Політика/Огляд преси/05.10.06
Огляд преси від 5 жовтня 2006 року.
“Контракти”, 02.10.06
Правило трьох “П”
Про бюджетну революцію. Щоосені Україна традиційно розпочинає бюджетну епопею
Володимир Золоторьов
Щороку пристрасті, які киплять навколо відібраних у громадян грошей, досягають неабиякого розпалу — плетуться інтриги, даються і беруться хабарі, активно працює чорний і білий піар. Все це свято життя пропагується ЗМІ, і ні в кого не виникає запитання: а навіщо все це треба? Тобто навіщо це потрібно депутатам та іншим державним людям, зрозуміло. Вони “освоюють” гроші, їм добре і приємно. Правильне ж запитання звучить так: навіщо це потрібно жертвам податкового терору держави? Інакше кажучи, що отримуємо ми від уряду за наші гроші? Відповідь очевидна — нічого. Хоч яку сферу бюджетної діяльності візьми, скрізь панують запустіння, розруха та корупція.
У більшості випадків від чиновників якщо й можна домогтися виконання службових обов`язків, то тільки за окремі, небюджетні гроші.
Зазначимо, що хоча бюджетна сфера за бюджетні кошти не працює, податки з громадян збирають чималі, причому настільки, що виплатити їх всі просто неможливо. У результаті держава намагається відняти в громадян більше, ніж у них є, при цьому платники податків виявляються ще й винними перед нею. Це дозволяє уряду ефективно контролювати громадян. І що дивно, реформувати цю систему марно, тому що нічого на неї не впливає, навіть зміна влади.
Єдиний спосіб змінити ситуацію — подивитися на те, що відбувається, по-новому. Тобто взяти під сумнів те, що намагається піднести себе як якась непорушна даність. Зокрема, корисно поставити собі запитання: навіщо нам взагалі державний бюджет? Будь-який український політик відповість, що бюджет потрібен для того, щоб фінансувати бюджетників та інші державні видатки. Наступне запитання: навіщо нам, платникам податків, потрібні бюджетники? Відповідь — вони надають нам послуги.
Вони нас вчать, лікують і б`ють палицею по голові. Тоді ставимо наступне запитання: чому ми самі, без посередників в особі народних депутатів не можемо фінансувати ці видатки? Чому політики думають, що їм краще, ніж нам, відомо, яких послуг і в якому обсязі ми потребуємо? Кожний громадянин спроможний визначити розмір або відсоток свого доходу, який він може і хоче пожертвувати на загальні потреби, але не в спільний казан, що має назву бюджет, а конкретному відомству під конкретну програму. Звісно, можна припустити, що в такому разі ніхто нічого не платитиме й держава всохне і зачахне. Ризик є, як існує і безліч способів умовити людей платити гроші — зрештою, хто сказав, що принцип “одна людина — один голос” єдино правильний? Важливо усвідомити новий принцип — принцип прямих платежів за суспільно значущі послуги.
“Контракти”, 02.10.06
Хто кому указ
Про конституційне право
Тетяна Шульгач
Те, що протистояння і конфлікт між Ющенком і Януковичем є неминучими, відомо всім, хто цікавиться політикою. Питання полягало в тому, коли і як цей конфлікт почнеться і яких форм набере. І ось нарешті конфлікт переріс у відкриту форму і має вигляд наступу прем`єра на всіх фронтах — ідеологічному, політичному та правовому.
Отже, прем`єр наступив на президента в ідеологічній сфері у Брюсселі, коли проігнорував “універсал” і щось не те сказав з приводу НАТО. Потім наступив у політико-правовій сфері, коли Кабмін повернув укази президента. Це, до речі, прецедент в українській історії. Зазначимо, що в обох випадках президент поводився в`яло і неадекватно. У першому випадку він порадив Януковичу перечитати “універсал” — документ, що, скажімо так, є суто політичним і нікого ні до чого не зобов`язує. Другий випадок цікавіший хоча б тому, що ілюструє більш важливі й значущі речі.
Слід відразу зазначити, що з правового погляду Кабінет Міністрів абсолютно правий. Рішення президента стосувалися суддів і послів, тобто, захоплювали ту сферу, у якій діє інститут контрасигнації, що передбачає, що рішення президента набувають чинності тільки після підпису профільного міністра та прем`єра. Цей винахід запозичено у Франції, де на горе французькому народу теж одночасно існують президент, що обирається народом, і прем`єр-міністр, якого обирає той самий народ, але через парламентські вибори.
Ідея другого підпису — один з механізмів, передбачених на випадок, якщо народ на президентських виборах проголосує за одних, а на парламентських — за прямо протилежних. Коли ухвалювалася українська Конституція, дехто думав, що в українських реаліях можливо застосувати таку саму схему, однак за всі роки існування система так і не спрацювала. Помінялася влада, помінялася Конституція, й норма, що збереглася в силу непорозуміння, раптом вистрілила.
І ось що страшно — багато політиків і журналістів взялися трактувати ситуацію з погляду “поганий” Янукович проти “хорошого” Ющенка. При цьому в якості виправдання недбалому президентському секретаріату, який не спромігся вчасно подати документи до Кабміну, вигадують такі примітивні казуїстичні схеми, що стає страшно. Згадують якісь закони та підзаконні акти, будують якісь складні схеми, хоча відповідь у вигляді Конституції легкодоступна і зрозуміла кожному.
Саме тому автор вважає, що Ющенко програє Януковичу. Правильною відповіддю президента і демонстрацією його сили та упевненості було б грізне попередження власному секретаріату, а не безпомічні спроби виправдатися в очевидно програшній ситуації. Бути прикладом у всьому, що стосується політики, — єдиний спосіб зберегти вплив на ситуацію для президента, якого політреформа позбавила всіх інших важелів впливу.
“Комсомольская правда в Украине”, 05.10.06
Неделя политмаразмов
Повышать… не повышать?
Андрей Гаценко
В конце минувшей недели народные избранники, как никогда дружно, проголосовали за запрещение повышения тарифов на коммунальные услуги. Тогда едиными в своем мнении оказались почти все фракции: закон набрал 340 голосов, чем преодолел президентское вето. Однако спикер документ не подписал, считая, что парламент, пройдя вето на этот закон, нарушил Конституцию, поскольку тарифы на коммунальные услуги - исключительная компетенция местных советов.
Сразу возникает совершенно логичный вопрос: зачем надо было ставить антиконституционный проект на голосование?
С заботой о бюджетниках
Еще один принятый Радой закон можно записать в кандидаты на звание антиконституционного. Речь идет о документе, который устанавливает минимальную зарплату на уровне прожиточного минимума для трудоспособных граждан. Вроде тут все хорошо: позаботились о бюджетниках. Но… Минфин уже сейчас заявляет, что не хватает около полутора миллиардов гривен на оклады госслужащим и работникам органов местного самоуправления. Про врачей и учителей в министерстве пока не вспоминают, но и их зарплаты привязаны к минимальной. Интересно, что проголосовали за закон в основном фракции БЮТ и “Наша Украина”. Но почему тогда документ не ставили на голосование, когда Тимошенко и Ехануров сидели в премьерском кресле? Может, потому, что выполнить его невозможно?
