УкрЧАС

Огляд преси від 13 вересня 2006 року.

 

“Україна молода”, 13.09.06

Одним кріслом менше
Верховна Рада “відпустила” нардепів-сумісників у Кабмін і подала на міністра юстиції до суду
Леся Волошка  

      У Верховній Раді тимчасово поменшало “багнетів”: учора парламент нарешті позбавив депутатських повноважень 12 із 13 народних обранців, призначених на роботу у виконавчу владу. Отже, Прем`єр-міністр Віктор Янукович, віце-прем`єри Микола Азаров, Володимир Рибак та Андрій Клюєв, міністри Сергій Тулуб, Борис Тарасюк, Микола Рудьковський, Юрій Павленко, Станіслав Ніколаєнко, Василь Джарти, а також голова Фонду держмайна Валентина Семенюк і керівник “Укрзалізниці” Володимир Козак у сенсі сумісництва відтепер є чистими перед законом i можуть здійснювати свої “виконавчі” повноваження без докорів сумління.

      Втім Романові Зваричу — їхньому екс-колезі з поєднання двох непоєднуваних статусів - докори сумління теж, схоже, не докучають, незважаючи на те, що вже більш як місяць чинний міністр юстиції порушує не лише Закон “Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності”, а й Конституцію, де чітко сказано, що народний депутат “не може мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади…”.

      Щоправда, і в самого керівника Мін`юсту, який уперто відмовляється написати заяву про складення депутатського мандата, і в його захисників є “аргумент”: мовляв, після конституційної реформи уряд творить парламентська коаліція, а отже, міністри повинні представляти ті політичні сили, які до неї входять. Себто якщо “Наша Україна” таки визначиться зі своєю позицією й до “більшовицької трійки” Партії регіонів, Соцпартії та КПУ не приєднається, то й Зварич бути міністром не зможе. А щоб пан Роман мав можливість залишитися бодай народним депутатом, треба йому до того часу парламентське крісло приберегти. “Ми категорично проти такої постановки питання, - обурюється в інтерв`ю “УМ” член Комітету Верховної Ради з питань регламенту й депутатської етики, представник фракції Блоку Тимошенко Олег Ляшко. - Адже у відповідному законі нічого про членство чи не членство в коаліції не сказано. Тому ми на засіданні комітету й ухвалили рішення рекомендувати Верховній Раді звернутися з позовом на Зварича до суду, хоча В`ячеслав Коваль (представник “Нашої України” в регламентному комітеті. - Авт.) виступав проти і закликав почекати, поки буде створена коаліція”.

      Власне, саме так Верховна Рада і зробила: 316 голосами “за” (”Наша Україна” не голосувала) рекомендувала своєму спікерові Олександру Морозу звернутися до суду з позовом про позбавлення депутатських повноважень міністра юстиції Романа Зварича. З огляду на те, що відповідна процедура досить тривала, Олег Ляшко переконаний: Зварич сидітиме на двох кріслах доти, доки з одного його не звільнить суд. Але гроші отримуватиме тільки в Кабміні: як повідомив із трибуни керівник регламентного комітету ВР Олександр Єфремов, комітет також рекомендував припинити нарахування заробітної плати міністру-депутату.

      До слова, наразі у ВР залишаються ще двоє сумісників: голова Антимонопольного комітету Олексій Костусєв (фракція Партії регіонів) і його колега по ПР, Уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова.

      Розібрався парламент і ще з одним давнім кадровим питанням: нарешті звільнив з посади голову Держкомтелерадіо Івана Чижа. Окрім того, ще на ранковому засіданні народні обранці встигли прийняти порядок денний на поточну сесію, поговорити про підвищення комунальних тарифів (точніше, послухати Юлію Тимошенко, яка полум`яно звинувачувала в цій народній біді й компанію “Росукренерго”) і попліткувати в кулуарах про те, що незабаром вільне крісло у президії ВР може зайняти БЮТівець Микола Томенко. Саме його єдина опозиційна фракція планує висунути у віце-спікери в тому разі, якщо цю посаду закріплять за опозицією відповідним законом. Однак його треба ще ухвалити - кажуть, саме про це лідерка БЮТ і домовлялася з Віктором Ющенком учора, під час розмови віч-на-віч у президентському секретаріаті.

ДО РЕЧІ
      Справу, свого часу розпочату “проффесором” Януковичем, з успіхом продовжують його колеги по новому приходу до влади. Судячи з їхніх заяв про складення депутатських повноважень, у “регіональних” міністрів та віце-прем`єрів неабиякі проблеми з грамотністю і знанням української мови. Так, скажімо, перший “віце” Микола Азаров вважає, що слово “прем`єр” пишеться через двi літери “е” — саме так він написав цю складову своєї нової посади. До слова, після призначення Азарова на відповідну посаду на урядовому порталі в інтернеті він довго значився як “перший прем`эр-міністр”.

      Віце-прем`єр Володимир Рибак з апострофом і літерами у страшному слові розібрався, але заплутався у відмінюванні: написав “віце-прем`єра-міністра” (щоправда, у слові “прем`єра” остання літера чомусь написана на дефісі). Також, зазначає “Українська правда”, Рибак у даті вказав замість українського “серпень” російське “август”. Натомість його колега Андрій Клюєв, який принципово українською мовою ні говорити, ні писати не збирається, помилок у заяві не зробив — позаяк усі проміжки в ній заповнив державною мовою сусідньої держави. Ще один ставленик “Регіонів”, Василь Джарти, вирішив доповнити українську абетку новою буквою, назвавшись “міністром экології” (а насправді назва його посади взагалі звучить як “міністр охорони навколишнього природного середовища України”).

 ”Україна молода”, 13.09.06

…Лишається півкроку?
Комуністи вже не чекають у коаліції “Нашу Україну”

      Поки в сесійній залі вирішуються питання порядку денного, за її межами кипить робота з розширення “антикризової” більшості до “Коаліції національної єдності” за рахунок вступу “Нашої України”. Учора депутати-”регіонали” розповідали журналістам, що вже фактично напрацьований проект оновленої коаліційної угоди (за основу взято вже підписаний ПР, комуністами та соціалістами документ, до якого внесені правки “нашоукраїнців”) разом із протоколом розбіжностей, і обидва документи винесені на розгляд робочої групи.

      За словами Олени Лукаш, яка разом із Раїсою Богатирьовою представляє в складі робочої групи Партію регіонів, в угоді буде чотири пункти: преамбула, засади внутрішньої і зовнішньої політики, принципи діяльності коаліції та регламент роботи коаліції. Найбільше дискусій, зізналася депутатка, викликає новий пункт про принципи діяльності. Що ж до положень Універсалу національної єдності, на включенні яких до угоди наполягає “Наша Україна”, то вони входять до протоколу розбіжностей, оскільки в Універсалі, як відомо, не все до вподоби комуністам.

      Як заявив депутат від “Нашої України” Борис Беспалий, позиції різних політичних сил, які зафіксовані в новій коаліційній угоді, “збігаються майже на 90 відсотків”. Тобто “є протиріччя, які не задовольняють комуністів, але це, швидше, їхні проблеми”.

