нагадав, що лише він із народним депутатом Русланом Князевичем із усієї фракції “НУ” голосували проти створення парламентської коаліції з Партією регіонів. “Тоді нам говорили, що ми зрадили Президента, і запропонували нам здати мандати,— нагадав він. — Далі почалися розмови про те, що треба Катеринчука прибрати з посади голови виконкому партії. Потім почались розмови про створення нових партій і мою причетність до цього”.
За словами депутата, рішення про перехід НСНУ в опозицію і зміну керівництва партії має ухвалити з`їзд, який відбудеться 21 жовтня.
Політик висловив сподівання, що з`їзд “затвердить рішення, що ми залишаємось в опозиції й що має змінитись усе керівництво партії, у тому числі я. Мають прийти нові люди, які успішніше вестимуть політику партії й стануть корисними і для Президента, і для суспільства”.
На його думку в існуючому форматі “на жаль, ми не будемо зрозумілими для людей. Ми й надалі втрачатимемо довіру, яка нині дійшла до критичної межі”.
Катеринчук нагадав, що НСНУ не ухвалювала жодного рішення про створення коаліції з Партією регіонів і комуністами, тому з`їзд має прийняти відставку керівництва або підтвердити його мандат. “Нам усім треба працювати на консолідацію демократичних сил,— вважає депутат. — Але без щирої, відвертої розмови всередині партії про наші помилки і наші здобутки, про те, де ми зараз знаходимось, гадаю, ми не будемо корисними для нашого суспільства. Думаю, ми будемо неадекватні”.
За словами голови виконкому партії, “політика Партії регіонів консолідує нас дуже швидко”. “Як кажуть, демократи об`єднуються за п`ять хвилин до розстрілу,— наголосив він. — Думаю, що цей розстріл відбувся. Треба підніматися з колін, закочувати рукави і далі виборювати нашу Україну. Іншого сценарію не бачу. Адже нас об`єднує українська ідеологія, ідеологія європейська. Тут питання тільки в лідерах. У нас є чудовий лідер — це Президент”.

“Демократична Україна”, 17.10.06

Іван Драч: Україна формується як нація і як держава, і через те поволі вона й утверджується

Відомому українському поетові, політичному і громадському діячеві, екс-депутатові Верховної Ради України кількох скликань Іванові Драчеві сьогодні виповнюється 70 років. Нещодавно Президент присвоїв ювілярові високе звання Героя України.
В інтерв`ю кореспондентові Укрінформу Іван Драч висловив деякі думки щодо сучасного і майбутнього нашої держави.
— Іване Федоровичу, дайте відповідь на запитання, яке, мабуть, без перебільшення, поставили б Вам тисячі людей: як у одній особі поет уживається з політиком?
— Я п`ять років займався
політикою
І став дурніший у п`ять разів.
Заспиртований сьогочасною пліткою,
Я й ще досі не протверезів.
Та в такій затятій спиртовості
Дуже тяжко іти у світи,
Дуже тяжко слизатись на совісті,
Дуже тяжко по правді іти.
Йдеться про те, що політика вимагає щоденної поживи, політика - величезна топка, і в цю топку мусиш щодня кидати дрова; там усе має постійно кипіти, клекотіти, вирувати. Це не завжди до серця і до совісті, бо коли починаєш аналізувати ситуацію, то доходиш висновку, що це всього-на-всього   політична гра. Однак і політична гра, політична ситуація складаються так, що маєш діяти, як діє твоя група, твоя партія, твоє товариство. А воно діє залежно від того, яким бачиться співвідношення політичних сил. Часто-густо у політиці робиться не зовсім так, як треба, і робиться не те, що треба.
— Чи вбачаєте в нинішніх політичних  процесах  тенденцію на якесь поліпшення?
— Якогось особливого поліпшення немає. Пам`ятаєте, говорили: “Якби ж то Президент Кучма заговорив українською мовою та показав, як він шанує українське, то тоді увесь народ би прокинувся”.   Нинішній Президент говорить українською мовою і показує, як він шанує українське, відкриває  пам`ятник у Крутах і їздить на різні виставки та ярмарки, де купує вишиті рушники та інші національні речі, але народ не дуже силкується бігти за своїм Президентом.
Йдеться про загальні тенденції цілої держави, а не самого Президента,— і про Кабінет Міністрів,   і   про   Верховний   Суд, про всі державні структури, які мусять бути національними, мусять виконувати, зокрема, Закон про мови. Хоча поки люди самі не здолають нинішню суцільну апатію, думаючи, що все мусить робити держава, суттєвих зрушень не буде.
— На вашу думку, що в 15-річній історії нашої незалежності ми могли зробити краще і не спромоглися на це?
— Отож воно й є! Коли Кравчук став президентом України і мав можливість розпустити Верховну Раду радянського зразка й обрати  нову,  тоді  багато  що можна було зробити, бо тоді був період, коли народ вірив. То був важливий момент. Був ще один такий період.  Пам`ятаєте, коли Кучма казав: “Оберіть мене на другий термін і ви побачите зовсім  іншого  президента!”.   І  він старався, але те, що сталося, і ця акція з Мельниченком, як я розумію, були не стільки боротьбою тут, всередині країни,— це була боротьба Путіна з Кучмою, який захотів бути новим.
Це була акція і проти Кучми, і проти України. Путін, який тоді прийшов до влади, бачив у особі Кучми старого солідного кадра, популярного серед інших представників СНД і країн колишнього радянського блоку. Проте його притисли, придавили, таке моє особисте враження.
— Якою   Вам   бачиться   суспільно-політична перспектива нашої держави?
— Нинішній рік - ювілей Івана Франка. Одна з його улюблених поем називається “Мойсей”. Це старозавітний  пророк Мойсей, який сорок років водив свій народ пустелею. Це, звісно, символічно. Якщо в нашій новій історії минуло лише п`ятнадцять років, то скільки нам ще лишається ходити наосліп? Двадцять п`ять років… Дуже сумно, коли про це думаєш. Але не забувайте, що для історії п`ятнадцять років — лише мить.
Україна стає на ноги, формується як нація і як держава, і через те поволі утверджується. Україна росте, хоч тяжко і болісно як економічно, так і морально. Та це зростання - очевидне. Згадаймо, як у часи Помаранчевої революції вона здивувала світ. Світ побачив, як цей народ показав себе в умовах, коли на вулиці й майдани українських міст і сіл вийшли мільйони людей. Не було ні вбивств, ні брутальних речей, що трапляються навіть у таких цивілізованих країнах, як Франція чи Німеччина, де все нівечать і ламають під час вуличних акцій. Світ побачив і зауважив, що українська нація - порядна, чиста й благородна. Це пророкує гарну перспективу для нашого майбутнього.
— На Вашу думку, чи відбудеться в нашій країні консолідація   національно-патріотичних сил, і що треба зробити для цього?
— Насамперед маємо повернутися до основи основ: до порядності, до чистоти, до десяти Божих заповідей, які тримали нашу націю впродовж віків і не дали їй згинути.   Коли  ми   повертатимемось до них на новому етапі свого  розвитку,  то  не  дамо   себе спаплюжити зацікавленим у цьому силам, уціліємо і збережемося.

