УкрЧАС

Огляд преси від 17 жовтня 2006 року.

 

“День”, 17.10.06

Ліквідатори відзначилися
Конвертаційні центри віддадуть у бюджет понад 400 мільйонів гривень
Володимир Сапіжак, Ігор Лебедєв
 
З початку року українські налоговики ліквідували більш 277 конвертаційних центрів і 3570 фіктивних фірм, що входили до їх складу. Як наслідок, до сплати в бюджет нараховано більше 405 мільйонів гривень. Понад чверть з цієї суми вже на бюджетних рахунках. Серед найгучніших справ — ліквідація схеми, за допомогою якої фізичні особи-нерезиденти, в основному громадяни Росії, Молдови і країн Балтії, перераховували валюту за кордон без сплати збору в Пенсійний фонд. З жовтня 2005 по лютий 2006 року тіньовики здійснили операції з купівлі-продажу валюти більш ніж на 2,6 мільярда гривень. За незаконне відмивання коштів порушено понад півтори тисячі кримінальних справ.

Коментуючи ці події, голова Державної податкової адміністрації України Анатолій Брезвін наголосив на тому, що цей напрям має стати одним з головних пріоритетів у роботі податківців і, зокрема, податкової міліції. За словами Брезвіна, заспокоюватися на досягнутому не можна, бо махінатори намагаються вдосконалювати методи своєї роботи, винаходити нові й нові способи переведення капіталів у “тінь”, уникнення оподаткування. Чергову тіньову структуру, яка за кілька місяців встигла “відмити” 54 мільйони гривень, податківці нещодавно спільно з колегами з СБУ та прокуратури ліквідували в Луганську. Організатором злочинної групи був 39-річний луганчанин, що займався розподілом ролей у нелегальному бізнесі та координував його дії з банком. Допомагали йому три спільника, на кожного з яких була покладена відповідна керівна функція. Крім того, у діяльності центру брали участь ще 15 чоловік — бухгалтери, юристи, номінальні директори та охоронці.

Легальні підприємства, що користувалися послугами махінаторів, за нібито отримані товари та послуги зараховували кошти на банківські рахунки “транзитних” фірм, після чого багатомільйонні суми за електронною системою платежів “клієнт-банк” проходили через низку фірм-метеликiв, перераховувалися на рахунки фізичних осіб та знімалися у вигляді готівки.

Оперативники податкової затримали кур`єра зловмисників саме в той момент, коли він отримав у банку чергову партію грошей — понад 1,3 мільйона гривень. Незабаром було затримано й інших членів угрупування. Під час обшуків податківці вилучили печатки, штампи та бланки фіктивних фірм, а також інші докази протизаконної діяльності. Проти організаторів злочинного бізнесу порушено кримінальну справу. Триває слідство.

А учасники конвертаційного центру, про який йшлося на початку матеріалу, реєструвалися у м. Києві як суб`єкти підприємницької діяльності та відкривали рахунки у одному з вітчизняних банків. Після цього через торгiвця цінними паперами реалізовувалися векселі підприємств, зареєстрованих у Луганську, Дніпропетровську та Києві. Загальна сума угод складала понад 1,5 мільярда гривень. Податковою перевіркою було встановлено, що вітчизняні підприємства були “фіктивними” фірмами або ж вже ліквідованими за рішенням суду.

Економічний аналіз тіньової схеми показав, що вона дозволяла відмивати та легалізувати гроші і товар великим імпортерам. До того ж під час ввезення товару в Україну занижувалася його реальна вартість і відповідно — сплата ПДВ.

Як відзначив перший заступник голови ДПА України — начальник податкової міліції Валерій Корячків, незаконна конвертація коштів залишається досить прибутковим і поширеним видом нелегального бізнесу, який використовується для обслуговування як організованої злочинності, так і цілком респектабельних підприємств, посадові особи яких у такий спосіб ухиляються від сплати податків. За словами Корячківа, входження коштів, отриманих злочинним шляхом, у легальну економіку веде до її криміналізації, становить загрозу національній і економічній безпеці усього світу. В цих умовах податківці мають протиставити винахідливості фінансистів злочинного сектору свій професіоналізм, володіння надійним арсеналом засобів для запобігання розкрадання державної казни та тінізації економіки. Зараз податкова міліція відійшла від практики контролю за малим бізнесом і зосередила свою увагу на багатомільйонних оборудках, що дає змогу попереджати ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах.

Що стосується конвертаційних центрів, через які у тінь потрапляє левова частка незаконно зароблених грошей, то податкові органи спрямовують свої зусилля не лише на виявлення окремих фіктивних фірм, а й на встановлення осіб або цілих злочинних груп, які зробили процеси створення та функціонування таких суб`єктів підприємницької діяльності своїм бізнесом.

Практика роботи податківців за останній час показала, що за допомогою “фіктивних” фірм махінатори не лише легалізують багатомільйонні суми, а й перераховують їх у офшорні зони. Так, у Києві працівники податкової міліції викрили принципово нову схему ухиляння від сплати податків у особливо великих розмірах, за допомогою якої у тіньовий сектор економіки потрапляли сотні мільйонів гривень, що у подальшому переправляються за межі України. Новітній механізм тіньової діяльності розробили керівники одного зі столичних товариств з обмеженою відповідальністю. Спочатку на рахунки їхнього підприємства нібито за постачання комп`ютерних комплектуючих перераховувалися кошти великих імпортерів комп`ютерної та побутової техніки. Потiм ці суми потрапляли до кількох “фіктивних” фірм, а далі спрямовувалися на придбання валюти та за підробленими контрактами, нібито укладеними із закордонними фірмами, переказувалися в “офшор”. Всього таким чином було переведено за межі України 700 мільйонів гривень. Загалом “тіньовий” обіг коштів цих фіктивних підприємств становить 2,3 мільярда гривень, а сума втрат бюджету сягає 460 мільйонів гривень. В ході оперативних заходів податківці разом з колегами з СБУ вилучили в зловмисників печатки та документи фіктивних фірм, через які спрямовувалися грошові потоки, комп`ютерна техніка та документація, що свідчать про незаконну діяльність. Накладено арешт на 1,5 мільйона гривень на рахунках “фіктивних” підприємств. Вживаються заходи для повернення коштів та відшкодування завданих державі збитків. Зараз судами розглядаються тисячі кримінальних справ відносно колишніх клієнтів конвертаційних центрів. Відповідно за рішенням судів порушники сплатять до бюджету мільярдні суми штрафів та прихованих ними податків.

“День”, 17.10.06

Товариш вірить…
Зниження цін на бензин і дизпаливо може стати реальністю
Віталій Княжанський

В Україні якось так завжди траплялося, що після підвищення цін на той чи інший товар нова ціна, навіть у разі зниження світових тенденцій, залишалася базовою. Зараз, можливо, цю неправильну традицію буде порушено.

Заступник директора департаменту з реклами і PR ТОВ “ТНК-ВР Україна” Ірина Ковальчук вважає, що істотне зниження цін на нафту і нафтопродукти в світі вплинуло й на український ринок, де оптові партії палива подешевшали на 15—20%. У той же час, за її словами, роздрібні ціни в країні лише трохи знизилися — “на лічені відсотки”, а експерти й аналітики галузі вважають, що можливості для подальшого зниження цін у бензиновій роздрібній торгівлі далеко не вичерпано. “Показник у 4,10 грн. за літр бензину марки А-95 експерти вважають економічно виправданим і прийнятним”, — говорить Ковальчук і пояснює відставання роздрібної торгівлі тим, що вона завжди реагує на тенденції в оптовому сегменті з певним тимчасовим лагом. У будь-якому випадкові, на її думку, ціни на нинішньому рівні не залишаться.