      “Червоним” така постановка питання, очевидно, не до вподоби: перший секретар ЦК КПУ Петро Симоненко вже висловив сумнів у тому, що “широку” коаліцію взагалі створять. На думку лідера Компартії, у цьому (нестворенні коаліції) насамперед зацікавлена “Наша Україна”, яка, мовляв, лише імітує пошуки компромісу, а сама “під шумок” спочатку отримала міністерські пости, а тепер шукає вигоди в бюджетному процесі.

      Із Симоненком, схоже, згоден і “НУмівець” Володимир Стретович, який у розмові з журналістами висловив переконання в тому, що “Наша Україна” не підпише коаліційну угоду, позаяк між нею і представниками “антикризової” коаліції занадто багато протиріч. 
 

“Україна молода”, 13.09.06

“Синя борода” вкриє області й райони:
Янукович збирається звільнити незговірливих керівників місцевих адміністрацій
Іван Дідушок

      Хоч коаліційний уряд працює вже більш як місяць, рясний “кадропад” не вщухає. Ба більше, Прем`єр-міністр Віктор Янукович заявив, що невдовзі ротації можуть пройти і на місцях, в обласних та районних адміністраціях. Керманич уряду вважає, що у відставку мають подати ті “губернатори” і керівники РДА, котрі представляють партії, які програли вибори і перебувають у складних стосунках із депутатськими більшостями місцевих рад.

      “Якщо в керівників немає порозуміння з місцевими радами, їм треба добровільно написати заяви і піти, — зазначив Янукович на позавчорашньому брифінгу. — Бо коли нема порозуміння — тоді нема роботи”. “Якщо ж керівник місцевої ради знайшов порозуміння з місцевими депутатами, то, незважаючи на те, що його сила програла вибори, він може залишатися на своїй посаді”, — цитує Прем`єра “Українська правда”. Ці питання Янукович готовий розв`язувати навіть із Президентом. Тобто — знову тиснути?

      Хто впізнав себе в понеділковій промові Віктора Федоровича — може сприймати це як натяк на необхідність дій. А якщо хтось не встиг сховатися в черзі симпатиків політичних авторитетів конкретного регіону — ми, як мовиться у милій дитячій грі, не винні.

      Зрозуміло, що в цьому випадку насамперед ідеться про ті області, де Партія регіонів отримала найбільшу кількість голосів і де вона не представлена в керівництві адміністрацій. Хоча місцеві “парламенти” й без того мають вплив на керівників ОДА й РДА: рада може оголосити “губернаторові” недовіру, і тоді Президент має розглянути рішення про можливість відставки такого голови, якщо ж “імпічмент” оголошується двома третинами — глава держави зобов`язаний звільнити керівника адміністрації. Крім того, держадміністрації підзвітні радам у частині тих повноважень, які депутати делегували “виконавцям”. Тобто впливів вистачає. І якщо “губернатор” таки виявиться незговірливим, йому запросто можуть влаштувати проблеми.

      На брифінгу Віктор Янукович також розкритикував Банкову за гальмування з призначенням керівника Луганської ОДА, ба навіть назвав конкретних винуватців: секретаріат Президента й попередній уряд. “Губернатори”, нагадаємо, призначаються главою держави за поданням Кабміну. Своє подання — фактично, першого яскраво-”синього” главу обласної адміністрації з кінця 2004 року, — Кабінет Міністрів збирається здійснити вже найближчим часом. А загалом, вважає Янукович, піврічні роздуми над кандидатурою керівника Луганщини свідчать про потребу провести політичну реформу на рівні місцевого самоврядування. Йдеться про переведення повноважень адміністрацій до виконкомів, що будуть створені рай- та облрадами. В такому випадку, між іншим, керівник виконкому й місцевий парламент уже точно будуть зговірливі. Але це вже інша історія.

      А ще кількох “губернаторів” звільнять без політики. Принаймні так запевняє пан Прем`єр. У відставку будуть відправлені керівники тих регіонів, які пастимуть задніх за економічними показниками та підготовкою до зимового сезону. “Тут не буде ніякої політики і треба дивитися з практичної точки зору”, - запевнив Янукович. Хоча подібне коїлося й за попередніх урядів, однак відставлені “губернатори” все одно наполягали на політичній мотивації, бо з економікою все нібито було якраз добре. Як воно буде при Януковичі, коли обласні голови, призначені Президентом раніше, майже всуціль ще “помаранчеві”?

“Україна молода”, 13.09.06

“НУ”, за iдею!
Як молодь біля моря шукала відповіді на запитання: “Якою бути Україні?”
Мар`яна П`єцух   

      “Уперше в історії України!” — таким голослівним майже закликом анонсувалося проведення на Миколаївщині молодіжного Форуму. Правда, цей захід у курортному селі Коблеве вже проходить другий рік поспіль, проте вперше на ньому, і вперше в Україні, як запевняли організатори, мала розроблятися модель національної ідеї України. “Саме молодь повинна розробляти національну ідею. Тому що саме молоді з нею далі жити”, — не надто оригінально пояснював мету триденної тусовки понад двох тисяч студентів із практично всієї України ініціатор Форуму голова Миколаївської облдержадміністрації та керівник обласного осередку “Нашої України” Олександр Садиков.

      З анонсів обіцянок та з теми Форуму “Якою бути Україні?” випливало, що ми отримаємо завдяки цій акції з рук молоді ледь не “другий” універсал національної єдності. Але, в результаті, отримали звичайне політичне гасло, яке фактично повністю повторює філософію політики українського Президента. Відповідно, цей захід як за змістом, так і за самим сценарієм, нагадав “добрі радянські часи”, коли доблесні комсомольці збиралися, обговорювали та доходили висновку повної підтримки політики партії. Навіть інколи поведінка учасників Форуму надто нагадувала ті часи. До прикладу, частина форумців під час зустрічі з “губернатором” слухала і дивилася на нього, як на вождя партії, час від часу слухняно плескала в долоні, а замість ставити запитання висловлювала подяки за те, що влада так турбується про молодь і організовує такі прекрасні заходи. Тільки замість червоних галстуків і значків із портретом відомого вождя, форумці носили футболки з написом “Команда Садикова”. “Губернатор” не забув про ще одну радянську традицію: планувалося завезти форумців на виноградники для здійснення трудового подвигу, але через дощ замість збирання плодів відбулася лише екскурсія на виноробному заводі.

      Хоча, звісно, зараз дещо інші часи, тому в дискусіях не відчувалося загального “одобрямса”. Представники Східної і Західної України дозволяли собі висловлювати різні думки на минуле і майбутнє України, її зовнішні орієнтири. Але, врешті-решт, вони дійшли спільного висновку, в якому, правда, не йшлося чи то про євроінтеграцію, чи про вступ у НАТО, чи про трагічні сторінки української історії тощо. А суть цього пiдсумку, що виявився цією багатообіцяючою моделлю, така: “До духовності, єдності та благополуччя — через дію кожного”. Власне, головна дискусія між представниками різних регіонів (правда, в процесі вироблення моделі національної ідеї брали участь лише кілька десятків осіб із величезної кількості форумців) точилася лише навколо того, за яким порядком виставляти слова в цьому гаслі — для когось головнішим здавалося благополуччя, для інших — духовність.