Как ехали, так и едут
Во вторник Президент издал указ о запрете ограничения движения при проезде высших лиц государства, к которым относятся он сам, премьер и спикер парламента. Для тех, кто не в курсе, объясним, в чем тут суть. Ежедневно колонна из черных “мерседесов” с госномерами “003″ в сопровождении автомобилей ГАИ следует со стороны Новых Петровцев к столичной улице Грушевского. При этом ради удобства их проезда перекрывается движение по всему пути следования (а это добрая половина Киева). И ждут водители не по 5, а чаще всего по 20-30 минут. Естественно, за тонированными стеклами не видно, кого везут трудиться на благо родины, но догадаться об этом не сложно.
Так вот, несмотря на указ Президента, вчера утром ситуация с перекрытием благополучно повторилась. Так и хочется спросить: кто в стране хозяин?
Круглый стол вместо расследования
Ну и последнее. Мы уже писали о том, что водка в стране вздорожает. Госмонополист “Укрспирт” поднял цены на свою продукцию. Алкогольные компании считают, что сделал он это необоснованно. Поэтому и обратились в Антимонопольный комитет Украины с просьбой разобраться в сложившейся ситуации.
По идее, должно было состояться расследование, после которого комитет должен был вынести решение о правомерности действий госмонополии. Тем не менее в редакцию “КП” на днях пришло приглашение на круглый стол, который проводит АМКУ и на который позвали обе стороны, чтобы… обсудить возникший конфликт. Это что, новейший метод “цивилизованно” решать споры? С таким почином скоро суды начнут проводить круглые столы, приглашая истца и ответчика, а милиция на открытых слушаниях станет решать, брать ли под стражу подозреваемых.
Между прочим, неделя еще не завершилась. И, боюсь, нас ждет много интересного.
“Комсомольская правда в Украине”, 05.10.06
Не грузите Президента!
Лилия Брудницкая
Глава государства продолжает с завидным упорством совершенствовать собственный Секретариат. Сначала радикально поменял кадры, затем взялся за структуру. Незаметно были упразднены должности внештатных советников Президента, а еще в воздухе витает идея развести пресс-секретаря с руководителем пресс-службы.
Если до сих пор увлечение Виктора Ющенко структурными преобразованиями мало затрагивало простых граждан, то последняя новинка уже касается буквально всех. Дело в том, что позавчера Президент ликвидировал свои региональные приемные. Помнится, когда таковые создавались в августе прошлого года, Виктор Андреевич заявлял, что глава государства должен быть ближе к народу. Мол, добираться до улицы Банковой в Киеве многим далеко, вот пускай и общаются с представителями Президента в областных центрах.
В принципе эта идея показалась удачной, потому что жаждущих пожаловаться у нас много, а мест, где это можно сделать за бесплатно, мало. С воплощением, правда, возникли проблемы. Но в целом процесс наладили, и не далее как 20 сентября этого года руководитель службы Секретариата Президента по вопросам обращений граждан Александр Карелин бодро заявил, что региональные приемные помогают людям “решать злободневные проблемы”. К тому времени обращений от граждан накопилось уже 66 183. В Секретариате удовлетворенно отметили, что это рекорд.
Казалось бы, ничто не предвещало такого вот финала трогательной истории. А вот поди ж ты…
Справедливости ради отметим, что руководитель приемной в Донецке не исключил, что появятся какие-то новые структуры, то есть Президент граждан на произвол судьбы не бросит. Хотя Виктор Ющенко не единожды заявлял: глава государства должен заниматься стратегическими вопросами. В перечень таковых починка протекающих крыш, скорее всего, не входит. Но ирония судьбы заключается в том, что как раз из-за беспорядочной работы властной машины Президенту и приходится заниматься бытовыми проблемами маленьких украинцев. А уж ее отладка - самый что ни на есть стратегический вопрос.
Сегодня региональные приемные действительно - стратегический балласт, от которого Виктор Ющенко избавляется недрогнувшей рукой. Обычно так и делают, когда путь далек, а шагать тяжело. И правильно: не надо грузить Президента бытовыми проблемами! А то из-за мелочей ему некогда подумать об Украине.
“Комсомольская правда в Украине”, 05.10.06
Ющенко подарили лошадей
Ярослава Артюшенко
Давно уже нашего Президента не награждала ничем мировая общественность. Притом что еще год назад престижные международные “призы” сыпались на Виктора Андреевича градом. Почти из каждого заграничного визита он привозил по меньшей мере одну медаль или статуэтку. Только нынешний 2006-й вышел неурожайным.
Упущенное наверстали немцы: в Германии, куда отправился Президент, ему подарили упряжку из четырех позолоченных лошадей. Не в натуральную, конечно, величину, а, как вы видите на фото, в настольном варианте. Называется эта награда “Квадрига” (от латинского - “четверка”) и представляет собой уменьшенную копию скульптуры, установленной на символе Берлина - Бранденбургских воротах. Кстати, повозка, которую тянут за собой скакуны, не пустует - в ней восседает древнеримская богиня и… тезка украинского Президента Виктория.
Как следует из сообщений оргкомитета “Квадриги”, наградили Виктора Андреевича все за то же, что и раньше - за оранжевую революцию и вклад в развитие демократии.
И теперь Ющенко оказался в одной компании с экс-канцлером Германии Гельмутом Колем и вице-премьером Израиля Шимоном Пересом - у них тоже уже завелись такие золотые лошади.
Что еще присуждали Президенту?
* Награду “Профиль мужества” им. Дж. Кеннеди (США)
* Статус “Звезда Европы” (Великобритания)
* Филадельфийскую медаль свободы + премия $100 тыс. (США)
* Награду Chatham House Prize (Великобритания) (все - 2005 год)
“Україна молода”, 05.10.06
Багаті не поділяться з бідними. Але за газ платитимуть більше
Верховна Рада виявила порушення в роботі “Нафтогазу”, а уряд нiяк не розбереться з цінами на газ
Зоряна Кріт
Газ, тарифи, мораторій — ці слова у Верховній Раді вчора знову лунали найчастіше. Напередодні фракція БЮТ грозилася влаштувати спікерові Морозу “веселе життя”, якщо він не направить на підпис Президентові ухвалений парламентом закон про мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. На Банковій закону так і не отримали, натомість у порядку денному ВР з`явилася постанова про скасування попереднього рішення нардепів щодо запровадження мораторію. Такий кульбіт неабияк обурив БЮТівців. Один із них, заступник голови парламентського комітету з питань регламенту Сергій Сас, виголосив з трибуни вимогу зняти з порядку денного постанову про скасування мораторію, оскільки вона з`явилася там внаслідок “такого цинічного порушення регламенту”, якого депутатові зі стажем Сасу бачити ще не доводилося. Адже перед тим, як винести питання на розгляд сесійної зали, його обов`язково має розглянути профільний комітет. Чого, за словами пана Сергія, у даному випадку не трапилося.
Однак регламент не стіна, і якщо так потрібно коаліційній більшості та її уряду, посунеться. Тому Голова Верховної Ради спокійно порадив профільному комітету зібратися й обговорити “мораторійне” питання у перерві, по-швидкому. Тим паче, що витрачати час на суперечки ніколи, адже попереду - два не менш важливі пункти порядку денного: по-перше, звіт парламентської слідчої комісії з питань перевірки ситуації із забезпеченням природним газом українських споживачів, розрахунками за поставлений природний газ та можливими порушеннями діючого законодавства на енергетичному ринку України, по-друге - інформація Кабінету Міністрів про забезпечення природним газом населення і підприємств комунальної теплоенергетики та тарифну і цінову політику щодо енергоносіїв, які використовуються для побутових потреб.
