УкрЧАС

Огляд преси від 15 вересня 2006 року.

 

“Вечерние вести”, 15.09.06

Широкая коалиция - в “интересном положении”
Ярослав Левицкий
  
    Казалось бы, вот и дождались: министр юстиции Роман Зварич, наконец, подал заявление о сложении депутатских полномочий! Учитывая, что накануне он обещал прекратить постыдное совместительство лишь в случае создания широкой парламентской коалиции с участием родного блока “Наша Украина”, факт соития “оранжевых” с “бело-сине-розово-красными” можно считать успешно свершившимся! Однако, увы и ах… По состоянию на среду, 13 сентября, широко анонсированная коалиция национального единства не состоялась. А сама эпопея с созданием широкого парламентского большинства грозит повторить историю большинства демократического не только по результату, но и по времени.
 
    На пороге ЗАГСа

    10 сентября, когда нервничающий политикум ожидал подписания нового коалиционного соглашения, переговаривающиеся стороны не смогли собрать даже рабочую группу по подготовке этого документа. “Эксперты не готовы”, — разводил руками первый вице-спикер Адам Мартынюк. Из-за все той же неготовности заседания пришлось откладывать и на следующий день, и через день. В общем, можно было бы заснуть от скуки, если б фракции попутно не развлекали общественность комментариями происходящего.

    Например, лидер фракции СПУ Василий Цушко все это время заверял, что коалиция “де-факто” существует: “Это то же самое, что гражданский брак. Сейчас надо идти в ЗАГС, мы в ЗАГС и сходим — чего вы переживаете?”.

    Между тем в браке себя чувствуют, похоже, одни лишь социалисты. Во всяком случае, многие “нашеукраинцы” исполнять супружеский долг отказываются категорически. Так один из них, Владимир Стретович, уверен, что противоречий между “брачующимися” столько, что подписания коалиционного соглашения не будет.

    Лидер КПУ Петр Симоненко тоже полагает, что широкой коалиции не будет: “Они (”Наша Украина”. — Авт.) сегодня имитируют стремление создать коалицию, а на самом деле через эту имитацию сначала решили вопрос министерских портфелей, а сейчас имитируют активизацию, чтобы включиться в процесс формирования бюджета”.

    Тянуть время — выгодно

    В этой ситуации тяжелее всего Партии регионов, которая предпочла бы не оставаться в антикризисной коалиции один на один с социалистами и коммунистами. И те, и другие являются обладателями “золотой акции”, без которой “регионалы” могут сорваться с вершины власти еще более стремительно, чем они на нее взобрались. С другой стороны, и далее поступаться своими принципами в угоду “Нашей Украине” Януковичу и компании негоже — так они могут потерять не только свое лицо и электорат, но и все дивиденды, которые им сулит эта власть.

    Тем временем НУ стремится извлечь для себя максимальную выгоду из того “интересного положения”, в котором ПР оказалась на самом пороге ЗАГСа. Например, “нашеукраинцы” требуют включить в коалиционное соглашение заранее неприемлемое для КПУ и СПУ обязательство поднятия до 5% проходного барьера в парламент, запретить индивидуальное членство в коалиции и ввести право вето любого участника на решение большинства. Кроме того, НУ настаивает, чтобы коалиция взяла на себя обязательство по вступлению Украины в ВТО уже в этом году, ежегодному увеличению ВВП на 5% и созданию 1 млн рабочих мест, а также отмене с 1 января 2008 г. моратория на продажу земли.

    Однако более всего “регионалам” претит стремление прописать в коалиционном соглашении программу действий правительства, лишение министров статуса госслужащих и приставление к ним госсекретарей! Как заявила член рабочей группы от фракции ПР по подготовке коалиционного соглашения Елена Лукаш, такая позиция “Нашей Украины” ставит под сомнение перспективу подписания этого документа в ближайшее время.

    Но парадокс и заключается в том, что ПР тоже выгодно в создавшейся ситуации тянуть время. Затягивая процесс, “регионалы” рассчитывают найти аргументы (проведя расследование махинаций в “Нафтогазе”, например), чтобы сделать “нашеукраинцев” как минимум более сговорчивыми, а как максимум — просто статистами. Последние же путем эскалации своих требований намерены дождаться либо естественного развала “антикризисников” (но это в идеале), либо самим получить в распоряжение “золотую акцию” коалиции, выбив из ее состава самое слабое звено — коммунистов.

    А потому переговоры о создании широкой коалиции обещают завершиться еще не скоро.

“Вечерние вести”, 15.09.06

Литвин ушел в оппозицию
Иван Чуга

    Народная партия переходит в оппозицию. Такое решение было принято на заседании политисполкома партии 12 сентября. Как сообщает пресс-служба НП, на заседании также было принято обращение к идейно близким политическим силам с предложением о сотрудничестве и объединении усилий.

    Отметим, что немногим ранее лидер Народной партии Владимир Литвин заявил, что не видит оппозиции в Украине. По его словам, классической оппозицией в Украине раньше была КПУ (отметим, что этот тезис в свое время тиражировал Леонид Кучма, администрацию которого длительное время возглавлял Литвин), но теперь “КПУ коммунистическую идею обменяла на собственное благополучие”.

    Также Литвин отмечал, что в начале нового политического сезона ряд партий попробует заявить о своей оппозиционности, но какие это будут партии, Литвин не уточнил.
 
Он лишь отметил, что вопрос будет заключаться в том, к кому будет эта оппозиционность: к власти, к президенту, к парламенту или к правительству. Теперь вот, оказывается, Владимир Михайлович говорил о самом себе. Правда, в сообщении пресс-службы НП тоже не уточнялось, к кому будет эта оппозиционность.

    В телефонном комментарии зампредседателя НП Олег Зарубинский сообщил корреспонденту “ВВ”, что партия переходит в оппозицию к власти в целом. По его словам, нынешняя антинародная власть только выдает на поверхность камуфляжные документы (очевидно, намек на универсал), однако власти предержащие и не думают об исполнении обещаний, с которыми они шли на выборы. “Богатые не поделились с бедными (напротив, олигархи за прошедший год увеличили свои капиталы в 1,5—2 раза), бандиты не сидят в тюрьмах, а коррупция вообще стала элементом формирования парламентской коалиции”.

    “Все ветви власти демонстрируют сегодня одинаковые принципы работы и одинаковую мораль, а точнее, аморальность”, — подытожил Зарубинский. Он не уточнил, с кем НП ведет переговоры, однако заявил о готовности идти на самое широкое сотрудничество.

    Следует отметить, что у Литвина реноме очень уж неконфликтного человека, настроенного на сотрудничество с любой властью. Вообще заявления об антинародной власти как-то не вяжутся с Владимиром Михайловичем, которого, по правде говоря, тяжело представить в роли оппозиционного лидера. Однако Зарубинский заверил, что никакой противоречивости в неконфликтности Литвина и оппозиционности нет. Так что о смене лидера НП и речи быть не может.

    В свое время, став спикером, Владимир Литвин сумел вырваться из политической тени Леонида Кучмы и стать самостоятельным политическим игроком. Кто знает, возможно, он еще раз удивит соотечественников способностями к перевоплощению.

“Вечерние вести”, 15.09.06

Депутаты спрятались от дончан
Сергей Коробчук

    Под прикрытием милицейских пикетов проходила сессия Донецкого горсовета, решавшая вопросы повышения коммунальных тарифов и стоимости проезда в городском транспорте.