      Сам процес обговорення відбувався через стратегічну гру “Обрій”, за своєю суттю дуже схожу на школу лідерів із проведенням різних логічних забав, у тому числі абсолютно не пов`язаних iз темою Форуму. В рамках цієї гри проходили зустрічі з відомими особистостями, які своїми промовами та відповідями на запитання мали допомогти молоді розібратися, в чому ця національна ідея. Як і очікувалося, серед політиків, з якими зустрічалися форумці, були лише представники “Нашої України” — це голова обласного осередку “НУ”, “губернатор” Олександр Садиков і народний депутат Ксенія Ляпіна. Також приїхала в Коблеве речниця Віктора Ющенка Ірина Геращенко. “Універсал національної єдності дає прекрасну відповідь: Україна має бути, по-перше, демократичною країною, по-друге, європейською країною, по-третє, заможною, по-четверте, країною, яка знає свою історію”, — відповіла на основне питання Форуму пані Геращенко, натякаючи учасникам на те, звідки вони мають списувати основну суть під час розроблення своєї моделі національної ідеї.

      Голова Миколаївської ОДА, виступаючи перед молоддю, сказав, що не буде висловлювати свого варіанту національної ідеї, щоб “не тиснути”. Однак “УМ” таки попросила його виcловитися з цього приводу, коли пан Садиков спілкувався з народом, точніше представниками різних підприємств області, які приїхали в Коблеве, щоб в рамках Форуму провести виставку досягнень народного господарства, в тому числі винної продукції. “Ми на цій виставці побачили, яка багата і красива Миколаївщина, люди посміхаються. Хочу, щоб такою була Україна, і щоб політики доклали до цього максимум зусиль, не розділяли країну, а об`єднували. Щоб ми всі посміхалися, щоб ми всі тримали бокали вина або ще чогось і, щоб усі одне одного любили”, — якось аж не надто конкретно описав свою модель “губернатор”.

      До слова, вищезгадана виставка господарських досягнень усіх районів Миколаївщини знову навіяла спогади про радянські часи. Як розповідали не на диктофон її учасники, які задаровували “губернатора” короваями, співали у народних строях йому пісень, пригощали винами та коньяками, сирами-ковбасами, що сюди вони прийшли не з власної ініціативи, а за вказівками згори.

      З`їхалися зі всієї Миколаївської області, а також із деяких інших областей і спортсмени, які в рамках Форуму проводили змагання та показові виступи. Через те, що спортсменів було дуже багато (їх теж називали учасниками заходу, проте вони жодної участі в обговоренні національної ідеї не брали), у випадкових глядачів склалося враження, що це не якийсь політичний Форум, а спортивний фестиваль.

      Таким підходом до організації цiєї розпiареної акцiї  його ініціатор фактично суперечив сам собі. Бо під час свого виступу пан Садиков, говорячи про необхідність саме молоді формувати національну ідею, пояснював це тим, що нинішні політики і чиновники формувалися за радянської системи, а це наклало свій негативний відбиток. Про себе “губернатор” казав, що він прийшов з іншої системи, бо в політику потрапив з бізнесу, коли у 2005 р. його призначили головою ОДА. До слова, саме бізнес, а не державний бюджет спонсорував цей Форум. Проте його кошторис (а він явно величезний, бо, приміром, три дні підряд у небо вилітали кілька десятків тисяч гривень у вигляді салютів), Садиков повідомити не зміг, мовляв, ще не все пораховано. Яка вигода від Форуму була самим спонсорам, теж не до кінця зрозуміло, бо їхньої реклами під час заходу було дуже мало. Запросили організатори на акцiю і недешевих виконавців. Минулоріч там виступала Руслана. Зараз “ВВ”, ТНМК, Наталка Могилевська і низка маловідомих спiваків, один з яких з головної сцени договорився до того, що “Нашо нам та Європа, якщо в нас такі хороші люди?!” Також інколи складалося враження, що у відповідальних за музику на головному пляжному майданчику Форуму виникало інше питання: “Нашо нам українська музика, якщо є прекрасна російська попса”. На пляжі біля штабу заходу грала то Сердючка, то шансон, то ще щось схоже. Щодо мовного питання, то коли одного з організаторів Форуму, директора Миколаївського коледжу преси і телебачення Гліба Головченка запитали, чому про національну ідею ми тут часто говоримо російською мовою, той відзначив, що “національна ідея — це не націоналістична ідея”.

      Попри все, загалом молодь з 22-ох областей України залишилася задоволеною заходом. Окрім можливості відпочити біля моря, потанцювати на концертах і дискотеках, поспілкуватися з відомими співаками, подискутувати  під час формальних і неформальних заходів вони, як усі, відповідаючи на питання “УМ”, говорили про єдність між Сходом і Заходом, порозуміння та консолідацію. Мабуть, це і є найбільшою користю від Форуму.

 ”Україна молода”, 13.09.06

Янукович вимагає від ЄС взаємної любові
Уряд ініціюватиме укладення нової базової угоди з Євросоюзом, де буде чітко вказано про перспективи членства
Оксана Шпик  

      Напередодні поїздки до Брюсселя, де 14 вересня відбудеться засідання Комісії Україна—ЄС, Віктор Янукович заявив про чіткі євроінтеграційні наміри уряду. (Невідомо, щоправда, що з цього приводу міркує інше потужне крило уряду, уособлене затятим єепівцем Миколою Азаровим). Учора в Києві Прем`єр-міністр повідомив журналістам, що уряд ініціюватиме значне посилення нового базового документа між Україною та ЄС, який мусить укладатися у 2007 році, після закінчення дії Угоди про партнерство та співробітництво. Янукович підкреслив, що євроінтеграція “є майбутнім України”, але водночас натякнув, що чекає вiд ЄС адекватних дiй. Бо “любов повинна бути взаємна”, — пiдсумував закоханий, либонь, у ЄС Прем`єр.

      А МЗС України, за словами речника міністерства, очікує, що в новій угоді буде зафіксовано чітку перспективу щодо майбутнього членств України в ЄС.

      Віктор Янукович оголосив також про ще один крок назустріч євроінтеграції — урядовий Комітет з питань правової політики та оборони, який він очолює, схвалив проект постанови щодо відновлення в Мін`юсті департаменту, який займатиметься адаптацією українських правових актів до стандартів ЄС.

 ”Україна молода”, 13.09.06

“РіПка” в посольстві
Ігоря Осташа призначено амбасадором України в Канаді

      Відповідний президентський указ підписано позавчора ввечері. Ігор Осташ не є кадровим дипломатом, проте він досить широко “обізнаний у темі”, адже впродовж трьох депутатських скликань входив до складу української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи, а у Верховній Раді минулого скликання був заступником голови Комітету в закордонних справах. За освітою філолог-славіст, Осташ володіє польською, сербською, хорватською, болгарською мовами, але найбільше на новій посаді йому знадобиться англійська, яка теж є в арсеналі екс-депутата від фракції “Реформи та порядок”. До слова, Ігор Осташ буде єдиним представником “РіПки” у владі. Партія, яка, йдучи на вибои-2006 у блоці з “Порою”, не змогла подолати 3-відсотковий прохідний бар`єр, після формування нового уряду втратила й те одне крісло, що мала в Кабінеті Єханурова, — міністра фінансів, яке обіймав Віктор Пинзеник.