“День”, 17.10.06

Мистецтво… між стільцями
Віталій Княжанський

Зовнішньополітичні коливання України між СОТ, Євросоюзом і НАТО, з одного боку, й між Росією та Єдиним економічним простором, з іншого, можна розцінити як своєрідне мистецтво. От лише з чим би це його порівняти? З мужніми й елегантними вправами, що демонструють у цирку канатохідці? Якось не тягне за рівнем майстерності виконання… А як щодо спроб всидіти одним місцем на двох стільцях? Пробачте за грубувате узагальнення, але чим не мистецтво?
Проте не все так погано в нашому домі, що повільно пливе одночасно за двома протилежними течіями. Можна назвати й певні досягнення. Наприклад, нещодавно в Україні була презентована доповідь Ялтинської європейської стратегії (YES) “Порядок денний 2020″, що передбачає асоційоване членство Києва в Європейському Союзі в 2008 році, а повноправне — у 2020-му. Учора цей документ мав бути представлений й обговорений також у Брюсселі. І це вже саме той рівень, той маленький ковзкий крок, який роблять справжні майстри. А в середу там же планується підписати Меморандум з Європейським Союзом про взаєморозуміння у сфері сільського господарства й розвитку сільської місцевості. У четвер Україну відвідає генеральний секретар Ради Європейського Союзу, високий представник Євросоюзу з питань єдиної зовнішньої політики й політики безпеки Хавьєр Солана. У програмі візиту переговори з Президентом України Віктором Ющенком, обговорення нової розширеної угоди про співпрацю, яка замінить чинну Угоду про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС. У п`ятницю там же, в Брюсселі, Україна і Євросоюз на високому рівні проведуть діалог з питань енергетики, обговорять хід реалізації українських реформ у сфері електроенергетики та газу.
А от спікер Верховної Ради Олександр Мороз наприкінці минулого тижня відвідав Москву. Негласною, але явною метою його візиту були, безумовно, газові ціни. Однак із цим, схоже, нічого не вийшло. “Питання про ціни (на газ) вирішене остаточно, можна поставити крапку в цих відносинах”, — наголосив Мороз, розповідаючи про “нульові” в цьому питанні підсумки своєї зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним. Проте після закінчення візиту український спікер заявив, що під час його візиту до Росії сфера енергетичного співробітництва двох країн детально не обговорювалася. “Конкретно про це не йшлося, тому що це не тема для парламентів”, — заявив Мороз.
При цьому питання синхронізації вступу Росії та України до СОТ, за словами Мороза, також не обговорювалося: “Не йдеться про змагання або про синхронізацію, йшлося про зовсім інше”. Про що ж? Нагадаємо, що народний депутат, член фракції “Наша Україна” В`ячеслав Кириленко, звинуватив Мороза в порушенні Універсалу національної єдності під час поїздки до Москви. За його словами, Мороз “вирішив синхронізувати з Росією кроки України з приводу вступу до СОТ — це означає, що цього року парламент не зможе ухвалити закони, необхідні для вступу”. Між тим парламентські слухання з питань вступу України в СОТ намічено провести вже завтра. І не буде великою помилкою передбачити, що роль спікера, який досконало опанував мистецтво управління Верховною Радою ще за часів минулого правління, може виявитися вирішальною. У якому напрямку? “За”, “проти” або, умовно кажучи, “на двох стільцях”? На щастя або, точніше, на жаль, політики високого рівня — народ непрогнозований. Хоча попередні висновки можна зробити на підставі деяких подій. Майже одночасно з Морозом, який завершив свій візит до Москви, до Києва прибув для переговорів з Віктором Януковичем російський віце-прем`єр Дмитро Медведєв. Сторони домовилися, що ціну на газ для України визначать на засіданні українсько-російського Міжурядового комітету, обговорили хід підготовки до його засідання, а також до засідання Міждержавної комісії Ющенко — Путін. А наступного дня Президент України призначив першого віце-прем`єра, міністра фінансів Миколу Азарова представником України в Групі високого рівня з формування Єдиного економічного простору. Чи потрібні до цього якісь коментарі? Абсолютно зрозуміло, що якщо сидіти на двох стільцях з високим мистецтвом, то можна піти шляхом відомого теляти, яке годувалося одночасно від двох корів…

“День”, 17.10.06

Жан-Поль Везiан: Україна сама визначатиме розвиток своїх відносин з ЄС
Микола Сірук

Франція разом із Німеччиною залишається в Європейському Союзі ключовою країною. Від її голосу залежить чи буде країна, яка претендує на членство в ЄС, прийнятою до Європейського Співтовариства. Париж з приводу багатьох питань займає відмінну позицію від самої впливової у світі держави — Сполучених Штатів Америки. Яким бачать у Франції майбутнє Європейського Союзу і його майбутні кордони? Чи буде там місце для України? Як оцінюють в офіційному Парижі останні заяви українського прем`єра щодо пригальмування темпів інтеграції в НАТО? Яку роль може відіграти Франція під час головування в ЄС 2008 року, чи буде вона сприяти тому, щоб Україна мала перспективу членства в ЄС? Як почувається французький бізнес в Україні? Про все це розповідає в інтерв`ю “Дню” Надзвичайний i Повноважний Посол Франції в Україні Жан-Поль ВЕЗІАН.

— Чи була очікувана і бажана для Франції брюссельська заява Віктора Януковича про неготовність України приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО? Чи є, на ваш погляд, передбачуваним нинішній уряд України?

— Доволі важко однозначно відповісти на це запитання: насправді, не мені судити про дії чи політику, яку впроваджує український уряд. Треба підкреслити й наголосити: жодні двері не є зачиненими для України. Перш ніж постукати в ті двері, треба, звичайно, самому підготуватися, і цього ніхто не зможе зробити замість України, щоб підготуватися до того, аби бути прийнятим тими, хто знаходиться по інший бік дверей. Саме це робить Україна, і я хотів би додати, що в межах політики сусідства ЄС існує величезний потенціал, низка інструментів, які варто задіяти.

На сьогодні я просто можу зауважити, що у своїх заявах українські посадовці самі кажуть про бажання зайняти реалістичну й прагматичну позицію по відношенню до Європейського Союзу та НАТО. Якщо я вірно розумію, мова йде про те, аби Україна насамперед показала свою спроможність до змін та реформ, які є необхідними для розвитку й поглиблення її діалогу як з ЄС, так і з НАТО. Намагаючись все ж відповісти на ваше запитання, зізнаюсь, що в мене не склалося враження про якусь зміну курсу, а скоріш про бажання переглянути методи і швидкість процесу. Мені здається, що в нинішніх рамках інтенсифікованого діалогу з НАТО так само лишається багато можливостей, до того ж визначна робота вже була здійснена щодо реформування збройних сил.