    Заседание началось с громкого скандала: в здание местного “белого дома” не пустили не только представителей донецких общественных организаций, желавших выразить свое мнение по поводу непопулярных мер, но также и корреспондентов ряда газет и телеканалов. Как выяснилось позже, “прессу” заранее профильтровали, отобрав СМИ, лояльные к горсовету (почти сплошь состоящему из “регионалов”) и лично донецкому голове Александру Лукьянченко.

    Пролив с трибуны привычную для Партии регионов риторику про улучшение жизни уже сегодня, депутаты далее единодушно проголосовали за удорожание быта горожан. В частности, тариф на центральное отопление повышен в 2 раза, на горячую воду — в 1,5, на треть возрастет цена и обычной водопроводной воды. В результате, как показывают первичные подсчеты, за стандартную трехкомнатную квартиру в “шахтерской столице” ежемесячно придется платить уже не 300, а около 500 грн.

    Кроме того, принято решение о повышении с 1 октября тарифов на проезд в муниципальном транспорте: билет в троллейбусах и трамваях будет стоить 50 коп., в автобусах — 75 коп. Следует заметить, что коммунальных вагонов на городских маршрутах осталось всего ничего, потому последние меры волнуют дончан в основном с оглядкой на неизбежный теперь скачок цен в частных маршрутках.

    Быстренько утвердив непопулярные резолюции, депутаты рассосались через заднее крыльцо горсовета, так и не пообщавшись со стихийной демонстрацией, протестующей за железными ограждениями и милицейским кордоном. А что, собственно, им было сказать своим обманутым избирателям?..

“Вечерние вести”, 15.09.06

И будет Киев… кладбищем!
Алексей Матвеев

    Помнится, Ющенко, будучи кандидатом в президенты, обещал 5 млн рабочих мест. Резцы и фрезы будущих токарей и фрезеровщиков, если их не вывезли как металлолом за кордон, по-прежнему, маясь от безделья, плачут на складах. Зато архитекторы завалены работой. То Банковую перелицовывают, то “Арсенал-2″ “перековывают”, то “Минздрав” с Мариинским дворцом и парком вкупе готовятся объединить. А тут “верха” осенила новая идея, и в мае зодчим вместе с цветом нашей творческой элиты было дано задание: разработать мемориальные историко-архитектурные “Аллеи выдающихся деятелей Украины”.

    Таковые должны создаваться в Киеве по категориям: а) государственные и политические деятели; б) военные деятели; в) выдающиеся деятели литературы и искусства; г) выдающиеся деятели науки и просвещения”; д) церковные деятели. Критериями для отбора “ВДУ” было приказано считать: а) общенациональное признание выдающегося вклада личности в развитие украинской государственности, общественно-политической мысли, литературы, искусства, просвещения, церковной жизни; б) приоритетность данной личности перед другими в развитии тех или иных отраслей; в) представление в перечне всех исторических эпох и регионов Украины; г) отсутствие вокруг имен деятелей крайней конфликтности в смысле их восприятия последователями разных политических сил современной Украины и регионов державы.

    Итак, представьте.
 
На аллее “А” перед ВР и Мариинским дворцом должна были застыть: а) князья — Святослав, Ольга, Владимир, Ярослав, Данило; б) гетманы — Сагайдачный, Хмельницкий, Мазепа, Орлик; в) премьеры — Грушевский, Винниченко, Петлюра, Августин Волошин. Всего персон –13. Аллея “Б”, перед лицеем И.Богуна, предполагала радовать воеводой Дмитром, князем Острожским, Байдой Вишневецким, Иваном Богуном, Максимом Кривоносом, Кричевским, Болбочаном, Омеляновичем-Павленко, Капустянским, Е.Коновальцем, Р.Шухевичем, В.Герасименко. Всего личного состава — 12 единиц. Аллея “В”, в Городском саду, за Мариинским дворцом: Нестор-летописец, Самойло Величко, Сковорода, Котляревский, Шевченко, П.Кулиш, И.Франко, Л.Украинка, Н.Лысенко, М.Заньковецкая, М.Рыльский, П.Тычина, М.Хвылевый, М.Бойчук, А.Довженко, В.Стус, И.Миколайчук. Всего — 18 статуй. Аллея “Г”, на территории парка КПИ: Максимович, Яворницкий, Пулюй, Вернадский, Е.Патон, Крымский, Кондратюк, Амосов, Огиенко, Стражеско, Богомолец, Ефремов. Всего деятелей –12. И на Владимирской горке-аллея “Д”: митрополиты Могила, Слипый, Шептицкий, Мстислав (в миру — Степан Скрипник), Владимир (в миру — Василь Романюк). Итого “ВДУ” всего — 61…

    С течением времени мнение о количестве исторических личностей, достойных аллейного увековечения, менялось в сторону увеличения. Дошли до 280, могли идти и дальше, но решили остановиться на 120. Ныне, в местах будущих А-Б-В-Г-Д аллей уже подыскиваются точки для конкретной установки бюстов “ВДУ”.

    Творческая интеллигенция отнеслась к “идее” по-разному. Кинорежиссер Ильенко, как и подобает таланту, сразу предложил вместо пяти “Аллей” сделать одну, вдоль бульвара Шевченко, длиной от Бессарабки до сколько потребуется, места до Бреста хватит. Надо только памятники Ленину и Щорсу снести…

    “И станет Киев филиалом Байкового кладбища…” — это мнение экс-главных архитекторов Киева академиков архитектуры Н.Жарикова и В.Ежова. Лариса Скорик, намекая на то, что все “ВДУ”, вероятно, будут выполнены в виде бюстов, без рук и ног, высказалась кратко: “Это — инвалидная идея”. Президент Союза архитекторов Игорь Шпара: “Это — страх и ужас. В типовом варианте, общем для всех, такие памятники устанавливать нельзя. Каждый должен быть привязан к месту действия, рассказывать о деле, которым прославился конкретный человек. Много ли расскажет скульптура в бюстовом варианте? Способ же выставления в ряд — это типичная провинциальность, такого по Украине имеется в достатке. Президиум Союза архитекторов Украины категорически против такой затеи”.

    Комментировать уместность объединения на одном “кладбище” Миколы Лысенко и Нестора Летописца не буду. И тем более цитировать дословно мнение рядовых киевлян. Что касается места размещения “статуев”, мои знакомые из КПИ, узнав о проекте, спросили: “А какое отношение к нам имеют врачи Стражеско и Богомолец, историк Яворницкий и математик Ефремов? Среди украинских “технарей” было столько знаменитостей, что и двух парков КПИ не хватит”. “И вообще, — сказала “техинтеллигенция”, — лучше парк оставить в покое… ”

    Мне лично также не очень понятно, как можно оставить украинскую историю без родившегося в Житомире Сергея Королева и киевлянина Игоря Сикорского, без… Да что там говорить! Впрочем, зачем и что тут еще можно говорить? Вы лучше представьте, как это “ВДУ” — от которого в ужасе даже наши архитекторы-трудоголики, — будет выглядеть!

“День”, 15.09.06

Тімоті Барроу: Iнтеграція України в ЄС через практичну співпрацю
Микола Сірук

Велика Британія робить все можливе, щоб Україна була ближче як до ЄС в цілому, так і до Туманного Альбіону зокрема. Причому, підтримку може відчути не лише український уряд, а й пересічні українці. Про це йшлося на першій прес-конференції нового Посла Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні Тімоті Барроу перед українськими журналістами в прес-клубі МЗС. Слід зазначити, що новий посол продовжив традицію свого попередника і розпочав спілкування з української мови.