КОМЕНТАР
Ігор Осташ:
      — Несподіванкою це призначення для мене не стало, адже в душі я давно думав про дипломатичну роботу. А Канада - це для України стратегічно важлива держава, тим паче що й відповідними документами вона оформлена як країна особливого партнерства. До слова, модель відносин Канада — США, на мій погляд, є добрим прикладом для побудови відносин України з Росією.
      Окрім того, як держава “великої вісімки” Канада впливає на багато важливих для України проблем, зокрема й на енергетичну безпеку. Для нас на сьогодні надзвичайно важливо максимально організувати економічні стосунки з Канадою, адже ця держава є дуже серйозним потенційним інвестором. Власне, вона й зараз дуже багато вкладає в Україну, але, думаю, рівень інвестицій можна серйозно збільшити. У планах, зокрема, проведення серйозних бізнес-форумів, покликаних показати привабливість України в інвестиційному плані.
      Я їду в цю далеку країну, як додому. Адже Канада, як відомо, - одна з найбільш українських держав зарубіжжя, і якщо за офіційними даними там живе трохи менше мільйона українців, то в реальності, думаю, ця цифра набагато більша. А це дуже серйозна сила. До речі, свого часу я запропонував закон про правовий статус закордонних українців (ухвалений Верховною Радою у 2004 році. - Ред.) і тепер матиму можливість не лише побачити, як цей закон діє на практиці, а й максимально забезпечити захист прав українців у Канаді, особливо нової, так званої четвертої хвилі еміграції. Також хотілося б удосконалити інформаційне забезпечення української діаспори в Канаді - можливо, попрацювати над створенням нових телеканалів тощо.

      А якщо говорити про далеку перспективу, то дипломатична робота в Канаді для мене дуже приємна ще й тим, що я активний любитель спорту, а зимові Олімпійські ігри 2010 року пройдуть у Ванкувері (усміхається). Тому вже зараз треба починати думати над тим, щоб з Ванкувера українська команда повернулася з тріумфом.

 ”Україна молода”, 13.09.06

Через НАТО — до дружби з Росією?
Любовні (бермудські) трикутники, зачаровані кола та інша ірраціональна геометрія раціональної геополітики
Олександр Волик

      За даними Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України, серед громадян, які виступають проти приєднання нашої держави до Північноатлантичного альянсу, найвагомішими є переконання, що вступ у НАТО значно погіршить відносини з Росією.

      Які ж власне стосунки Російської Федерації з Альянсом?

      Росія приєдналася до програми НАТО “Партнерство заради миру” в 1994 році, тобто з моменту створення цієї програми. У 1997 році між Росією та НАТО підписано “Основоположний акт про взаємне партнерство, кооперацію та безпеку”, створено постійно діючу раду Росія—НАТО. На саміті Росія—НАТО в Римі 28.05.2002 року підписано так звану Римську декларацію, яка передбачає безпрецедентне  поглиблення партнерства і переведення взаємних стосунків у формат 19+1 (на той час 19 членів НАТО + Росія). РФ не лише надано право брати участь в обговоренні питань, а й право голосу в прийнятті рішень, у тому числі й тих, що стосуються інтересів України. Відповідно до цієї декларації було змінено статус ради Росія—НАТО, який передбачає прийняття рішень на основі консенсусу всіх 20 партнерів. У 1998 році відкрито місію (представництво) Росії при штаб-квартирі НАТО. У 2001році засновано інформаційний офіс НАТО в Москві, а потому, в 2002 році, — місію НАТО зі зв`язків.

      У 2002 році в Москві створено центр НАТО з навчання, консультацій та інформації для звільнених у запас військовослужбовців Збройних сил Росії та тих, хто готується до звільнення.

      З 1996 року військовослужбовці Росії брали участь у миротворчих операціях під егідою НАТО у Боснії та Герцеговині, а з 1999 року — в Косові, маючи один із найбільших контингентів серед інших країн.

      Між НАТО та Росією активно розвиваються зв`язки у сфері попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Iз цього приводу підписано договір від 20.03.1996 р., який активно реалізується. Проведено велику кількість спільних навчань, семінарів. У 1997 році розпочато спільний проект щодо використання супутників, мета якого — попередження та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. За пропозицією Росії в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі створено Євроатлантичний координаційний центр із надзвичайних ситуацій. Центр відіграв важливу роль у допомозі біженцям із Косова, під час ліквідації наслідків повені на Закарпатті тощо. Аварія російського підводного човна “Курськ” стала приводом для розробки в 2000 році програми пошуку та порятунку на морі.

      Базуючись на договорі від 28.05.1998 р., активно розвивається співробітництво у сфері попередження природних і техногенних катастроф. У рамках наукової програми НАТО виділено більш як 100 грантів російським ученим, реалізуються програми спільних досліджень, навчання та стажування.

      Які країни в сучасному світі є стратегічними партнерами і навіть друзями Росії? Правильно, Німеччина, Франція — найвпливовіші члени НАТО на європейському континенті.

      Не зрозуміло, чому членство в НАТО тієї ж Німеччини не позначається негативно на стосунках двох країн, а вступ України — катастрофа у взаємовідносинах. Логічно припустити, що справа не в самому факті членства або нечленства в НАТО, а в чомусь іншому. І це “щось інше” отруює наші стосунки з північним сусідом протягом усієї української незалежності, відтоді, коли про ймовірність входження до НАТО навіть не йшлося. Перманентні територіальні претензії, торгові та інформаційні війни, дипломатичні скандали, мовні непорозуміння, проблеми з власністю, боргами та активами СРСР тощо. При Кравчуку, Єльцину, Кучмі, Путіну, Ющенку…

      Можна з упевненістю заявити — коли Україна стане членом НАТО, наші стосунки з Росією значно покращаться. Можливо, навіть стануть такими, як із Німеччиною, або навіть кращими, ми ж дійсно дуже близькі, і, слава Богу, ніколи повномасштабно не воювали один з одним! Звичайно, кращими! Ні, я серйозно! Навряд чи після вступу України до НАТО комусь спаде на думку засипати Керченську протоку або розкопувати в парламентських архівах черговий Кучук-Карнайджійський договір. А те, що не буде дурних думок та спокус, — уже непоганий базис для налагодження взаємовідносин. Пам`ятаєте, як утискали права російськомовного населення в прибалтійських країнах, а Росія у відповідь закручувала газовий вентиль? Ви щось чули про це після вступу Латвії, Литви та Естонії до НАТО? Я чув! Про газ, який країни Балтії купують майже за такою ж ціною, як Україна… Якщо ви не політик, який торгує любов`ю до Росії, а дійсно втомилися від постійної напруги в російсько-українських відносинах, подумайте над цим.