З цим згодні і у ВАТ “Концерн “Галнафтогаз” (Львів). Фахівці цієї компанії вважають, що нафтотрейдери зараз продають залишки палива, закуплені за більш дорогими цінами, і завозять більш дешеві нафтопродукти.

Ще більш оптимістично налаштований директор НТЦ “Психея” (Київ) Сергій Сапегін. На його думку, роздрібні ціни на нафтопродукти мають бути набагато нижчими за сьогоднішні. Зокрема, розрахункова ціна за літр бензину А-95, на його думку, не повинна виходити за 3,7 гривні за літр. Говорячи про причину відставання знижувального тренду роздрібних цін від оптових, експерт стверджує: “З прибутками власникам АЗС розлучатися не хочеться”.

Нагадаємо, що уряд України, керівники підприємств і компаній — учасників ринку нафти і нафтопродуктів ще на початку жовтня домовилися про зниження до середини місяця цін на нафтопродукти. Зокрема, ціна бензину марки А-95 повинна знизитися до 4,10 грн./л., марки А-80 — до 3,80 грн./л., дизельного пального — до 3,95 грн./л., тоді як до того середні ціни на АЗС країни становили: на А-95 — 4,6 грн./л., дизпального — 4,05 грн./л.

Разом iз тим, далеко не всі заходи уряду зі зниження нафтових цін викликають ентузіазм у громадськості. Так, Асоціація споживачів нафтопродуктів прислала в “День” заяву, в якій вона вітає відмову уряду від ідеї запровадження митного збору на імпорт нафтопродуктів, оскільки це могло б негативно відбитися на українському ринкові паливно-мастильних матеріалів. Автори заяви називають надзвичайно позитивним, що Кабмін не став подавати відповідний законопроект до Верховної Ради. У той же час асоціація вважає далеко не найкращим способом стимулювати позитивні процеси в нафтопереробній галузі за допомогою схваленого урядом законопроекту, який пропонує звільнити від податку на додану вартість і митних зборів ввезення обладнання для реконструкції та модернізації нафтопереробних заводів. На думку асоціації, така ухвала суперечить принципам вільної торгівлі, якими має керуватися уряд у регулюванні економіки. Штучне створення преференцій для однієї з галузей — явний протекціоністський захід, який може дати привід до адекватних захисних заходів з боку інших держав і тим самим нівелювати позитивний ефект для галузі, якій надають ці пільги. Крім того, як упевнені автори заяви, бюджет недоотримає значні суми надходжень. На думку асоціації, ці гроші було б доцільно використати на інші цілі, зокрема, на створення системи контролю за якістю палива на АЗС, яка зараз викликає багато нарікань з боку споживачів. У заяві навіть зроблено висновок про те, що уряд дуже відверто йде назустріч виробникам нафтопродуктів, забуваючи, що основною метою його діяльності є добробут мільйонів українських громадян, які не в останню чергу залежать від доступності та якості паливно-мастильних матеріалів. Проте в заяві також зазначається, що дії уряду породжують реальну надію на прогрес у розумінні правил, за якими може відбуватися регулювання економіки.

“День”, 17.10.06

Чи з`їсть Росія українське м`ясо?
Марія Семенченко

Голова Россільгоспнагляду Сергій Данкверт і заступник міністра аграрної політики України Петро Вербицький підписали довгоочікуваний протокол про умови постачання м`ясомолочної продукції з України до Росії й скасування тимчасових обмежень щодо транзиту тваринницької продукції. Документ підтверджує відновлення українського експорту на терени Росії і є підсумком діяльності трьох російських інспекцій — зимової, весняної та осінньої, під час яких російські експерти досліджували українські підприємства і визначали, чи відповідає наша продукція російським стандартам.

Втім, ні названий документ, ані результати інспекцій не видаються цілком втішними для вітчизняних сільгоспвиробників. Як повідомив голова асоціації “Укрмолпром” Василь Бондаренко, за результатами першої інспекції “щасливчиків”, які отримали право виходу на російський ринок, визначено аж… шість, а після другої — взагалі жодного. За словами Бондаренка, на початку листопада знову слід очікувати “ревізорів”. “Буде проінспектовано близько десяти підприємств”, повідомив він і додав, що графік перевірок ще буде обговорюватися і уточнюватися. При цьому він висловив думку, що спочатку російськi експерти перевірять м`ясних виробніків, зокрема виробників яловичини, а вже потім проведуть повторну перевірку молочної галузі.

Власне, згаданий протокол найбільше стосується м`ясомолочного транзиту через територію України. “Цей документ, — пояснює Данкверт, — передбачає відновлення транзиту тваринницької продукції через територію України до РФ із низки країн Євросоюзу, зокрема Угорщини й Австрії”. Однак постачати яловичину можна буде автомобільним або залізничним транспортом поки тільки через Брянську область (автомобільним транспортом — через пункт пропуску Троєбортне та залізничним — через пункт пропуску Сузенка). При цьому українці зобов`язані попередньо і навіть завчасно повідомляти про кожну підготовлену до відправки партію м`яса брянське територіальне управління Россільгоспнагляду та подавати дані про його походження. Голова Россільгоспнагляду, крім того, уточнив, що “дроблення транзитних партій, заміна транспортних засобів і зберігання вказаної продукції на території України категорично заборонені”.

Керівник українського Держкомітету ветмедицини Іван Бісюк має намір обговорити зi своїми російськими візаві питання про збільшення кількості пунктів, через які буде експортуватися м`ясомолочна продукція. Що ж до нових принципових умов, за яких, на думку росіян, можна буде відновити саме український експорт, то тут Бісюк повідомив, що “багато хто хотів експортувати в РФ свою продукцію, але ознайомившись з умовами, письмово відмовився через вимоги російської сторони”. При цьому він вказав, що Росія має всі права підвищувати вимоги до продукції, що ввозиться на її територію…

Тож враження про те, що в Україні повним ходом іде програма щодо відновлення експорту м`ясомолочних продуктів в Росію, дещо перебільшене. Експерти вважають, що експорт у тих обсягах, у яких він здійснювався до введення заборони, вже не відновлять. За час дії антиукраїнської заборони на ринок Росії вийшли з своєю продукцією виробники з Нідерландів, Німеччини, Білорусі та інших країн, зайнявши там українську нішу. Втім навіть і часткове відновлення експорту сільгосппродукції до Росії переоцінити важко. На жаль, цього не можна сказати про оцінку засиль влади щодо цього.