Він зокрема наголосив, що Велика Британія підтримує курс України на євроінтеграцію і буде працювати з новим урядом на підтримку подальших реформ, основаних на спільних цінностях: демократії, прав людини, верховенства права та ринкової економіки. За словами посла, практична підтримка прагнень України на шляху євроінтеграції реалізується через різноманітні фонди. Зокрема, Британське міністерство міжнародного розвитку виконує в Україні програму технічної допомоги вартістю 6,5 млн. фунтів стерлінгів. Тим часом британський фонд глобальних можливостей виділяє щороку півмільйона фунтів стерлінгів для виконання в Україні програми “Об`єднана Європа”.

Зростають обсяги торгівлі між обома країнами. За перший квартал цього року британський експорт в Україну досяг 90 млн. фунтів, що склало зростання на 83 відсотки порівняно з аналогічним періодом минулого року. Британський імпорт за перший квартал досяг 38 млн. фунтів, і відповідно зростання становило 68 відсотків.

Безпосередньо українці відчувають підтримку Великої Британії в можливості вивчати англійську мову в Україні і навчатися в Британії. Постійно збільшується кількість українців, які хочуть відвідати Сполучене Королівство. За минулий рік було отримано 31 тис. заявок на отримання візи. А за січень і серпень цього року надійшло 26 тис. заявок. Посол повідомив гарну новину українцям, які подають заявки на отримання британської візи. За його словами, з 1 жовтня цього року цю послугу можна буде замовити й у режимі он-лайн. Головна перевага нової послуги полягає в тому, що кожен матиме можливість вибрати зручний для себе час для співбесіди, а не стояти в чергах.

Слід зазначити, що деякий тон прес-конференції британського посла задавала подія, яка відбувалася майже одночасно в Брюсселі. А саме — переговори прем`єр- міністра Віктора Януковича з керівництвом ЄС і НАТО. Зокрема, там мало йтися про те, що Київ наполягає на включеннi в майбутню угоду про співпрацю перспективу приєднання України до євроспільноти. Пан Барроу, який має досвід укладання діючої угоди про партнерство між ЄС і Україною, зазначив з цього приводу, що ЄС підтримує прагнення України до більш тісної співпраці з європейськими організаціями. “Ми усі бачимо Україну в майбутньому більш тісно інтегрованою. І саме практичною співпрацею ми можемо досягти того, що ми будемо більш тісно пов`язані один з одним, будемо краще знати один одного. І це приведе до повної інтеграції. — зазначив посол. На його думку, в Брюсселі відбудеться діалог, обговорення, які продовжать подальшу практичну співпрацю.

Британський посол наголосив, що він присвятить в Україні роботу виконанню чинної Угоди про партнерство. За його словами, в цій угоді не виконано пункт про зону вільної торгівлі. “Я хочу, щоб під час мого перебування ми виконали все, що планували”.

Зрозуміло, що журналісти не могли обійти питання вiдносно перспектив переходу України до Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО. Адже напередодні голова українського оборонного відомства Анатолій Гриценко заявив, що саме від Януковича залежить, чи отримає Україна ПДЧ цього року. Британський дипломат, як і слід було очікувати, відмовився обговорювати дiяльнiсть конкретних політичних діячів. Він лише сказав, що План дій щодо членства — це запрошення для вступу в Альянс. “Ми вітаємо більш тісну співпрацю з Україною. Ми відповідатимемо на той вибір, який зробить сама Україна”, — наголосив посол. Він заперечив поширену в деяких колах думку, що деякі країни не підтримують вступ України до Альянсу. За його словами, серед колег, з якими він зустрічався в Києві, існує велика спільність поглядів та підходів. Він вважає, що Україна повністю свідома того, що ми прагнемо досягти в Європі, і прийматиме рішення щодо свого майбутнього самостійно. “І найкращим лобіюванням на підтримку України, можливо, будуть дії самої України в напрямку співпраці. Я не думаю, що вам потрібне лобіювання з боку британського посла тут в Києві в той час, як прем`єр-міністр України знаходиться в Брюсселі”, — сказав посол.

Торкнувшись військової співпраці, він наголосив, що Велика Британія не відмовляється від навчань “Тугий вузол”, які були скасовані цього року, і продовжуватиме нашу програму військових навчань. “Ми продовжуватимемо це робити тому, що в обопільних інтересах як України, так і Великої Британії досягати оперативної сумісності. Україна має дуже значні та боєздатні збройні сили. Існує велика необхідність чи потреба у військових формуваннях, які б виконували миротворчі завдання в усьому світі. Якраз шляхом зміцнення оперативної сумісності між різними збройними силами ми примножуємо здатність виконувати якраз ці миротворчі завдання”, — підкреслив пан Барроу.

Відповідаючи на питання “Дня”, яким буде Євросоюз через 20 років і де проходитимуть його кордони, британський посол сказав наступне:

— Я не буду гадати, яким великим буде Європейський Союз через 20 років. Але політика приєднання нових членів була і залишається одним із найуспішніших політичних і стратегічних напрямків розвитку Європейського Союзу.

“День”, 15.09.06

Анатолiй Матвiєнко: “Над коаліцією навис дамоклів меч”
Олена Яхно

Країна вже пережила створення двох коаліцій, але от якраз із третьою може й не вийти. Такий апологет широкої коаліції, як Анатолій Матвієнко, вчора заявив, що “Наша Україна” не виключає можливості свого переходу в… опозицію. “Днів десять максимум — це той термін, за який повинні визначитися суб`єкти антикризової коаліції. Якщо цього не буде зроблено, це свідомий відступ від підписаного Універсалу, і ми тоді будемо вимушені перейти в опозицію”, — заявив він.

При цьому парламентарій не виключив, що антикризова коаліція затягує процес розширення. “Різновекторні заяви, які звучать у Москві, в Польщі, в Криниці - не знаю, що нас чекає в Брюсселі, - свідчать про те, що хтось не хоче дотримуватися слова, - сказав Анатолій Матвієнко, додавши: - Соціалісти та комуністи тримають там (у коаліції. - Ред. ) золоту акцію і зараз у Партії регіонів підбирають перебіжчиків, щоб це нівелювати”. Усі ці процеси, уточнив Матвієнко, непокоять “Нашу Україну”. “Як бачимо, над створенням широкої коаліції, а також і над усією політичною Україною знову навис дамоклів меч і чи зможе його хтось прибрати, поки що не відомо”, - зазначив депутат.

Йому вторить голова політвиконкому “Нашої України” Микола Катеринчук. Він переконаний, що, перебуваючи в опозиції, “Наша Україна” буде набагато впливовішою, ніж у коаліції. Він також упевнений, що переговори закінчаться для “Нашої України” “однозначно чимось поганим”. “Адже ніхто не відміняв партійного рішення про невступ до коаліції з ПР, СПУ та КПУ, проте воно ігнорується. І це завдає удару по партії, її іміджу й рейтингу. Після вступу в коаліцію подальший розвиток “Нашої України” опиниться під великим запитанням”, - пояснив він.

На всі ці заяви в Партії регіонів реагують більш, ніж спокійно. “Я би радив Матвієнку та загалом “Нашій Україні” не нервувати. Хочу нагадати, що це не ми приєднуємося до “Нашої України”, а “Наша Україна” приєднується до антикризової коаліції”, - сказав у кулуарах негласний “спікер” регіоналів Євген Кушнарьов. За його словами, кілька днів тривала робота над новою редакцією коаліційної угоди. “Вони (”Наша Україна”. - Ред. ) висунули свої зауваження, їх дуже багато, і вони суперечать цьому тексту, який ми свого часу затвердили”, - сказав регіонал. - Саме через це Партія регіонів попросила декілька днів для вивчення нової редакції коаліційної угоди”.