      Вище викладене, до речі, пов`язане з міфом, що буцімто Україні краще бути нейтральною державою. Нейтралітет закладено в нашому менталітеті — наша хата скраю. От тільки та хата, що скраю, — найперша і страждає від розбійників (не лише воєнних, а й економічних, інформаційних тощо). Так, у Європі є нейтральні країни: Австрія, Ірландія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія. Із цих країн лише Фінляндія, як і Україна, розташована між двома геополітичними важковаговиками: об`єднаною Європою та Росією… Хоча ні, з Фінляндією Україну теж не порівняєш — вона є членом ЄС. Ні, правда, це чудова ідея — Україна як міст між Європою, Росією та мусульманським світом! Усі переслідують найкращі цілі і вдячні нашій державі за її зусилля в об`єднанні різних цивілізацій та встановленні братерських стосунків… Дуже романтично! От тільки мені здається, що в реальності це буде не місток дружби, а нейтральне поле, бермудський трикутник Євразії (північно-західне ребро трикутника — Захід, північно-східне — Росія, південне — мусульманська цивілізація), такий собі полігон реалізації конфліктів, які закладені в сутності цих трьох цивілізацій. Нейтральна територія, на якій можна розігрувати різні сценарії інформаційного, економічного (дай Боже, не військового) протистояння, показувати “друзям” та “стратегічним партнерам” на Заході або в Росії, хто в “хаті хазяїн” та “що буде, якщо ви, наші шановні стратегічні партнери, не зрозумієте прозорих натяків”. Та навіщо робити припущення — ми це спостерігаємо протягом усієї нетривалої історії існування незалежної України!

      До речі, Туреччині вдалося стати містком між західною та східною цивілізаціями якраз завдяки членству в НАТО. Те ж саме можливе і стосовно Заходу та Росії за участі України. Тісні зв`язки між Україною та Росією на рівні мови та родинних стосунків і є тим мостом, який дехто шукає в абстрактних визначеннях нейтралітету. Нейтральна Україна не може поєднувати хоча б тому, що вона історично має зв`язки лише з Росією, а для об`єднання треба мати опору з двох боків! Шлях України до НАТО буде прикладом демократичних реформ для Росії. Успіх України на цьому шляху є передумовою існування цивілізованої Росії, а значить, реальною запорукою неповернення до авторитаризму та нового протистояння на нашому континенті. Вже зараз до НАТО входять багато слов`янських та (або) православних країн, а також держав, які мали комуністичне минуле (Болгарія, Греція, Словаччина, Словенія, Польща, Чехія, Угорщина, Румунія, Литва, Латвія, Естонія). В недалекому майбутньому таких країн буде ще більше. Це значно звужує можливості поділу континенту на своїх та чужих, поширення антагоністичних спекуляцій щодо “слов`янського” або “православного” братства, яке повинно протистояти “невірним”. Упевнений, що приєднання України до НАТО буде переломним у цьому процесі.

 ”День”, 13.09.06

Бій із тінню
Президент вніс на розгляд ВР пакет антикорупційних законів
Наталія Ромашова

Факт існування корупції в Україні, не соромлячись, визнають вищі посадові особи країни. Наприклад, нещодавно генеральний прокурор Олександр Медведько сказав буквально таке: “Я не знаю такого органу, де немає корупції. В органах прокуратури, на жаль, теж є корупція”. При цьому генпрокурор запевнив, що прокуратура не приховує цих фактів і не намагається таким чином оберігати честь мундира”. А не так давно, будучи міністром юстиції, Сергій Головатий сказав, що хабарництво та корупція — це невід`ємні елементи української культури. Примітно, що представники владного олімпу, кажучи про корупцію, досить часто вживають визначення “невикорінне явище”, “хронічна хвороба чиновників і населення” тощо. Однак, днями глава держави все ж зробив перший крок, метою якого є на законодавчому рівні боротися з корупцією в усіх ешелонах влади. Затвердження антикорупційних законів підніме імідж країни, вважає Віктор Ющенко. Боротьба з корупцією — це нерівний поєдинок із тінню, вважають у свою чергу експерти.

Із метою реалізації стратегії антикорупційної політики Президент Віктор Ющенко затвердив своїм указом Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” та вніс на розгляд Верховної Ради України пакет проектів законів, спрямованих на виконання Україною міжнародних зобов`язань у сфері протидії корупції.

Також глава держави вніс у Верховну Раду законопроекти “Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції”, “Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією” та “Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією”. Ратифікація цих документів, на думку гаранта Конституції, сприятиме затвердженню позитивного іміджу України як держави, де створюється сприятливий політичний клімат для широкомасштабної, взаємовигідної співпраці з усіма країнами, зокрема — й із питань протидії корупції й іншим правопорушенням, безпосередньо пов`язаним з нею.

На реалізацію зазначених документів спрямовані внесені Президентом проекти законів України “Про принципи запобігання та протидії корупції” і “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно відповідальності за корупційні правопорушення”. Вони уточнюють поняття корупції, види корупційних діянь й інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, передбачають положення відносно антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, участь громадськості в запобіганні корупції, встановлюють обов`язок передачі майна, належного особам, які займають політичні посади, і членам їхніх сімей, в управління. Проекти також встановлюють заборону отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави, подарунків. Крім того, передбачається обов`язок декларування доходів і видатків посадових осіб.

Проектом закону України “Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення” пропонується встановити відповідальність юридичних осіб за здійснення корупційних правопорушень і визначити порядок притягнення до відповідальності. Законопроект пропонує притягувати до відповідальності за пропозицію чи давання хабара посадовій, службовій особі державного органу або органу місцевого самоврядування, або підкупу особи, яка не є посадовцем або службовцем, але виконує надані законом владні повноваження. Відзначені правопорушення кореспондуються з відповідними складами злочинів, якими пропонується доповнити Кримінальний кодекс України.

Після прийняття Верховною Радою України зазначених законів, на думку Віктора Ющенка, вони повинні стати базисом для реалізації антикорупційної політики на всіх рівнях влади. Судячи з усього, проблем із голосуванням по цих законопроектах у Раді не буде. Адже фракція, яка голосує “проти” закону про корупцію, викличе щонайменше здивування своїх виборців. Більше того, про підтримку законодавчих ініціатив Президента в цій сфері різні політичні сили дійшли згоди при підписанні Універсалу національної єдності (пункт 11 Універсалу. — Авт. ).

Однак фахівці вважають, що насамперед корупцію треба викорінювати “згори”, а саме — у ВР, де за різними дослідженнями суми хабарів найбільші в країні.

КОМЕНТАР
Костянтин Бондаренко, політолог:
— Насамперед треба зазначити, що Україна в питанні корупції має не гірший вигляд, аніж сусідні країни, особливо країни східноєвропейські, як, скажімо, Польща. Політична корупція в Польщі дуже розвинена, і це добре відомо. І все ж, гадаю, не буде перебільшенням сказати, що корупція в Україні пронизала всі сфери суспільства. Вона пронизала як владу, так і опозицію. Ціна голосу депутата при голосуванні за прем`єра сягає мільйона доларів. Ціна розблокування трибуни Верховної Ради піднялася до ста мільйонів. Я не кажу про конкретні політичні сили, бо загалом це не має значення — всі політичні сили однаково корумповані. Які тенденції у розвитку корупції в Україні? Ясно, що зростають розміри хабарів, що продажними стають усі, навіть ті, хто раніше не був, просто, щоб не мати дивного вигляду. Недавно я розмовляв з одним депутатом, той розказав мені, що він зробив останнім часом — лобіював один законопроект, сприяв призначенню однієї людини директором заводу тощо. Я поцікавився в нього: “Скажи, якщо не таємниця, скільки ти за це отримав?”. Він показав два і три пальці, тобто дві тисячі доларів за одне запитання й три тисячі — за друге. Я йому кажу: “Тебе треба посадити за демпінг, бо ти занизив ціну навіть не в десять, а в сто разів!” Але таких нежадібних депутатів у Раді одиниці. Однак сенс боротися з корупцією, безумовно, є. Вона завдає серйозного збитку не лише престижу, але й конкурентоспроможності країни, погіршує її місце в світовій економіці. Не впевнений, що нинішні політичні лідери в Україні вестимуть активну боротьбу з цим явищем. Гадаю, в цьому сенсі більше надії на громадські організації, громадянське суспільство, яке в нас поступово розвивається. Бездіяльність політиків дає лідерам громадянського суспільства хороший шанс завоювати довіру виборців, використовуючи гасла боротьби з корупцією, розгрібаючи завали та виводячи “на чисту воду” тих, хто ще недавно бив себе в груди, присягався в любові до народу та красувався на білбордах.