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Президент взялся за оружие
Денис Попович

Президент Украины Виктор Ющенко вчера своим указом приостановил действие постановления Кабинета министров #1336 от 20 сентября 2006 года. Этим нормативным актом правительство внесло изменения в постановления #944 от 14 августа 1996 года и #1247 от 9 октября 1996 года относительно деятельности государственной компании экспорта и импорта продукции и услуг военного и специального назначения “Укрспецэкспорт”. Кабинет министров изменил устав компании и подчинил ее напрямую правительству. Президента и Совет национальной безопасности и обороны (СНБО), ранее имевших право осуществлять руководство компанией, лишили этой возможности. Кроме того, правительство предоставило премьер-министру право назначать генерального директора “Укрспецэкспорта”, хотя ранее это делал президент после совместного представления премьер-министра и секретаря СНБО.
Также постановление #1336 обязывает генерального директора “Укрспецэкспорта” отчитываться о деятельности компании перед главой правительства и передавать соответствующую информацию СНБО. В прежней редакции устава он должен был отчитываться как перед премьер-министром, так и перед президентом и секретарем Совбеза. Вопрос формирования филиалов и дочерних фирм “Укрспецэкспорта” генеральный директор компании, согласно нормативному акту от 20 сентября, должен согласовывать с первым вице-премьером, хотя раньше для этого требовалось согласование с секретарем Совбеза. Правительственное постановление также лишает СНБО права принимать участие в процедурах ликвидации, реорганизации и назначении нового руководителя компании.
Вчера на брифинге секретариата президента (СП) заместитель главы СП Виктор Бондарь заявил, что данные изменения “фактически отстраняют” главу государства и Совбез от решения вопросов, связанных с деятельностью “Укспецэкспорта”. Он сообщил, что, по мнению президента, это не отвечает Конституции Украины, ведь работа компании непосредственно “касается сферы национальной безопасности и обороны”. По словам господина Бондаря, эти соображения заставили главу государства приостановить действие постановления правительства и обратиться в Конституционный суд (КС) с представлением о неконституционности данного нормативного акта.
“Президент считает, что контроль над экспортом вооружений должен осуществляться на самом высоком государственном уровне и находиться в сфере компетенции высшего руководства страны и Совбеза. Правительственное постановление снижает уровень контроля и означает намеренное стремление Кабинета министров снизить статус этого вопроса и перевести его в сферу чисто хозяйственной деятельности”,– заявил господин Бондарь.
Между тем первый заместитель министра Кабинета министров Александр Лавринович отмечает, что если речь идет о государственном предприятии, то в соответствии с Конституцией организация его деятельности и руководство находятся в компетенции Кабинета министров, в частности “в сфере назначения и увольнения руководителей предприятия”. “Речь идет о хозяйственной деятельности. Устав `Укрспецэкспорта` был утвержден Кабинетом министров, и он лишь внес изменения в документ, который сам же и утвердил. Это была попытка привести в соответствие акты Кабинета министров с требованиями новой редакции Конституции Украины”,– заявил вчера Ъ господин Лавринович.
По его мнению, подобная реакция на инициативы правительства свидетельствует о желании “сохранить за президентом право решать, кому продавать оружие и по какой цене”. “Очевидно, кому-то хочется сохранить ситуацию, при которой данное предприятие находилось в автономном плавании и самостоятельно решало вопросы, требующие правительственного контроля”,– добавил Александр Лавринович. Впрочем, по его словам, правительство обязано выполнять президентский указ, до “принятия решения в Конституционном суде”.
Следует отметить, что это первый случай за все время президентства Виктора Ющенко, когда он применил свое право приостанавливать действие постановлений Кабинета министров. Такое право, правда в более расширенной форме, было у него и до вступления в силу политреформы 1 января 2006 года – тогда глава государства имел право отменять акты Кабмина. Согласно п. 15 ст. 106 новой редакции Конституции, президент получил право “приостанавливать действия актов Кабинета министров в связи с их несоответствием Конституции с одновременным обращением в Конституционный суд”.
Примечательно, что и противники действий президента, доказывая некорректность решения главы государства, также апеллируют к Конституции. Представители Партии регионов (ПР), с которыми беседовал Ъ, считают, что правительство, которое прямо или опосредованно руководит всеми государственными предприятиями, должно руководить и “Укрспецэкспортом”. “Честно говоря, я не вижу, где в Конституции говорится об `Укрспецэкспорте`,– удивилась вчера народный депутат Елена Лукаш (ПР).– Президент фактически вмешался в полномочия и сферу деятельности Кабмина – это не право президента, это его злоупотребление своими правами”. По ее словам, происходящее является результатом “войны чиновников секретариата президента с Кабинетом министров, которая рано или поздно приведет к очередному витку непонимания”. “Образно говоря, подготовка к войне и перегруппировка сил уже закончилась и теперь война между Кабмином и президентом потихоньку набирает силы,– поддержал свою коллегу народный депутат Василий Хара (ПР).– В окружении главы государства готовятся к открытым боевым действиям, но уже сейчас они фактически вышли за пределы своих полномочий”.
Впрочем, профильные эксперты, специализирующиеся на оборонной сфере, не склонны драматизировать ситуацию, как это делают политики. Опрошенные Ъ специалисты считают, что наиболее эффективным механизмом управления “Укрспецэкспортом” является сотрудничество президента и правительства. Народный депутат IV созыва, бывший первый заместитель председателя парламентского комитета по вопросам национальной безопасности и обороны Борис Андресюк заявил вчера Ъ, что президент и Совбез ранее “очень тесно работали с `Укрспецэкспортом`”. “Когда дело касается таких деликатных вопросов, как торговля оружием, нужна слаженная работа всех государственных структур”,– заявил Ъ господин Андресюк.
Комментируя наметившееся противостояние между правительством, СП и СНБО за право управления процессом экспорта и импорта вооружений, директор Центра исследований армии конверсии и разоружения Валентин Бадрак не склонен видеть “правых и виноватых”, отметив, что и те и другие в определенной мере правы. По его словам, согласно Конституции и законам Украины, именно президенту принадлежит право реализации внешнеполитической деятельности. Одной из ее составляющих является военно-техническое сотрудничество.
Как отметил господин Бадрак, существует несколько уровней такого сотрудничества. “Президентский уровень – это принятие высших политических решений. Например, продавать оружие в Иран или нет. На более низком уровне экспортер на основе выданной лицензии может осуществлять внешнеэкономическую сделку, не вызывающую никаких процедурных вопросов”,– заявил вчера Ъ господин Бадрак.
Мнение представителей “Укрспецэкспорта” по этому поводу вчера узнать не удалось: официальный запрос, направленный корреспондентом Ъ в эту организацию, остался без ответа по причине окончания рабочего дня.

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Юрий Бойко сбил себе цену
Олег Гавриш