Лідер комуністів Петро Симоненко у свою чергу категорично звинуватив у затягненні переговорів “Нашу Україну” та скористався нагодою ще раз піддати сумніву створення широкої коаліції як такої. І лише соціалісти закликають не драматизувати ситуації.

Складається враження, що коаліція національної єдності вже особливо не потрібна ні регіоналам, ні нашоукраїнцям, ні тим паче комуністам. Утім, сьогоднішній день повинен багато чого прояснити. Саме сьогодні має відбутися засідання робочої групи зі створення коаліції, якщо, звісно, його вкотре не перенесуть.

ДО РЕЧІ

Як свідчать результати опитування, проведеного 2-7 вересня 2006 року фахівцями Інституту соціальної та політичної психології АПН України, загалом 39,4% опитаних висловилися на користь створення широкої коаліції, 37% - проти, завагалися з відповіддю 15,1%, байдужі - 8,4%. Опитування показало, що формування нової коаліції підтримують більше половини жителів східних (57,4%) і південних (51,6%) областей. Водночас у західному та центральному регіоні, відповідно, 51,5% і 46,9% опитаних проти такого варіанту розвитку подій, передає Інтерфакс-Україна. Опитування проводили в рамках програми “Моніторинг суспільно-політичної ситуації в Україні”. Опитані 1263 респонденти в 216 населених пунктах, із яких 81 - міськi, 135 - сільські. Похибка вибірки становить 2,8%.

“День”, 15.09.06

Це солодке слово “реформа”
Олена Яхно

Несподівано для тих, хто зараз так розчарований у Президентові, може настати момент, коли їм знову доведеться зв`язати свій політичний вибір із персоною Віктора Ющенка, який може виявитися останнім усенародно обраним президентом України. Так, принаймні, можна зрозуміти з інтерв`ю народного депутата, члена Партії регіонів Євгена Кушнарьова, даного ним газеті “Известия в Украине” (13 вересня). У ньому він заявив про свій намір запропонувати фракції ПР розробити внесення змін до Конституції про обрання президента парламентом. І хоч увечері того ж дня в ефірі “5 каналу” пан Кушнарьов заявив, що це лише його теоретичні викладки, і справа, можливо, стосується далекого майбутнього, проте, будь-яке майбутнє закладається в сьогоденні. Навіть теоретично.

На думку депутата, у країнах із таким устроєм влади (парламентсько-президентська республіка) президента обирають парламентарії. “Це цілком закономірний процес. Зараз я працюю над деталізацією цих положень і пропонуватиму нашій фракції рухатися саме цим шляхом”, — зазначив він. Кушнарьов також вважає, що треба вносити відповідний законопроект у парламент щодо змін до Конституції, “оскільки йдеться не лише про механізм обрання президента, а й про подальший серйозний перерозподіл повноважень, тобто передачу низки президентських повноважень парламенту”. “Це знімає проблему двовладдя, але водночас дає можливість главі держави виступати арбітром у спорах і залишатися гарантом Конституції. При цьому не йдеться про імпічмент, як дехто собі уявляє”, — додав депутат-теоретик.

Ми поцікавилися в експертів “Дня”: чому ця заява прозвучала саме зараз, кому вона вигідна, наскільки реальна перспектива обирати президента в парламенті.

Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень “Софія”:
— Спроба перетворити Президента на маріонетку парламенту мені здається не лише малоефективною, а й безглуздою. Я не відкидаю, що ініціатива Кушнарьова є пробним каменем і не є остаточним рішенням, остаточною ініціативою Партії регіонів. Це можна розглядати як своєрідний ігровий елемент для того, щоб перехопити дискусію про долю Конституції. Партія регіонів викидає на гора найгостріші, найрезонансніші питання, на які відреагують медіа, відреагує Президент, відреагують політичні опоненти Партії регіонів. І, таким чином, у сухому залишку можна вийти на нові поступки з боку Президента та його команди. Наскільки реальна практична реалізація пропозиції обирати Президента в парламенті? Гадаю, вона малореальна. Мало того, що цей парламент не збере 301 голос за цю модель. Просто фізично не збере. Я вважаю, що критична маса прихильників слабкого, керованого президента набагато менша, ніж кількість голосів для цієї поправки. А, по-друге, це, крім усього іншого, ще й конфліктогенна пропозиція. Адже, крім суто раціональних розрахунків: хто, кому і як у новій системі, про що почнуть шепотітися політики, буде й жорстка політична реакція. Вона очікувана. Просто цією заявою пан Кушнарьов озброює противників широкої коаліції. Я зроблю радикальне припущення, вже не пов`язане з ініціативою, а пов`язане з часом, я не виключаю, що за цією ініціативою стоїть бажання відштовхнути “Нашу Україну” від переговорів про широку коаліцію.

Олесь Доній, політолог:
— Це не перша заява Кушнарьова з цього приводу. Кілька місяців тому він уже робив аналогічну заяву, але казав, що це його власний погляд. До речі, тоді ж одразу була різка реакція Ключковського: він сказав, що це провокація. Поступово ця ідея проникатиме в маси. Раніше її висловлювали комуністи, потім соціалісти, зараз представники Регіонів, то цілком ймовірно, що якщо не зараз, то через рік до цієї ідеї може пристати й “Наша Україна”. Бо “Наша Україна” побачить, що єдиний можливий варіант для того, щоб Віктор Ющенко залишився на другий термін Президентом - це або зміна електорального поля (щоб він став представником сходу), або обрання Президента в парламенті, тому що “помаранчевий” електорат Ющенко фактично втратив. Тому ця ідея не така вже й фантастична, як здається. Зараз йдеться не про термінове введення цього механізму в дію, а про підготовку ґрунту, щоб до цієї ідеї було готове суспільство й політикум. Це раніше така заява могла здатися провокаційною, коли в “Нашої України” була велика перевага й упевненість у своєму майбутньому. Тепер усе навпаки. Це знак для Віктора Ющенко, що в нього є перспективи. І зрозуміло, що обратися наступного разу Президентом він зможе тільки завдяки голосам Партії регіонів.

Леонід Кравчук, екс президент України:
— Якщо говорити про реальність цієї ініціативи, то вона нереальна, тому що 300 голосів набрати буде важко. Відомо, що “Наша Україна” й БЮТ вважають, що Президент має обиратися всенародно. Але якщо повноваження Президента під тиском різних обставин будуть усе ж таки скорочуватися, то, звичайно, немає потреби обирати такого президента всенародно. На сьогодні, я вважаю, ця ситуація потребує дискусії, обговорення на круглих столах, в основних політичних партіях, щоб визначитися, як ставиться до цього суспільство. Тому що в нас складається дивна ситуація: у суспільстві більше спокою, ніж нагорі. Як то кажуть, вітер віє, верхівки гнуться, а трава спокійно собі росте, й земля робить свою велику справу. Чому саме зараз з`явилася така заява? Вважаю, зараз робиться спроба політичної еліти зрозуміти, що відбулося в нас зі зміною Конституції. Адже не випадково урядові комітети під управлінням Азарова почали обговорювати питання про стосунки й повноваження між урядом і Президентом. Намагаються визначитися, хто ж усе-таки в Україні є центральним суб`єктом влади щодо вирішення актуальних проблем внутрішньої й зовнішньої політики. Президент, уряд, парламент чи хто? Подивіться, Президент і прем`єр перебирають в одне одного повноваження. Згідно з Конституцією, економічний блок належить уже прем`єрові, але вирішенням проблем з нього займається й Президент. Якщо говорити про зовнішню політику, то вона є компетенцією, перш за все, Президента, хоча в нас тут немає нічого послідовного й системного. У нас узагалі немає основ зовнішньої та внутрішньої політики. Оскільки законодавство ще недосконале у своєму розвитку, лідери не можуть визначитися й домовитися, хто чим займається відповідно до Конституції. Не потрібно домовлятися, зважаючи на доцільність, тому що доцільність у нас була 1917 року, а маємо жити за Конституцією.