ДОВІДКА “Дня”
“Corruption” — у перекладі “руйнування”, “моральна розбещеність”. Згідно з нормами ООН, а частково в доповіді “Про міжнародну боротьбу з корупцією”, остання визначається, як “зловживання державною владою для отримання вигоди в особистих цілях”. Це поняття містить у собі хабарництво (”вручення винагороди для зваблювання особи з позиції обов`язку”), так званий непотизм (заміщення за протекцією прибуткових або вигідних посад родичами або “своїми людьми”) та незаконне привласнення публічних коштів для приватного користування.
А ось експерти Ради Європи розробили більш “злісний” правовий механізм, що прираховує до корупції такі дії, як отримання комісійних від держконтрактів і конфіденційне інформування “своїх людей” про зміни державної політики або лобіювання рішень “під замовлення”.
Протягом століть це явище живе і процвітає — практично за будь-якого політичного режиму та будь-якої влади. Однак для нашої країни хабарництво стало своєрідною “національною особливістю” місцевого спілкування з представниками влади. Україна займає одне з найвищих місць за рівнем корумпованості у світі. Згідно з дослідженнями міжнародної організації Transparency International, Україна стоїть на 85-му місці з 102, в одній компанії з Грузією та В`єтнамом.
Більше того, українцям притаманне так зване особливе корупційне мислення, як колись висловився екс-президент Леонід Кучма. 28,4% вважають, що плата чиновнику за виконання його службових обов`язків є не хабаром, а нормальною винагородою за послугу. А 65,2% впевнені, що люди не “хабарничають” лише тому, що позбавлені можливості робити це. За даними Українського інституту соціальних досліджень (УІСД) і центру “Соціальний моніторинг”, 44% населення України хоч би раз робили подарунки або давали хабарі посадовим особам.
Місяць тому 45 мільйонів доларів на боротьбу з корупцією в державних органах України виділили США. Грант під відповідну програму, яка триватиме два роки, затвердила Міllеnіuм Challenge Corporation (скорочено МСС) — організація, що займається в США програмами допомоги країнам, що розвиваються.
Представники організації заявили: проблеми з корупцією заважають повноцінній участі України в програмах МСС.
Разом із тим було вказано на те, що Україна бере на себе зобов`язання проводити рішучу боротьбу з корупцією та працювати над залученням у свою економіку міжнародних інвестицій.

ДО РЕЧІ
А чи є сенс?
20 квітня 2000 року на засіданні Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України (Кучмі) була оприлюднена інформація про підприємницьку діяльність тогочасних парламентаріїв. За даними Державної податкової адміністрації, 364 народні депутати України мали офіційний дохід від комерційних структур. Парламентарії очолювали 202 підприємства і були засновниками 473 підприємств. Загалом народні депутати мали прямий або непрямий стосунок до господарсько-фінансової діяльності 3105 підприємств. У 1999 році ці підприємства імпортували на територію України сировини й товарів народного споживання на 13,2 млрд. грн. (25,3% імпорту України); експортували — на 5,2 млрд. грн. (10,1% експорту України). За результатами господарської діяльності в 1999 році, згадані підприємства мали недоплату до бюджету в розмірі 4,1 млрд. грн.
І, попри те, що окремі із вищевказаних фактів були опубліковані в ЗМІ і, по суті, були визнанням корупції серед політиків високого рівня, особливого резонансу в суспільстві вони не викликали…
Подібні скандали були, є і, напевно, будуть і при “помаранчевій” владі, однак жоден із фактів корупції у вищих ешелонах влади так і не закінчився акціями протесту жителів країни або ж вердиктом Феміди.
Підводячи риску, хочеться зазначити: очевидно, ефективність протидії корупції залежить насамперед від ставлення до цієї проблеми перших осіб держави, їхньої моральної і, безумовно, правової чистоти. Але вирішальним чинником протидії корупції є політична воля. Вияв твердої політичної волі означає, що за наявності законних підстав закон може застосовуватися до будь-якої особи, незалежно від її посади, політичних поглядів і рівня наближеності до вищого керівництва держави. Через відсутність політичної волі навіть найдосконаліше антикорупційне законодавство приречене на декларацію, а діяльність правоохоронних структур - лише на імітацію боротьби з корупцією…

 “День”, 13.09.06

Розминання…
Лука Гриненко

Учорашнє пленарне засідання Верховної Ради України почалося з кадрового розминання. Парламентарії вирішили покласти край усім розмовам про нелегітимність уряду та достроково припинили депутатські повноваження прем`єр- міністра Віктора Януковича, а також десяти членів Кабінету Міністрів і двох представників центральних органів влади. Проблеми виникли, як і слід було чекати, з депутатами фракції “Наша Україна” міністром юстиції Романом Зваричем і главою НАК “Нафтогаз України” Олексієм Івченком, які ще не визначилися. Виступаючи перед депутатами, голова регламентного комітету Олександр Єфремов повідомив, що Роман Зварич не подавав у комітет заяви про складання депутатських повноважень, і тому комітет звертається до спікера з рекомендацією припинити нарахування заробітної плати цьому депутату, а також звернутися до суду з позовною заявою про дострокове припинення повноважень Р. Зварича. Зі свого боку, спікер Олександр Мороз заявив про те, що підпише звернення до Київського апеляційного суду щодо дострокового припинення повноважень народного депутата, міністра юстиції Романа Зварича. Що стосується Олексія Івченка, то депутат заявив, що не є “сумісником” і не збирається складати депутатських повноважень у зв`язку з тим, що він є також головою наглядової ради НАК “Нафтогаз України”. За словами О. Івченка, щоб винести питання про припинення його депутатських повноважень, потрібен відповідний юридичний акт, або постанова Кабінету Міністрів, або його заява про прийняття на яку-небудь посаду. “Жодного такого юридичного акту не існує в природі”, — зазначив О. Івченко.

Завершило кадрову тему звільнення за власним бажанням із посади голови Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Івана Чижа. Як повідомив журналістам голова парламентського комітету з питань свободи слова Андрій Шевченко, наступною на посаду голови Держкомітету з питань телебачення та радіомовлення буде внесена кандидатура Едуарда Прутника (фракція Партії регіонів).

Схоже, що друга сесія очікується гарячою. Затверджений депутатами порядок денний другої сесії містить перелік законопроектів, що в минулому спричинили бурхливі суперечки у Верховній Раді. Це і закон про бюджет на 2007 рік, і законопроект про внесення змін до Конституції України, що стосується місцевого самоврядування. Крім того, на порядок денний внесені законопроекти про основи внутрішньої та зовнішньої політики України, а також про нейтральний позаблоковий статус України та про особливості вступу, приєднання України до міждержавних організацій, союзних блоків військово-політичного характеру.