Хотів принагідно знов підкреслити, що Франція — ані з принципових, ані з будь-яких кон`юнктурних міркувань — не є ворожою відносно до інтеграції України в євроатлантичні структури, коли, мовляв, інші країни ніби є до неї прихильними. Як я вже про це заявляв від імені уряду Франції, саме Україні належить насамперед визначитись щодо своїх ключових напрямів у царині зовнішньої політики. Саме Україна має сьогодні заявити про свою позицію, враховуючи свої інтереси, волю своїх громадян. Пан Янукович від імені уряду, який він очолює, не побажав просити про приєднання до ПДЧ, натомість він підкреслив необхідність змістовного поглиблення діалогу між Україною та НАТО. Саме така ситуація наразі, і ми цілковито налаштовані на співпрацю з Україною в тому темпі, якого вона сама забажає.

Чи треба повторювати знов нашу загальну готовність працювати з урядом, що було сформовано 4 серпня коаліцією, яка утворилася в парламенті внаслідок демократичних виборів? Ми б працювали, ТАК САМО неупереджено з будь-якою іншою коаліцією, яка б постала в результаті виборів у березні місяці.

— Чи мають рацію деякі аналітики, які стверджують, що шлях України до євроатлантичних структур лежить в першу чергу через Париж і Берлін і вміння української влади домовитися з цими двома найвпливовішими країнами в ЄС?

— Хотів би наголосити, що в жодному випадку моя країна — так само, як Німеччина — не є перепоною між Україною і її можливим вступом до НАТО чи ЄС. Україна є молодою державою, яка сьогодні ще перебуває в стадії свого становлення, утвердження національної ідентичності. Чи є сьогодні в Україні консенсус щодо необхідності вступу до НАТО? Якщо такого консенсусу ще немає, чи є в такому випадку Франція і Німеччина перешкодою інтеграції України? Чи не полягає головна проблема в тому, що це питання є предметом дискусій в самому суспільстві й серед політичних лідерів вашої країни? Чи не виникає потреба в зусиллі по лінії публічної дипломатії, інформаційній кампанії, справжніх дебатах щодо вступу вашої країни до НАТО? Лише самі українці, на мою думку, здатні провести це обговорення.

Якщо говорити про Європейський Союз, то проблема консенсусу постає дещо іншою. На Україну чекає значна робота з реформування та модернізації, яка б уможливила їй вихiд на рівень європейських стандартів у сфері, яку узагальнено називають “наближення законодавств”. Саме такі зусилля, спрямовані на конкретну, ґрунтовну реалізацію реформ, є, на мою думку, передумовою будь-якої серйозної заявки на вступ до ЄС, саме такі зусилля, не зважаючи на наявність чи відсутність перспектив членства чи якихось сигналів, зробить з вашої країни ще більш модерну європейську державу.

— Яку роль може відіграти Франція під час головування в ЄС, щоб перед Україною відкрилася перспектива членства в цій організації? Що повинна зі свого боку зробити Україна, щоб Євросоюз відкрив перспективу членства, а згодом прийняв до євроспільноти?

— Як вам відомо, відносини між Україною і ЄС нині розгортаються в рамках політики сусідства. Угода про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС, яка незабаром добігатиме кінця, має бути проаналізована з метою підбити підсумки і запропонувати подальші можливості. Поглиблення відносин між Україною та ЄС залежатиме не тільки від французького чи німецького головування, але й від того, що вирішить Україна, й до чого вона буде дійсно готова в реалізації своєї політики в короткостроковий і середньостроковий термін. Як відомо, розглядається можливість створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Утім, це може статися лише якщо Україна до того стане членом СОТ. Встановлення більш тісних зв`язків між Європейським Союзом та Україною залежить, таким чином, від швидкості, з якою ваша країна пройде свій відрізок шляху. Повне й цілковите здійснення Плану дій є вже чималим завданням.

Дозвольте підкреслити, що Франція долучається в конкретний спосіб до цього зусилля з реформування та модернізації, якого докладає ваша країна. З грудня 2005 року, у міністерствах аграрної політики, юстиції, а також в головному управлінні державної служби працюють три французькі експерти дуже високого рівня, завданням яких є надавати експертні висновки і підтримку реформам, які ви прагнете впроваджувати задля наближення до європейських стандартів. Я гадаю, через таке двостороннє співробітництво, яке водночас покликане наблизити українські реалії до європейських, чітко проявляється інтерес Франції до модернізації вашої держави.

— Чи зможе, на вашу думку, ініціатива одного із ймовірних кандидатів у президенти Франції Ніколя Саркозі щодо підготовки й ухвалення країнами євроспільноти “міні-договору” покласти край конституційній кризі, яка виникла в результаті “ні” договору, з боку французів і голландців під час референдуму минулого року?

— Як я вже зауважував, Україна сама визначатиме природний розвиток своїх вiдносин з Європейським Союзом через швидкість, природу та глибину реформ, до яких вона вдаватиметься. Саме завдяки доброму проведенню процесу реформ і політичному, економічному та законодавчому зближенню з ЄС ви збільшуєте шанси зі свого боку. Належність до ЄС передбачає, як вам відомо, виконання дуже чітких умов як в економічному плані, так і в галузях управління країною, прав людини, — те, що називається Копенгагензькими критеріями. Приклад країн Центральної Європи, які нещодавно увійшли до складу ЄС, є показовим: ці країни запровадили реформи, іноді різкі й болючі, і підготували свої установи і свою економіку до “шоку розширення”. Цей етап неможливо перескочити, він є необхідним.

— Якою бачить Париж майбутнє Євросоюзу і його кордони на сході? Чи буде там місце Україні й Туреччині?

— Задля виходу з інституційного тупика, в якому наразі перебуває ЄС, треба розглядати всі варіанти, якщо тільки вони ставлять за мету покращити функціонування Союзу. Сьогодні дехто вважає, що було б цікаво зберегти деякі найцікавіші пункти відкинутого референдумом Конституційного договору, щоб розблокувати ситуацію в інституційному плані. Але знову постане питання, яким чином ратифікувати такий текст. Французи не зрозуміють чому, після того як їм дали можливість висловитися перший раз, другий раз за них вирішуватиме парламент. З цієї причини будь яка пропозиція,будь яка ініціатива потребуватимуть великої міри роз`яснення і усвідомленої підтримки не тільки з боку політиків, але й з боку громадян. Головування Німеччини, а згодом Франції, дасть змогу, як ми сподіваємось, відновити позитивну динаміку.

— Яку роль, на вашу думку, може відіграти зі свого боку Україна у підтримуванні в Європі безпеки в цілому і енергетичної зокрема?