В пятницу глава Минтопэнерго Юрий Бойко вернулся из Москвы, где принимал участие в заседании подкомиссии по вопросам топливно-энергетического комплекса комитета по экономическому сотрудничеству российско-украинской межгосударственной комиссии. Российскую сторону в заседании комиссии представлял глава минпромэнерго России Виктор Христенко.
Официально стороны комментировали переговоры крайне скупо. “Мы договорились провести инвентаризацию и анализ действующих межправительственных соглашений в газовой отрасли и подготовить предложения о внесении в них необходимых изменений”,– сообщили вчера в пресс-службе минпромэнерго. В пресс-службе Минтопэнерго вообще не смогли прокомментировать тему и результаты переговоров. Между тем, по данным Ъ, стороны договорились до конца года подписать межправительственные контракты по поставкам газа на Украину.
Напомним, что ранее Юрий Бойко сообщал, что на 2007 год RosUkrEnergo (RUE) уже законтрактовала для Украины 42 млрд кубометров туркменского, 8,5 млрд кубометров казахского и 7 млрд кубометров узбекского газа. Туркменский газ RUE поставит ОАО “Газпром”, ранее заключившее долгосрочное соглашение с “Туркменгазом” о покупке 162 млрд кубометров природного газа по цене $100 за тысячу кубометров (см. Ъ от 6 сентября). А казахское и узбекское топливо компании поставят напрямую “Казмунайгаз” и “Узбекнефтегаз”.
Высокопоставленный источник в департаменте нефтяной, газовой и нефтеперерабатывающей промышленности Минтопэнерго заявил Ъ: “Поскольку Россия более не поставляет Украине газ, непосредственная необходимость в межправительственных договорах отпала. Однако стороны решили, что договоры все-таки будут заключены. В них Россия будет гарантировать поставку среднеазиатского газа для Украины. Таким образом, Украина сможет зачесть эти поставки как идущие по межправительственному договору”.
По мнению юристов, подписание межправительственных соглашений позволит разрешить налоговые проблемы НАК. “Подписав межправительственные соглашения, Минтопэнерго создаст формальные основания для того, чтобы освободить `Нафтогаз` и `УкрГаз-Энерго` от уплаты НДС на импорт этого газа”,– говорит юрист компании “Песков и партнеры” Геннадий Песков.
Доводы эксперта основываются на ст. 8 закона “О государственном бюджете Украины на 2006 год”, в которой указывается, что от уплаты НДС при импорте газа освобождаются только межправительственные внешнеэкономические контракты. Поскольку все поставки газа в 2006 году осуществлялись в рамках трехстороннего договора хозяйствующих субъектов – “Газпрома”, “Нафтогаза” и RosUkrEnergo – НАК должна была уплатить НДС на сумму около 1,6 млрд грн. Это вместе с запретом на реэкспорт газа привело, по мнению вице-премьера Андрея Клюева, к резкому ухудшению финансово-экономических показателей НАК (см. вчерашний Ъ).
Напомним, что в сентябре НАК “Нафтогаз Украины” впервые с 2004 года опубликовала консолидированный финансовый отчет, подготовленный компанией Ernst & Young. Согласно этому документу, прошлый год крупнейшая компания страны закончила с убытком в 1,842 млрд грн ($368,4 млн). Кроме того, НАК в 2,1 раза нарастила долгосрочные кредитные обязательства. Тогда эксперты заявляли, что к подобным результатам привела чрезмерная налоговая нагрузка на компанию, в том числе завышенные обязательства по НДС (см. Ъ от 14 сентября).

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Собственники дошли до верха
Алена Голубева

Как сообщили Ъ в пресс-службе Кабмина, правительство дало поручение разобраться в конфликте акционеров ЗАО УТП “Кировоград” рабочей группе по борьбе с рейдерством. Ранее Ъ писал, что эта группа сформирована с участием силовых ведомств и возглавляет ее вице-премьер Андрей Клюев (см. Ъ от 22 сентября).
“Андрею Петровичу (Клюеву.–Ъ) поступило обращение ряда акционеров кировоградского универмага, которые обвиняют экс-главу Кировоградской облгосадминистрации Эдуарда Зейналова в организации рейдерских атак. Вице-премьер решил разобраться с этими обвинениями”,– рассказал Ъ источник в аппарате Андрея Клюева.
УТП “Кировоград” представлен двумя торговыми центрами, расположенными в центре Кировограда, полезная торговая площадь – 15 тыс. квадратных метров. В 1994 году на базе УТП создано закрытое акционерное общество, председателем правления был избран Николай Губарев.
Вчера представитель одной из конфликтующих сторон Тамара Янютина, которая назвалась членом наблюдательного совета ЗАО УТП “Кировоград”, рассказала, что с момента приватизации предприятия в 1994 году господин Губарев консолидировал 60% акций, еще 15% выкупили директор и главный бухгалтер универмага. 6 июня 2006 года акционеры компании обратились в Ленинский районный суд Кировограда с исковым требованием признать недействительным договор купли-продажи акций, приобретенных Николаем Губаревым, в связи с нарушением процедуры продажи. Суд удовлетворил требование истцов и обязал отдел регистрационной деятельности Укрсоцбанка передать им 11% акций, которые ранее им не принадлежали. 3 июля 2006 года судебная палата по гражданским делам апелляционного суда Кировоградской области оставила решение предыдущей инстанции без изменений. 23 августа и 2 октября Верховный суд отказал господину Губареву в открытии кассационного производства.
Интересно, что опрошенные Ъ эксперты считают, что согласно законодательству передачу акций следовало осуществлять с помощью двух разных решений судов. “Одним должны были вернуть акции прежнему собственнику, а другим – утвердить их продажу третьему лицу. Решение, которое делает это одновременно, похоже на рейдерство”,– уверен юрист компании “Пукшин и партнеры” Руслан Кирилюк.
Другой стороной в конфликте акционеров “УТП `Кировоград`” выступает инвестиционная группа “Тект”. По словам ее генерального директора Вадима Гриба, месяц назад “Тект” приобрел у господина Губарева и других акционеров 75% акций кировоградского универмага за $3,5 млн. По его словам, сделка была зафиксирована регистратором компанией “Коммерсброк”. Господин Гриб сообщил, что его оппонентам принадлежит не более 5% акций. “Они представляют экс-главу областного совета Кировограда Эдуард Зейналова,– сказал он.– Он предлагал нам выкупить 5% акций универмага за миллион долларов. Мы отказались, так как готовы их купить только по рыночной цене”.
Народный депутат от партии “Наша Украина” Эдуард Зейналов обвинения в свой адрес отвергает. “Я не хочу поддерживать ни одну из сторон – для этого есть прокуратура и милиция”,– сказал он Ъ. Впрочем, он заявил, что считает незаконным приобретение акций группой “Тект”. По его словам, за месяц до совершения сделки по их продаже движение акций предприятия было запрещено в качестве обеспечительной меры. Эту информацию в “Тект” опровергают: “На момент совершения сделки у регистратора не было никакого судебного отягощения”.
Отметим, что это уже не первый случай подобных обвинений. Ранее гражданская организация “Пора” обвиняла руководителя ГУ МВД Кировоградской области Валерия Гончара в лоббировании интересов Эдуарда Зейналова в этом конфликте.

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Стратегические сделки перенесут на биржу
Любовь Борщевская