На другій сесії парламентарії планують розглянути також і Господарський процесуальний кодекс, внести зміни до Сімейного кодексу, розглянути законопроект про місто Севастополь, про державний реєстр виборців, про гарантії виборчих прав громадян, про спеціальні засоби оборони, про концепцію національної політики відносно зарубіжних українців. Що стосується законопроектів, підготовлених до розгляду із метою забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі, то вони, згідно з регламентом, не потребують додаткового голосування за їх внесення на порядок денний другої сесії.

З огляду на недосконалість чинного законодавства, Верховна Рада України прийняла за основу проект постанови, що пропонує визначити статус позафракційних для депутатів, виключених зі складу фракцій, а також не обмежувати мінімальну кількість депутатів у фракції. Нагадаємо, що згідно зі статтями 59-ю та 60-ю регламенту Верховної Ради, фракції в парламенті створюються з тієї кількості депутатів, які отримали мандати на виборах за списками політичних сил. І якщо, згідно з тим же регламентом, чисельність депутатів у фракції стає меншою за необхідну кількість, то протягом 15 днів голова Верховної Ради оголошує про розпуск такої фракції. Коментуючи ці положення, віце-спікер Адам Мартинюк заявив, що фракція БЮТ виключила зі свого складу чотирьох-п`ятьох депутатів. “Тобто, якщо бути формалістом, то треба було б розпустити фракцію БЮТ”. Щоб уникнути подібних ексцесів, передбачається, що в регламент будуть внесені відповідні зміни щодо визначення долі позафракційних народних депутатів. Депутатам, які були виключені зі складу тієї чи іншої фракції, буде надана можливість входити до складу як коаліції, так і опозиції, або бути нейтральними, не приєднуючись ні до опозиційних сил, ні до більшості. Тобто, фактично, залишатися позафракційними.

Водночас депутати відмовилися ухвалити загалом цю постанову та вирішили доопрацювати її проект і винести на голосування для остаточного затвердження у вівторок наступного пленарного тижня.

 ”День”, 13.09.06

Президент залишив Горбуліна
Олена Яхно

Володимир Горбулін залишився виконувачем обов`язків секретаря РНБО. Відповідний указ підписав Віктор Ющенко. Крім того, голова Секретаріату Президента Олег Рибачук стане членом РНБО, про це повідомив сам Володимир Горбулін. А найближче засідання ради відбудеться вже цієї п`ятниці. Нагадаємо, що згідно з Конституцією до складу Ради безпеки входять Президент України, прем`єр-міністр, міністр оборони, голова Служби безпеки, міністр внутрішніх справ і міністр закордонних справ. Раніше імовірним новим головою РНБО називали екс-прем`єра Юрія Єханурова.

На думку політолога Вадима Карасьова, Президент ухвалив правильне рішення, кандидатура Горбуліна — “одна з найефективніших”. “Горбулін не належить до жодного політичного клану, до жодної політичної партії. І є сильним неполітизованим профі”.

Те, що Горбулін — представник старшого покоління (йому 67 років), на думку політолога, його плюс. “Нове політичне покоління часто некомпетентне. До того ж, у нинішніх умовах нерідко існує хибна практика, коли на посади, що потребують професійної та моральної кваліфікації, запрошують просто відданих, лояльних партійців, таким чином розмиваючи професійні критерії в низці важливих галузей державного адміністрування. Тому, хоч як парадоксально, 67 років Горбуліна — це його перевага, що підтверджує указ Президента. Краще не перетворювати РНБО на один із політичних майданчиків, а обмежити функціями державного будівництва”, — сказав Вадим Карасьов “Дню”.

 ”День”, 13.09.06

Лесь Танюк: “Ми не можемо входити до коаліції, метою якої є усунення Віктора Ющенка та знищення Української держави”
“Главред”

Рухівець Лесь Танюк категорично проти входження Руху до антикризової коаліції у нинішньому форматі. “Рух не може бути в одній компанії з комуністами”, — це коротке його резюме. При цьому Танюк підкреслює, що навіть якщо комуністів виженуть, це нічого не означає: формально (і небезкорисливо?) КПУ може вийти з коаліції, продовжуючи голосувати в унісон із Партією регіонів. Лесь Степанович підкреслює, що в ситуації, яка склалася, місце Народного Руху — “в конструктивній опозиції до уряду Януковича”. Водночас він не вважає неприродним, що голова потенційно опозиційного НРУ Борис Тарасюк є міністром у цьому самому уряді.

— Лесю Степановичу, чи правда, що на засіданні Центрального Проводу Народного Руху ви досить жорстко опонували Борису Тарасюку в питанні входження НРУ до антикризової коаліції?

— Вас дещо ввели в оману: Тарасюк не акцентував на входженні НРУ до антикризової коаліції. Він підкреслював, що необхідно відкрити двері для участі Народного Руху в новій коаліції — не тієї, яка існує на сьогодні. На цю коаліцію у нас є вето у вигляді рішення з`їзду про те, що ми не можемо бути в одній коаліції з комуністами. Цього ніхто не відміняв. Тому, звичайно, Тарасюк підтримує це рішення, до того ж, він був одним із його ініціаторів.

Але коли йшлося про створення нової коаліції та відкритість до переговорів, моя позиція зводилася до того, що це можна робити, але, на жаль, на сьогодні немає жодного варіанту такої коаліції. Адже ні комуністи, ні соціалісти не захочуть змінювати існуючий формат: так, вони можуть змінити назву, якусь формальну логіку, підписати якісь папери, але суть-то не зміниться. Тому ми не можемо входити до коаліції, метою якої є усунення Віктора Ющенка та знищення Української держави. Навіщо нам брати участь у цьому? Щоб підтримувати такі плани й цілі? Це суперечить програмі Руху.

З іншого боку, входити до коаліції для того, щоб зруйнувати її зсередини?.. Це дворушництво. Ми не можемо бути людьми, які підписують одне для того, щоб робити зовсім інше.

— Яка концепція коаліції національної єдності в розумінні Народного Руху?

— Вона повинна бути без комуністів. Проблема не в тому, що ми визнаємо, що Партія регіонів не так уже далеко відійшла від них: половина Регіонів — це вчорашні “совки”, які сповідують ті ж самі комуністичні принципи антиукраїнства. Але все-таки ми могли б порозумітися з ними за умови, що більшість не належатиме їм.

Якщо комуністи вийдуть із коаліції, то все-таки 240 голосів у них не буде, і “Наша Україна” зможе впливати на прийняття якихось рішень. Якщо ж комуністи залишаться або ж вийдуть фіктивно, отримавши хабар і продовжуючи голосувати за рішення Регіонів, то присутність “Нашої України” в такому об`єднанні шкідлива і згубна для Президента. Його нікому буде захищати.

Тому я не бачу підстав збирати 300 голосів для того, щоб можна було долати президентське вето. По суті, ми б кували цвяхи для власного розп`яття…

— Як розцінюють таку вашу позицію Роман Безсмертний та Роман Зварич, які ратують за вступ Нашої України до коаліції з Регіонами?

— Драматично. Їм здається, що вони зможуть створити коаліцію іншого формату, трансформувавши нинішню. Вони думають, що у них є такий чинник, як Президент, який зможе впливати на процес прийняття рішень у рамках коаліції.