— Кордони Європи уже певним чином відомі, якщо дотримуватися географічних карт. Генерал де Голь свого часу говорив про Європу “від Атлантики до Уралу”, а це означає, певна річ, що Україна розташована в Європі, і цього ніхто не заперечує. Щоб детальніше відповісти на ваше запитання і пов`язати його з тим, що я вже відповів стосовно зв`язків з ЄС, скажу, що ми маємо більш політичні критерії. “Європейськість” рівною мірою визначається певними цінностями і поняттями, такими як Демократія, Правова Держава, Свобода і Свободи. Саме на базі такого уявлення про Європу керівники держав та уряди вирішили, за рекомендацією Європейської комісії, розпочати переговори про вступ Туреччини — країни, територія якої на 90% географічно розташована за межами Європи.

Однак прийняття Туреччини, яка через кілька років налічуватиме понад 90 мільйонів осiб, чи України, населення якої зараз становить 47 мільйонів, матиме певні наслідки. Європейські установи мають бути адаптовані, а сьогодні всім відомо, що вони ледве працюють при 25 членах. Розширення, яке відбулося в травні 2004-го викликало в Європі багато запитань, на які ми маємо відповісти, перш ніж розмірковувати про наступні кроки в цьому напрямi. Європа теж повинна думати наперед про свої цілі й своє функціонування: саме це вона зараз і робить. За кiлькостi 25 членів — це вже зовсім нелегко.

— Як почувається французький бізнес в Україні, чи відкрилися перед французькими інвесторами більші можливості з приходом до влади нового уряду?

— Торговельні обміни між нашими країнами стало розвиваються протягом вже багатьох років, утім вони все ще лишаються надто скромними з огляду на наші економічні можливості. Займаючи восьме місце серед торговельних партнерів України, Франція експортувала сюди 2005 року продукції на 594 мільйонів євро, насамперед продукти незакінченої переробки, які включаються до складу готової продукції (продукти хімічного виробництва та вироби з пластмаси, текстиль для додаткової обробки). Друге місце в структурі експорту до України посідає обладнання, що супроводжує модернізацію української промисловості, і продукти повсякденного споживання, які представлені переважно фармацевтичними та парфумерно-косметичними виробами. Слідом йдуть автомобілі, завдяки присутності на українському ринку трьох французьких виробників — Рено, Пежо та Сітроен, i продукція агропромислового комплексу.

Зі свого боку, Україна експортувала до Франції товарів на 246 мільйонів євро: одяг, продукція хімічної і металургійної галузі, паливо. За перші вісім місяців 2006 року ми констатуємо відчутне зростання товарообігу: французький експорт зріс на 37% (переважно завдяки професійному обладнанню), а український експорт на 31,5% (зокрема поставки продуктів агропромислового комплексу збільшились на 163%). Таке пожвавлення торговельних обмінів є відчутним з 2005 року, і я зазначаю, що уряд має намір приділяти важливе місце питанням економіки, що є добрим знаком на майбутнє.

— Чому досі слабкий інтерес французьких високотехнологічних компаній до співпраці з українськими підприємствами авіаційної і ракетно-космічної галузі, а також підприємствами, які спеціалізуються на випуску оборонної продукції?

— Треба визнати, що Україна не має у Франції іміджу країни високих технологій, а увага французьких промисловців спрямовується в інших напрямах, перш ніж вони звертаються до українських партнерів. Звичайно це помилково, і залишається вельми необхідною серйозна робота щодо промоції якості українських товарів у цій сфері. З іншого боку, часом непросто співпрацювати з компаніями, що походять з військово-промислового комплексу, яким притаманна культура секретності та які часто неготові до відносин із цивільною сферою, зокрема через поширену відсутність патентів, які б захищали винаходи.

Хотів би зауважити водночас, що франко-німецький консорціум EADS здійснив дуже ґрунтовне дослідження можливостей співпраці з Україною в різних галузях своєї спеціалізації і накреслив пріоритетні напрями спільної роботи. Утім, на сьогодні консорціуму ще не вдалося залучити підтримку відповідних посадових осіб з українського боку, і це стримує поглиблення співпраці в цій сфері. Новому уряду варто дати поштовх у цьому напрямі, започатковуючи нові форми роботи, адже цей сектор може стати теренами для справжньої співпраці.

— Чи приїде в Україну президент Жак Ширак і коли?

— Президент Французької Республіки, як вам відомо, не зміг відвідати Україну в жовтні минулого року, як планувалося, через причини, що не залежать від його волі. Але ми переконані: не пізніше весни наступного року адміністрація президента Французької Республіки зможе знайти у надто щільному графіку пана Ширака можливість, яка влаштує і вашого Президента.

“День”, 17.10.06

Вияви антисемітизму є всюди
Головне, щоб на них реагували держава й громадськість
Микола Сірук

“Рівень антисемітизму в Україні — найвищій в Європі”. Під таким заголовком 29 вересня цього року в “Экономических известиях” вийшло інтерв`ю з президентом Російського єврейського конгресу, президентом фонду “Всесвітній форум пам`яті Голокоста” Моше Кантором. За його словами, в Росії зростання антисемітських настроїв становить 10% на рік, а в Україні щорічно за останні три роки рівень антисемітизму зростає на 17%. Варто зазначити, що публікація інтерв`ю припала саме на пік проведення заходів, приурочених 65-й річниці трагедії в Бабиному Яру в рамках форуму “Життя народу моєму!”. Коли в Україні знаходилися президент Ізраїлю Моше Кацав і понад 40 іноземних делегацій найвищого рівня, які прибули до Києва на запрошення українського Президента Віктора Ющенка.
Газета “День” звернулася до відомих представників єврейського народу, які живуть у Києві, щоб вони дали свою оцінку того, як насправді в Україні складається ситуація з антисемітизмом.