ДО РЕЧІ
Учора на заяву Кушнарьова відреагував представник Президента у Верховній Раді Юрій Ключковський. Він вважає, що заява Кушнарьова не відповідає підписаному Універсалу національної єдності. “Певною мірою це є ревізією Універсала, під яким стоїть підпис і лідера Партії регіонів”, - заявив Ключковський. “Заява Кушнарьова про зміни до Конституції щодо обрання Президента парламентом - дуже дивне. Адже кілька років тому це питання вже намагалися розглянути, і всі ми пам`ятаємо результати. Це спроба стимулювати безплідні політичні дискусії, а може, навіть спроба ще раз провести ревізію системи влади в Україні, щоб остаточно захопити її до рук однієї політичної сили”, - вважає Ключковський. При цьому він підкреслив, що не бачить в цій пропозиції “ніякого конструктиву і навіть бажання досягти цього конструктиву в теперішній, досить складній ситуації”.

“Україна молода”, 15.09.06

НАТО, до побачення!
Янукович заявив Брюсселю: в НАТО Україна поки що не збирається
Тарас Закусило

      Один із пунктів Універсалу фактично вже порушено. Видозмінено стратегічні зовнішньополітичні цілі держави, за великим рахунком. І зробив це Прем`єр-міністр Вiктор Янукович. Учора в Брюсселі європейці почули те, що хотіли, — правду. Втім, вочевидь, багатьом нашим європейським партнерам хотілося почути іншу правду. Іншої в Януковича не було. Отже, Прем`єр заявив, що для вступу України в НАТО потрібна широка підтримка населення, а поки що за такий крок виступають 12—25 відсотків громадян. Водночас, відзначив він, Україна має намір розширювати співпрацю з НАТО. Але це вже сказано було винятково із ввічливості, адже Україна вже настільки “розширила співпрацю” з НАТО, що далі нікуди — час було вступати.

      Фактична відмова від НАТО пролунала після зустрічі голови українського уряду з Бенітою Ферреро-Вальднер, єврокомісаром із зовнішніх зв`язків. Це був найголовніший із стратегічних висновків, які було зроблено під час першої серйозної появи Януковича на Заході. У Москві, вочевидь, у цю хвилину голосно аплодували.

      Окремо варто зупинитися на підписаному під час візиту Меморандумі про взаємодію між ЄС та Україною у сфері енергетики. “Це дуже конкретний крок для підвищення прозорості, надійності і безпеки поставок енергоносіїв і їхнього транзиту на Захід”, — констатувала пані Ферреро-Вальднер. Янукович же, як передає УНІАН, розширив тезу пані єврокомісара так: “Меморандум дає можливість фінансування спільних енергетичних проектів і реалізації енергетичної стратегії співпраці з метою диверсифікації поставок енергоносіїв”.

      Складовими співпраці, заанонсованої в Меморандумі, будуть проекти, які конкретно ще обговорюватимуться, а фінансуватимуться вони Європейським інвестиційним банком та ЄБРР. Україна ж зобов`язується, згідно з документом, якомога швидше пройти всі внутрішні процедури для одержання згаданої допомоги. Одним із конкретних прикладів подібної співпраці стане фінансування Євросоюзом установки лічильників на українських нафто- та газопроводах. З цього приводу, повідомляє УНІАН, посилаючись на Беніту Ферреро-Вальднер, підписано попередню угоду з Україною. Пам`ятаючи зимову газову кризу в українсько-російських відносинах, ЄС завчасно перестраховується, ще до холодів.

      Ще один проект — кредитування двома вищезгаданими євробанками процесу реконструкції та розвитку української газо-транспортної системи. Кредити для реконструкції ГТС у розмірі 50 млн. євро від Європейського інвестбанку та 200—300 млн. євро від ЄБРР буде надано без держгарантій. Про це розповів УНІАН заступник міністра палива та енергетики України Сергій Тітенко. Чиновник нагадав, що загалом програма реконструкції українських ГТС передбачає інвестиції обсягом у 4,5 млрд. доларів.

“Україна молода”, 15.09.06

Кругообіг “регіоналів” у природі
Спікер визнав, що більшість неправомірно притиснула опозицію при створенні комісії для розслідування пiдвищення тарифiв на газ
Іван Дідушок   

     Учора у Верховній Раді склали присягу нові 12 депутатів. Вони прибули у парламент замість попередників, яких призначили у виконавчу владу. Тож крісла, спустошені урядовцями, стояли без господарів недовго. Невдовзі парламент одержить ще одного “бійця”: вчора Верховна Рада припинила депутатські повноваження міністра юстиції Романа Зварича (на підході — одеський “нашоукраїнець” Олексій Козаченко, депутат минулого скликання).

      Так само було заповнено вакансії й у комітетах. Замість урядовців, які покинули керівництво у парламентських комітетах, призначено їхніх однопартійців — цього вимагає квотний принцип. Усі ротації стосувалися тільки Партії регіонів, що й не дивно, бо саме ця політична сила делегувала до уряду найбільше своїх депутатів. Замість Миколи Азарова керівником “бюджетки” став Володимир Макеєнко, а звільнену останнім посаду заступника одержав Олексій Костусєв. Міністра охорони навколишнього середовища Василя Джарти у Комітеті з питань екологічної політики заступив Олександр Зац. Замість Володимира Рибака головою Комітету з питань державного управління та самоврядування став Віктор Тихонов. Заступником голови ПЕКівського комітету, змінивши Сергія Тулуба, став Павло Корж. Наразі єдиною вакансією у керівництві комітетів залишається провідник євроінтеграційної парламентської структури. “Наша Україна” ще не визначилася, кого пропонувати головою комітету замість Бориса Тарасюка.

      Свої позиції на комітетській “шахматці” вирішили змінити ще кілька депутатів. Однак половині з них у такому задоволенні відмовили, зокрема, і Яну Табачнику. Відомий акордеоніст із Партії регіонів чомусь захотів покинути посаду голови заступника Комітету з питань культури і піти… боротися з організованою злочинністю. Втім до побажань пана Табачника колеги не дослухалися і залишили його в “культурному” комітеті.

      Кадрову частину завершимо чутками, які почали витати над Блоком Юлії Тимошенко: невдовзі ще кілька членів цієї фракції мають намір приєднатися до “широкої” коаліції. Видання “Коммерсант-Украина” зазначає, що таких відступників може бути вісім, серед них — підприємці Костянтин Жеваго, Сергій і Олександр Буряки, Таріел Васадзе, Олександр Шепелєв. А загалом, розповів газеті анонімний БЮТівець, про приєднання до коаліції зараз думає близько 20 тимошенківців. Це ті, хто не підписав папір про створення міжфракційного опозиційного об`єднання.

      Але БЮТ має й привід для радості. Голова Верховної Ради Олександр Мороз обіцяв не підписувати постанову про створення тимчасової слідчої комісії щодо вивчення питання необгрунтованого підняття тарифів на газ і житлово-комунальні послуги, яку більшість “із боєм” ухвалили позавчора. Нагадаємо, створення цієї комісії ініціював Блок Тимошенко і хотів призначити її керівником Миколу Сивульського. Депутати проголосували за цю постанову 177 голосами, і їх було достатньо для прийняття рішення, однак потім “більшовики” внесли до документа кілька правок, зокрема, й змінили керівництво комісії. Учора Олександр Мороз на засіданні Верховної Ради розповів про домовленості, відповідно до яких це питання буде ще раз розглянуте в профільному комітеті згідно з регламентом, і той “поставить крапки над “і”, а ВР ще раз заслухає його на своєму засіданні.