Я ж думаю, що на ці рішення можна впливати, й перебуваючи в опозиції до Януковича. Розумієте, коли ми говоримо про єдність Президента та Януковича, ми забуваємо, що наступного дня після підписання всіх універсалів на запитання “Чому ви не знімете міністра Тарасюка”, яке було поставлене Азарову в Москві, той дуже чітко відповів: “Тому, що він не наш, він президентський”.

Тобто, на словах підписавши з Президентом угоду про співпрацю, вони все-таки вважають Президента “не нашим”. Ну, і всіх його людей також. У далекій перспективі вони працюють на знищення президентської держави та перетворення України на прокламацію політичних апетитів депутатів Верховної Ради, обраної, скажімо так, дуже некоректно.

Тому нам вигідніше бути в опозиції. Ось, припустімо, я, Танюк, погодився увійти до коаліції — але ж мені там слова сказати не дадуть! Адже мені розказуватимуть, що необхідний дозвіл керівників коаліції на виступ, запит, тощо, і просто не допустили б ні до мікрофона, нікуди! Якщо я підписую якісь домовленості і щось обіцяю, то повинен виконувати, чи не так? А якщо я не згоден?

До того ж, учора ми вважали зрадником Тараса Чорновола, який зрадив ідеї свого батька і увійшов до Регіонів, які сповідують протилежні чорноволівським ідеї. Вчора ми називали неморальним Олександра Мороза, який пішов до іншої компанії. І сьогодні ми хочемо здійснити, по суті, те ж саме, що й вони?

— Чи означає це, що Тарасюк може подати у відставку з посади міністра? Адже він не може бути в уряді, до якого в опозиції очолювана ним політична сила?

— Мені здається, не варто так ставити питання — що він повинен відмовитися від посади міністра… Адже він на цій посаді не тому, що він голова Руху, а тому, що він хороший, класний фахівець. І Тарасюка знімуть тільки після того або перед тим, як зніматимуть Президента Ющенка.

Так якщо підніметься велика буча і Регіони спробують провести імпічмент, то насамперед вони візьмуться за Тарасюка, Гриценка та інших представників президентської команди. Але, сподіваюся, до цього не дійде: Регіонам потрібна стабільність, тому вони будуть вимушені притримати свої апетити і працювати конструктивно.

Тому я бачу позицію Народного Руху як конструктивну опозицію до уряду Януковича і позицію підтримки Президента.

— Чим рухівський варіант законопроекту про опозицію відрізняється від регіонального та бютівського?

— Я не радив би вам сподіватися, що є якісь проекти закону про опозицію. Все це прожекти, які не можуть бути прийняті більшістю, яка, звичайно ж, шкодити собі не буде. Що б ми не написали, ці 240 депутатів не приймуть — це треба розуміти.

Питання про опозицію не стільки формальне, скільки моральне: чи можемо ми співпрацювати з людьми, які стоять на протилежній Руху позиції? Це моя точка зору.

Тому я б порадив колегам не займатися політичним онанізмом і відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Звичайно, добре, що Наша Україна не залишає спроб вийти на створення нової коаліції. Але від “обіцянок-цяцянок” Україна тільки програє. А ми не допустимо, щоб Рух був гарматним м`ясом для задоволення матеріальних інтересів людей, байдужих до нашої ідеології.

— Які прогнози в коаліційному будівництві ви можете зробити: “додавить” Наша Україна Регіони на предмет вигнання комуністів чи ні?

— Напевно, комуністів не виключать. Але знаєте, я більше боюся іншого: що їх покличе одна відома нам з вами людина з грошима і скаже — мовляв, ось вам мішок з грошима, 200 мільйонів, і щоб духу вашого не було в коаліції, але голосуватимете так, як ми скажемо. Тобто, вони будуть у коаліції підпільно.

А Нашій Україні скажуть: “Ви ж хотіли, щоб комуністів не було, от їх і немає — йдіть до нас”. Адже та велика коаліція де-факто все одно існуватиме — з комуністами, з усіма, тобто 240 голосів у них буде завжди!

Ось у цьому для мене моральна проблема. Я думаю, що комуністи не повинні були б іти на таку ганьбу і не бути штірліцами. А ми тим більше повинні чітко розрізняти реальність та ілюзію. Для мене виключення комуністів із цієї компанії — це ілюзія. З ними у Регіонів 240 голосів. Без них вони залежатимуть від Нашої України, чого, звичайно, вони не хочуть, оскільки хочуть будувати Україну на благо власної кишені. От і все.

— Скільки, на вашу думку, депутатів із Нашої України відмовиться йти в коаліцію з Партією регіонів? Раніше називалася цифра у 12— 15 чоловік…

— Думаю, таких буде більше.

 “День”, 13.09.06

Урок на вчора
Мери у “літній школі” в Алушті реформували місцеве самоврядування
Микита Касьяненко

В Алушті відбувся другий Український муніципальний форум місцевого самоврядування, який ще іноді називають “літньою школою мерів”. Його проводить Асоціація міст і сіл України за участі вищих органів державної влади, а також Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Форум відіграє велику роль у житті міст і сіл України з трьох причин. По- перше, завжди є велика або менша частина недосвідчених керівників міських громад, яким є чого повчитися і в теорії, і на практиці у спілкуванні з більш досвідченими колегами. По-друге, після цьогорічних виборів більшість міських громад очолюють нові люди, яким необхідне спілкування зі своїми колегами, необхідні так звані горизонтальні зв`язки між містами країни. Адже саме спілкування такої специфічної категорії керівників із різних регіонів України між собою, обмін досвідом й ідеями — це теж школа. Третій важливий чинник: де ще, як не на навчанні у Криму, можуть запросто поговорити про проблеми глибинки рядовий міський голова та керівники країни — голова Секретаріату Президента, віце-прем`єр-міністри, міністри, керівники відомств і громадських організацій? Тим паче, що проблем на цьому рівні — не злічити…

“ГОЛОВНИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ”

І хоча для форуму було заплановано всього дві “магістральні” теми — проблеми енергозбереження, а також основи фінансової самостійності місцевого самоврядування й тарифи на ЖКГ, — але збори вийшли бурхливими, активними, насиченими ідеями та пропозиціями з усього спектру проблем. З усього видно, що зібралися не байдужі до долі своїх громад, відповідальні люди, яким і перед народом, і перед державою відповідати як за успіх, так і за провал майбутньої зими. Але річ не тільки в цьому, розмова все одно б вийшла за рамки порядку денного тому, що саме життя висуває для вирішення головну для нашої країни проблему — яким повинне бути місцеве самоврядування у громадянському демократичному суспільстві? Усі погоджуються з тим, що місцевому самоврядуванню в Україні необхідне докорінне реформування. Причому країна з цим уже спізнилася на добрий десяток років, але навіть сьогодні, коли органи державної влади намагаються виконати цей “домашній урок”, заданий ще “на вчора”, невідомі навіть контури цього реформування. Нинішній віце-прем`єр-міністр України Володимир Рибак скептично поставився до програми тієї адміністративно- територіальної реформи, яку проводив його попередній колега Роман Безсмертний, і сказав, що дуже не хоче, щоб його “вигнали навіть із рідного �