Сергій ГЛУЗМАН, відомий правозахисник, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України:
— Мене здивувала ця публікація. Напередодні форуму “Життя народу моєму!” я спілкувався з Моше Кантором. Тоді він зовсім не висловлював подібну думку. Я не знаю, чи читав він цю публікацію. Це зовсім не відповідає дійсності. І останнім часом ми бачимо, що проблема ксенофобії значно жорстокіше виражена в Росії, ніж в Україні. Це не тема для обговорення, тим більше коли йдеться про відсотки. Я не розумію, як узагалі можна оцінювати рівень антисемітизму у відсотках.
Я особисто не вважаю, що в Україні - загрозлива ситуація щодо антисемітизму. Так, частина населення погано ставиться до євреїв. Але ці ж люди погано ставляться до себе. Зрозуміло, оскільки є факти якихось серйозних порушень закону, то цим потрібно займатися й про це також має знати громадськість, а не лише правоохоронні органи. А в нас якраз перекручена ситуація: громадськість реагує, а правоохоронці - ні. Узяти для прикладу МАУПівськую історію. Там уже договорилися до такого, що цілком можна було б реагувати правоохоронним органам. Дуже погано, коли закон не виконується. Це розмиває правову свідомість громадян.
Я не був на виступі Моше Кацава в Бабиному Яру. Але можу сказати, що також євреї чинили на цій же території кілька років тому. Я вважаю несерйозним, коли заводять розмову про те, що та або інша національність діяла певним чином. Варто враховувати історичну ситуацію. Зрештою, відомо, що в концентраційних таборах, де утримували євреїв, були інші євреї з числа осуджених, яких називали капо, тобто внутрішня поліція. Люди хотіли вижити.
Що має робити українська влада в разі вияву антисемітизму? Я не вважаю, що потрібно відкривати спеціальні в`язниці для людей, які не люблять євреїв. Але влада повинна показати, що вона фіксує ці факти та якось реагує на них. Не обов`язково запроторювати за антисемітські статті у в`язницю. Є інші можливості. Принаймні не вдавати, що це не відбувається.

Леонід ФІНКЕЛЬШТЕЙН, головний редактор видавництва “Факт”:
— Я категорично не погоджуюся з тим, що написано в цьому інтерв`ю. Я взагалі не можу зрозуміти, якими важелями вимірюється рівень антисемітизму за позицією дописувача цієї статті. Я абсолютно переконаний, що сьогодні в Україні державного антисемітизму немає. Але є багато неприємних моментів з цим пов`язаних. Безперечно, не можна уявити собі цивілізоване суспільство, в якому видаються книжки МАУПу і такі часописи, як “Персонал-плюс” або “Персонал”. Це, безперечно, неможливо у цивілізованій країні й дуже погано, що цими питаннями якщо й опікується хтось, то дуже повільно. Але це справа суспільства; суспільства, а не уряду. Мені особисто доводилося чути від нашого Президента, що він категорично засуджує будь-які прояви антисемітизму та ксенофобії. Безперечно, на рівні спілкування з найкращими представниками української гуманітарної еліти мені доводилося чути від них різке засудження проявів антисемітизму. Тому говорити про державний антисемітизм шановного пана, особливо який приїхав з Росії, де державний антисемітизм приймав, так би мовити, виміри всієї метрополії над колонією.
Я, наприклад, свого часу вчився у місті Воронежі, тому що в Києві, будучи євреєм, зазвичай, поступити до ВНЗ не міг. Але це я не вважаю проявом українського антисемітизму. Це був прояв імперіалістичного антисемітизму, коли саме це явище в колоніях було набагато більше, ніж у метрополії. Я вважаю, що радянські посадовці в Україні просто виконували відповідні накази й намагалися вислужилися перед керівниками Совєтського Союзу. У цьому я переконаний абсолютно. Що стосується проявів антисемітизму на побутовому рівні, вони є і, без сумнiву, будуть ще довго. До речі, на жаль, вони є в багатьох країнах світу. Я особисто, спілкуючись і вважаючи себе українським євреєм, ніколи не забуваючи про те, ніколи не відмовляючись від свого етносу, завжди повторюю слова Іллі Еренбурга: “Я не перестану говорити про те, що я єврей доки на світі буде хоча б один антисеміт”.
Ми, видавництво “Факт”, на сьогодні маємо лише один вплив на прояви антисемітизму МАУПом: це — остракізм. Ми не будемо спілкуватися, брати участь у заходах, які організовує видавництво МАУП і його сателіти. У даному випадку я вважаю, важливішими є не стільки дії влади, скільки дії громади. До речі, можу засвідчити, що справжня українська інтелектуальна еліта, справжні українці мене особисто в цьому абсолютно підтримують. Я жодному з тих порядних людей не можу докоряти. І вони ставляться до цього питання так само, як я. Я в цьому абсолютно переконаний.
Щодо виступу ізраїльського президента Моше Кацава у Бабиному Яру хочу зазначити наступне. Дійсно, знищували євреїв тільки за те, що вони євреї. І це, безперечно, злочин. Але я вважаю, якщо людина виступає з будь-якими промовами стосовно цього, має зосереджувати свою увагу не тiльки на тому, що вбивали людей, але й за що. Ці виступи не повинні сіяти ворожнечу. Безсумнiвно, зрадники, злодії, вбивці є серед представників будь-яких народів, але не є це сьогодні головним питанням досліджуванням трагедії. Взагалі два народи — єврейський і український — пережили страшні трагедії. Трагедію Голодомору і Голокосту ділити між собою сьогодні ні в якому разі не можна. Тому що цi дві трагедії принесли не ми, а ті, яких дуже важко назвати людьми.

“День”, 17.10.06

Старики, які втомилися чекати
Олена Яхно
 
У суботу, в день 64-ї річницi створення ОУН-УПА, в Києві знову сталася бійка. На щастя, радикальних зіткнень не було. Сутичку між представниками різних політичних сил на Хрещатику швидко локалізували й припинили. Безпосередньо охорону громадського порядку в столиці забезпечували близько двох тисяч працівників органів внутрішніх справ. Коментуючи суботні події в Києві, глава МВС Юрій Луценко підкреслив, що міліція “зробила все для того, щоб, з одного боку, всі громадяни змогли висловити свої політичні погляди, а з іншого — не допустити радикальних зіткнень”.
Потрібно сказати, на Софіївському майдані, де зібралися націонал-патріотичні сили, все було мирно. В основному прийшли молоді люди. Сивих ветеранів ОУН-УПА було дуже мало. Більшість зі зрозумілих причин відмовилася їхати до Києва і мирно з усіма почестями відсвяткувала цей день у себе вдома. А учасники київської акції вже традиційно вимагали визнати воїнів УПА захисниками незалежності України. Відповідний лист було направлено Президентові.
Сам Віктор Ющенко в суботу таки підписав указ щодо визначення статусу воїнів ОУН-УПА. “Як Президент я не визначаю цей статус, але я можу спонукати владу, в тому числі парламент, розглянути це питання й прийняти ухвалу по суті. Це завдання указу, який я підписав сьогодні вранці”, — зазначив Віктор Ющенко. Проте депутати Президента не почули. У порядку денному засідань Верховної Ради на поточний тиждень немає розгляду питання реабілітації ОУН-УПА. Мовляв, потрібно обговорити вступ України до СОТ. А старики почекають…

“День”, 17.10.06

Незалежність. Свобода. Справедливість
Таке гасло, можливо, незабаром матиме Україна
Вікторія Герасимчук