Висновок комісії, представлений на суд парламентаріїв її головою, соціалістом Андрієм Деркачем, невтішний. “Ситуація із забезпеченням енергоносіями, зокрема природним газом, споживачів України викликає серйозну стурбованість”, “у 2005 році контроль держави за станом справ у паливно-енергетичному комплексі України, зокрема у газовій галузі, системно не здійснювався”, у 2006-му справи не кращі. У всіх цих негараздах, а також у підвищенні внаслідок помилок і прорахунків цін на імпортований газ, винен уряд (як склалося враження, йдеться про уряди насамперед Тимошенко та Єханурова) і всуціль корумпована НАК “Нафтогаз України”. За словами Деркача, комісія виявила “неодноразові факти порушення НАК митних процедур при оформленні поставок в Україну або експорту енергоносіїв”, зробила висновок, що “більшість контрактів на постачання в Україну природного газу та його транзит територією України підписувалися непрозоро тощо. І взагалі, ціни на газ українського видобутку можна зменшити як мінімум на 30 відсотків.
Щоправда, дехто із членів комісії вважає, що Андрій Деркач вчинив за принципом Бісмарка і “переставивши кілька ком, змінив зміст документа”. Так висловився БЮТівець Микола Сивульський, колишній голова КРУ. За його словами, обмежувати неподобства у газовій сфері 2005 роком неетично, оскільки у 2004-му ситуація була щонайменше не краща, а комісія при розгляді цих питань узагалі ніяких часових рамок не встановлювала.
Поінформував депутатів про ситуацію з газом і цінами на нього й уряд - несподівано україномовними вустами віце-прем`єра Андрія Клюєва. Вистачило його, щоправда, ненадовго, і на запитання Андрій Петрович вирішив відповідати таки російською, щоб не мучитися. Розповівши про численні прорахунки, крадіжки й “дезінформацію народу” з боку “Нафтогазу”, Клюєв зазначив, що критикувати попередників - не їхнє (нового уряду) завдання. Порушення й неподобства хай розслідують правоохоронці, а Кабмін під проводом Віктора Федоровича Януковича вже працює над покращенням добробуту народу. Причому почав він це робити не тепер, коли фракції БЮТ та “Нашої України” поставили “газове” питання (хоча Клюєв, безперечно, за співпрацю ВСІМ депутатам вдячний), а вже з першого дня своєї роботи. І результати цієї праці надихають. Так, повідомив Клюєв, можна вже зараз знизити тарифи на природний газ, який використовується населенням у побуті (крім опалення) на 75 гривень - до 339 грн. за тисячу кубометрів.
Крім того, уряд пропонує запровадити диференціацію цін на природний газ відповідно до обсягів його споживання. Якщо це буде зроблено, ті сім`ї, які споживають до 3,5 тисячі кубометрів газу на рік (відповідно мешкають у приміщеннях площею до 100 кв. м), пропонується знизити ціну на газ на 20% від базової. Споживаєте до 9 тисяч кубів у помешканні площею 100-200 кв. м? Платіть за базовою ціною. Ті, хто розкошує в будинках площею 200-400 кв. м і споживає до 12 тисяч кубів газу, змушені будуть платити аж на 73 відсотки більше за базову ціну. Ну а “крутеликам”, які спалюють по 12 тисяч і більше кубометрів на рік, доведеться розкошелитися за подвійним тарифом.
Виступ свого однопартійця найчисельніша фракція Партії регіонів постійно переривала оплесками.
А розгляд постанови про скасування мораторію на підвищення цін ЖКГ вирішили таки відкласти. Причому, як натякають деякі нардепи, зовсім не для того, щоб дати змогу розглянути це питання профільному комітетові. Просто колегам по “антикризовій” коаліції до завершення вчорашнього засідання ВР так і не вдалося переконати фракцію комуністів голосувати за скасування мораторію. “Більшовики” побоялися, що без “червоних” соратників їм не вистачить голосів.
І невдовзі комуністи таки дали себе вмовити. Вже після того, як головуючий закрив засідання, лідер КПУ Петро Симоненко заявив, що партія готова проголосувати за скасування мораторію - якщо це справді призведе до зниження тарифів.
“Україна молода”, 05.10.06
Вам — коаліція, нам — опозиція?
Першим про перехід у “помаранчеву” опозицію вчора заявив Народний рух. Але за весь блок “Наша Україна” вирішував Роман Безсмертний…
Данило Іванів
Набридлий уже всім без винятку “водевіль” із приєднанням “Нашої України” до якоїсь із коаліцій нібито наближається до завершення. Принаймні позавчора ввечері, після засідання ради НСНУ, Роман Безсмертний як лідер партії та фракції “НУ” в парламенті повідомив в ефірі “5-го каналу”, що “Наша Україна” оголосить про своє рішення щодо переходу в опозицію чи входження до правлячої коаліції у середу близько 16:00. Але й станом на 17:00, коли цей номер “УМ” здавався до друку, остаточна позиція “помаранчевих” сформульована ще не була.
На 16-ту годину було призначено нараду лідерів політичних сил, що ведуть переговори про “широку” коаліцію, - Партії регіонів, СПУ, КПУ й “НУ” (пан Безсмертний). Хто як, а керівник фракції соціалістів у парламенті Василь Цушко очікував рішення про розширення коаліції.
Каменем спотикання була позиція “Нашої України” щодо обов`язкового включення в текст коаліційної угоди Універсалу національної єдності “без жодних розбіжностей, застережень, виключень”. “Повний текст Універсалу”, - озвучила вимогу НСНУ, ухвалену у вівторок, речниця “Нашої України” Тетяна Мокріді. За її словами, “якщо цього не буде, днями “Наша Україна” оголошує про перехід в опозицію”. Шеф Безсмертний після того додав ще низку умов: “НУ” піде в опозицію, “якщо в регламенті не буде відпрацьовано консенсусний спосіб прийняття рішення [коаліції], якщо в регламенті не буде передбачено ветування рішень уряду”.
Член фракції Партії регіонів Євген Кушнарьов очікував, що на зустрічі лідерів може бути ухвалено компромісне рішення. Він же називав вимоги “помаранчевих” щодо Універсалу логічними й констатував, що “Регіони” зовсім не проти цього. На заваді, мовляв, лише позиція комуністів, яких доводиться умовляти.
Водночас народний депутат від “Нашої України” Олександр Третьяков заявив, що “сьогодні ПР і КПУ - одна партія”, і “комунізм, який перекинувся на “регіоналів”, перемагає здоровий глузд і загрожує національним інтересам України”. З його слів, оприлюднених сайтом “Нашої України”, випливає, що це комуністи керують “Регіонами”. Хоча, з іншого боку, є інша версія незгоди: Партія регіонів просто використовує комуністів для торгу з “Нашою Україною”, аби “НУ” йшла на більші поступки в “коаліцієтворенні”.
А поки лідери радилися, Народний рух - одна з партій-учасниць блоку “Наша Україна” - ухвалив остаточне рішення про перехід у опозицію. “Це пояснюється тим, що учасники “антикризової” коаліції діють урозріз з положеннями Універсалу національної єдності, їхні дії спрямовані проти досягнення єдності в українському суспільстві”, - зазначає Рух під проводом міністра закордонних справ Бориса Тарасюка у відповідній заяві.
АВТОРИТЕТНА ДУМКА
Президент Віктор Ющенко підкреслює необхідність врахувати в коаліційній угоді всі пункти Універсалу національної єдності, а інакше слід припиняти переговори.