Сегодня Госкомиссия по ценным бумагам и фондовому рынку (ГКЦБФР) рассмотрит проект закона “О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (относительно сосредоточения заключения договоров купли-продажи ценных бумаг на фондовых биржах)”. Как сообщили Ъ в комиссии, это уже вторая попытка принятия документа, разработанного парламентариями. “Этот законопроект был еще в Верховной раде четвертого созыва, но, к сожалению, его не успели принять”,– рассказал Ъ начальник отдела развития законодательства на рынке ценных бумаг ГКЦБФР Максим Либанов.
В документе оговорено, что договоры купли-продажи миноритарных пакетов акций до 25% с номинальной суммой свыше 100 необлагаемых минимумов доходов граждан должны заключаться только через организаторов торговли, зарегистрированных ГКЦБФР, то есть фондовые биржи. Данное требование касается открытых акционерных обществ с госдолей более 50%, а также предприятий, которые “имеют стратегическое значение для экономики и безопасности государства либо занимают монопольное положение на рынке”. К исключениям из предлагаемого правила документ относит сделки в процессе приватизации, наследования, дарения, внесения в качестве взноса в уставный фонд. При этом законопроект предполагает штрафы за торговлю ценными бумагами стратегических предприятий вне организованных рынков в размере от 50% до 150% стоимости договора купли-продажи ценных бумаг.
Господин Либанов считает, что принятие документа поможет “увеличить объем операций на организованном фондовом рынке”. “Это мировая практика – проводить сделки по отдельным эмитентам, которые представляют интерес для национальной экономики, исключительно на фондовой бирже, ведь биржа – это механизм определения справедливой цены”,– отметил чиновник.
По мнению экспертов, перевод торговли акциями стратегических предприятий на организованный рынок снизит возможность манипулирования ценами на акции. По их словам, изменения коснутся вторичного рынка, на котором большинство сделок с ценными бумагами (около 90%) заключается вне фондовых бирж. “Если сделки будут проводиться в открытую, через фондовые площадки, манипулировать ценами будет сложно”,– сказал Ъ директор Международного института приватизации, управления собственностью и инвестиций Александр Рябченко. Поэтому, по мнению эксперта, “цены купли-продажи моментально вырастут”.
При этом фондовики отмечают, что законодательная инициатива может быть продиктована не столько желанием помочь развитию рынка, сколько “стремлением повысить капитализацию госпредприятий”. “Их капитализация действительно вырастет, но лишь в том случае, если они смогут привлечь инвесторов”,– заявил аналитик инвесткомпании “Миллениум Капитал” Юрий Алексеенко. “Однако сегодня есть много пакетов госпредприятий, которые выставляются на продажу, но их капитализация никак не меняется просто потому, что они никому не интересны”,– сказал эксперт.

“Коммерсант-Украина”, 17.10.06

Украина отдалилась от ВТО
Юрий Панченко

Вчера согласительный совет лидеров фракций Верховной рады (подробнее см. материал на стр. 2) принял решение перенести парламентские слушания по вопросу подготовки вступления Украины во Всемирную торговую организацию (ВТО) с 18 октября на следующую пленарную неделю, запланированную на 30 октября–3 ноября (ориентировочно на 1 ноября). Глава комитета по вопросам финансов и банковской деятельности Петр Порошенко (”Наша Украина”) объяснил перенос тем, что Кабмин подал в парламент лишь “список названий законопроектов”, которые должны быть рассмотрены “к середине ноября”. Тексты документов, принятие которых необходимо для вступления Украины в ВТО, в ВР до сих пор не переданы.
Как писал Ъ, в сентябре председатель ВР Александр Мороз заявлял, что часть законопроектов по ВТО “уже поступила в парламент” (см. Ъ от 8 сентября). Однако вчера он признал, что в парламенте зарегистрировано только “три законопроекта” из необходимых 17-21. При этом спикер уверен, что Кабмин на днях направит еще 12 законопроектов.
Учитывая, что изначально в правительстве говорили о том, что законопроекты должны быть приняты еще в прошлом месяце, депутаты заподозрили Кабмин в попытке затормозить вступление Украины в организацию и нарушить положение Универсала национального единства о членстве страны в ВТО до конца 2006 года. “Кабмин должен срочно подать законопроекты по ВТО или четко задекларировать, что не имеет цели способствовать вступлению Украины в ВТО”,– заявил господин Порошенко.
Возможный отказ от вступления в ВТО в 2006 году вчера подтвердил премьер-министр Виктор Янукович, признавший, что, если Верховная рада затянет принятие необходимых законопроектов до конца года, вступление Украины в организацию состоится лишь в январе-феврале 2007 года. “За последние месяцы этого года нужно решить все вопросы по подготовке вступления Украины в ВТО”,– утверждает господин Янукович. Председатель представительства Европейской комиссии на Украине Иен Боуг накануне заявил, что, если “за эту неделю ВР не примет законы относительно ВТО”, вступление Украины в организацию отложится еще на один год.
Стоит отметить, что главный переговорщик со стороны Украины по ВТО, замминистра экономики Валерий Пятницкий, вчера не смог назвать даже приблизительные сроки вступления в ВТО. “Необходимо принять законодательство. Если парламент успеет принять его в этом году, то заканчиваем процесс, если не примет… Я могу делать заключения такого же уровня, как и вы”,– сказал он Ъ. При этом чиновник отметил, что “мяч по вступлению ВТО” на украинской стороне, но “это можно сделать (вступление в ВТО.–Ъ), а можно и не сделать”.
Впрочем в секретариате ВТО все еще уверены, что у Украины есть шанс завершить процесс вступления в ближайшее время. Как рассказал Ъ источник, близкий к переговорам, в конце октября в Женеве состоится заседание рабочей группы по вступлению Украины в ВТО, которую на прошлой неделе возглавил посол Чили при ВТО Марио Матус вместо уволившегося посла Канады при ВТО, главы украинской рабочей группы Сержио Марки. В ходе этого заседания Украина должна будет доложить “об успехах в законодательной сфере”, для чего уже передала в секретариат все законопроекты “для изучения членами рабочей группы”.
“У нас еще остается время до заседания генерального совета ВТО (21 декабря.–Ъ), который должен подтвердить отчет рабочей группы, который, в свою очередь, перед этим должен быть подтвержден всеми членами рабочей группы”,– заявил собеседник Ъ. По его словам, если Украина до середины ноября примет законы, то рабочая группа “моментально одобрит текст отчета”. “Если до 13-14 декабря не будет решения группы, что на заседании генерального совета утверждается проект отчета рабочей группы, это заседание мы пропускаем,– сказал он.– Следующее, на котором мы можем вступить в организацию, состоится в феврале 2007 года”.

“Дело”, 17.10.06

Ющенко выстрелил по Кабмину
Михаил Самусь

Президент оставил за собой контроль над экспортом оружия. Виктор Ющенко вчера приостановил постановление Кабмина от 20 сентября этого года, которым предполагалось изменить действующие правила работы государственной компании по экспорту и импорту продукции и услуг военного и специального назначения “Укрспецэкспорт”. По оценкам экспертов, годовой объем оружейного экспорта из Украины составляет от $600 до $700 млн.
 
Заместитель главы Секретариата президента Виктор Бондарь утверждает, что результатом этих инициатив правительства стало бы отстранение президента Украины и СНБО от решения вопросов деятельности “Укрспецэкспорта”.

Как констатируют в Центре исследований армии, конверсии и разоружения (ЦИАКР), если подходить формально — чисто с экономической точки зрения — к вопросу торговли вооружениями и военной техникой, то “Укрспецэкспорт” как государственный посредник должен  находиться в системе Кабинета Министров (кстати, “Укрспецэкспорт” находился и находится именно в структуре правительства). Однако сфера оружейной торговли, кроме экономического аспекта, имеет аспект политический. Причем именно политика в этой области часто является первичной. Принимая решение на продажу оружия за рубеж, Украина задействует целый комплекс обязательств, которые были взяты нашим государством перед международным сообществом и режимами экспортного контроля, членами которых Украина является. Если решение о продаже ракет, танков или “Кольчуг” будет приниматься без участия президента и СНБО, а исключительно исходя из экономической привлекательности, то Украина очень скоро встанет в один ряд с Северной Кореей и Ираном как “страна-изгой”.