Найближчим часом у нашій країні може з`явитися ще один символ державності - девіз. Причому всенародно обраний. А саме - компанією мобільного зв`язку “Київстар” проводилося смс-конкурс на кращий девіз для нашої держави. Свої варіанти надіслали майже 19 тисяч українців, і весь цей пласт народної творчості було передано на аналіз до Інституту філософії НАНУ, де спеціальна комісія на чолі з директором інституту Мирославом Поповичем, вiдiбрала 45 кращих пропозицій. Вони будуть передані на розгляд до Секретаріату Президента i Верховної Ради України.
“Ми відібрали ті девізи, які містили і собі найбільше цінностей, - розповідає Мирослав Володимирович. - Експертиза була, так би мовити, гуманітарна - оскільки ми в Інституті філософії не є фахівцями з геральдики. Звісно, можна було зібрати в одній кімнаті кілька десятків науковців, політиків і громадських діячів, закрити їх і змусити придумати девіз. Але це, я думаю, було б не так цікаво, як почути думку самих людей”.
Запропоновані девізи можна поділити на три категорії. Перша - це життєстверджуючі гасла, на кшталт “Слава Україні!” та “Ми були, є і будемо”. Туди ж відноситься знамените “Разом нас багато, нас не подолати”, яке, безперечно, прийдеться до душі далеко не всім мешканцям України… “Слава Україні!”, до речі, надсилалася на цей конкурс далеко не одним користувачем мобільного зв`язку. Друга група - цитати з творів українських літераторів. Скажімо, “Любіть Україну” (В.Сосюра), “Крізь тернії до зірок” або латиною “Per aspera ad astram” (Леся Українка), “Нам всім пора для України жити” (І.Франко).
Третя група - основна - формулювання цінностей, вибір тих основних принципів, на яких буде засновуватися національна ідея. “Нашій комісії найбільше сподобався девіз “Незалежність. Свобода. Справедливість”. У першу чергу незалежність, як передумова всіх національних здобутків, - пояснює Мирослав Попович. - Свобода - ознака демократичного суспільства. І справедливість - та умова, за якої можна будувати добробут у країні”.
Нагадаємо, що один з найвідоміших світових девізів - французький “Свобода. Рівність. Братерство”, який згодом трансформувався в загальноєвропейський “Свобода. Справедливість. Солідарність”. “Мені дуже подобається це гасло, - розповідає Мирослав Попович. - Гадаю, Україні варто на нього орієнтуватись. Тільки солідарність замінити словом незалежність - адже це і є національна солідарність”.
Не “пройшли” девізи з релігійним ухилом - лише один, “З нами Бог і Україна”, потрапив до списку. (Нагадаємо, девіз Російської Федерації - “З нами Бог”…) Мирослав Попович пояснив такий крок тим, що Україна - світська країна. Чимало надійшло “хуліганських” повідомлень, також були гіркі, саркастичні… “Але за цим сарказмом відчувалося вболівання за Україну, невдоволення сучасним станом речей в державі та сподівання на краще”,— каже Мирослав Попович.
Отож, уже сьогодні список з 45 девізів, запропонованих українцями, мав потрапити до Президента та народних депутатів. Не факт, що на нього буде звернено увагу, тим більше, що кілька років тому подібна ініціатива вже проводилася, але згасла, так і не перетворившись на девіз. А девіз, до речі, це вже крок до Великого Гербу, якого також досі немає в Україні, адже девіз має бути вписаним до нього. Тим не менше, організатори акції кажуть, що не мали на меті прийняття цього року національного девізу, хоч це було б і непогано, а просто хотіли привернути увагу до цього питання, змусити українців (і їхнiх обранців — народних депутатів) замислитися — чому в нас досі не сформована національна атрибутика?

“День”, 17.10.06

Українська мова — без відриву від виробництва
Вадим Рижков

Губернатор Дніпропетровщини Надія Деєва віддала розпорядження про поглиблене вивчення ділової української мови співробітниками облдержадміністрації. За її словами, їй набридло слухати суржик на нарадах і читати службові записки, написані незграбною мовою. “Серед іншого це заважає роботі, — говорить губернатор, — оскільки часто неможливо навіть зрозуміти, про що йдеться”.
Незважаючи на те, що, згідно із законом, держслужбовці повинні вільно володіти державною мовою, у Дніпропетровську на цю вимогу досі дивилися крізь пальці. Навіть на офіційних заходах посадові особи нерідко виступають російською мовою, викликаючи протести громадян, які небайдужі до долі української культури й державності. Останні згадують випадок, коли один із місцевих керівників, почувши нарікання на свою адресу, запросив для них iз протокольного управління… перекладача. І хоча сьогодні дніпропетровські чиновники відрізняються більшою терпимістю, багато хто з них українською мовою, як і раніше, говорять і пишуть з помилками.
Виправити ситуацію взялася губернатор Н. Деєва, яка досі впливала на своє оточення лише особистим прикладом. Відтепер кожного четверга наприкінці робочого дня співробітники облдержадміністрації відвідуватимуть заняття з української мови, які для них проводитимуть викладачі Дніпропетровської філії Академії державного управління при Президентові України. Щоб уникнути прогулів, а також можливих скарг з приводу витрат коштів з убогої чиновницької зарплати на транспорт, навчання вирішили організувати прямо в приміщенні облдержадміністрації — так би мовити, без відриву від виробництва. На думку Н. Деєвої, відвідувачами курсів насамперед повинні стати начальники відділів апарату й керівники структурних підрозділів, адже їхній приклад повинен благотворно вплинути й на підлеглих. Проте відвідування занять з ділової української мови офіційно вважається справою добровільною. Іспити наприкінці навчання не передбачаються, хоча, за словами викладача Наталія Чередник, оцінку слухачам поставить саме життя й практика роботи на державній службі.
Поки що можливістю безкоштовно удосконалити своє знання української мови скористалися майже два десятки працівників облдержадміністрації. Проте — це лише початок. Губернатор розпорядилася також розмістити на офіційному сайті Дніпропетровській облдержадміністрації опорний конспект з ділової української мови під назвою “Культура фахового мовлення”. У цьому конспекті є 15 розділів, де викладаються правила відмінювання прізвищ, перекладу назв, форми звертання українською мовою й багато іншої корисної інформації. Подібні знання у сфері ділової мови можуть знадобитися не лише співробітникам обласної або районних адміністрацій, але й, як передбачається, всім бажаючим на території області й за її межами.