“Якщо цей крок (підписання Універсалу “Регіонами”, КПУ й СПУ. — Ред.) був політичним трюком, тоді потрібно ставити крапку в переговорах і підходити до висновку, що ті політики, які очолюють ці процеси, ще не готові до сприйняття коаліції”, — сказав Президент. А “якщо в дійсності ситуація протилежна, і всі позиції Універсалу беруться в основу”, необхідно “поставити тему формування коаліції вище за все”, — цитує главу держави “Інтерфакс-Україна”.
Загалом, на думку Ющенка, ідея “широкої” коаліції є “чудесною”, хоча багато політиків її недооцінюють.
“Україна молода”, 05.10.06
Вiдкритий лист на захист
Президенту України
Ющенку В. А.
Прем`єр-міністру України
Януковичу В. Ф.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Шановний Вікторе Федоровичу!
Звертаємося до Вас із проханням про розгляд ситуації, що складається навколо Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
Як стало відомо із засобів масової інформації, на вимогу окремих політичних сил планується найближчим часом на засіданні КМ України розгляд питання про заміну керівника ДП НАЕК “Енергоатом”.
На наш погляд, атомна енергетика та її трудові колективи можуть стати заручниками боротьби політичних сил за сфери впливу на управління грошовими ресурсами стратегічно важливих об`єктів народного господарства України, що суттєво вплине на морально-психологічний клімат у трудових колективах Компанії.
Виходячи з принципів, закладених в Універсалі національної єдності, політичні сили взяли на себе зобов`язання здолати всі розбіжності задля забезпечення стабільного розвитку Української держави і суспільства. Трудові колективи ДП НАЕК “Енергоатом” своєю працею демонструють безумовну підтримку умов Універсалу щодо забезпечення енергетичної безпеки України.
Свідченням цього є:
1. Створення передумов для виконання в повному обсязі Комплексної програми безпеки КМУ.
2. Виконання зобов`язань з відрахування до Державного бюджету.
3. Створення передумов для виконання стратегії розвитку ПЕК України до 2030 року.
4. Збереження стабільних партнерських відносин на постачання свіжого ядерного палива.
5. Початок робіт з диверсифікації джерел постачання свіжого ядерного палива.
6. Забезпечення стабільного руху до повного фінансового оздоровлення Компанії.
7. Виконання більш ніж на 103% планових показників з виробництва та відпуску електроенергії, незважаючи на диспетчерські обмеження.
8. Забезпечення планових показників з відрахувань до фонду ЯПЦ.
9. Укладання першого єдиного колективного договору між представником власника та трудовим колективом, яким покладено початок реформування системи відносин “підприємство — трудовий колектив”, в якій уперше в Україні встановлено соціальні стандарти і принципи розподілу коштів між трудовими колективами та містами-супутниками АЕС.
10. Забезпечення пуску першого гідроагрегату Ташлицької ГАЕС.
Цей перелік можна продовжити.
Усі ці показники були досягнуті завдяки злагодженій роботі всіх без винятку працівників ДП НАЕК “Енергоатом” та його керівництва, в першу чергу президента державної компанії Юрія Недашковського.
Виходячи з вищенаведеного, у працівників ДП НАЕК “Енергоатом” викликає здивування негативна оцінка діяльності керівництва Компанії в поточному році — році, в якому Компанія гідно підійшла до відзначення 10-річного ювілею роботи на благо незалежної України.
Вельмишановні Вікторе Андрійовичу та Вікторе Федоровичу, просимо Вашого втручання для недопущення зміни керівництва ДП НАЕК “Енергоатом” — стратегічного, ядерного підприємства України в угоду амбіцій окремих політичних сил.
Від імені учасників спільного засідання Президії ЦК Атомпрофспілки і членів профспілкового комітету ДП НАЕК “Енергоатом”, з повагою Голова Атом профспілки В. О. МАТОВ
“Україна молода”, 05.10.06
Запрягайте, хлопці, коней
У Берліні Віктор Ющенко отримав премію “Квадрига” і пообіцяв рухатися в Європу
Тарас Закусило
Українського Президента запросили до Берліна в урочистий день - свято об`єднання Німеччини. Спеціально до Дня німецької єдності руйнівники Берлінського муру вручають премії видатним особистостям країни та світу. Віктор Ющенко отримав “Квадригу” в номінації “За розвиток демократії”. Як мотивували засновники премії - об`єднання політиків, митців, бізнесменів “Веркштат Дойчланд” - Віктор Ющенко зробив внесок у розвиток європейської демократії як лідер Помаранчевої революції. Позолочені коні з Бранденбурзьких воріт, які є матеріальним уособленням премії, блищали б, вочевидь, ще яскравіше, коли б німці здогадалися вручити ту “Квадригу” бодай минулого року. Позавчора “Квадригу” Вікторові Ющенку вручав минулорічний лауреат у цій номінації — громадський діяч принц Карім Ага Хан IV, повідомляє офіційне інтернет-представництво Президента України. Це теж була цікава сцена. Принц Ага Хан, громадянин Швейцарії, називає себе 49-м потомком пророка Магомета, на благочинність витрачає щороку до 100 млн.доларів, заснував об`єднання ісмаілітів і пропагує міжрелігійну злагоду.
“В Україні ніколи не буде авторитаризму!”, - пообіцяв Віктор Ющенко, приймаючи “коней” з рук Магометового нащадка. Я був і залишаюся гарантом незворотності демократичних реформ у моїй країні, утвердження громадянського суспільства та верховенства права”. Президент ще раз запевнив, що Україна незворотно стоїть на євроінтеграційному шляху. “Перша наша мета - забезпечити вступ України в СОТ, - так, як передає “Німецька хвиля”, окреслив Ющенко етапи цього шляху, - формування зони вільної торгівлі з ЄС, лібералізація візового режиму ЄС для громадян України”.
У рамках візиту до Берліна, який завершився учора, український Президент мав зустрічі з президентом Німеччини Хьорстом Келлером, а також iз віце-прем`єром уряду Ізраїлю Шимоном Пересом. Переговори з першою особою політичної вертикалі ФРН - канцлером Ангелою Меркель, не були заплановані.
“Україна молода”, 05.10.06
Лукаво просимо!
“Персона нон грата” Костянтин Затулін сьогодні судитиметься з СБУ за право приїжджати в Україну
Олег Снігур
Сьогодні об11.30 у Шевченківському суді Києва депутат Державної Думи Росії Костянтин Затулін буде судитися зі Службою безпеки України, яка 3 червня заборонила йому в`їзд до нашої країни. Затулін неодноразово заявляв, що вважає таке рішення незаконним і таким, що суперечить українському законодавству.