      Тим часом парламент створив ще одну комісію — з питання перешкоджання професійній діяльності журналістів телеканалу СТБ з боку народного депутата від Партії регіонів Олега Калашникова. За це проголосувало 305 народних депутатів, зокрема й більшість “регіоналів”. Головою комісії став журналіст-БЮТівець Степан Курпіль, а депутатські фракції протягом двох днів мають подати пропозиції щодо своїх представників у складі ТСК.

      Із-поміж іншого, Верховна Рада постановила заслухати сьогодні інформацію Генпрокурора Олександра Медведька про розслідування справи Георгія Гонгадзе, а також призначила новим головою Державного комітету телебачення і радіомовлення Едуарда Прутніка — народного депутата, якого називають власником телеканалу НТН. За кандидатуру Прутніка, подану Кабміном Януковича, проголосувало 244 депутати. “Регіонала” підтримав і парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації, очолюваний БЮТівцем Андрієм Шевченком (дев`ять членів комітету були “за”, ще двоє утрималися).

“Україна молода”, 15.09.06

Хтось когось не зрозумів
“Наша Україна” вирішила, що “регіонали” затягують переговорний процес і не виконують домовленостей. Ті дивуються: а хіба про щось домовлялися?

      Є такий анекдот - про невловимого Джо, якого ніхто не упіймає, бо нікому він і не потрібен. Спостерігаючи за переговорними процесами в українському політикумі, часто хочеться порівняти поведінку деяких сил із тим самим нікому не потрібним ковбоєм.

      Учора “Наша Україна” ризикнула образитися на Партію регіонів і навіть пригрозила, що подумає про перехід в опозицію. “Помаранчеві” дійшли висновку, що їхні потенційні “синьо-білі” соратники по “широкій” коаліції свідомо затягують переговорний процес (нагадаємо, ще кілька днів тому аналогічні підозри щодо “нашоукраїнців” висловлювали “регіонали”). Як повідомила журналістам керівник інформаційного департаменту “Нашої України” Тетяна Мокріді, на засіданні політради блоку її учасники констатували, що “відбувся зрив попередніх домовленостей”. Так, зокрема,  Прем`єр-міністр Віктор Янукович “не підписав обіцяного листа про План дій щодо членства України в НАТО, з яким він мав полетіти до Брюсселя”.

      Довше терпіти таку несправедливість “НУ” не збирається, про що своїх партнерів по переговорах щиро й попередила. “Днів десять максимум - це той термін, за який повинні визначитися суб`єкти “антикризової коаліції”. Якщо цього не буде зроблено, це свідомий відступ від підписаного Універсалу, і ми тоді будемо змушені переходити в опозицію”, - зазначив з цього приводу член “Нашої України” Анатолій Матвієнко. За його висловом, “різновекторні заяви, які лунають у Москві, у Польщі, у Криниці, свiдчать про те, що хтось не хоче тримати слово”. Також “НУ” турбує те, що Партія регіонів активно “підбирає перебіжчиків”, аби нівелювати “золоту акцію”, яку в нинішній коаліції тримають соціалісти й комуністи.

      Натомість Партія регіонів, звісно, має на все це дещо іншу точку зору. Як пояснив журналістам Євген Кушнарьов, “регіонали” просто взяли на кілька днів тайм-аут, щоб ретельніше ознайомитися з новою редакцією тексту коаліційної угоди. “Я б радив Матвієнку і в цілому “Нашій Україні” не нервувати. Хочу нагадати, що це не ми приєднуємося до “Нашої України”, а “Наша Україна” приєднується до “антикризової” коаліції”, - заспокоїв Кушнарьов. Дуже вже, мовляв, багато “нашоукраїнці” мають зауважень до проекту коаліційної угоди, тому треба добре обдумати всі “за” і “проти”.

      Що ж до “регіоналів”, то вони звинувачень у невиконанні домовленостей щодо НАТО не розуміють, позаяк жодних зобов`язань щодо вступу до Північноатлантичного альянсу на себе й не брали.

“Україна молода”, 15.09.06

Як готували вбивство Чорновола
Дещо з протоколу допиту одного свідка, опублікованого сайтом “Українська правда”

      Поки міністр внутрішніх справ Луценко і Генпрокурор Медведько сварилися щодо того, чи є у правоохоронних органів підстави називати загибель В`ячеслава Чорновола убивством, інтернет-видання “Українська правда” опублікувало дуже цікавий протокол допиту свідка по цій справі, колишнього співробітника КДБ СРСР. Якщо вірити цій людині (як називає його “УП”, громадянину Б.), замах на лідера Народного руху готували російські спецслужби на замовлення тодішнього Президента Леоніда Кучми. Хоча, зрештою, українським “орлам” довелося обходитися власними силами.

      Дещо з розповіді колишнього кадебіста виглядає справді трохи “фантастично”, але дуже багато що аж надто схоже на правду. Колишній однокурсник громадянина Б. по Новосибірській школі КДБ (обоє закінчили цей заклад у 1985 році), народний депутат Володимир Сівкович називає автора свідчень “шизофреніком”, який “придумує різний брєд, просто висмикуючи відомі прізвища з інтернету”. Натомість Микола Степаненко, екс-помічник міністра Луценка, який займався справою Чорновола, дотримується іншої думки. “У мене немає підстав не довіряти Б., тому що він знає нюанси, зокрема, про діяльність Народного руху, про які непосвячений не знав би”, — пояснює Степаненко. Й додає, що, аби перевірити Б., його на 32 дні помістили в “одну з лікувальних установ МВС”. Там лікарі зробили висновок: цей пан цілком здоровий.

      А розповів пан Б. про те, що з 1994 року працював одразу у двох російських компаніях, негласне керівництво якими здійснював “Союз істинних патріотів Росії”. До керівництва цієї організації входили генерал-лейтенант запасу МВС СРСР Віктор Пивоваров, голова Центробанку Росії Віктор Геращенко, колишній голова КДБ СРСР Микола Крючков, екс-міністр оборони РФ Павло Грачов, екс-керівник адміністрації президента Росії Павло Бородін, деякі інші посадові й військові особи, а також колишній одесит, мешканець Москви Віктор Рабинович.

      Саме ці “істинні патріоти” нібито й доручили залежному від них у тому числі й фінансово (мав повернути великі борги) панові Б. податися в Україну й посприяти знищенню кількох імовірних суперників Леоніда Кучми на президентських виборах. Позаяк в інтересах Росії було залишити Кучму на другий президентський строк, бо в Україні “до влади рвуться націоналісти”, які виведуть її з-під російського впливу. Серед найнебезпечніших конкурентів Кучми були названі Павло Лазаренко і В`ячеслав Чорновіл, “на замітці” планувалося тримати також Ющенка, Щербаня, Удовенка і Марчука.

      Громадянин Б., за його словами, виконувати завдання (знищити Чорновола і Лазаренка) не збирався, але до України поїхав, позаяк його попередили: якщо відмовиться він, пошлють когось іншого. “На завдання” також відрядили московського кримінального авторитета Тагіра і одного з колишніх лідерів чеченського злочинного угруповання Руслана. Варіантів ліквідації Чорновола й Лазаренка розробляли кілька, зокрема, за допомогою вибухівки або “тарана” — ДТП за участі вантажної машини.