“День”, 17.10.06

Новий вимір
В угоді між Україною і ЄС не буде перспективи членства
Микола Сірук

Відносини між Україною і ЄС можуть набрати нового виміру і бути зафіксованими у новій ширшій угоді про партнерство і співробітництво. Однак поки що без перспективи членства в європейському клубі, який складається із 25 країн, і на черзі до якого стоїть півтора десятка інших країн, включаючи й нашу. У чому полягатиме новий вимір відносин між Києвом і Брюсселем з 2008 року йшлося на польско-німецько-українському круглому столі під назвою “Україна—ЄС: вчора, сьогодні, завтра”, організованому польським і німецьким посольствами для представників мас-медіа з України, Німеччини і Польщі.
У розвитку більш тісніших відносин з ЄС Україна покладає велику надію на Німеччину, яка буде головувати в Євросоюзі з початку наступного року. Про це зокрема наголошував Президент України Віктор Ющенко у численних інтерв`ю німецьким засобам інформації, а також під час переговорів зі своїм німецьким колегою Хорстом Келлером у Берліні. Український президент висловив сподівання, що під час головування Німеччина сприятиме укладенню угоди про партнерство і співробітництво, яка включатиме створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і припускатиме перспективу вступу нашої країни в європейське товариство. Слід нагадати, що строк дії чинної угоди закінчується в 2007 році.
Чи виправдає сподівання України Німеччина, яка вже готується до головування? Світло на це пролив посол Федеративної Республіки Німеччини Райнгард Шеферс. На його думку, для України тема європейської інтеграції - відносини між Брюсселем і Києвом - є однією із значимих. Німецький посол сказав, що наступного року буде дано нову дефініцію цим відносинам і створено нову базу угоди про партнерство і план дій Україна—ЄС, яка визначатиме відносини між Україною і ЄС у 2008 році. Під час головування Німеччини конкретний план полягає в тому, щоб розпочати переговори про загальні рамки відносин між Україною і ЄС.
На даний момент Брюссель уже визначив мандат для комісії, яка вестиме переговори щодо підготовки нової угоди. Проект мандату переговорів складається iз 21 сторінки і є досить фундаментальним документом, зазначив Шеферс. “Я не перебільшую, але результат переговорів буде стосуватися повсякденного життя всіх українців”, - сказав він. Однак, застеріг посол, під час переговорів не йтиметься про конкретну перспективу вступу України в ЄС. За його словами, це не пов`язано з Україною, а з тим, що через невдачу із схваленням Конституції і нещодавньою великою хвилею розширення ЄС зацікавлений в досягненні стабільності. Тому зараз не можливе подальше розширення, і українська сторона має з цим змиритися, сказав німецький посол. Водночас він зазначив, що ЄС може запропонувати Києву допомогу з імплементації угоди про партнерство, що в результаті може призвести до нового статусу України. На думку посла, реалізуючи нову розширену угоду, Україна стане зовсім іншою і за цей час також зміниться і ЄС. Адже мова йтиме про зближення України до євроспільноти по всім напрямам. Одним з таких напрямів є створення зони вільної торгівлі, що дасть змогу Україні фактично стати частиною ЄС. В рамках зони вільної торгівлі будуть ухвалені секторальні угоди у різних ділянках, які охоплять співпрацю в практично усіх галузях, починаючи від безпекової і зовнішньої політики до робочого, енергетичного ринку і питань юстиції. За словами посла, Німеччина готова зробити внесок у ширшу угоду і хотіла б допомогти забезпечити інфраструктуру, щоб Україні могла імплементувати нову угоду. Шеферс закликав українську сторону готуватися до переговорів, щоб у 2007 році угода була підготовлена і ухвалена, щоб з 2008 року розпочати її реалізацію.
Торкаючись можливого майбутнього статусу, посол зазначив: якщо нова ширша угода буде імплементована, тоді Україна досягне статусу відносин Швейцарії та ЄС і зможе порушити питання про членство. “Іноді складається враження, що питання членства в ЄС є принциповим питанням для українців, ніж сама імплементація. Якщо реалізувати те, про що ми домовимося — це буде тривалий процес, а не прогулянка на пароплаві”, — зазначив Шеферс.
На думку посла, нинішня внутрішня політична ситуація в України не сильно впливає на відносини між Брюсселем і Києвом. Проте, додав він, багато залежатиме від того, яких осіб буде призначено відповідальними за реалізацію укладеної угоди.
Заступник директора департаменту Європейського Союзу в МЗС Микола Балтажи висловив сподівання, що тимчасові труднощі в ЄС не мають завадити євроінтеграційним устремлінням України. За його словами, нова угода Україна—ЄС буде підписана терміном на 10 років. Торкаючись перспектив членства України в ЄС, український дипломат зазначив, що більшість ЄСівских політиків поділяє думку про те, щоб двері ЄС залишалися відчиненими.
Балтажи вважає позитивним сигналом дані опитування, яке проводилось в ЄС і в якому кожен другий німець переконаний, що за 15 років Україна і Туреччина стануть членами європейського співтовариства. Згідно із даними іншого опитування, 72 відсотки європейців вважає, що ЄС може приймати нові країни, але не так швидко розширюватися. Представник МЗС підкреслив готовність України взяти участь у новій європейській стратегії. За його словами, ЄС може розраховувати на нашу країну як передбачуваного партнера — транзитера енергетичних ресурсів і газосховища.
Зрозуміло, що Україна повинна демонструвати свої можливості, щоб бути цікавою для ЄС як перспективний член цього елітного європейського клубу. Однак Києву не слід забувати, що наріжним каменем цього Союзу є європейські цінності: демократія, верховенство права і права людини. Відтак важливо, щоб Україну і надалі вважали країною, яка по-справжньому шанує ці універсальні цінності. Адже саме вони в першу чергу відкривають шлях до Євросоюзу, який не закриває кордонів.

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Смерть пришла со щитом
Матвей Никитин