Затуліну, який цікавиться справами в Україні чи не більше, ніж проблемами своєї власної країни, заборонили в`їзд в Україну не вперше. У 1996 році його оголосили персоною нон-грата в Криму на 5 років, причому Затулін у 1998-му намагався потрапити в Керч, звідки його видворили прикордонники. Цього разу Затуліна оголосили нев`їзним: за особисту участь у антинатовських акціях у Феодосії. На засіданні РНБО, присвяченому тим подіям, визнали, що у блокуванні магістральних транспортних шляхів та інших акціях громадської непокори в Криму брали участь громадяни інших держав, зокрема Російської Федерації, що є порушенням українських законів та втручанням у внутрішні справи України. Іноземних громадян депортували. Відтак СБУ видала постанову про заборону в`їзду в Україну Костянтинові Затуліну. “Діяльність Затуліна створює передумови для здійснення протиправних проявів, пов`язаних із зазіханням на територіальну цілісність і недоторканність України, розпалення міжнаціональної ворожнечі”, — пояснила тоді таке рішення прес-секретар голови СБУ Марина Остапенко. Рішення української влади щодо Затуліна МЗС Росії розцінило як “недружній акт”, а Уповноважений Верховної Ради з прав людини, й віднедавна функціонер Партії регіонів Ніна Карпачова зажадала від тодішнього Прем`єра Єханурова пояснень із приводу “обмеження конституційних прав громадянина Росії Костянтина Затуліна на території України”.
А 9 серпня депутат Думи офіційно передав до Шевченківського районого суду Києва позовну заяву про відновлення його громадянського права на в`їзд до України. Відповідач – СБУ. У заяві зазначалося, що в тексті постанови СБУ не вказані конкретні протиправні дії, які вчинив Затулін. “Це означає, що мої права обмежені на підставі оцінних думок не за порушення, — діяння (дія або бездіяльність), а за вислови (заяви) — продукт мислення — світогляд, думки, роздуми, переконання, помисли!”, — сказано в заяві. 18 вересня суд відкрив провадження у цій безпрецедентній справі і того ж дня ухвалив “зупинити на час розгляду справи в суді дію постанови про заборону в`їзду в Україну Затуліна К.Ф. Ухвала підлягає негайному виконанню”.
Інтереси “заклятого друга України” Затуліна в суді представляє адвокат Андрій Федур, всім відомий в Україні завдяки “політичним” процесам: він представляв Лесю Гонгадзе, а пізніше Бориса Колесникова. Адвокат позивача у розмові з кореспондентом “УМ” висловив упевненість, що Затулін виграє процес, оскільки постанова про заборону в`їзду виносилася СБУ на обласному рівні, в той час, як в Україні взагалі немає законного механізму, яким держава забороняла б в`їзд небажаним особам. Пан Федур, а також депутати від Партії регіонів зустрічали “дорогого гостя” у вівторок в аеропорту “Бориспіль”. “Я людина простодушна, вірю в правосуддя… рішення це абсолютно незаконне з огляду на законодавство України”, — сказав Затулін, щойно зійшовши з трапу літака. “За Президента Кучми я дізнався, що “Україна не Росія”, сподіваюся, що за Президента Ющенка ми побачимо, що Україна не Грузія”, — поділився своїми очікуваннями Затулін.
“Україна молода”, 05.10.06
Кортежні “пробки” поза законом
Президент заборонив зупиняти дорожній рух для проїзду високопосадовцiв
Іван Бойко
Уперше справжню “кортежну пробку” автор побачив наприкінці 90-х у Запоріжжі. Була північ, проспектом Леніна снували нечислені авто, поспішали додому поодинокі городяни. Аж раптом ДАІ перекрило перехрестя поблизу площі Пушкіна - пізно вночі в Запоріжжя з аеропорту поспішав Кучма. За 30 хвилин тупого стояння зібралися довжелезні черги автівок та цілі “демонстрації” з пішоходів. Кучма проїхав кортежем з десятка броньованих авто, і рух відновився. Ніч немов перетворилася на день через активність, з якою кожен - i піший, i “кінний” - рушили на своє зелене світло. Нецензурна лайка чулася з усіх боків.
Потім потрапляти у “пробки”, які створюють найвищі державні посадовці, стало ледь не звичкою. Особливо в Києві. Хоча, варто відзначити, що після Майдану новообраний Президент Віктор Ющенко одразу відмовився від такої практики, брати приклад із глави держави змушені були й урядовці. От тільки Володимир Литвин позбутися кортежного “вітерця” ніяк не хотів, попередній Голова Верховної Ради створював “пробки” навіть на тихеньких вуличках Кончі-Заспи — містечка для можновладців. Новообраний парламент, коаліція, Універсал, уряд. Все змінилося, а кортежні витребеньки можновладців поновилися з новою силою. Тоді, як навіть кримчани почали забувати про остигидлі чиновницькі кортежі влітку, коли на відпочинок до державної дачі прибував Президент, тривалі “пробки” знову стали ознакою центру столиці. Адже ні Прем`єр Віктор Янукович, ні спікер Олександр Мороз не збиралися відмовлятися від кортежної метушні, до якої звикли ще за часів попередньої каденції на цих же посадах.
Отже, настав час нормативно закріпити практику, яку півтора року застосовує на автошляхах України Президент, i яка у Європі є сталою та звичною. Позавчора Президент Віктор Ющенко підписав Указ “Про впорядкування застосування тимчасових обмежень або заборони дорожнього руху під час проїзду окремих осіб, щодо яких здійснюється державна охорона”. Тим самим глава держави заборонив зупиняти дорожній рух для проходження кортежу вищих державних посадових осіб, повідомляє прес-служба Президента. Указ було підписано, як на численні звернення громадян, так і згідно зі ст. 106 Конституції та ст. 11 і 26 Закону “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”. Сталося це одразу після того, як Президент обговорив iз керівником МВС Юрієм Луценком унормування правил проходження автомобільних кортежів вищих посадових осіб держави — Президента, Прем`єра та спікера.
Цим указом Ющенко підтримав європейську практику, де пересування керівників держави також забезпечують броньовані кортежі, але лише за участi мотоциклетного супроводу, що не заважає дорожньому руху. Дорожній рух для проїзду високопосадовців зупинятимуть відтепер лише у виняткових випадках, згідно з рішенням начальника Управління держохорони й за поданням Президента.
На Банковій вважають, що цей указ відновлює конституційні права громадян на вільне пересування, запроваджує європейські стандарти у питанні охорони кортежів й суттєво зменшує витрати бюджету на обслуговування державних посадових осіб.
“Україна молода”, 05.10.06
Президенте, люби мене вічно!
Родина Ющенків придбала золотистого ретривера з дивною кличкою
Наталя Ротай
Із місяць тому в українській родині № 1 непомітно для решти людей відбулося поповнення — у помешканнi керівника нашої держави прописався волохатий симпатяга з доволі екзотичним ім`ям Love me forever, яке в перекладі з англійської означає “Люби мене вічно”. У родинi ж песика кличуть Байдою. За повідомленням джерела “УМ”, за 30 з лишком днів непосидючий “хлопчик” встиг буквально закохати в себе всіх членів президентської сім`ї, а діти Віктора Андрійовича були в шаленому захваті від цієї білої й пухнастої істоти, чимось схожої на ведмедика. Воно й не дивно — порода золотистий ретривер, до якої належить чотиримісячний песик із “вічнокоханою” кличкою, на сьогодні є однією з найпопулярніших пород у світі!
Чотирилапого улюбленця Ющенки купили в одному з найкращих київських розплідників, який називається Long Life, тобто “тривале життя”. Цей розплідник хоч і недовго працює, але вже встиг заслужити гарну репутацію — привезені з-за кордону цуценята англо-шведського розведення, який продає Long Life, впевнено виступають на різних виставках і конкурсах, посідаючи там перші місця.