      Розповідаючи про те, як він “репетирував” різні способи  ліквідації “об`єкта” (наприклад, “на пробу” закладав під будівлею комітетів Верховної Ради, де працював Чорновіл, вибухівку, якої так ніхто й не помітив), громадянин Б. назвав чимало прізвищ і прізвиськ людей, які сприяли цій операції. Так, наприклад, активно сприяв підготовці замаху такий собі “Убир”. За словами Б., згодом виявилося, що насправді цього “Убиря” звали Олексієм Пукачем. У “групу підтримки і забезпечення” також входили Саша і Михалич — люди з оточення Кучми.

      “Готуючись” до замаху, Б., за його словами, письмово і при особистих зустрічах попереджав про це і помічників Лазаренка й Чорновола, і Геннадія Удовенка, і правоохоронців. Зокрема, заступника голови СБУ Юрія Вандіна, з яким мав тривалу розмову.

Через кілька днів після чергового листа в правоохоронні структури пана Б. просто на вулиці затримали співробітники підрозділу “Сокіл” і на дев`ять діб засадили за грати, попередивши, що дарма він “попер” проти таких серйозних людей. Завершилося все тим, що у Б. відібрали документи, без яких він живе й досі.

      А В`ячеслава Чорновола “прибрали” і без його допомоги — як розповів Б. вищезгаданий Віктор Рабинович, “українські партнери” — екс-керівник МВС Юрій Кравченко з підлеглими — впоралися своїми силами, скориставшись ідеєю дорожного “тарана”.

“Україна молода”, 15.09.06

Білозуба” посмішка”донів”
Луценко хоче призначити своїм першим заступником ахметовського “убозівця” Білозуба. А генерала Корнича, який наводив жах на “регіоналів”, звільняє
Іван Бойко   

     Сльози на очі навертаються, коли пригадуєш, як місяць тому Юрій Луценко нарешті подолав гіпертонічний криз у госпіталі МВС i постав перед очима нового Прем`єра Януковича, в уряді якого він не збирався працювати “за жодних обставин”. Запрацював. Президент попросив. Та й “не здаватися ж без бою”! Тоді, коли Янукович представляв Луценка на посаді міністра внутрішніх справ, запам`яталася ще одна фраза Юрія Віталійовича: “У своїй роботі продовжуватиму курс на очищення органів МВС від зрадників, а також у подальшому всіляко запобігати можливій партизації міліції!”  Такий собі натяк Януковичу: ваші кадри в МВС “не канають”.

      В останні дні літа міністр Луценко заявив, що замінить кількох керівників органів МВС центрального і регіонального рівнiв. Не подумайте, що “донецькі” пропонують своїх відомих “професіоналів”-поліцаїв. Просто пан Луценко ще до виборів хотів змінити  шістьох-сімох керівників. Тільки на кого?

      У самий розпал скандалу навколо “справи Єрохіна” помер від сердцевого нападу в розквіті сил 50-річний Володимир Бондаренко — перший заступник міністра Луценка та близька до Петра Порошенка людина. Цього тижня міністр збирався узгодити з Президентом кандидатуру на посаду свого першого заступника. Претендентів на це крісло було декілька, як один iз варіантів, Луценко припускав, що “першим” може стати i хтось із його “простих” заступників, яких у нього аж шестеро. Не став. Бо тепер пан Юрій сподівається, що Комітет Верховної Ради з боротьби з оргзлочинністю схвалить на цю посаду кандидатуру Ігоря Білозуба.

      Коротенька довідка: до 2005 року коли начальником обласної міліції Донеччини був пан Малишев (який після Помаранчевої революції відкрито перейшов працювати на свого справжнього господаря Ріната Ахметова начальником охорони, а нині став депутатом від Партії регіонів), пан Білозуб обіймав посаду начальника УБОЗу Донеччини. Тобто був “кадром Малишева”. Свого часу Білозуб займався справою про вбивство президента футбольного клубу “Шахтар” Ахатя Брагіна. Саме після смерті Брагіна стався злет олігархічної зірки Ахметова, тож не дивно, що Білозуб нічого так i не розслідував. Як i його шеф Малишев, він теж після перемоги “помаранчевих” пішов у відставку, а тепер ось “сплив” із претензіями на “надзор” за Луценком у статусі першого заступника! I що там місяць тому казав Юрій Віталійович про департизацію міліції?

      Цікаво, що відтепер перший заступник міністра одночасно буде ще й начальником Головного управління з боротьби з оргзлочинністю МВС. Зрозуміло, що робиться це саме під “убозівця” Білозуба. Адже покійний Бондаренко таких повноважень не мав, а ГУБОЗ курує заступник міністра Володимир Євдокимов.

      На сайті МВС досі викладена саме така структура відомства. До того ж начальником ГУБОЗу, як i раніше, значиться Сергій Корнич. Втім доля цього генерала, відомого своїми вертольотними рейдами й “маски-шоу” на подвір`ї нинішньої “регіоналки” Тетяни Засухи та висловлюваннями про “Ахметова — лідера організованої злочинної групи”, вже вирішена. Ким? Звісно ж, його “друзями”, а насправді клієнтами ГУБОЗу з Партії регіонів.

      Коли депутати розглядали кандидатуру Білозуба, запропоновану Луценком, вони нагадали йому, що посаду начальника ГУБОЗу обіймає  Корнич, у зв`язку з чим схвалення комітетом кандидатури Білозуба на цю посаду неможливе. На те Луценко запевнив, що проблем нема, бо він вже має на руках рапорт про відставку генерала Корнича. Але комітет ВР вирішив продовжити розгляд кандидатури Білозуба ще й сьогодні.

“Україна молода”, 15.09.06

З банди — просто в районні депутати
Черкаського обранця від БЮТ судитимуть за давній бандитизм і свіжий підроблений паспорт
Людмила Нікітенко   

      Прокуратура Черкаської області порушила кримінальну справу за статтею “бандитизм” проти депутата Придніпровської районної ради Черкас від Блоку Тимошенко. 30-річний пан Андрій був у міждержавному розшуку з 2000 року. В ту пору він був головним організатором бандитського формування із чотирьох осіб.

      Цей кримінальний квартет, за словами працівника прес-служби Черкаського обласного управління міліції Юрія Дученка, здійснював нальоти на вантажні автомобілі, які перевозили цигарки Черкаської тютюнової фабрики. “Бригада” працювала з вогнепальною зброєю, в масках, застосовувала наручники. Одного разу сума збитків для підприємства, від бандитів “із великої дороги”, сягнула 800 тисяч гривень. Було це в 2000 році. Трьох членів банди тоді міліція заарештувала, нині вони у місцях позбавлення волі, відбувають терміни від трьох до восьми років. Але майбутньому депутатові тоді пощастило, і він махнув у “біги”. При цьому встиг організувати для себе мандат місцевого обранця…

      Під час обшуку в його квартирі було знайдено підроблений паспорт із вклеєною туди фотографією “народного обранця”. Загалом за все про все панові Андрію обіцяють небо в клітинку на чималий термін — до 15 років.