Вчера около восьми часов утра Юрий Оробец ехал на работу на личном автомобиле Toyota Camry. По информации ГАИ, он находился в салоне автомобиля один. Двигаясь по Оболонскому проспекту в направлении Московского проспекта, между станциями метро “Оболонь” и “Петровка” автомобиль потерял управление, выехал на разделительный газон, проехал еще 103 метра по траве и врезался в опору рекламного щита (тормозной след на месте происшествия обнаружен не был). Трасса на Оболонском проспекте в это время была сухой. В результате столкновения передний бампер машины разлетелся на мелкие куски, капот автомобиля вогнулся внутрь, а напротив водительского места разбилось лобовое стекло. Позже, при осмотре места происшествия, сотрудники ГАИ выяснили, что в салоне сработала подушка безопасности, однако удар был слишком сильным – Юрий Оробец скончался через пять минут после приезда скорой помощи.
В 10.30 следственно-оперативная группа закончила осмотр места происшествия, однако причины аварии называть не стала, сказав только, что “водитель не справился с управлением”. Сотрудники правоохранительных органов предложили дождаться результатов судебно-медицинской и автотехнической экспертиз.
Автотехническая экспертиза проводилась сотрудниками научно-исследовательского экспертно-криминалистического центра в присутствии начальника киевской милиции Виталия Яремы. Около 17.00 эксперты готовы были предоставить первые выводы. Как выяснилось, тормоза и система управления Toyota Camry были полностью в исправном состоянии.
На вскрытии судебно-медицинская экспертиза обнаружила у погибшего признаки инфаркта миокарда. Медики предполагают, что Юрий Оробец попал в аварию в результате внезапной потери сознания.
Следственное управление Главного управления МВД в Киеве возбудило уголовное дело по ст. 286 Уголовного кодекса (”нарушение правил безопасности дорожного движения лицами, управляющими транспортными средствами”). В управлении не говорят, связана ли фабула статьи с предположением о том, что автомобиль Юрия Оробца могли “подрезать” на дороге.
19 июня Юрию Оробцу исполнился 51 год. Он был избран депутатом V созыва по списку блока “Наша Украина” (ранее был депутатом II и IV созывов). Юрий Оробец был членом Народного союза `Наша Украина`, главой подкомитета по вопросам энергосбережения, парламентского комитета по вопросам топливно-энергетического комплекса и ядерной безопасности. Также возглавлял временную следственную комиссию парламента по вопросам нарушения законодательства во время проведения местных выборов в Черкассах в 2006 году.
Вчера на заседании согласительного совета председатель Верховной рады Александр Мороз объявил минуту молчания – так депутаты почтили память Юрия Оробца. Господин Мороз отдал также необходимые поручения по поводу организации прощания с погибшим и его похорон.
На протяжении вчерашнего дня некоторые политики, комментируя гибель Юрия Оробца, выражали просьбу “не политизировать ситуацию”. В частности, член фракции “Наша Украина” Петр Порошенко заявил, что у него как у “ответственного политика” нет оснований подозревать кого-то в покушении на Юрия Оробца. Явных поводов политизировать вчерашнюю аварию действительно нет. Единственный публичный конфликт за последнее время, в котором был замечен Юрий Оробец, произошел между ним и Виктором Ющенко с одной стороны и Виктором Януковичем с другой. 12 октября премьер-министр резко раскритиковал президента за то, что тот подписал указ о ликвидации НАК “Энергетическая компания Украины” без согласования с правительством. В тот же день Юрий Оробец обвинил премьер-министра Виктора Януковича в посягательствах на полномочия президента: “Премьер должен осознавать, что полномочия президента четко выписаны в Конституции и на них зариться не стоит”.

Как народные депутаты гибнут на дорогах
В октябре 1991 года в автомобильной катастрофе погиб народный депутат, бывший начальник политотдела внутренних войск МВД на Украине и в Молдавии генерал Василий Санин. Машина, в которой он ехал с семьей, была прижата к обочине автомобилем Volvo и вылетела в кювет. Вместе с генералом погибла его шестилетняя внучка. В октябре 1995 года автомобиль “Жигули” народного депутата Василия Корнелюка на ночной трассе под Ковелем неожиданно вылетел на полосу встречного движения и врезался в свадебный автобус. Господин Корнелюк, проделавший накануне утомительный путь из Киева в Луцк, по версии следствия, заснул за рулем, что и стало причиной гибели не только самого депутата, но и двух пассажиров автобуса.
17 мая 1996 года катастрофа на трассе Санкт-Петербург–Одесса оборвала жизнь сразу двух народных депутатов – главы специальной контрольной комиссии по вопросам приватизации Сергея Драгомарецкого и Михаила Мясковского.
В марте 1998 года на дороге погиб народный депутат I и II созывов, директор компании “Ахтырканефтегаз” Роман Рапий. Джип, в котором находились господин Рапий, два его заместителя и водитель, вылетел на встречную полосу и врезался в грузовик ГАЗ-53, за рулем которого был совсем молодой водитель.
25 марта 1999 года в автокатастрофе под Борисполем в Киевской области погиб народный депутат, лидер Народного руха Украины Вячеслав Чорновил. Автомобиль, в котором лидер Руха возвращался из Кировограда, на большой скорости врезался в разворачивавшийся грузовик с прицепом.
28 января 2001 года неподалеку от села Марьевка Апостольского района Днепропетровской области в результате автомобильной катастрофы погиб народный депутат Александр Емец.
11 февраля 2003 года в автокатастрофе разбился народный депутат II и III созывов Анатолий Ермак. В райцентре Пологи Запорожской области автомобиль ВАЗ-2107, в котором кроме самого экс-депутата находились его сын и брат, столкнулся с МАЗом, груженным металлом.

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Совет без министров
Зоя Шевчук

Прошедшее вчера в Минске заседание Совета министров иностранных дел стран СНГ (СМИД СНГ) еще на подготовительном этапе было сопряжено с многочисленными проблемами. Изначально предполагалось, что 16-17 октября в Минске состоится саммит глав государств–членов СНГ, то есть встреча на высшем уровне. По информации Ъ, в секретариате президента Украины велась активная подготовка к этому мероприятию. Но Россия и председательствующий в СНГ Казахстан договорились о переносе саммита на конец ноября. Тогда МИД Украины охарактеризовал подобное поведение как некорректное по отношению к участникам саммита (см. Ъ от 11 октября 2006 года). “Перенос мероприятий практически на заключительном этапе соответствующей подготовительной работы, которая касается согласования повесток дня, документов для подписания, обработки двусторонних встреч, рассматривается как некорректный”,– заявил руководитель пресс-службы МИДа Андрей Дещица.
Ожидалось, что в ходе вчерашнего заседания министр иностранных дел Украины Борис Тарасюк публично выскажет свое несогласие с переносом даты саммита глав государств–членов СНГ и укажет на некорректное поведение России и Казахстана. Однако в последний момент господин Тарасюк вообще отказался от участия в заседании, отправив на него своего первого заместителя Владимира Огрызко. Таким образом, значительно понизив уровень своего представительства, Украина ответила на перенос саммита без ее ведома.
В официальных заявлениях Киев, чтобы не обострять конфликт, воздержался от резких заявлений. В пресс-службе МИДа сообщили, что министр не смог приехать в Минск “в связи с изменениями в рабочем графике”. А Владимир Огрызко заявил, что причиной отмены поездки Бориса Тарасюка стали внутриполитические проблемы на Украине. “Сейчас происходят серьезные внутриполитические согласования, и в этот момент Борису Ивановичу (Тарасюку.–Ъ) важнее находиться там”,– пояснял заместитель главы МИД Украины.
Следует отметить, что Украина оказалась не единственным государством, понизившим уровень своего представительства. Лишь три члена СНГ – Россия, Казахстан и Белоруссия – были представлены на уровне министров. Остальные главы МИДов под формальными предлогами отказались от участия во встрече, отправив в Белоруссию своих заместителей.
При этом в Киеве Борис Тарасюк сделал ряд заявлений о мероприятии в Минске. Он заявил, что СНГ переживает трудные времена, связанные с его неэффективностью, а попытки реформировать организацию наталкиваются на противодействие других членов СНГ. “По той информации, которая есть в нашем распоряжении, Совет министров иностранных дел в очередной раз не готов рассмотреть конструктивные украинские предложения. Тем самым демонстрируются основания для критики деятельности СНГ”,– подчеркнул господин Тарасюк. В пользу реформирования СНГ высказался та