Як вдалося дізнатися “УМ” із надійного джерела, самі Ющенки до собаківників не їздили — замість майбутніх власників цуценя вибирали кінолог та ветеринарний лікар. Оскільки в такому “ніжному” для собак віці, як 2,5 місяця, навіть фахівець не може напевно визначити найперспективнішого й найкмітливішого песика, то замовники й не намагалися влаштувати кастинг для чотирилапих вихованців. Ющенки наполягали на тому, щоб узяти саме песика, а з-поміж трьох кумедних і практично однакових на вигляд песиків виділили одного, орієнтуючись тільки на кличку тварини. Породисті щенята благородних кровей, як годиться, на момент продажу вже мали власне “посвідчення особи”. Такі літературно-міфологічні імена, як Лорд Берімор та Ланцелот, замовників не вразили, а от почувши оригінальну, як для України, кличку “Люби мене вічно”, подружжя Ющенків прикинуло, як воно буде звучати в поєднанні з заводським “прізвищем” Long Life, і вирішили купити саме цього собаку.
За словами кінологів, золотистий ретривер — це аристократична порода, яка істотно відрізняється від прямолінійної, грубуватої вівчарки чи пуделя-вередуна. Цих кмітливих створінь вважають найрозумнішими представниками собачого співтовариства, вони люблять гратися з дітьми. Ретривер не схильний до агресії, має стійку психіку, тому є найкращим компаньйоном для людини будь-якого характеру. В Європі мода на золотистих ретриверів пішла ще в 90-ті роки минулого століття, сьогодні ця хвиля докотилася до України.
“Україна молода”, 05.10.06
НАТОлка Полтавка, або Як агітують за євроатлантичну інтеграцію
Володимир Семків
Одним із найбільших ворогів інтеграції в НАТО виявилася громадська думка українців. Євроатлантичні пориви обламуються великим числом противників вступу до Північноатлантичного альянсу. Часто на цьому грають політики. Приміром, Віктор Янукович, відмовляючись у Брюсселі від приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, теж апелював до громадської думки. Хоча, як би ми не нарікали на крок Януковича, це не виправдовує існуючу проблему: про Альянс чи навіть про той же Європейський Союз у нас знають мало. Ці прогалини збираються заповнити, і, приміром, ще у 2004 році було прийнято урядову програму про інформування громадськості на тему євроатлантичної інтеграції.
Аби побачити, як проходить зовнішньополітичний “лікнеп”, днями кореспондент “УМ” побував у Полтаві: там за участю керівника МЗС Бориса Тарасюка та представників міжнародної спільноти проходили громадські слухання щодо вступу України в ЄС та НАТО.
Одвічна розмова на рівні “позитивних сигналів”
Для директора Центру інформації та документації НАТО в Україні Мішеля Дюре поїздка в Полтаву була дещо ностальгійною. Чотири роки тому, коли його тільки призначили на посаду начальника Центру, свій перший виступ Дюре виголосив саме у Полтаві. “Пам`ятаю, тоді мені було важко читати українською мовою”, — пригадав пан Дюре.
Посол Фінляндії в Україні Лаура Рейніля свого часу теж була у Полтаві. І хоч вона володіє нашою державною мовою не так добре, як пан Дюре, зате у вступному слові вжила яскраве речення, варте батьківщини літературної української мови: “То був чудовий день, сповнений аромату квітучої білої акації”.
Країна Лаури Рейніля протягом цього півріччя головує в Євросоюзі. Симптоматично, що головування Фінляндії в ЄС у 1999 році обернулося для України поступом у стосунках з європейською спільнотою. “Тоді, — пригадав міністр закордонних справ Борис Тарасюк, — Євросоюз прийняв один із найбільш всеохоплюючих документів щодо нашої держави — Спільну стратегію ЄС щодо України”.
Якщо про сьогодення, то зараз великі надії покладаються на саміт “Україна-ЄС”, що відбудеться 27 жовтня у Гельсінкі. Наша сторона очікує підписання кількох угод, зокрема про спрощення візового режиму для громадян, яким доводиться виїжджати за кордон у службових справах: бізнесменам, журналістам, державним службовцям тощо. На час головування в ЄС Фінляндії також можуть припасти переговори щодо створення зони вільної торгівлі між Євросоюзом та Україною. “Європейський Союз готовий розпочати переговори про нову розширену угоду, вагомою частиною якої буде домовленість про зону вільної торгівлі, — зазначила Лаура Рейніля. — Чим швидше Україна стане членом СОТ, тим швидше можуть розпочатися офіційні переговори щодо майбутньої угоди”.
Цікаве спостереження, але під час громадських слухань із вуст поважних іноземців не прозвучало жодного слова ані про можливі терміни, коли Україна могла б вступити в Євросоюз, ані будь-яких припущень з приводу того, чи це взагалі відбудеться. Лише керівник відділу політики, преси та інформації Представництва Єврокомісії в Україні Дірк Шюбель, коментуючи інтеграційні процеси нашої держави, зауважив, що “багато чого треба зробити і в самому Євросоюзі, де багато хто виступає проти розширення його кордонів”. Отже, з одного боку, сам ЄС не визначився щодо ємності подальшого розширення і загалом стосовно потреби такого розширення, а з іншого боку — нова українська влада теж не має чіткого бачення своєї подальшої політики щодо євроінтеграції.
Керівниця фінської амбасади висловила сподівання, що діяльність уряду Януковича не змінить зовнішньополітичного вектора України. На це сподівається і представник Єврокомісії Дірк Шюбель: “Ми отримали від уряду позитивні сигнали: він декларує, що продовжить позитивну програму своїх попередників, і мета залишається незмінною — це інтеграція в ЄС. Сподіваюся, це не лише слова, ми чекаємо на конкретні дії”.
Комуністи кажуть — “ЄС!”
Агітувати за вступ до Євросоюзу легше, аніж за НАТО. Це очевидно. Останні соціологічні опитування показують, що за вступ до ЄС висловлюється майже половина українців, у той час як за інтеграцію в НАТО — лише кожен п`ятий. Так що з промоцією ЄС особливих проблем не буде. З цього приводу вельми цікаво висловився депутат Полтавської обласної ради від Компартії Василь Сільчук: “Усі українці хочуть бути в Євросоюзі, але цього не хоче ЄС. Громадяни України не хочуть в Альянс, але цього хоче НАТО”, — сказав Сільчук. Ну, раз уже комуністи погодилися на ЄС — то й це добре…
Із НАТО важче. Навколо Альянсу існує безліч міфів, які корінням вп`ялися в суспільну свідомість. “Інформаційна робота, на жаль, носить не системний, а, швидше, реагуючий характер, — зазначає з цього приводу заступник директора департаменту НАТО українського МЗС Віктор Недопас. — Тобто інформація подається здебільшого за результатами тих чи інших заходів у рамках політичного діалогу чи якихось подій. І здебільшого у формі, яка є не зовсім зрозумілою для пересічного громадянина. В суспільстві НАТО має переважно негативний імідж, і це свідчить про незадовільність інформативної роботи”.
Чесно кажучи, не вельми переконливими були і громадські слухання в Полтаві. Якби до цього автор не був прихильником інтеграції в НАТО чи ЄС, то почуте у Полтаві навряд чи зробило б з нього прихильника вступу України в ці структури. Звісно, добрим є те, що з євроінтеграційними думками їздять в регіони України — вже принаймні сам факт вiзиту поважної делегації на місця привертає увагу людей до проблеми зовнішнього курсу держави. Але довідкові дані та інформування про поточну співпрацю — а саме це зазвичай оповідається на подібних громадських слуханнях — не є тим вагомим аргументом, який, упавши на терези людського сумніву, схилить шальки в бік Брюсселя. Владі треба додати до своїх аргументів більше творчості, яскравості та переконливості.