“Україна молода”, 15.09.06

Людмила Кириченко: Поміркована влада — це та, яка розуміє, що красти треба з прибутку, а не з того, що вже є
Активістка Партії регіонів пояснює, навіщо “синім” коаліція з “помаранчевими” і як вони піднімуть економіку
Леся Шовкун   

     Здається, наш розчарований у політиці й особливо політиках народ уже нічим не здивуєш. Навіть найполум`яніші активісти Майдану, спостерігаючи за тим, як їхні колишні провідники виторговують собі кращі умови вступу в коаліцію з колишніми противниками (або, якщо комусь іще до вподоби революційна риторика, “бандюками”), вже навіть спльовувати гіркою слиною перестали. Хіба ж їх збагнеш, тих політиків — ще вчора ладні були перегризти одне одному горлянки, а тепер… Утім “УМ” таки вирішила бодай спробувати розібратися в тому, що спонукає колишніх ворогів творити спільні коаліції. З цього приводу — інтерв`ю однієї з найвідданіших представниць Партії регіонів, народної депутатки Людмили Кириченко.

“Ідеальним варіантом була б найширша коаліція, навіть із прихильниками Тимошенко”
      — Людмило Федорівно, однією з основних парламентських тем уже протягом тривалого часу залишається створення широкої коаліції. Судячи з коментарів ваших однопартійців, Партії регіонів дуже хочеться залучити до коаліції “Нашу Україну”. Скажіть чесно, навіщо вам здалася та “Наша Україна”, якщо більшість разом із комуністами й соціалістами у вас є й без “помаранчевих”?

      — Розширена коаліція як така насправді дуже цікавить Партію регіонів. І зовсім не з якоюсь завуальованою метою: ми зацікавлені в тому, щоб об`єднати народ. За “Нашою Україною” стоять виборці, якi підтримують цю партію, тобто навіть не партію, а ту ідею, яку вона несе…

      — Однак і за Блоком Тимошенко теж стоять виборці. Чого ж ви їх не кличете в коаліцію?

      — На мою думку, це був би ідеальний для України варіант — найширша коаліція. Але навіть у колі друзів ніколи не буває так, щоб усі були одне з одним згодні. Так і у країні: однакової думки немає. Є люди, які підтримують ті перетворення, які зараз розпочаті, а є ті, хто їх апріорі не підтримує. От люблять вони Юлію Володимирівну — і все, навіть пояснити не можуть, чому. Але й опозиція в будь-якому випадку потрібна. Тоді влада перед тим, як щось зробити, добре подумає: а як до цього поставиться опозиція, чи будуть у неї підстави для критики?

      А “Наша Україна” в парламентській більшості дуже потрібна. Адже якщо ми кажемо, що об`єднуємося в широку коаліцію, це означає, що ми напрацьовуємо спільні ідеї і спільний напрям розвитку України. А отже, йдемо одне одному назустріч через той розрив, який ми за півтора року створили між Сходом і Заходом України, об`єднуємо їх. Україна ж у нас одна, і саме навколо цієї ідеї треба єднатися. І не емоційно підходити до тих питань, які нас роз`єднують, — НАТО, Євросоюз, Росія тощо, а прагматично. Обдумати, прорахувати, що це в цілому дасть Україні й кожному її мешканцю, і лише потім визначатися з тим, потрібно нам це чи ні.

      Це важливо зробити тут, на рівні депутатського корпусу, бо якщо ми тут не знайдемо порозуміння, то Східній і Західній Україні дуже важко буде об`єднуватися.

      — Але ж ви самі кажете, що це ви, політики, “створили розрив”, тобто по суті штучно роз`єднали народ. Чомусь при всій відмінності Донбасу від Галичини років із десять тому питання про розкол України так гостро не стояло. Скидається на те, що комусь було потрібно створити ілюзію розколу, щоб потім “об`єднуватися”…

      — Так, справді, роз`єднали політики. Це ж була ідеологія i пiд час виборiв Президента. Тому у виборчій кампанії 2004 року головними насправді були не економічні, не якісь інші стратегічні для України проблеми, і навіть не такі філософські питання, як “що таке українець”, “що таке, так би мовити, український етнос”. Я вам так скажу: якщо ми будемо добре жити “економічно”, то ніяких моментів, що нас роз`єднують, і не буде.

      От я, наприклад, дуже добре розумію людей на Західній Україні: вони живуть в екологічно чистому регіоні, їм у цьому пощастило, але зате ніде працювати. Мало не вся Західна Україна працює на Італію, на Польщу тощо. Хіба ж це добре? Може, фінансово вони зараз живуть і непогано, але регіон економічно не розвивається, молоді нема куди йти працювати. І виходить так, що ті батьки, які поїхали на роботу в інші країни, вже забирають туди своїх дітей. Ми ж таким чином практично втрачаємо захід України!

      І точнісінько так само я розумію Східну Україну. Там зосереджена фактично вся промисловість, але люди страждають від жахливої екологічної ситуації. До речі, найбільш несприятлива екологічна ситуація за європейськими стандартами — це Запоріжжя. А люди ж там народжуються, живуть і працюють! Я сама із Запорізької області — ви знаєте, що там 60 відсотків населення страждають на алергію, там діти хворі, дорослі! А вони ж виробляють національний продукт, за їхній рахунок ми всі, умовно кажучи, і живемо.

      Тому ще раз наголошую: нам треба об`єднуватися, зрозуміти, що треба дбати про спільну державу, а не кожен про свій куток. І не розділятися тільки тому, що от у Запоріжжі говорять російською мовою, а на Західній Україні — винятково українською.

      Зачекайте, але якою українською мовою?! Я коли перший раз туди потрапила (поїхала до Трускавця), мені там почали казати: “О, яка файна пані!”. А я думаю: про що це таке вони кажуть? Тобто я, звісно, вивчала українську мову, я нею вільно володію. Навіть, буває, прочитаю книжку, а потім мене питають, якою вона була мовою — а я не пам`ятаю. Бо мені байдуже — російською чи українською, для мене вони обидві близькі. Але там, у Трускавці, я їх не зрозуміла. Розумієте? Там теж мова особлива, не можна казати, що вона українська, — це суржик.

      Так що ми не повинні ставити це за основу основ: от, має бути тільки українська мова, ми за цим показником одне від одного відрізняємося і т.д. У нас має бути й українська, і російська мова, бо ви ж розумієте, це дурниця — проживши 80 років разом із російською мовою, казати тепер, що її немає, у школах ми її не вивчаємо і Пушкіна читаємо винятково українською мовою. Ну це ж уже перегин! А коли перегинають, завжди виникає внутрішній спротив і вперте небажання робити те, що тебе змушують. Без усіляких пояснень — просто на зло!

“Заради великої мети можна забути будь-які образи”
      — Давайте все-таки повернемося до парламентських матерій. Цікаво просто зрозуміти, як у вас, політиків, так легко виходить: якихось півтора-два роки тому ви лаяли одне одного найбруднішими словами, а тепер хочете в одну коаліцію. Невже, скажімо, Партія регіонів забула про те, як “ображали” її потенційні “союзники” з “Нашої України”?

      — Я вам таке скажу: заради великої мети — можна забути. Бо ми ж розуміємо істинну основу тих заяв і розмов. А в основі було насправді єдине: битва — іншого слова й не підбереш — за якісь особливі привілеї, за свій бізнес тощо. Дуже хотілося прийти до влади — не для того, щоб робити Україну економічно сильною державою, а насамперед для того, щоб якомога більше нахапати собі в кишеню. Це була основна ідеологія тих, хто трохи більше, ніж півтора року тому прийшов до влади, — основна, іншої не було!

      — Але цією, як ви кажете, ідеологією насправді більшою або меншою мірою керуються всі, хто прагне прийти до влади. Тепер ось у владі ваші соратники — невже ви скажете, що вони не прагнуть нагребти якомога більше у власні кишені?

      — Розумієте, є так звана поміркована влада. Це коли ти розумієш, що красти треба з прибутку, а не з того, що є. Так, я з вами цілком згодна в тому, що інакше не буває: всі, хто й