Другое дело, что существующая система военно-технического сотрудничества и роль в ней президента, СНБО, Кабмина, “Укрспецэкспорта” требует уточнений и нормативно-правового закрепления. Ключевой проблемой в этой связи является отсутствие специального закона о военно-техническом сотрудничестве.

Экспорт вооружений и военной техники Украины за 2005 год
Вид оружия Страна – конечный импортер Количество
единиц Названия
единиц
Боевые танки Азербайджан 25 T-72
 Алжир 21 T-72
 Грузия 16 T-72
Бронетехника Азербайджан 2 БМП-1
 Казахстан 2 БТР-3E
 Грузия 12 БМП-2
  10 БТР-80
 Уганда 12 БМП-2
Артиллерийские системы больших калибров Азербайджан 11 RС3V 9A52
  72 PM-38
 Грузия 6 2С3
Боевые самолеты Беларусь 4 Л-39С
 Вьетнам 3 Су-22
 Эстония 1 Л-39С
  1 Су-24
  1 МиГ-23МЛД
 Йемен 12 Л-39С
 Великобритания 3 Л-39С
 Словакия 2 Л-39С
 Чехия 1 Л-39
Боевые вертолеты Грузия 6 Ми-24
  2 Ми-8MT
 Республика Конго 1 Ми-24
 Латвия 2 Ми-8MT
 Литва 1 Ми-8МТВ-1
Ракеты и пусковые комплексы

Переносные зенитно- ракетные комплексы Алжир 2 Р-40
 Казахстан 12 Р-27
 Китай 363 Р-27
 Словакия 3 Р-27
 США 1 9K52
  4 9P117M1
 США 29 9M39 “Игла”
  6 9P516
Источник: Данные предоставленные Украиной в ООН, Центр исследования армии, конверсии и разоружения

“Дело”, 17.10.06

Тулуб позарился на энергетику
Егор Гаврилов

Минуглепром стремится сделать угольную отрасль максимально автономной. Министерство угольной промышленности на текущей неделе обсудит Законопроект “О развитии и особенностях приватизации угольных предприятий”. Об этом сообщил Яков Шумик, глава пресс-службы Минуглепрома. Несмотря на то, что концепция развития угольной отрасли официально еще не представлена, Минуглепром в рамках развития и подготовки к приватизации угольной отрасли инициирует передачу под его контроль соответствующей инфраструктуры - энергопоставляющего государственного предприятия “Энергоуголь”.
“Сегодня (16 октября) на совещании Сергей Тулуб (глава Минуглепрома. — “ДЕЛО”) дал указание службам министерства подготовить необходимые документы для передачи “Укрэнергоугля” в управление Минуглепрому”, — сообщил “ДЕЛУ” Шумик. По его словам, в течение недели соответствующее предложение будет передано правительству на рассмотрение.
В министерстве объясняют эту инициативу тем, что угольная отрасль должна представлять собой единый комплекс, который будет управляться из одного центра. “Чтобы не было так, что уголь добывают одни, электроэнергию поставляют другие, а тарифы на фактически внутренних железных дорогах угольных предприятий устанавливают третьи”, — объясняет Шумик.
В то же время Министерство экономики своим приказом от 12 октября решило создать корпорацию на базе “Укрэнергоугля”. В приказе Минэкономики сказано, что процесс корпоратизации предприятия начнется 1 января 2007 года. Других подробностей Минэкономики не сообщает.
По мнению Александра Паращия, аналитика энергетического сектора инвестиционной компании “Конкорд Капитал”, цель корпоратизации “Укрэнергоугля” — это подготовка к приватизации предприятия. “Однако остается неясным, зачем Минуглепрому добиваться передачи “Укрэнергоугля” в свое управление, ведь льготы по поставкам электроэнергии эта компания вряд ли получит. Поскольку в июне-июле нынешнего года завершился переход на единые тарифы для всех потребителей электроэнергии”, — подчеркнул аналитик.
По мнению Александра Рябченко, руководителя Международного института приватизации, приватизация “Укрэнергоугля” преждевременна. “Нужна ли приватизация этому предприятию, будет видно только после того, как будет утверждена реформа угольной отрасли”, — уверен Рябченко.
По мнению опрошенных “ДЕЛОМ” аналитиков, “Донбасская топливно-энергетическая компания” (подконтрольная бизнесмену и народному депутату Ринату Ахметову) наиболее заинтересована в приватизации “Укрэнергоугля”. Тем более что ей уже принадлежит две энергопоставляющих компании - “ПЭС-Энергоуголь” и “Сервис-Инвест”, которые поставляют электроэнергию крупнейшим промышленным предприятиям Донецкой области. “К тому же сети всех трех компаний очень взаимосвязаны и по сути представляют единый комплекс”, — объясняет Паращий. Госпредприятие “Укрэнергоуголь” было создано в 2003 году Министерством топлива и энергетики для передачи и поставки электроэнергии шахтам Волынской, Днепропетровской, Донецкой, Кировоградской, Луганской и Львовской областей по тарифам ниже, чем у областных энергопоставляющих компаний. В состав “Укрэнергоугля” вошли электросети угледобывающих предприятий и государственной энергопоставляющей компании “Донецкуголь” (снабжает электроэнергией шахты Донецкой области. — “ДЕЛО”).
“Укрэнергоуголь” входит в первую десятку крупнейших энергопоставляющих предприятий Украины по объемам энергопоставок. Его доля в общем объеме снабжения электроэнергией по Украине составляет около 4,7%.

“Дело”, 17.10.06

Страховщики поставили на “зеро”
Маргарита Ормоцадзе

Лига Страховых Организаций Украины (ЛСОУ) предложила отменить налог на перестрахование ядерных рисков. “Нам удалось вывести ядерные риски из-под налога”, — сообщила “ДЕЛУ” генеральный директор ЛСОУ Наталья Гудыма. По ее словам, ставка 0% налога на этот вид страхования зафиксирована в проекте Закона “О государственном бюджете Украины на 2007 год”. Данное решение было принято в Комитете Верховной Рады по финансам и банковской деятельности и подписано председателем комитета Петром Порошенко.
 
Цена вопроса
В настоящий момент премии, полученные от перестрахования ядерных рисков, облагаются 3%-ным налогом, если перестраховывается  компания, имеющая рейтинг, и 6%-ным налогом, если компания не имеет рейтинга. От налога могут быть освобождены 22 компании, участвующие в Ядерном Страховом Пуле Украины (ЯСП). Среди них — “ЛЕММА”, “АСКА”, “Просто-страхование”, “ИНГО Украина” и много других крупных страховщиков. По данным ЯСП, в прошлом году заработки этих компаний от ядерного страхования и перестрахования составили около $600 тыс. То есть даже при отмене налога потери бюджета составят очень незначительную сумму — около $18 тыс. Поэтому участники рынка считают, что отмена этого налога не будет иметь большого значения и для рынка: ядерные риски выведены из-под налога по причине того, что все хорошо понимают, это не те риски, на которых компании могут спекулировать или зарабатывать серьезные деньги, считает председатель наблюдательного совета СК “НОВА” Игорь Арцимович. Другие участники рынка считают, что, кроме прямой экономии, они получат “больше возможностей для создания резервов. Разумеется, что количество желающих вступить в объединения увеличится”, — говорит начальник отдела по работе с общественностью компании “Универсальная” Орест Вачков. С ним соглашается вице-президент СК “ЛЕММА” (компания-член ЯСП) Игорь Васильченко. “Налоговое нововведение повысит интерес других страховых компаний к вступлению в ЯСП”, — говорит он и добавляет, что “чем больше компаний будет участвовать в ЯСП, тем лучше, только бы это позволяли финансовые возможности страховщиков”.