На Заході повірили в обіцянку, що не буде “обіцянок-цяцянок”
Важко агітувати за якусь ідею, якщо вона має не тільки низький рівень підтримки в суспільстві, а й викликає спротив у частини політикуму. На громадських слуханнях зазначали, що навіть у частині країн-членів НАТО Альянс має невисокий рейтинг. І, якби за процедуру вступу там використовувався референдум, то ще невідомо, якими б результатами він обернувся. А для нашої держави завдання стає складнішим удвічі, бо треба переконувати не тільки громадськість, а й політиків-євроскептиків.
Однак на Заході напозір спокійно поставилися до брюссельських заяв Віктора Януковича, коли він відмовився від приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, який ми могли отримати на листопадовому саміті в Ризі. “Ті месиджі, які отримані від глави уряду, були позитивними, - каже директор Центру інформації і документації НАТО в Україні Мішель Дюре. - Ми залишаємося стратегічними партнерами, будемо далі продовжувати наш інтенсифікований діалог. Прем`єр-міністр дуже чітко підкреслив, що співпраця буде продовжуватись і будуть виділятися ресурси для виконання цільового плану Україна-НАТО, зокрема для реформ у секторі безпеки та інформування населення. Для нас ці месиджі дуже важливі”. Захід сподівається, що Віктор Янукович на ділі дотримається слів про те, що на зміну “євроромантизму” прийшла пора “європрагматизму” - замість декларацій робити справу. Ніхто не сперечається - ідея добра, от тільки чи не використовує Янукович зміну зовнішньополітичної філософії для того, щоб узагалі не говорити про проблемне питання, щоб уникати неприємних питань та можливих непорозумінь?
Кореспондент “УМ” перепитав у Мішеля Дюре, чи дійсно позиція Януковича, заявлена у Брюсселі, не розчарувала Альянс і чи не загальмувала вона євроатлантичну інтеграцію України. Директор Центру інформації та документації відповів: “НАТО - не та організація, яка вербує. Ми не збираємося нікого вербувати. Це залежить від України: вступати чи не вступати, бути партнером чи ні. Двері НАТО залишаються відкритими, і все залежить від політичного консенсусу, який буде досягнуто в Україні”.
Мішель Дюре також висловив думку, що євроатлантичні настрої суспільства залежать від того, наскільки впливовим є “середній клас”. “Чим швидше розвиватиметься економіка, чим вищим стане рівень життя, тим більшим буде “середній клас”, а відповідно - й підтримка НАТО”, - зазначив пан Дюре. Він додав, що конкретні реформи можуть швидше розігнати євроатлантичну інтеграцію, аніж - цитуємо - “обіцянки-цяцянки”.
Дорогу - молодим. На Захід
Те, що в рамках поїздки поважна делегація також завітала в Полтавський університет споживчої кооперації, - теж добре. Мабуть, інформування молоді має стати одним із ключових напрямів роз`яснювальної роботи щодо НАТО. Саме тоді, коли Україні доведеться робити остаточний вибір про входження до ЄС чи НАТО, нинішні студенти ввійдуть в ту суспільну категорію, яку називають найбільш активною та впливовою.
Ректору університету Олексієві Нестулі вдалося побувати в Брюсселі якраз тоді, коли туди їздив Віктор Янукович. Тоді НАТО організувало для одинадцяти ректорів українських вузів поїздку в Бельгію. Пан Нестуля теж каже, що Брюссель сприйняв заяви Януковича спокійно. “Ми спілкувалися з експертами, і з їхнього боку не було ніякого невдоволення, позицію Януковича було відзначено як позитив, як відповідність реаліям часу, - розповів “УМ” ректор ПУСКУ. - План дій щодо членства в НАТО буде прийнятий, інша річ, що не на ризькому саміті. Там із цього трагедії не роблять. Головне, щоб був зміст реформ і в політичній, і в економічній, і у військово-технічній сферах. Бо скільки не кажи слово “халва”, а в роті від того солодко не буде”.
Студентам розповідали про інтеграцію в більш яскравій формі, аніж це було на громадських слуханнях в облдержадміністрації. І навіть жартували. Наприклад, під час семінару заступник директора департаменту ЄС Міністерства закордонних справ Ігор Дір сказав: “Ось НАТО йде!”. Всі обернулися в кінець зали і побачили там радісного Мішеля Дюре. Останній теж знайшов зі студентами спільну мову і в досить популярний спосіб розповів про безпідставність міфів, які назбиралися навколо Альянсу.
У самому ж Полтавському університеті споживчої кооперації вже кілька років діє неформальний центр iз питань вступу до НАТО та ЄС, магістрам читають курс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Між іншим, таку пропозицію - ввести у вузах та навіть школах подібні курси - озвучило й МЗС. На думку заступника директора департаменту НАТО Віктора Недопаса, це може стати однією з частин програми з інформування населення щодо євроатлантичної інтеграції.
Крім того, МЗС пропонує провести зустріч керівництва Держкомтелерадіо та обласних телекомпаній, аби виробити спільну концепцію інформування. МЗС також висуває ідею, щоб у обладміністраціях було введено посади заступників “губернатора” із зовнішніх питань. “Саме ОДА та інші органи місцевої влади повинні стати основною ланкою в донесенні об`єктивної інформації до населення”, — наголосив Віктор Недопас. Водночас він зазначив, що при плануванні роботи на цей рік тільки Закарпатська та Волинська ОДА запропонували власні заходи в рамках програми з інформування населення щодо НАТО. Треба додати, що керівник Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев також заявив, що ОДА готова виділити кошти на рекламну пронатовську кампанію в області. “Інші, мабуть, чекають вказівок із центру”, — поскаржився пан Недопас.
Між іншим, а що скаже центр?..
“Україна молода”, 05.10.06
Україна відстала від Росії у взаєминах з Альянсом — один iз висновків Декларації ПА НАТО
У Декларації Парламентської Асамблеї НАТО до ризького саміту Альянсу (який заплановано на 28-29 листопада) “українському питанню” відведено “пасти задніх”. Це результат брюссельських заяв Прем`єра Віктора Януковича. Прикметно, що в документі з 15 пунктів питання відносин з Україною стоїть аж дванадцятим, а питання стосунків з Росією — на один пункт вище, повідомляє “Інтерфакс-Україна”.
В “українському” пункті йдеться не про стратегію, а тактику. Зокрема про потребу “продовжити співпрацю з Україною в чинних рамках” і готовність допомогти Києву в інформуванні громадян про роль та діяльність Альянсу. На громадській думці українців особливо акцентовано в документі ПА НАТО, адже саме несприйняття Альянсу в Україні і стало підставою для зовнішньополітичних демаршів нового уряду.
Стосовно ж розширення НАТО, в Декларації говориться: “Членство в Альянсі має залишитися відкритим для тих претендентів, які демонструють свою прихильність спільним цінностям Альянсу й оцінюються країнами-членами як такі, що готові до членства. Під час ризького саміту лідери повинні надати чіткі рекомендації Албанії, Хорватії і Македонії, коли вони можуть очікувати запрошення приєднатися до Альянсу”. Зауважимо, що в цьому переліку, якби вiн укладався мiсяць тому, могла би стояти Україна.
“Вечерние вести”, 05.10.06
Знай - дерибань
Елизавета Воробей
М-да-а, похоже, знаменитую фразу Даниила Хармса “опять об Пушкина” в Украине впору говорить на новый манер. “Опять - об министра образования Станислава Николаенко”. “Это не борьба за качество украинского образования - это просто перераспределение рынка образовательных услуг!” - выдвигает обвинения министру Межрегиональная Академия управления персоналом. И подает в суд. И обещает бастовать и использовать иные предусмотренные законом формы протеста. А главное - категорически требует отставки Станислава Николаенко. Происходящее при прямом участии “научно-образовательного” министерства с системой высшего образования в Украине мауповцы называют просто: “беспределом”.
Вообще-то, повод для столь резких заявлений - не нов. Просто, похоже, процесс не просто “пошел”, а вовсю набирает обороты. Сколько, вспомните сами, раз говорилось уже о странно-непрозрачной системе лицензирования вузов в Украине? Так вот. Не далее, как 26 сентября на своем заседании ГАК (Государственная аккредитационная комиссия) под председательством Николаенко приняла решение… не выдавать дипломы 4655 выпускникам разных структурных подразделений МАУП. Подразделения лишить лицензии. А студентов перенаправить дообучаться… к конкурентам МАУП! Самое забавное, что заниматься перераспределением студентов ГАК поручило ректору частного Европейского университета И. Тимошенко. За историческое решение, по словам ректора МАУП Н.
Головатого, голосовали даже без текста на руках — просто со слов министра Николаенко. Формальной основой для “репрессий” послужила неожиданная — т.е. вопреки закону, — проверка этих самых структурных (в областях) подразделений. Проведенная, правда что, с нарушением всего, что только можно нарушить — студентов даже исхитрились “тестировать” вопросами, не имеющими отношения к их учебной программе.
В том, что свое право на жизнь их вуз отстоит (если не упоминать действительно общепризнанное качество образования в этом вузе, то хотя бы воспользовавшись очевидностью вопиющих нарушений со стороны министерства), в МАУПе как раз не сомневаются. Причиной “общего сбора” с общим же сигналом тревоги стало иное, совершенно закономерное “глобальное” опасение. “Сага с лицензированием” в который раз затронула — а точнее, словно бульдозер, прошлась, — практически, все отечественные вузы негосударственной формы собственности. Похоже, выносит “на люди” свои умозаключения МАУП, истинным мотивом происходящего стала попытка вообще избавиться от неугодных частных ВУЗов. На фоне которых, очень многие “государственные” институты и даже университеты в последние годы стали выглядеть несколько…ну, в общем, блекло. А главное — именно в руки и карманы “частников” все чаще уходят деньги студентов-контрактников. Уходят из “государственных” учебных заведений — значит, из того же Минобразования. Не говоря уже о том, что в результате конкуренции просто-таки на глазах рушится “государственная” система взяток за поступление, — открытым текстом, комментируют ситуацию и ее причины руководство МАУП. “Действия министерства и самого министра-члена СПУ, ведут к серьезной дестабилизации общества, — говорит Н.Головатый. — “Мы требуем для начала: пресечь практику неаргументированного запрета на выдачу дипломов. Пересмотреть механизм лицензирования и аккредитации отделенных структурных подразделений вузов. И наконец: категорически требуем, чтобы нынешний министр Николаенко, ответственный за происходящие сегодня негативные процессы в отрасли, был устранен с должности!”
Так-то оно — так. А с другой стороны — зачем, если так подумать, Украине столько людей с высшим образованием, а?..
“Вечерние вести”, 05.10.06
Украине грозят санкциями за судебную волокиту
Николай Полос
Парламентская ассамблея Совета Европы пригрозила Украине санкциями за злостное невыполнение решений Европейского суда по правам человека. В резолюции, принятой на проходящей в эти дни сессии ПАСЕ, наряду с Украиной фигурируют также Великобритания, Италия, Россия и Турция. ПАСЕ призвала эти страны в течение шести месяцев представить конкретные результаты или хотя бы “реалистичные планы” решения проблемы.
Обольщаться компанией цивилизованных англичан и итальянцев Украине не стоит. Как и тем, что иски наших граждан в Евросуд занимают только 6% (более всех — 17% — жалуются россияне). Ибо по количеству решений, принятых против государства Украина, мы уверенно держим второе место после Турции. Причем президент Евросуда Люциус Вильдхабер недавно сообщил о прогрессе Турции: количество исков от турецких граждан в прошлом году сократилось почти на 40%. А вот Киев мало того, что не совершенствует свою судебную систему, так еще и не торопится исправлять допущенные отечественными судами несправедливые решения, на которые указывает Европейский суд.
В 2005 г. против Украины вынесено 120 решений, при том, что за предыдущие 5 лет — 140. Но единственный(!) случай, когда Украина выплатила компенсацию пострадавшему по решению ЕСПЧ, имел место в 2002 г. Подчеркнем, что речь не идет о больших, в государственном масштабе, деньгах: скажем, четыре дела, проигранных Украиной весной текущего года, “потянули” менее чем на 14 тыс. евро.
Долгое время компенсации не выплачивались по той причине, что не был установлен порядок выплат. Однако в феврале этого года был принят Закон “Об исполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека”. Устанавливалось, что Кабмин должен каждый год предусматривать средства на выплату компенсаций в бюджете, а за затягивание с выплатами должна начисляться пеня. Но, как видим, принятие закона вовсе не привело к автоматическому улучшению ситуации. Кстати, в 2005 г. из 120 удовлетворенных со стороны украинцев исков 67 касались неисполнения или слишком длительного исполнения решений национальных судов.
В резолюции ПАСЕ говорится, что в случае невыполнения требований украинскую делегацию могут лишить права присутствовать на заседаниях ассамблеи. Однако докладчик ПАСЕ по вопросам исполнения приговоров ЕСПЧ Эрик Юргенс, посетивший Украину весной, отметил, что ассамблея только пытается “вместе с коллегами из парламентов отдельных стран отыскать пути решения проблемы”.
Тем временем интерес украинцев к Евросуду растет. Так что, если не будет нормализирована работа отечественной судебной системы, иски к Украине пойдут лавиной.
Справка
Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) создан в 1959 г. Гражданин любой страны, подписавшей Конвенцию о защите прав человека и основных свобод, может обратиться в ЕСПЧ после того как не получил удовлетворительного решения в высшей судебной инстанции на родине. Если Евросуд установит факт нарушения прав гражданина, он “приговаривает” государство к выплате ему денежной компенсации.
Украина подписала Конвенцию в 1997 г.
“Вечерние вести”, 05.10.06
НАТО доверило свой имидж Януковичу
Североатлантический альянс собирается продолжить сотрудничество с Украиной и выражает готовность помочь… нашему правительству в информировании населения о роли и деятельности НАТО. Об этом говорится в декларации Парламентской ассамблеи НАТО к Рижскому саммиту НАТО, намеченному на 28—29 ноября.
“Осознавая важность Украины как стратегического партнера и отмечая, что Украина остается преданной евроатлантической интеграции, НАТО будет продолжать развивать отношения с Украиной, реализовывая План действий Украина-НАТО, интенсифицированный диалог и в рамках трастового фонда программы Партнерство ради мира”, — говорится в декларации.
При этом Альянс обращает внимание на роль общественного мнения относительно НАТО и заявляет о готовности “помочь украинскому правительству в плане распространения информации о роли и деятельности НАТО”. Гениально! Информироват