Самое безопасное страхование
Ядерный страховой пул в последнее время стал центром внимания и страховщиков, и профильных средств массовой информации. Антимонопольный комитет требует от 22 компаний, входящих в пул, разрешить вступление в него новых компаний. Однако компании-члены ЯСП противятся расширению организации. Перед компаниями, страхующими ядерные риски, законодательство Украины выдвигает два условия: наличие соответствующей лицензии Госфинуслуг и членство в ЯСП. Лицензии на сегодняшний день имеют 30 страховщиков, несколько компаний готовятся ее получить. Те страховые компании, которым не удается пока что вступить в “пул”, выступают с острой критикой в адрес компаний-участниц ЯСП. Страхование ядерных рисков считается наименее рискованным  видом страхования, чем объясняется желание страховщиков участвовать в ЯСП. Более того, кроме страхования отечественных операторов ядерных установок,  ЯСП начал перестраховывать риски Чехии, Словакии, Испании, что существенно повышает заинтересованность других страховщиков в ядерном членстве. Если же решение о нулевом налоге будет принято Верховной Радой, полученные от этого перестрахования премии будут освобождены от налога, что может значительно увеличить количество компаний, желающих получить право на этот вид страхования.

“Україна молода”, 17.10.06

Песимістичні розклади оптимістичної стратегії
Податковий зашморг може загнати в глухий кут нафтогазовий сектор і зірвати реалiзацiю Енергетичної стратегії України до 2030 року
Віталій Чепіжко   

      У березні нинішнього року, за участі Президента Віктора Ющенка, керівників Кабінету Міністрів, учених, була прийнята  Енергетична стратегія розвитку України до 2030 року, де попунктно розписані кроки, як ми позбуватимемося енергозалежності від зовнішніх джерел і підвищуватимемо власний видобуток вуглеводнів, паралельно запроваджуючи енергозберігаючі технології. Загалом, через двадцять п`ять років, відповідно до стратегії, енергозалежність країни повинна знизитися у п`ять разів. Для реалізації цього плану треба майже  трильойн гривень.
      Чимале місце в ній займає розділ, присвячений нафтогазовому сектору. За оптимістичним сценарієм, до 2030 року  обсяги видобування нафти з газовим конденсатом   зростуть до 5,4 млн. тонн на рік при потребі для власного споживання 23,8 млн. тонн. Видобуток газу, вiдповiдно до стратегії, становитиме 28,5 млрд. кубічних метрів (нині майже 20 млрд. кубометрів). Основні сподівання розробники стратегії покладають на випереджаючі темпи зростання видобутку блакитного палива в українському секторі Чорного і Азовського морів і відкриття нових родовищ. Неабияку увагу приділяють геологорозвідувальним роботам, і на це передбачаються  кошти. Планується також нарощування видобутку газу за межами держави до 11,6 млрд. кубічних метрів.
      Як бачите, плани грандіозні, аби їх досягти, треба вже нині займатися їх виконанням. Водночас на шляху реалізації стратегії виникає чимало перешкод, пов`язаних із недолугим впливом iз боку органів державної влади.
      Стабілізація видобутку вуглеводнів, а в подальшому  приросту їх запасів, можлива лише за умови відкриття та введення в експлуатацію нових родовищ, що потребує достатнього фінансування і здійснення необхідних капітальних вкладень. Проте скорочення видатків на фінансування виробничих програм нафтогазовидобувних підприємств України може призвести до зниження обсягів видобування газу. Зменшення кількості введених нових свердловин, починаючи з 2007 року до 2010-го, призведе до сумарної втрати 12 млрд. кубометрів газу і зниження рівня видобування блакитного палива до 12 - 13 млрд. кубічних метрів на рік при рівні споживання населенням 15 млрд. кубічних метрів  газу. Тоді як у стратегії зазначена цифра майже 24 млрд. у 2030 році. Легко підрахувати, що за такого розкладу досягнути цього показника  стає нереально.
      У чому суть проблеми? Значне податкове навантаження та державне регулювання цін не дає можливості видобувним підприємствам забезпечувати належне фінансування виробничих програм.
      Зростання податкового тиску відбувається за рахунок щорічного збільшення ресурсних платежів, змін умов оподаткування ПДВ. Щорічно збільшується ставка рентних платежів за видобуток вуглеводнів. Динаміка зростання надходжень від цих платежів до бюджету свідчить, що з 2001 року по 2006 їх загальна сума зросла з 485,3 млн. гривень до 3,831 млрд. гривень, а у 2007 році зросте до 5,8 млрд. Водночас потреба в капітальних інвестиціях державних видобувних компаній на наступний рік становить 8,5 млрд. гривень.
      Зважаючи на необхідність подальшого розвитку підприємств нафтогазового комплексу, раціональним було б збереження ставки рентної плати за видобуток природного газу  на наступний рік на рівні поточного, тобто 30 грн. за тис. кубометрів. Усе це дасть можливість зберегти обігові кошти підприємствам хоча б на нинішньому рівні і збільшити обсяги видобутку палива.
      Сумна ситуація складається на практицi і з фінансуванням геологорозвідувальних робіт (ГРР). За останні п`ять років державні підприємства галузі внесли до держбюджету понад 1 млрд. гривень відрахувань зі збору за ГРР . При цьому з 1998 року їм не передано жодного родовища нафти і газу, відкритого за кошти держбюджету. Водночас самі підприємства за цей період витратили понад 300 млн. гривень власних коштів на геологорозвідку. З бюджету на ці потреби було виділено лише 193,7 млн. гривень. У проекті бюджету на наступний рік норму збору за геологорозвідку пропонується збільшити - підприємства змушені будуть заплатити понад півмільярда гривень. Крім того, бюджетне фінансування для розвідки передбачає лише 111 млн. гривень, тоді як компаніям треба здійснити геологорозвідувальних робіт на суму майже 800 млн. гривень.
      Фактично склалася ситуація, коли нафтогазовики за рахунок надмірних відшкодувань до бюджету фінансують інші галузі, які, до речі, наполовину приватні. Таким чином виникає власний дефіцит капіталовкладень, що призводить до гальмування нарощування ресурсно-сировинної бази.
      За умови підвищення у 2007 році нормативів збору за ГРР зросте собівартість видобутку вуглеводнів, що знову ж таки позбавить  підприємства можливості спрямовувати фінанси на інвестиційний розвиток і може призвести до збільшення ціни на газ для внутрішнього споживача. Аби уникнути такого варіанта розвитку подій, важливо передбачити у проекті бюджету на наступний рік кошти для фінансування держзамовлення з приросту запасів природного газу та регіональних геологорозвідувальних робіт.
      Негативно впливає на роботу нафтогазового сектору практика призупинення положень Кодексу України “Про надра”, Закону “Про нафту і газ”, що не дає можливості потенційним  інвесторам планувати та реалізовувати проекти з освоєння мінеральних ресурсів. Правила та умови надання спеціальних дозволів на користування надрами так часто змінюються, що серйозний інвестор не хоче навіть дивитися в цей бік. У державних бюджетах минулого та позаминулого року  був передбачений механізм надання спеціальних дозволів на користування надрами шляхом їхнього продажу на аукціонах. Проте упродовж цього періоду проведено чотири аукціони і реалізовано лише один об`єкт. У поточному році спостерігається подібна ситуація - це підтверджує недоцільність використання такої форми.
      Фахівці галузі переконані, що треба негайно змінити систему надання дозволів, встановити за користування надрами для видобування корисних копалин базові нормативи: для нафти та конденсату на рівні 9 грн. за  тонну, для природному газу - 2 грн. за тис. куб. метрів.
      Сьогодні нафтогазовидобувні підприємства стовідсотково виконують свої поточні податкові зобов`язання , але це лише нині. Що буде завтра? Зростання податкового навантаження унеможливлює поступальний розвиток цілої галузі й у пiдсумку призведе до зменшення обсягів видобутку нафти і газу. Як наслідок, ми будемо змушенні витрачати значні кошти на закупівлю імпортних енергоносіїв, ціна яких неупинно зростає. Таким чином реалізація Енергетичної стратегії України до 2030 року може затягнутися, в кращому випадку, ще на кілька десятиліть.

“Україна молода”, 17.10.06

Відірвали “донецьких” від ласого шматка
Чому Президент скасував указ про “Енергетичну компанію України”
Віталій Чепіжко

      Події навколо НАК “Енергетична компанія України” стали ще одним прикладом того, як донецькі бізнес-кола прагнуть перетворити свою близькість до влади на дзвінку монету (в даному випадку - через енергогенеруючі та енергорозподільчі компанії), але їм стає на заваді президентська сторона.
      Передісторія цього конфлікту така. Нещодавно Віктор Ющенко видав указ, яким скасував інший указ про створення цієї компанії, пояснюючи, що її робота призводила до монополізації енергетичного ринку держави. У свою чергу, Прем`єр Віктор Янукович заявив, що Президент мав би попередньо порадитися з цього приводу з урядом.
      Проте, на думку аналітика інвестиційної компанії Concorde Capital Тома Уорнера, насправді негативна реакція Кабміну на цю подію зумовлена тим, що донецька бізнес-еліта хоче приватизувати енергокомпанії, а спочатку бажає взяти їх під свій контроль. І саме НАК “Енергетична компанія України” може стати інструментом “донецьких” для досягнення цієї мети. У цьому НАКу сконцентровано держпакет акцій українських енергокомпаній, тож у такий спосіб можна провести “своїх” людей у наглядові ради та правління.
      Результати нещодавно проведених зборів акціонерів ВАТ “Київенерго” можуть свідчити про подібний сценарій розвитку ситуації. Саме так, на думку аналітика, можна трактувати введення Олексія Захарчука, близького до “Донбаської паливно-енергетичної компанії”, до складу наглядової ради “Київенерго”. Наступними, напевно, стануть компанії “Донбасенерго”, “Центренерго”, “Західенерго”. Кожна з них до кінця року має провести збори акціонерів.
      Таким чином, “тихою сапою” “донецькі” спроможні підім`яти під себе великий і ласий енергетичний шматок. Але тут на заваді став указ Президента, який і викликав болiсну реакцію з боку Віктора Януковича.

“Україна молода”, 17.10.06

Три роки для адаптації 
Віталій Чепіжко   

      Україні потрiбен перехідний період для адаптації щодо європейських цін на газ.
Аналіз стану вітчизняної економіки, проведений Міністерством палива та енергетики, засвідчує: нам потрібно пройти трирічний шлях, щоб вітчизняна економіка була пристосована принаймні до цін наших сусідів. Так, наприклад, країни Балтії нині платять 220 доларів за тисячу кубічних метрів, із нового року платитимуть 260 дол., Молдова сьогодні платить - 160 дол., з наступного - 260 дол., країни Закавказзя - 220 дол.
      На думку експертів енергетичного відомства, ми не зможемо за один рік пристосуватися до європейського рівня цін. Найбільш уразлива в цьому плані є хімічна промисловість, яка використовує газ як сировину. Вона не зможе конкурувати з заводами Саудiвської Аравії (які є одними з головних постачальників хімічної продукції на світовому ринку), котрі стоять на газових свердловинах і відбирають газ за ціною один долар за тисячу кубів. Схожа ситуація і в металургії. Саме ці галузі є найбільшими експортерами держави.
      Ситуація досить складна, потребує професійного підходу і виважених кроків. Фахівці переконані, що ми повинні закуповувати якомога дешевший газ. Інша річ, за якою ціною його реалізовуватимуть споживачам. Держава не повинна надавати газові дотації приватним підприємства згаданих вище галузей. Певні цінові преференції повинне мати лише населення.

“Україна молода”, 17.10.06

Операція “Контрасигнація”
Політики, правники, експерти пропонують різні варіанти “видужання” влади та згладжування суперечностей між Президентом та урядом унаслідок недосконалої конституційної реформи
Іван Леонов   

      Контрасигнація. Віднедавна цей юридичний термін більше подразнює вітчизняний політикум та громадськість, ніж ще донедавна інше іноземне слово - коаліція. Усе нібито згідно з чинними змінами до Конституції - створено парламентську більшість, та, у свою чергу, дала життя новому уряду Януковича, от тільки в Основному законі днем з вогнем не знайдеш відповіді на запитання: як досягнути ефективного балансу владних повноважень. Насамперед у стосунках між Президентом та Кабміном, через що дехто вже прогнозує, що в країні може виникнути два конкуруючi центри виконавчої гілки влади. Чи, може, вже виникли? Головні ж протиріччя виникли навколо процедури контрасигнації, усі інші “битви” між Банковою та Грушевського є похідними від них. То як розв`язати існуючу колізію? Нещодавні події свідчать, що рецептів кілька, але в кожного - i в уряду, i в секретаріату Президента - вони свої. От тільки чи гарантують вони оздоровлення для країни?
Контрасигнація по-українськи
      Власне, інститут контрасигнації - це скріплення акта глави держави підписом Прем`єр-міністра або міністра, відповідального за указ та його виконання. Цей інститут є досить поширеним у світовій практиці. Згідно з нормами конституційного права, контрасигнація означає, що юридично за виконання певного акта глави держави відповідає представник виконавчої гілки влади, який скріпив цей акт власним підписом. На думку радника Президента Миколи Полудьонного, скріплення підписами не що інше, як фактична відповідь того ж Прем`єра i міністра Президенту: “Я приймаю до виконання!”. Тобто Президент, умовно кажучи, видав указ, а урядовці своїми автографами засвідчили, що беруть на себе відповідальність за його виконання.
      Але в український реаліях усе виявилося не так просто. Побіжно згадаємо урядовий демарш кілька тижнів тому, після якого термін “контрасигнація” поповнив словниковий запас “маленького українця” i став найбільш уживаним на кухнях. Тоді перший заступник міністра Кабінету Міністрів, керівник правового управління уряду Олександр Лавринович повідомив про те, що до секретаріату глави держави без скріплення підписом Прем`єра повернуто сім президентських указів, виданих у серпні-вересні. Лавринович казав, що укази повернуто нібито через порушення конституційної процедури їхнього оприлюднення. Адже, на його думку, офіційному оприлюдненню актів глави держави мала передувати процедура їх контрасигнації. Лавринович посилався н